Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/14588/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа№ 910/14588/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 05.12.2023:

від позивача: Білоголовська Л.А. - в режимі відео конференції;

від відповідача: Косик С.І. - адвокат, посвідчення № 2831;

від третьої особи: не з`явились;

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 (повний текст складено 24.07.2023)

у справі № 910/14588/21 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "ТЕРРА"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ем-Транс"

про стягнення 127 580,54 грн.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Сільськогосподарське приватне підприємство «ТЕРРА» (надалі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач, Залізниця) 127 580,54 грн шкоди у подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Обґрунтовував позовні вимоги позивач тим, що внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та необґрунтованого запровадження з 01.03.2019 послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для використання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлення її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/ 1 кілометр без ПДВ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у цій справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/14588/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "ТЕРРА" 127580 грн 54 коп. майнової шкоди, 2 270 грн судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

06.09.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийняв до провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14588/21, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14588/21, розгляд справи було призначено на 24.10.2023.

18.10.2023 (через електронний суд) від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка було судом задоволена.

23.10.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких сторона заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.

24.10.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відклав розгляд справи на 06.11.2023.

02.11.2023 (через електронний суд) від позивача надійшла заява, в якій зазначено нову адресу місця реєстрації третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, що і стало підставою для відкладення розгляду справи.

02.11.2023 (через електронну пошту) від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 05.10.2023 було оголошено перерву до 05.12.2023.

У судове засідання 05.12.2023 з`явились представники обох сторін. Також в судовому засіданні 05.12.2023 було досліджено, зокрема, первинні бухгалтерські документи, в тому числі довідку про складову ціни пшениці врожаю 2018 року та виробничу собівартість виробленої продукції - пшениці озимої врожаю 2018 року від 05.04.2019, а також копію дубліката цієї довідки про складову ціни пшениці.

Представник скаржника свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові повністю. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Водночас, представник третьої особи в судове засідання 05.12.2023 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з метою належного повідомлення, зокрема, третьої особи про час та місце судових засідань з урахуванням поштового обігу, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

АТ «Укрзалізниця» не погоджується із рішенням суду першої інстанції, оскільки в порушення вимог статті 236 ГПК України судом не з?ясовано повно та всебічно обставини, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, та не надано оцінки всім аргументам.

Також апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України з огляду на нез?ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За доводами апелянта, у АТ «Укрзалізниця» існували договірні відносини із ТОВ «ЕМ-ТРАНС», яке було замовником послуг, відповідно до договору № 07415/ЦТЛ-2018. Жодних договірних відносин між AT «Укрзалізниця» та Сільськогосподарським приватним підприємством «ТЕРРА» стосовно надання послуг з «Подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов?язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» не існувало. В той же час, ТОВ «Ем-Транс», укладаючи додаткову угоду № 3/13 від 01.03.2019 з АТ «Укрзалізниця», добровільно погодив оспорювану позивачем послугу та розмір плати за неї.

Окрім цього, скаржник зазначив, що позивачем не представлено жодних доказів здійснення передплати ТОВ «ЕМ-ТРАНС» за послуги, що надавались 08.04.2019, 13.04.2019 згідно із наявними в матеріалах справи накладними твердження позивача про сплату саме спірних послуг, оскільки вони вже були надані. Таким чином, апелянт вважає, що позивачем не підтверджено, що надані платіжні доручення свідчать про сплату послуг експедитору за спірними накладними, оскільки в них зазначено, що здійснюється предоплата. В той час, як за накладними від 08.04.2019 та від 13.04.2019 послуги вже були надані. Однак, судом першої інстанції зазначені обставини не були досліджені.

Також, апелянт вважає, що на підтвердження відправлення продукції зазначеними вагонами позивачем надано залізничні накладні, в яких СПП «ТЕРРА» зазначено власником вантажу, відправником вагонів в залізничних накладних зазначено ТОВ «ЕМ-ТРАНС». При цьому, позивачем жодних доказів на підтвердження права власності на товар, зокрема, розрахунків, калькуляцій вартості товарів, специфікацій, не надано.

Апелянт також зазначив, що позивачем не було підтверджено факту завдання шкоди. Оскільки факт заподіяння шкоди відповідного виду та розміру у зв?язку із замовленням та оплатою послуги може підтверджуватись лише первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а також складеними на основі первинних документів регістрами бухгалтерського обліку та фінансовою звітністю. Так, позивачем на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 28.04.2023 додано до матеріалів цієї справи копію бухгалтерської довідки про складову ціни пшениці врожаю 2018 року та виробничу собівартість виробленої продукції - пшениці озимої врожаю 2018 року від 05.04.2019, а також копію дубліката цієї довідки про складову ціни пшениці. Водночас, у апелянта наявні сумніви щодо достовірності поданої довідки, оскільки дублікат має певні розбіжності з примірником, що міститься в матеріалах справи. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються наступним.

Так, позивач зазначає, що судом дотримано вимоги статті 236 Господарсько-процесуального кодексу України - повно та всебічно з`ясовані обставини справи, досліджені всі докази та надана оцінка всім аргументам сторін.

Оскаржуване рішення містить оцінку всіх як аргументів позивача так і відповідача, а незгода відповідача з прийнятим судовим рішенням не є підставою для його скасування.

Позивач заперечує твердження відповідача про необхідність існування між сторонами договірних правовідносин як умови настання відповідальності за заподіяння шкоди, оскільки таке твердження є помилковим.

Чинне законодавство не пов`язує відповідальність за заподіяння шкоди з обов`язковою наявністю договірних відносин.

Тоді як спір у даній справі виник у зв`язку із вчиненням відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, внаслідок чого (вчиненого порушення) позивачу було заподіяно шкоду. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та безпосередньо передбачений приписами статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Саме позивач є кінцевим споживачем послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ в загальній сумі 63 790,27 грн. (з ПДВ) і саме він поніс вказані витрати.

Таким чином, докази, що містяться в матеріалах справи підтверджують факт понесення позивачем витрат на оплату збору за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

За доводами позивача, помилковим є твердження відповідача про відсутність в його діях складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 термін СРТ означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованій продавцем, у узгодженому місці (якщо таке місце узгоджено сторонами). Продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та нести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.

Умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця. Таким чином, витрати по доставці товару в порт ніс позивач.

ТОВ «ЕМ-ТРАНС» надає лише послугу експедитора, інші ж послуги надаються відповідачем за посередництвом ТОВ «ЕМ-ТРАНС». Саме відповідач визначає перелік послуг, вартість яких покладається на вантажовласника, для того щоб ним були подані на станцію вагони та вантаж був доставлений у пункт призначення.

А тому відповідач просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правомірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 між Залізницею (перевізник) та Товариством (замовник) було укладено договір № 07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - Договір від 07.02.2018), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 Договору від 07.02.2018).

У цьому ж пункті 1.1 Договору від 07.02.2018 передбачено, що під послугами, пов`язаними з організацією перевезення вантажів розуміються послуги, що надаються Залізницею Товариству, з переліку, погодженого сторонами у додатку № 1 до Договору «Ставки плат за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами».

Згідно з пунктом 3.5 Договору від 07.02.2018 розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається Перевізником. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються Перевізником і доводяться Замовнику шляхом розміщення інформації на офіційному сайті перевізника із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення.

У разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов`язані привести Договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього Договору(пункт 9.1 Договору від 07.02.2018).

Пунктом 9.2 Договору від 07.02.2018 передбачено, що зміни й доповнення до нього оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід`ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку перевізник має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього Договоруабо в інших випадках передбачених ним.

18.12.2018 правління Залізниці прийняло рішенням № Ц-64/101, яким було передбачено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170,38 грн без ПДВ, яке було введено в дію наказом Залізниці від 09.01.2019 №22.

01.03.2019 Залізниця (Перевізник) та Товариство (Замовник) уклали додаткову угоду №3/П3 до Договору від 07.02.2018, якою доповнили розділ 2 новим підпунктом 2.1.20, яким встановлено обов`язок Замовника, зокрема, компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою, встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Закомельська/Савинці, та, відповідно, доповнено додаток 1 до цього Договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов`язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування - 170, 38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.

З матеріалів справи також убачається, що 05.04.2019 між Підприємством як продавцем/постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» (далі - ТОВ «Пирятинський делікатес») як покупцем було укладено Договір поставки, відповідно до умов якого Підприємство зобов`язувалося передати у власність (поставляти) ТОВ «Пирятинський делікатес» товар, а саме: пшеницю 4 та/або 5 та/або 6 класу українського походження насипом, врожаю 2018 року, згідно накладних на поставку партії товару, а ТОВ «Пирятинський делікатес» зобов`язувалося приймати та оплачувати товар у порядку та на умовах, встановлених цим Договором (пункт 1.1 Договору поставки).

Пунктом 2.1 Договору поставки передбачено, що кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, становить 860 тон +/- 5%, за вибором Підприємства.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору поставки ціна Товару за одну метричну тону без ПДВ 5233,33 грн, а загальна сума Договору визначається як загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором.

Згідно з пунктом 4.1 Договору поставки поставка здійснюється на умовах СРТ Морський порт «Чорноморськ» (ТОВ «СП РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ») (базис поставки відповідно до Інкотермс 2010).

Передача товару є завершеною в момент переходу права власності на товар від Підприємства до ТОВ «Пирятинський делікатес». Моментом переходу права власності на товар є дата підписання накладної та ТТП, яка є доказом поставки (передачі) партії товару (пункт 4.4 договору поставки).

З метою виконання договору поставки, 08.04.2019 між Товариством (Експедитор) та Підприємством (клієнт) було укладено договір № 0804-1 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір на транспортно-експедиційне обслуговування), відповідно до якого Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.

Згідно з пунктом 1.3 договору на транспортно-експедиційне обслуговування протягом всього терміну знаходження у володінні експедитора вантажу право власності на нього належить клієнту.

Пунктом 2.1.2 договору на транспортно-експедиційне обслуговування передбачено, що Експедитор зобов`язаний робити розрахунки з третіми особами у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього договору.

Розмір договірної ціни включає в себе: винагороду експедиторові, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів ДІСХ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК (пункт 3.5 договоруна транспортно-експедиційне обслуговування).

Крім того, в той же день, 08.04.2019 між Товариством (експедитор) та Підприємством (Клієнт) було укладено додаткову угоду (орендований парк) № 1 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до положень якої сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Чорноморськ-порт.-експ. Од. зал.; кількість вантажу - 11 ваг (761,840 т +/- 10 %); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: квітень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 29999,70 грн/вагон т.ч. ПДВ - 4999, 95 грн.

У дані розцінки входять наступні послуги експедитора:

1) Організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;

2) Видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);

3) Оплата залізничного тарифу до станції Чорноморськ-порт-експ.Од. зал.;

4) Оплата додаткових зборів по станції відправлення, подача-збирання, користування вагонами під час оформлення необхідних документів на вантаж по малодіяльним станціям згідно телеграфного розпорядження від 17.01.2019 № НЗ-1-11/61 (з Харкова Упр. № Н/174а), митних платежів і т.п.

5) запірно-пломбувальні пристрої (пункт 4 додаткової угоди).

13.04.2019 між Товариством (експедитор) та Підприємством (Клієнт) укладено додаткову угоду (орендований парк) № 2 до Договоруна транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якої клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Чорноморськ-порт.-експ. Од. зал.; кількість вантажу - 1 ваг (68,860 т +/- 10 %); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: квітень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 29635,70 грн/вагон т.ч. ПДВ - 4939, 26 грн.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема із долучених до неї копій залізничних накладних та відомостей на вагони, Підприємство із станції Закомельська Південної залізниці відправлено 12 вагонів: 08.04.2019 за накладними 44269256, 44262608, 44250371, 44238350 - вагони №№ 95784054 95783932 95784187 95784104 95819967 95784120 95784021 95784955 95781902 95820031 95783973 (згідно з додатковою угодою №1 від 08.04.2019 до договоруна транспортно-експедиційне обслуговування); 13.04.2019 за накладною №44289601 вагон №95784153 (згідно з додатковою угодою №2 від 13.04.2019 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування).

З акта № ОУ-0000152 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 19.04.2019 (копія міститься в матеріалах справи), складеного між Товариством і Підприємством, слідує, що загальна вартість наданих за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару (пшениці) зі станції Закомельська Південної залізниці, із призначенням станція Чорноморськ-порт експорт Одеської залізниці, у тому числі залізничний тариф до станції Чорноморськ-порт-експ. Одеської залізниці становить 329996,70 грн з ПДВ, з яких: - послуги експедитора - 5500 грн, без ПДВ; - платежі Укрзалізниці - 324496,70 грн, у тому числі ПДВ 20%, а саме: - залізничний тариф до станції Чорноморськ -порт-експ. Одеської залізниці - 236926,80 грн, в тому числі ПДВ 20%; - плата за користування вагоном - 132,96 грн, в тому числі ПДВ 20%; - збір за подачу й забирання вагону - 14662,53 грн, в тому числі ПДВ 20%; - плата за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 58474,41 грн, в тому числі ПДВ 20 %; - запірно-пломбувальний пристрій - 1100,00 грн, без ПДВ; - товкання вагону - 13200 грн, без ПДВ.

Відповідно до акта № ОУ-0000153 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 19.04.2019 (копія міститься в матеріалах справи), складеного між Товариством і підприємством, загальна вартість наданих за договором на транспортно-експедиційне обслуговування транспортно-експедиційних послуг по перевезенню пшениці зі ст. Закомельська Південної залізниці, із призначенням станція Чорноморськ-порт експорт Одеської залізниці, в тому числі залізничний тариф до станції Чорноморськ-порт-експ. Одеської залізниці становить 29635,56 грн з ПДВ, з яких: - послуги експедитора - 500,00 грн, без ПДВ; - платежі Укрзалізниці - 29135,56 грн, в тому числі ПДВ 20%, а саме: - залізничний тариф до станції Чорноморськ-порт-експ. Одеської залізниці - 21538,80 грн, в тому числі ПДВ 20%; - плата за користування вагоном - 4,46 грн, в тому числі ПДВ 20%; - збір за подачу й забирання вагону - 976,44 грн, в тому числі ПДВ 20%; - плата за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 5 315, 86 грн, в тому числі ПДВ 20%; - запірно-пломбувальний пристрій - 100,00 грн, без ПДВ; - товкання вагону - 1200 грн., без ПДВ.

Відтак, із вказаних документів та наступних платіжних доручень: № 230 від 19.04.2019 на суму 329996,70 грн, №231 від 19.04.2021 на суму 29635,00 грн убачається, що позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги було сплачено на рахунок Товариства 359632,26 грн.

Із долучених до матеріалів справи копій накопичувальних карток слідує, що сума коштів, яку отримала Залізниця від Товариства за послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції та вартість яких було покладено на позивача, відображена в таких накопичувальних картках: №06040086 від 06.04.2019 (в примітках зазначено к вед №06040117); №07040087 від 07.04.2019 (в примітках зазначено к вед №07040118); №09040088 від 09.04.2019 (в примітках зазначено пам`ятка 149,151); №10040091 від 10.04.2019 (в примітках зазначено к вед №010040122); №11040094 від 11.04.2019 (в примітках зазначено к вед №110401124).

Перелік вагонів, які подано на станцію Закомельська для завантаження вантажу позивачем та забрано зі станції вказано у відомостях №06040117, №07040118, №010040122, №110401124 та в пам`ятках № 149 і № 151 про подавання вагонів та про збирання вагонів.

З листа Залізниці від 14.11.2019 № ЦЦТех-09/726, наданого на адвокатський запит адвоката Підприємства, убачається, що сума нарахованого додаткового збору за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за кожен вагон становить 4429,88 грн без ПДВ, а всього за 12-ть вагонів: 53158,56 грн. без ПДВ (63790,27 грн з ПДВ). Інформація у цьому листі надана за наступними вагонами: №№95784054, 95783932, 95784187, 95784104, 95819967, 95784120, 95784021, 95784955, 95781902, 95820031, 95783973, 95784153 та за такими накладними: №№44269256, 44262608, 44250371, 44238350, 44289601.

Згідно з переліками №20190408 від 08.04.2019, №20190409 від 09.04.2019, №20190410 від 10.04.2019, №20190411 від 11.04.2019, №20190413 від 13.04.2019 філії Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень Залізниці (копії наявні у матеріалах справи), відповідачем проведено списання з рахунку Товариства зі спеціальним режимом використання вартість послуги за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням вагонів у сумі 63790,27 грн з ПДВ.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 255 ГК України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб`єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що за результатами розгляду справи № 130-26.13/102-19 Антимонопольним комітетом України 06.08.2020 прийнято рішення № 470-р, яким визнано, що Залізниця протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займала монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків. Визнано дії Залізниці, які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг Залізниці), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов`язано Залізницю припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення. За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Залізницю накладено штраф у розмірі 18282400,00 грн.

Вказане рішення Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 оскаржувалося Залізницею в судовому порядку. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15766/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, у позові відмовлено. Постановою Верховного Суду від 12.10.2021 вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/15766/20 залишено без змін.

При розгляді справи № 910/15766/20 судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема, було встановлено, що вказані дії перевізника (Залізниці) створюють для суб`єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами Залізниці з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб`єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб`єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб`єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості. Судами також встановлено, що: Залізниця протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займала монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; дії Залізниці щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/14588/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що:

- Залізниця послідовно зазначала, зокрема, про те, що витрати на оплату відповідачеві спірної послуги були включені позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, тобто, збільшення вартості власних послуг та/або вартості продукції, яка ним реалізовувалась, що свідчить про відсутність завдання шкоди позивачу;

- судами попередніх інстанцій не надано оцінки як долученому позивачем договору поставки від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т (далі - договір поставки), з урахуванням пункту 4.1.1 відповідно до якого поставки здійснюються на умовах СРТ - морський порт «Чорноморськ», так і аргументам відповідача стосовного наведеного у запереченнях;

- зазначене має суттєве значення у вирішенні спору зі справи, оскільки якщо позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, в даному випадку ТОВ «Пирятинський делікатес», було включено вартість спірної послуги, відповідно, позивачу не завдано шкоди/збитків та він не є кінцевим споживачем спірної послуги.

Відправляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що судам при новому розгляді необхідно дати оцінку наданим учасниками справи доказам та встановити включення/або не включення позивачем витрат понесених у зв`язку з оплатою ним за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням до складу ціни реалізованого ним товару.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Так, до суду першої інстанції, позивачем на виконання ухвали суду додано до матеріалів цієї справи копію бухгалтерської довідки про складову ціни пшениці врожаю 2018 року та виробничу собівартість виробленої продукції - пшениці озимої врожаю 2018 року від 05.04.2019 (далі - довідка про складову ціни пшениці), а також копію дубліката цієї довідки про складову ціни пшениці.

Водночас, у наданих суду поясненнях позивач зазначив, що до ціни товару (пшениці), який був відправлений позивачем покупцю - ТОВ «Пирятинський делікатес» за такими накладними: №№ 44289601, 44269256, 44262608, 44250371, 44238350 не було включено його витрати, понесені за послуги за подачу и забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням видачею, навантаженням і вивантаженням, що підтверджується вище вказаною довідкою про складову ціни пшениці.

При цьому, позивач наголошував, що поставка здійснювалася на умовах СРТ - морський порт «Чорноморськ» відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010, а умови СРТ виключають включення до ціни товару вартості доставки товару до місця призначення. Це додаткові витрати продавця, які й ніс позивач.

Позивач вказує, що єдиним документом, який містить складову ціни зерна, проданого за договором поставки є надана суду вищевказана Довідка про складову ціни пшениці.

З поданих пояснень вбачається, що оригінал цієї бухгалтерської довідки в складі первинних бухгалтерських документів був втрачений під час окупації с. Забавне Ізюмського району Харківської області. У колишніх працівників підприємства зберігалась скан-копія зазначеної бухгалтерської довідки, на підставі якої, директором Підприємства виготовлено дублікат довідки про складову ціни пшениці.

Позивачем на підтвердження цих обставин долучено до матеріалів справи копії: акта від 30.12.202 про встановлення факту відсутності первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку; поданих до Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області заяв про вчинення злочину вих. № 64 від 29.12.2022 та № 23/03 від 23.03.2023, і до ДПС у Харківській області - повідомлення про втрату первинних документів від 03.04.2023, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого убачається факт порушено кримінальне провадження № 12022221070001751 від 30.12.2022 за поданою Підприємством заявою.

При цьому, як вбачається із вказаної вище довідки про складову ціни пшениці, яка була продана ТОВ «Пирятинський делікатес» становить 5233,33 грн за 1 тону, без ПДВ. ПДВ 20% = 1046,67 грн за 1 тону. Всього ціна пшениці становить 6280,00 грн за 1 тону (з ПДВ). Всього витрати на виробництво 899,70 тон пшениці склали 4708430,00 грн, які складаються:

- прямі витрати на оплату праці - 77500,00 грн;

- відрахування на соціальні заходи - 17100,00 грн;

- прямі матеріальні витрати - 2222950,00 грн (вартість насіння та посадкового матеріалу - 367500,00 грн; вартість мінеральних добрив - 1830150,00 грн (2 внесення); вартість решти матеріальних витрат (електроенергія, засоби захисту рослин) - 25300,00 грн);

- оплата послуг сторонніх організацій по вирощуванню озимої пшениці автотранспортні послуги з підвезення посадкового матеріалу та добрив на поля - 989900,00 грн;

- амортизація необоротних активів - 58500,00 грн;

- решта інших прямих та загальновиробничих витрат (фіксований сільськогосподарський податок, оренда плата за земельні ділянки державної власності, земельні паї) - 794200,00 грн;

- рентабельність - 13% - 548280,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що з цієї довідки про складову ціни пшениці убачається, що до ціни товару (пшениці), який був відправлений позивачем вагонами №№ 95784054, 95783932, 95784187, 95784104, 95819967, 95784120, 95784021, 95784955, 95781902, 95820031, 95783973, 95784153 не було включено витрати позивача понесені у зв`язку з оплатою ним вартості спірної послуги.

Разом з цим, як слідує з умов пункту 4.1.1 договору поставки, продукція (пшениця), яка відправлена позивачем наступними вагонами: №№ 95784054, 95783932, 95784187, 95784104, 95819967, 95784120, 95784021, 95784955, 95781902, 95820031, 95783973, 95784153 була продана ТОВ «Пирятинський делікатес» на умовах СРТ - морський порт «Чорноморськ» (ТОВ «СП РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ») (базис поставки відповідно до Інкотермс 2010).

Тоді як відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 термін СРТ (Carriage Paid То) (... named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Отже, умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця. Аналогічного правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №910/17196/21. Водночас, посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду в інших справах, в тому числі, в адміністративній справі, не приймаються судом апеляційної інстанції та застосовуються (як більш пізні) на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України правові висновки у наведеній вище господарській справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції з урахуванням вказаного вище зазначає, що матеріалами справи підтверджено завдання позивачу шкоди в розмірі 127 580,24 грн, в частині додаткових витрат, пов`язаних з перевезенням товару до названого пункту призначення, які не були включені у вартість товару та не були відшкодовані позивачу. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника (як необґрунтовані) про відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, оскільки вказане не є підставою для задоволення апеляційної скарги у даній справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог із заявлених підстав. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції, який надав правильну оцінку доказам на підставі причину вірогідності доказів.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14588/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14588/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Порядок та строки оскарження постанови передбачено ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.12.2023.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім