Постанова

від 29.04.2024 по справі 910/14588/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14588/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 (суддя Сташків Р. Б.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (головуючий суддя Коротун О. М., судді Ткаченко Б. О., Сулім В. В.)

у справі № 910/14588/21

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Терра"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ем-Транс",

про стягнення 127 580,54 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову про стягнення шкоди.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Сільськогосподарське приватне підприємство "Терра" (далі - Підприємство, позивач, СПП "Терра") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, відповідач, скаржник, АТ "Українська залізниця", перевізник) про стягнення 127 580,54 грн на підставі приписів статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, СПП "Терра" вказує, що воно є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов`язок зі сплати вартості послуг відповідача. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ем-Транс" (далі - ТОВ "Ем-Транс", Товариство, замовник, третя особа ) є лише посередником між позивачем та відповідачем при відправленні позивачем вантажу залізничним транспортом, тому саме Підприємство внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції поніс необґрунтовані витрати на оплату послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановленням її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ в загальній сумі 63 790,27 грн (з ПДВ). Позивач стверджував, що йому завдано шкоду у розмірі 63 790,27 грн, яка відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції, постанов суду апеляційної інстанції, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

3. Господарський суд міста Києва у рішенні від 13.12.2022, залишеному без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, позов задовольнив повністю і стягнув з відповідача на користь позивача 127 580,54 грн заборгованості та 2 270,00 грн судового збору.

4. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позивачем заявлених позовних вимог.

5. Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 з підстав недотримання вимог статей 86, 237- 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) під час дослідження та оцінки доказів.

6. Під час нового розгляду справи Господарський суд міста Києва у рішенні від 03.07.2023, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, позов задовольнив повністю з підстав законності і обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. АТ "Українська залізниця", не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на підпункти "а", "в" пункту другого частини 3 статті 287 ГПК України, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування доводів касаційної скарги АТ "Українська залізниця" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

9. Залізниця, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, зазначила, що відповідно до підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника.

10. Скаржник вказує, що судами приймаються протилежні рішення, що є наслідком відсутності єдиної правозастосовчої практики з питання відшкодування АТ "Українська залізниця" шкоди у подвійному розмірі на підставі частини першої статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішенням АМК від 06.08.2020 № 470-р.

11. АТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не застосовали доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

12. Посилаючись на вказану доктрину скаржник зазначає, що дії позивача суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними та такими, що спрямовані на завдання шкоди АТ "Українська залізниця".

13. Залізниця вважає, що під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку, що з огляду на умови Договору поставки СРТ відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 позивачем понесено витрати у зв`язку із поставкою продукції, оскільки, як вважає скаржник, витрати транспортування вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар та позивачем такі витрати не понесено.

14. У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" зазначає, що суди попередніх судових інстанцій неправомірно визнали належним та допустимим доказом надану позивачем до суду першої інстанції копію бухгалтерської довідки про складову ціни пшениці врожаю 2018 року та виробничу собівартість виробленої продукції - пшениці озимої врожаю 2018 року від 05.04.2019 (далі - Довідка про складову ціни пшениці) та копію дубліката цієї довідки.

15. Вказуючи на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права Залізниця зазначає, що суди не дослідили надані учасниками справи докази, не оцінили їх належність, допустимість та достовірність.

Доводи інших учасників справи

16. Від СПП "Терра" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить Суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 без змін, а скаргу Залізниці без задоволення.

17. У відзиві позивач вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи, дослідили всі докази та надали оцінку всім аргументам сторін і ухвалили рішення з дотриманням вимог статті 236 ГПК України.

18. Товариство, мотивуючи вимогу про залишення касаційної скарги АТ "Українська залізниця" без задоволення, вказує, що до ціни товару (пшениці), який був відправлений позивачем вагонами №№ 95784054, 95783932, 95784187, 95784104, 95819967, 95784120, 95784021, 95784955, 95781902, 95820031, 95783973, 95784153 не включені його витрати, понесені у зв`язку з оплатою ним за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

19. Третя особа не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суди встановили, що між АТ "Українська залізниця" (за договором перевізник) та ТОВ "Ем-Транс" (за договором замовник, у справі - третя особа) 07.02.2018 укладено договір № 07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. До того ж, обов`язком перевізника є, зокрема, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.

21. Приписами пункту 3.5. договору № 07415/ЦТЛ-2018 передбачено, що розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається перевізником. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються перевізником і доводяться замовнику шляхом розміщення інформації на офіційному сайті перевізника із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення.

22. У разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати і таке інше, сторони зобов`язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору (пункт 9.1. договору № 07415/ЦТЛ-2018).

23. У пункті 9.2. договору № 07415/ЦТЛ-2018 визначено, що зміни й доповнення до нього оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід`ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку перевізник має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього договору або в інших випадках передбачених договором.

24. Правління АТ "Українська залізниця" 18.12.2018 прийняло рішення № Ц-64/101, яким передбачено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170,38 грн. без ПДВ, яке було введено в дію наказом АТ "Українська залізниця" від 09.01.2019 № 22.

25. АТ "Українська залізниця" (перевізник) та ТОВ "Ем-Транс" (замовник) 01.03.2019 уклали додаткову угоду № 3/П3 до договору № 07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 07.02.2018, якою доповнили розділ 2 новим підпунктом 2.1.20., що встановлює обов`язок замовника, зокрема, компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Закомельська / Савинці, та відповідно доповнено додаток 1 до цього договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов`язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування - 170, 38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.

26. Як встановив суд першої інстанції, і підтвердив суд апеляційної інстанції, між СПП "Терра" як продавцем / постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (далі - ТОВ "Пирятинський делікатес") як покупцем 05.04.2019 укладено Договір поставки № 05/04-2019-Т (далі - Договір від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т), відповідно до умов якого Підприємство зобов`язувалося передати у власність (поставляти) ТОВ "Пирятинський делікатес" товар, а саме: пшеницю 4 та/або 5 та/або 6 класу українського походження насипом, врожаю 2018 року, згідно накладних на поставку партії товару, а ТОВ "Пирятинський делікатес" зобов`язувалося приймати та оплачувати товар у порядку та на умовах, встановлених цим договором (пункт 1.1. Договору від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т).

27. Згідно з пунктом 4.1 Договору від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т поставка здійснюється на умовах СРТ Морський порт "Чорноморськ" (ТОВ "СП РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ") (базис поставки відповідно до Інкотермс 2010).

28. Передача товару є завершеною в момент переходу права власності на товар від Підприємства до ТОВ "Пирятинський делікатес". Моментом переходу права власності на товар є дата підписання накладної та ТТП, яка є доказом поставки (передачі) партії товару (пункт 4.4. Договору від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т).

29. ТОВ "Ем-Транс" (експедитор) та СПП "Терра" (клієнт) 08.04.2019 уклали договір № 0804-1 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.

30. Протягом всього терміну знаходження у володінні експедитора вантажу право власності на нього належить клієнту (пункт 1.3 договору № 0804-1).

31. Приписами пункту 2.1.2. договору № 0804-1 передбачено, що експедитор зобов`язаний робити розрахунки з третіми особами у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього договору.

32. Розмір договірної ціни включає в себе: винагороду експедиторові, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів ДІСХ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК (пункт 3.5 договору № 0804-1).

33. Крім того, ТОВ "Ем-Транс" (експедитор) та СПП "Терра" (клієнт) 08.04.2019 уклали додаткову угоду (орендований парк) № 1 до договору № 0804-1 від 08.04.2019, відповідно до положень якої сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Чорноморськ-порт.-експ. Од. зал.; кількість вантажу - 11 ваг (761,840 т +/- 10 %); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: квітень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 29999,70 грн/вагон т.ч. ПДВ - 4999, 95 грн.

34. ТОВ "Ем-Транс" (експедитор) та СПП "Терра" (клієнт) 13.04.2019 уклали додаткову угоду (орендований парк) № 2 до договору № 0804-1 від 08.04.2019, відповідно до якої клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Чорноморськ-порт.-експ. Од. зал.; кількість вантажу - 1 ваг (68,860 т +/- 10 %); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: квітень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 29635,70 грн/вагон т.ч. ПДВ - 4939, 26 грн.

35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, СПП "Терра" із станції Закомельська Південної відправлено 12 вагонів відповідно до накладних від 08.04.2019 №№ 44269256, 44262608, 44250371, 44238350; від 13.04.2019 № 4428960.

36. Згідно з актом № ОУ-0000152 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) складеного та підписаного ТОВ "ЕМ-ТРАНС" та СП "Терра" загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню пшениці зі ст. Закомельська Півд. Зал. Призначеням ст. Чорноморськ-порт експорт Од. зал., в тому числі залізничний тариф до станції Чорноморськ -порт-експ.Од.зал. становить 329 996,70 грн з ПДВ, з яких: послуги експедитора - 5 500, 00 грн, без ПДВ; платежі Укрзалізниці - 324 496,70 грн, в тому числі ПДВ 20 %.

37. Відповідно до акта № ОУ-0000153 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), складеним та підписаним ТОВ "Ем-Транс" та СПП "Терра" за договором № 0804-1 від 08.04.2019, загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню пшениці зі ст. Закомельська Півд. Зал. Призначеням ст. Чорноморськ-порт експорт Од. зал., в тому числі залізничний тариф до станції Чорноморськ -порт-експ.Од.зал. становить 29 635,56 грн з ПДВ, з яких: послуги експедитора - 500,00 грн без ПДВ; платежі Укрзалізниці - 29135,56 грн, в тому числі ПДВ 20 %, а саме: залізничний тариф до станції Чорноморськ -порт-експ.Од.зал. - 21 538, 80 грн, в тому числі ПДВ 20 %; плата за користування вагоном - 4, 46 грн, в тому числі ПДВ 20 %; збір за подачу й забирання вагону - 976, 44 грн, в тому числі ПДВ 20 %; плата за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 5 315, 86 грн, в тому числі ПДВ 20 %; запірно-пломбувальний пристрій - 100, 00 грн, без ПДВ; товкання вагону - 1200 грн, без ПДВ.

38. Суди вказали, що позивач сплатив на рахунок ТОВ "Ем-Транс" грошові кошти у розмірі 359 632,26 грн за надані транспортно-експедиційні послуги, що також підтверджується платіжними дорученнями № 230 від 19.04.2019 на суму 329 996,70 грн, № 231 від 19.04.2021 на суму 29 635,00 грн.

39. Сума коштів, яку отримав відповідач від ТОВ "Ем-Транс" за послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції та вартість яких було покладено на позивача відображено в накопичувальних картках № 06040086 від 06.04.2019; № 07040087 від 07.04.2019; № 09040088 від 09.04.2019; № 10040091 від 10.04.2019; № 11040094 від 11.04.2019.

40. Відповідно до листа АТ "Українська залізниця" від 14.11.2019 № ЦЦТех-09/726, наданого на запит адвоката СПП "Терра", сума нарахованого додаткового збору за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за кожен вагон становить 4 429,88 грн без ПДВ, а всього: 53 158,56 грн без ПДВ, 63 790,27 грн з ПДВ.

41. Згідно з переліками № 20190408 від 08.04.2019, № 20190409 від 09.04.2019, № 20190410 від 10.04.2019, № 20190411 від 11.04.2019, № 20190413 від 13.04.2019 філії Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень АТ "Українська залізниця" проведено списання з рахунку ТОВ "Ем-Транс" зі спеціальним режимом використання вартість послуги за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням вагонів у сумі 53 158,56 грн без ПДВ, 63 790,27 грн з ПДВ.

42. Суд першої інстанції встановив, що спірні послуги Залізниці у сумі 63790,27 грн з ПДВ за вказаними вище господарськими операціями позивач оплатив.

43. Суди також встановили, що Антимонопольним комітетом України (далі - АМК України) розглянув справу № 130-26.13/102-19 06.08.2020 і виніс рішення № 470-р, яким визнав, що АТ "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків. Визнано дії АТ "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Українська залізниця" ), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов`язано АТ "Українська залізниця" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення. За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на АТ "Українська залізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400, 00 грн.

44. АТ "Українська залізниця" оскаржило рішення АМК України № 470-р від 06.08.2020. Господарський суд міста Києва у рішенні від 27.01.2021 у справі № 910/15766/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, у задоволенні позову відмовив. У постанові від 12.10.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишив без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/15766/20 - без змін.

45. У рішенні господарського суду міста Києва у справі № 910/15766/20, зокрема, встановлено, що вказані дії перевізника (АТ "Українська залізниця") створюють для суб`єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами AT "Українська залізниця" з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб`єкти господарювання, які здійснюють приймання / відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання / відправлення вантажів. Суб`єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб`єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості.

46. Господарський суд у справі № 910/15766/20 дослідив наявні докази, доводи і твердження учасників справи і дійшов висновку про те, що при прийнятті рішення № 470-р від 06.08.2020 АМК України повно з`ясував обставини, які мають значення для справи; встановлені Комітетом обставини є доведеними і підтверджені належними і допустимими доказами; висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи; при прийнятті рішення відсутні порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Суди встановили, що: АТ "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; дії АТ "Українська залізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку; недоведення АТ "Українська залізниця" наявності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним Рішення АМК України, - дійшли й висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

47. Підставою звернення до суду СПП "Терра" з позовом до АТ "Українська залізниця" стало прийняття АМК України рішення в антимонопольній справі № 130-26.13/102-19 від 06.08.2020, яким визнано порушенням конкурентного законодавства дії АТ "Українська залізниця" щодо запровадження Залізницею з 01.03.2019 послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

48. СПП "Терра" вважало, що у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції Підприємству було завдано збитки (шкоду) у вигляді витрат, пов`язаних з неправомірним запровадженням Залізницею з 01.03.2019 додаткової послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Підприємство посилалось на приписи статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування в подвійному розмірі, і просило суд стягнути з Залізниці 127 580,54 грн (63 790, 27 х 2= 127 580,54). При цьому СПП "Терра" стверджувало, що є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов`язок по сплаті вартості послуг відповідача.

49. Відповідач зазначає, що позивач не зазнав збитків (шкоди), оскільки його витрати на оплату відповідачеві спірної послуги включено до загальної вартості реалізованого ним товару ТОВ "Пирятинський делікатес" за Договором від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т.

50. Верховний Суд у постанові від 16.02.2023, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 у справі № 910/14588/21, справу передавши на новий розгляд до Господарського суду міста Києва вказав, що Залізниця послідовно зазначала, зокрема, про те, що витрати на оплату відповідачеві спірної послуги були включені позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, тобто, збільшення вартості власних послуг та/або вартості продукції, яка ним реалізовувалась, що свідчить про відсутність завдання шкоди позивачу; судами попередніх інстанцій не надано оцінки як долученому позивачем договору від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т з урахуванням пункту 4.1.1., відповідно до якого поставки здійснюються на умовах СРТ - морський порт "Чорноморськ", так і аргументам відповідача стосовного наведеного у запереченнях; зазначене має суттєве значення у вирішенні спору зі справи, оскільки, якщо позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, в даному випадку ТОВ "Пирятинський делікатес", включено вартість спірної послуги, відповідно, позивачу не завдано шкоди / збитків та він не є кінцевим споживачем спірної послуги.

51. Колегія суддів Верховного Суду вказала, що судам при новому розгляді справи необхідно дати оцінку наданим учасниками справи доказам та встановити включення або не включення позивачем витрат, понесених у зв`язку з оплатою ним за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням до складу ціни реалізованого ним товару.

52. Суд першої інстанції надав оцінку договору від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т, а апеляційна інстанція підтвердила, що, як слідує з умов пункту 4.1.1. договору, продукція (пшениця), яка відправлена позивачем вагонами: №№ 95784054, 95783932, 95784187, 95784104, 95819967, 95784120, 95784021, 95784955, 95781902, 95820031, 95783973, 95784153 продана ТОВ "Пирятинський делікатес" на умовах СРТ - морський порт "Чорноморськ" (ТОВ "СП РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ") (базис поставки відповідно до Інкотермс 2010).

53. Тоді як відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 термін СРТ (Carriage Paid То) (... named place of destination), або Фрахт / перевезення оплачені до (...назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

54. Суди зробили висновок, що СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця.

55. З метою виконання вказівок Верховного Суду щодо встановлення включення / не включення позивачем витрат, понесених у зв`язку з оплатою ним за спірну послугу, до складу ціни реалізованого ним товару суд першої інстанції зобов`язав позивача надати суду документи, з яких можливо було б встановити складову ціни зерна, яке перевозилося відповідачем на виконання умов Договору від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т.

56. Позивач надав суду першої інстанції копію бухгалтерської Довідки про складову ціни пшениці, а також копію дубліката цієї Довідки, яка, за твердженням СПП "Терра", є єдиним документом, який містить складову ціни зерна, проданого за Договором від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т.

57. СПП "Терра" вказує, а суди попередніх інстанцій беруть до уваги, що оригінал Довідка про складову ціни пшениці в складі первинних бухгалтерських документів був втрачений під час окупації села Забавне Ізюмського району Харківської області. У колишніх працівників Підприємства збереглась скан-копія зазначеної бухгалтерської довідки, на підставі якої директор Підприємства виготовив дублікат Довідки про складову ціни пшениці.

58. Позивачем на підтвердження цих обставин долучено до матеріалів справи копії: акта від 30.12.202 про встановлення факту відсутності первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку; поданих до Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області заяв про вчинення злочину вих. № 64 від 29.12.2022 та № 23/03 від 23.03.2023, і до ДПС у Харківській області - повідомлення про втрату первинних документів від 03.04.2023, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого убачається факт відкриття кримінального провадження № 12022221070001751 від 30.12.2022 за поданою Підприємством заявою.

59. Суди попередніх інстанцій встановили, що до ціни товару (пшениці), який відправлений позивачем ТОВ "Пирятинський делікатес" за накладними №№ 44289601, 44269256, 44262608, 44250371, 44238350 не включено його витрати, понесені за послуги за подачу і забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням видачею, навантаженням і вивантаженням, що підтверджується вище вказаною Довідкою про складову ціни пшениці.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

60. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність та/або відсутність підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" шкоди, заподіяної порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

61. Одним з доводів касаційної скарги Залізниці є посилання на відсутність єдиної правозастосовчої практики щодо розгляду судами спорів про відшкодування шкоди в подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: "у спорах, предметом яких є стягнення шкоди відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на підставі рішення АМК від 06.08.2020 № 470-р судам необхідно досліджувати зв`язок між позовними вимогами заявників та листами, направленими останніми до АМКУ, якими вони підтверджують збільшення вартості продукції за рахунок оплати запровадженої Товариством послуги".

62. Щодо наведеного Суд зазначає таке.

63. Відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

64. Аналізуючи Закон України "Про захист економічної конкуренції" можна зробити висновок, що в даному законі не передбачено порядку (механізму) відшкодування шкоди, а тому слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.

65. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України).

66. Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

67. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

68. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 ГК України).

69. Згідно із статтею 255 ГК України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб`єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

70. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

71. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина друга статті 1166 ЦК України).

72. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

73. Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В противному випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.

74. Аналізуючи положення статті 1166 ЦК України можна дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

75. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

76. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

77. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

78. Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

79. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

80. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

81. Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

82. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у цій справі, та близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, від 01.02.2024 № 910/386/22.

83. Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

84. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

85. Суди першої та апеляційної інстанції у новому розгляді виконали вказівки Верховного Суду у постанові від 16.02.2023 та встановили, що позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, в даному випадку ТОВ "Пирятинський делікатес", не включена вартість спірної послуги, відповідно, позивачу завдано шкоди та він не є кінцевим споживачем спірної послуги.

86. Судами дотримано вимоги статей 86, 237- 238 ГПК України під час дослідження та оцінки доказів та надано оцінку пункту 4.1.1. долученому позивачем договору від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т, відповідно до якого поставки здійснюються на умовах СРТ - морський порт "Чорноморськ", аргументам відповідача стосовного наведеного, досліджено Довідку про складову ціни пшениці, надану позивачем на виконання вимог суду першої інстанції.

87. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій встановили завдання позивачу шкоди в розмірі 127 580,24 грн в частині додаткових витрат, пов`язаних з перевезенням товару до пункту призначення, які не були включені у вартість товару та не були відшкодовані позивачу.

88. Під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено наявність в діях АТ "Українська залізниця" усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для відшкодування шкоди позивачу у подвійному розмірі відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

89. Отже, суди попередніх інстанцій, врахувавши вказівки Верховного Суду у постанові від 16.02.2023 у цій справі, дійшли заснованих на частині першій статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" висновків про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

90. Отже, доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не підтвердилися.

91. Аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач у касаційній скарзі фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанції, та зазначає про незгоду із здійсненою цими судами оцінкою доказів зі справи. При цьому відповідні доводи скаржника спростовуються висновками попередніх судових інстанцій у цій справі.

92. При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд касаційної інстанції не має можливості надати оцінку кожному з аргументів касаційної скарги, оскільки усі ці аргументи, як у цілому, так і кожний окремо, стосуються виключно питань встановлення обставин справи та оцінки доказів у ній, а як одне, так і інше перебуває поза встановленими статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

93. У рішенні від 10.02.2010 зі справи "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

94. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Трофимчук проти України", "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід; повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

95. Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

97. За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

98. За таких обставин касаційна інстанція вважає що, звертаючись з касаційною скаргою, АТ "Українська залізниця" не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

Судові витрати

99. З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - АТ "Українська залізниця".

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/14588/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова