Постанова

від 13.12.2023 по справі 925/1449/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 925/1449/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Потапенко Іванни Юріївни

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 (повний текст складено 17.04.2023)

у справі №925/1449/22 (Суддя Скиба Г. М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Фізичної особи-підприємця Потапенко Іванни Юріївни

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2022 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Потапенко Іванни Юріївни з вимогою про стягнення 9 064,15 грн з урахуванням зменшення вимог, де 7 358,05 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.12.2021 №2193 та 1 706,10 грн пені.

Позивач у позовній заяві вважає договір оренди нерухомого майна розірваним в односторонньому порядку у зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати та просить стягнути заборгованість по орендній платі і штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання.

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі № 925/1449/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Потапенко Іванни Юріївни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 4939,73 грн заборгованості орендної плати, 345,17 грн неустойки - за рахунок авансового внеску відповідача з орендної плати. В решті вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд дійшов висновку, що договір оренди №2193 від 15.12.2021 був припинений 29.08.2022, у зв`язку з підписанням акту повернення майна державної власності, а тому позовні вимоги на яких наполягає позивач після цієї дати є незаконними та необґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Потапенко Іванна Юріївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 4 939,73 грн заборгованості за орендну плату та 345,17 грн неустойки, прийнявши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у розмірі 1940,52 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що встановлюючи момент порушення відповідачем права позивача у частині виникнення та існування заборгованості, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, адже при припинення дії договору оренди у серпні 2022 року сторони керувались документами, які носили інформаційний характер та не містили жодної інформації про існування заборгованості.

Апелянт вказує, що розрахунок заборгованості від 18.08.2022 та рахунок на сплату за своєю природою не є одним і тим самим, оскільки рахунок на сплату має містити реквізити отримувача, суму до сплати, наявність заборгованості за минулі періоди, номер банківського рахунку.

Також апелянт наголошує, що це був єдиний розрахунок, який позивач надіслав за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року, що мало би слугувати для суду прямим і безспірним доказом відсутності будь-якого нарахування за квітень-серпень 2022 року і, як наслідок, відсутності заборгованості за період з квітня по серпень 2022 року.

Апелянт вважає, що посилання на документ з майбутнього, а саме на лист №50-12.01-2698 від 30.11.2022 «Припис про усунення порушень умов виконання договору» є помилковим та недопустимим.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу позивач надав до Північного апеляційного господарського відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/1449/22 без змін.

Позивач посилається на те, що судом було встановлено, що договір оренди №2193 від 15.12.2021 був припинений 29.08.2022, підписанням акту повернення майна державної власності, а тому позивач згоден з висновками суду першої інстанції та з прийнятим рішенням у справі.

Позивач вказує, що навіть за умови визнання договору розірваним 29.08.2022 заборгованість орендаря зі сплати орендної плати до вказаної дати не погашена.

Узагальнені доводи пояснень щодо відзиву на апеляційну скаргу

У вересні 2023 року від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в яких, зокрема, наголошено, що підписані 29.08.2023 акти повернення майна та припинення договору від 29.08.2023 позивачем не спростовані, не оспорювались та не заперечувались, тому вважає пояснення позивача, зазначені у відзиві є безпідставними.

Також відповідач зауважує, що позивач та балансоутримувач впродовж 2021-2023 років зловживали своїми правами у вигляді внесення неправдивої інформації до офіційного документу оголошення про аукціон; умисного приховування протягом 2022 року інформації про стан орендованого об`єкту (відсутність електропостачання); затримку у наданні відповідачу відповіді щодо призупинення нарахування орендної плати до червня 2023 року, не надсиланні актів про повернення майна та підписаних зі сторони балансоутримувача.

Наголошує на відсутності заборгованості строком на 29.08.2022, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Узагальнені доводи відзиву третьої особи на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 справу № 925/1449/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Алданова С.О. (апеляційна скарга надійшла через електроний суд)

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 витребувані з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1449/22.

29.05.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1449/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційна скарга на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/1449/22 залишена без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надати докази надсилання копії скарги іншим учасникам у справі.

05.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали апеляційної скарги в письмовому вигляді з доказами надсилання копії скарги іншим учасникам у справі.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, справу № 925/1449/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/1449/22 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення особисто позивачем, відповідачем та третьою особою та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 925/1449/22 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача у межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.12.2021 між відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 №786 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) та Фізичною особою-підприємцем Потапенко Іванною Юріївною укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, №2193 (далі договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення №221 на другому поверсі будівлі та площі загального користування (надалі майно) площею 20,8 кв.м, розміщене за адресою: вул.Незалежності,1/2, м. Умань Черкаської області, що обліковується на балансі Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань", поштова адреса: вул.Небесної сотні,31, м.Умань, код ЄДРПОУ 34117684 (далі балансоутримувач), вартість якої визначена станом на 30.09.2021 і становить 250100 грн.

Відповідно до п.7 договору оренду, майно передається в оренду для використання за цільовим призначенням, за виключенням - розміщення бібліотек, театрів, кінотеатрів; закладів харчування, кафе, ресторанів, торгівлі підакцизними та непідакцизними товарами; нічних клубів, саун, лазень; готелів, хостелів, турбаз; комп`ютерних клубів, інтернет-кафе; ритуальних послуг, громадських вбиралень, збору і сортування вторинної сировини.

Розмір місячної орендної плати - 2501 грн. (без ПДВ) протокол електронного аукціону від 19.11.2021 (п. 9.1 Умов договору).

Розмір авансового внеску становить дві місячні орендні плати 5002 грн. (без ПДВ) (п.10 договору).

Строк дії договору 5 років з дати набрання чинності цим договором.

Орендна плата визначена у п.9 умов договору. Орендар сплачує орендну плату у співвідношення 50% до Державного бюджету та балансоутримувачу до 15 числа кожного місяця (п. 3.3 договору).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача (п.3.4 договору). ПДВ нараховується на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок на оплату не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати платежу.

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п.3.10 договору).

Згідно з актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 15.12.2021 балансоутримувачем заповідник "Стара Умань" передано, а орендарем ФОП Потапенко прийнято у строкове платне користування майно-приміщення №221 на другому поверсі будівлі по вул.Незалежності,1/2 в м.Умань, загальною площею 20,8 кв.м.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами не надано доказів визнання недійсним договору №2193 від 15.12.2021, факт укладення та виконання цього правочину сторонами визнається.

05.08.2022 відповідач Потапенко І.Ю. направила орендодавцеві та балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення договору оренди №2193 від 15.12.2021 та відшкодування 15 767,21грн збитків у зв`язку з недоліками об`єкту оренди, що перешкоджають його використанню за призначенням, відсутність енергопостачання та недостовірність даних в інформації про об`єкт оренди (орендодавцем заявлено про приєднану потужність електромережі 16 кВт, ІІ ступінь користування, яка відсутня на момент передачі в оренду ФОП Потапенко).

Позивач відреагував на заяву (вимогу), 16.08.2022 видавши наказ №0322-О "Про припинення дії договору оренди" з рішенням орендодавця про дострокове припинення дії договору оренди від 15.12.2021 №2193 з дати підписання акту повернення майна з оренди.

17.08.2022 за вих.№50-12.01-1740 орендодавець (позивач) направив орендарю та балансоутримувачу повідомлення щодо розірвання договору оренди та запропонував оформити та підписати договір про припинення договору оренди №2193.

В листі Фонду міститься вказівка балансоутримувачу (Державному історико-архітектурному заповіднику "Стара Умань"): "Балансоутримувачу необхідно підготувати акт приймання-передавання (повернення) майна та прийняти об`єкт оренди зі строкового платного користування. Балансоутримувач може сформувати проект акту повернення та додатки до нього автоматично за зразком, розміщеним на офіційному сайті Фонду державного майна України."

Судом встановлено, що балансоутримувач тривалий час не вчинив ніяких дій по формуванню акту приймання-передавання, направлення його орендареві. Орендар заперечив можливість повернення майна з оренди без надання акту приймання-передавання.

18.08.2022 за вих.№50-12.01-1759 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях направило на адресу ФОП Потапенко І.Ю. та Державного заповідника "Стара Умань" листа щодо нарахування орендної плати відповідно до постанови КМУ від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" з розрахунком орендної плати за лютий 2022 у розмірі 2505,47 грн. (без ПДВ), за березень у розмірі 1375,55 грн. (без ПДВ). Проте, розрахунок не проведено, майно не повернуто.

30.11.2022 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях направило на адресу ФОП Потапенко І.Ю. листа вих.№50-12.01-2698, в якому повідомило останнього про систематичну заборгованість орендаря станом на 30.11.2022 7003,07 грн - боргу та 1336,06 грн - пені. Попереджено про ймовірне припинення договору внаслідок прострочення орендної плати в строк понад три місяці.

09.12.2022 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях видало наказ №0489-О "Про припинення дії договору оренди" з мотивів не усунення орендарем Потапенко І.Ю. порушень, визначених у приписі ФДМУ. Цим наказом доручено балансоутримувачу сформувати акти приймання-передавання майна з оренди та прийняти майно.

09.12.2022 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях направило на адресу орендаря ФОП Потапенко І.Ю. та балансоутримувача Державний заповідник "Стара Умань" листа вих.№50-1201-2782, в якому вказало про припинення договору оренди та необхідність формування балансоутримувачем актів повернення майна та прийняття майна з оренди від орендаря.

В листі Фонду міститься вказівка балансоутримувачу (Державний заповідник "Стара Умань"): "Балансоутримувачу необхідно підготувати акт приймання-передавання (повернення) майна та прийняти об`єкт оренди зі строкового платного користування. Балансоутримувач може сформувати проект акту повернення та додатки до нього автоматично за зразком, розміщеним на офіційному сайті Фонду державного майна України."

Пунктом 4.1 розділу ІІ договору визначено, що у разі припинення даного договору орендар зобов`язаний сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.

Позивачем здійснено розрахунок позовних вимог за період з лютого 2022 по грудень 2022 року.

Звертаючись з позовною заявою позивач зазначив, що внаслідок порушення умов договору, відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати до бюджету за період з лютого по грудень 2022 року ( з урахуванням зменшення) у сумі 7 358,305 грн та за порушення строків сплати орендної плати за договором, позивачем здійснено нарахування пені за грудень 2021 року та за період з лютого 2022 по грудень 2022 року на суму 1 706,10 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За приписами ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З вищевикладених норм вбачається, що у орендаря наявний обов`язок сплачувати оренду плату за весь час користування об`єктом оренди.

При цьому, частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення № 221 на другому поверсі будівлі по вул.Незалежності, в м.Умань, загальною площею 20,8 кв.м, що підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна від 15.12.2021, підписаним сторонами договору та балансоутримувачем.

Сторонами не надано доказів визнання недійсним договору № 2193 від 15.12.2021, факт укладення та виконання цього правочину сторонами визнається.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі (ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина друга статті 785 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Отже, положення вказаної норми закону та договору свідчать про те, що у разі припинення договору у розумінні ст. 291 Господарського кодексу України - внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, у орендаря виникає обов`язок повернути орендодавцю майно з оренди.

Станом на час дії договору №2193 (з грудня 2021 року) всі правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній власності, врегульовані ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ, що введений в дію з 01.02.2020 (далі - Закон №157-ІХ).

Даний закон встановлює спеціальний порядок врегулювання відносин з оренди державного майна у порівнянні з нормами Цивільного кодексу України та умовами договорів оренди, які були чинними на час вступу в силу цього Закону.

Механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону №157-ІХ, врегульований Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі - Порядок № 483).

Про дату припинення договору №2193 саме 29.08.2022 внаслідок підписання балансоутримувачем акту повернення з оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності на підставі Наказу орендодавця від 16.08.2022 №0322-О (а.с.214) вказують балансоутримувач та орендар. Вказані документи не спростовані позивачем (орендодавцем).

Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів Орендар повертає балансоутримувачу. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами та Балансоутримувачем акту приймання-передавання. Відповідач стверджує, що на даний час орендоване ним майно балансоутримувачу повернув з простроченням з вини балансоутримувача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірний договір і договірні відносини за договором від 15.12.2021 №2193 належить вважати припиненими з 29.08.2022 з моменту підписання акту повернення майна державної власності - приміщення 221 по вул.Незалежності,1/2 в м.Умань Черкаської області.

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

Таким чином, сторони не позбавлені передбачити в договорі оренди положення стосовно обов`язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна. Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України, оскільки буде передбачати продовження обов`язку внесення плати за користування майном.

Згідно із ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Тобто, будь-який рівнозначний пункт щодо обов`язку сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна в розумінні ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати на користь орендодавця, яке буде припинено в момент фактичного повернення майна.

Сторонами встановлено в пункті 3.10, що припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що повернення відповідачем позивачу об`єкта оренди за двостороннім актом від 29.08.2022 свідчить про порушення відповідачем (орендарем) своїх зобов`язань про внесення плати за орендоване майно, як це передбачено умовами договору оренди та нормами чинного законодавства та існування заборгованості за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року. Суд врахував розрахунок позивача та правильно частково задовольнив вимоги позивача в сумі 4939,73 грн за спірний період, а в решті вимог відмовив за необґрунтованістю та безпідставністю.

При цьому суд вірно відхилив вимоги відповідача про необхідність звільнення відповідача від орендної плати.

Крім того, позивач просив стягнути пеню за несвоєчасне внесення орендної плати за користування майном державної власності з лютого 2022 року по грудень 2022 року в сумі 1706,10 грн.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Відповідно до п.3.8 договору на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 690,34 грн, враховуючи припинення договору з 29.08.2022 та відсутність коригування розрахунку пені з боку позивача, а також заперечення відповідача про нарахування пені за вказаний період.

При цьому, суд першої інстанції, враховуючи поведінку орендодавця, орендаря та балансоутримувача у спірних договірних правовідносинах, відсутність вини орендаря (відповідача) у погіршенні становища балансоутримувача та орендаря, тривале намагання орендаря вирішити спір в позасудовому порядку та можливість застосування судом приписів ст.ст.614 та 616 ЦК України про право суду на зменшення розміру неустойки, якщо кредитори (позивача та третя особа) не вживали заходів на зменшення збитків та негативних наслідків порушення зобов`язання та зменшив розмір неустойки (пені) на 50%.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за можливе застосувати до відповідача стягнення неустойки (пені) в розмірі 345,17 грн. В решті вимог належить відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального та матеріального права.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/1449/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/1449/22 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Потапенко Іванни Юріївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/1449/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/1449/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на фізичну особу - підприємця Потапенко Іванну Юріївну.

4. Матеріали справи №925/1449/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун