Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/15124/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/15124/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Винник О.О.,

від позивача - Васильєва С.М.,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (повний текст рішення складено 10.08.2023)

у справі № 910/15124/19 (суддя Приходько І.В.)

За позовом Київської міської ради

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто"

2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М.

за участю Київської міської прокуратури

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" та Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М про:

- визнання протиправним та скасування рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року № 29099900 на земельну ділянку, обліковий код: 91:066:0010, що знаходиться за адресою вул. Межева, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 за ТОВ "Курсор-Авто";

- зобов`язання ТОВ "Курсор-Авто" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 га на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернення її Міськраді, привівши у придатний для використання стан.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Міськрада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво, у власність чи користування ТОВ "Курсор-Авто" не приймала. Також позивач вказував, що ТОВ "Курсор-Авто" здійснило самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці на вул. Межовій, 2, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Отже, оскільки земельна ділянка на вул. Межовій, 2 (код ділянки 91:066:0010) у Подільському районі м. Києва не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню, а рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - скасуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року у справі №910/15124/19, відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що оскаржуване рішення Реєстратора є законним та таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки державна реєстрація права власності ТОВ "Курсор-Авто" на нежилу будівлю, як на новозбудований об`єкт, була проведена на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому, судами зазначено, що матеріалами справи доведено відсутність ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно одержав земельну ділянку у користування. Крім того суди вказали на те, що при зверненні до суду з даним позовом позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, в той час, як оскаржуваним рішенням було зареєстровано за ТОВ "Курсор-Авто" право приватної власності на будівлю, тоді як рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянкувідповідачем-2 не приймалося.

Постановою Верховного Суду від 27.07.2022 року касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року у справі № 910/15124/19 скасовано. Справу № 910/15124/19 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у відповідача-1 відповідних правовстановлюючих документів на землю та подальшої державної реєстрації права власності або користування спірною земельною ділянкою. При цьому, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що перелічені ними докази не є тими документами, які у розумінні чинного законодавства надають відповідачу-1 право на користування спірною земельною ділянкою. Також колегія суддів звернула увагу, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про наявність у ТОВ "Курсор-Авто" права користування земельною ділянкою, не звернули увагу на відсутність у матеріалах справи жодних правовстановлюючих документів, що підтверджують відповідний юридичний титул користування землею, а також не надали оцінки відповідним доводам відповідача-1 у контексті повноважень органу, який прийняв рішення про надання земельної ділянки у користування та можливості передачі ним такої земельної ділянки у тимчасове користування відповідно до приписів Земельного кодексу України у редакції на дату прийняття відповідного рішення. Разом з тим, суди залишили поза увагою те, що у матеріалах справи відсутні докази (крім документів, що створені безпосередньо відповідачем-1) щодо правонаступництва ТОВ "Курсор-Авто" відносно прав та обов`язків АО "Курсор". Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що судам необхідно було з`ясувати питання стосовно того, чи є в даному випадку фактичне користування відповідачем-1 земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття; чи вживались необхідні заходи ТОВ "Курсор-Авто" щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою тощо.

Під час нового розгляду, 20.09.2022 року через відділ автоматизованого документообігу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, яка в подальшому прийнята місцевим господарським судом до розгляду. (т.4, а.с. 26-28).

Відповідно до заяви про уточнення позовної заяви позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року №29099900 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0010, за адресою вул. Межова, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 та припинити право власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Курсор-Авто»;

- зобов`язати ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0, 1198 га на вул. Межова, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що запитуваної інформації та документів, на підставі яких було надано позитивний висновок ЗДПО-9 про надання дозволу на експлуатацію будівлі для сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій, та на підставі яких було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997 року, суду не надано, в тому числі з посиланням на ліквідацію тих органів, що складали такий Акт. Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що особа, яка отримала дозвіл на будівництво будівлі з сервісного обслуговування на земельній ділянці, виділеній та переданій у тимчасове користування для цієї мети ще у 1990-роках не може нести негативні наслідки втрати органом державної влади або органом місцевого самоврядування значного обсягу дозвільних документів, зокрема, через незбереження цих документів або через ліквідацію органів, що приймали відповідні рішення, без визначення їх правонаступників. Враховуючи сукупність наведених обставин суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги до обох відповідачів не є достатньо аргументованими та доведеними. Окремо судом першої інстанції враховано, що за інформацією, наданою Міністерством юстиції України на запит суду, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 06.08.2019 № 2438/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 25.07.2019 № 3 на підставі підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", видане Міністерством юстиції України свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю від 27.12.1994 за № 1528 на ім`я Кударенко Віри Миколаївни було анульовано. Враховуючи наведені обставини, зважаючи на недоведення того факту, що спірна земельна ділянка була самовільно зайнята відповідачем-1, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав є неефективним способом захисту, тоді як позовні вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан, є недоведеними.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги прокуратури мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права. Зокрема прокуратура вважає, що суд першої інстанції залишив без уваги відсутність доказів щодо правонаступництва ТОВ «Курсор-Авто» відносно прав та обов`язків АТ «Курсор» в частині будівлі СТО розміщеній на земельній ділянці по вул. Межовій, 2 у Подільському районі міста Києва. Також прокурор звертає увагу, що місцевий господарський суд не врахував, що ідентифікаційні коди АТ «Курсор» та ТОВ «Курсор-Авто» є різними. Також прокурор звертає увагу, що суд першої інстанції не звернув увагу, що наявні в матеріалах справи документи 1992, 1994, 1997, 1998 років носять тимчасовий характер, містять відкладальні обставини та не надають товариству права користування спірною земельною ділянкою, тим більше для її капітальної забудови з метою подальшої реєстрації права власності на об`єкт нерухомості. Отже, на думку прокурора використання ТОВ «Курсор-Авто» земельної ділянки без будь-яких правовстановлюючих документів виданих товариству є самовільним зайняттям земельної ділянки. Крім того прокурор вважає, що оскільки розміщене на земельній ділянці майно було зведене без правовстановлюючих документів на землю, воно у будь-якому випадку є самочинним в силу положень ст. 376 Цивільного кодексу України. Також скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що державну реєстрацію права власності ТОВ «Курсор-Авто» на нерухоме майно здійснено за відсутності обов`язкових документів, визначених п. 41 Порядку №1127 та у порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а документи, що стали підставою для первинної реєстрації права власності не стосуються ТОВ «Курсор-Авто» та не підтверджують виникнення у нього права власності на будівлю СТО.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Заступник керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15124/19.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду першої винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що при новому розгляді зазначеної справи місцевим господарським судом не враховано висновки Верховного Суду, не в повному обсязі досліджено докази. Позивач звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджували відповідний юридичний титул користування землею, відповідно до приписів Земельного кодексу України у редакції на дату прийняття відповідного рішення. Крім цього позивача наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Курсор-Авто» є правонаступником АО «Курсор» в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав. Крім цього скаржник вважає, що ТОВ «Курсор-Авто» не було дотримано передбачений чинним законодавством певний порядок отримання земельних ділянок для користування.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5 763 грн. 00 коп.

25.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської міської ради надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

28.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/15124/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року, об`єднано апеляційні скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі №910/15124/19 в одне апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 22.11.2023 року.

10.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто", відповідача-1 у справі, надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року розгляд справи відкладено на 13.12.2023 року.

13.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи оскільки представник не може прибути в судове засідання через різке погіршення стану здоров`я та підвищенням температури тіла.

В судовому засіданні 13.12.2023 року представник позивача та прокурор надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем 1 не надано будь-яких належним та допустимих доказів не можливості прибуття в судове засідання. Крім того, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні 22.11.2023 року представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25.05.1992 року № 2 "Про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій" дозволено МП "Курсор" встановити будівлю по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу "Пуща-Водиця" по вул. Межовій тимчасово на період до початку капітальної забудови земельної ділянки. (т.1, а.с. 137).

Листом від 05.05.1994 року № 15.3-кг/527 "О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей" Шевченківського районного центру Державного санітарного нагляду КМТМО "Санепідемслужба" було погоджено МП "Курсор" розміщення станції технічного обслуговування автомобілів між садом радгоспу "Пуща Водиця" та автостоянкою при умові вирішення питань водозабезпечення, теплозабезпечення і каналізації з відповідними службами. (т.1, а.с. 138).

29.07.1997 року за результатами розгляду проектної та дозвільної документації та проведення натурального обстеження будівлі за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2 було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва. (т.1, а.с. 139).

У вказаному Акті вказано, що об`єкт розташований по вул. Межовій, 2 та встановлено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 25.05.1992 № 2 "Про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій". Земельна ділянка надана в тимчасове користування на підставі договору з спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації від 09.06.1993 року. Об`єкт підключений до мережі енергопостачання, обладнано протипожежною сигналізацією та первинними засобами пожежогасіння.

За дорученням Київської міськдержадміністрацїї від 06.03.1997 року №2946 Головним архітектором АТ "Київпроект" - начальником управління "Київгенплан" було розглянуто матеріали місця розміщення СТО із сервісним обслуговуванням легкових автомобілів АТ "Курсор" по пров. Межовому, 2 та листом №06-1387/КГП від 18.08.1997 року надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району. (т.1, а.с. 159).

Листом №СЛ338/7 від 02.02.1998 року Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва погодила тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ "Курсор" до початку капітального будівництва. (т.1, а.с. 140).

01.06.1998 року було створено ТОВ "Курсор-Авто". Згідно п. 1.3. Установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" від 28.05.1998 року ТОВ "Курсор-Авто" є правонаступником АО "Курсор", зареєстрованого Шевченківською райдержадміністрацією 27.03.1996 року, ідентифікаційний код 13677023 в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав. (т.1, а.с. 166-170).

В матеріалах справи також наявний статут ТОВ «Курсор-Авто» затверджений учасниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до п. 1.3. якого ТОВ "Курсор-Авто" є правонаступником АО "Курсор", зареєстрованого Шевченківською райдержадміністрацією 27.03.1996 року, ідентифікаційний код 13677023 в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав. (т.1, а.с. 171-180).

Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації №2047 від 19.12.2007 року "Про присвоєння поштової адреси вул. Межова, 2" станції технічного обслуговування було присвоєно поштову адресу: вул. Межова, 2. ТОВ "Курсор-Авто" було зобов`язано встановити номерні знаки на будівлі. (т.1, а.с. 158).

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року № 29099900 за ТОВ "Курсор-Авто" зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна на вулиці Межова, 2 у Подільському районі м. Києва . (т.1, а.с. 12).

В матеріалах справи наявний лист №068/05-12/1299 від 09.09.2022 року Державного архіву міста Києва в якому останній зазначив, що документів «спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації» та «договір про передачу в тимчасове МП «Курсор» користування земельних ділянок не міститься. (т.4, а.с. 87-88).

Також, Департамент земельних ресурсів листом №0570202/2-14001 від 18.11.2022 року (т.4, а.с. 92) надав клопотання ТОВ «Курсор-Авто» від 07.05.2020 року №567801028 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Межовій, 2 у Подільському районі м. Києва. (т.4, а.с. 93-94).

Крім того, листом №068/05-12/1864 від 21.11.2022 року Державний архів м. Києва зазначив, що у поаркушно переглянутих розпорядженнях представника Президента України у Шевченківському районі м. Києва з основної діяльності та документах до них за червень 1993 року відомостей «про реєстрацію договору на право тимчасового користування землею, укладеного між землекористувачем МП «Курсор» та Спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації» не виявлено. (т.4, а.с. 113).

Листом №0570202/2-14338 від 29.11.2022 року Департамент земельних ресурсів зазначив, що департаментом на клопотання ТОВ «Курсор-Авто» від 07.05.2020 року №567801028 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Межовій, 2 у Подільському районі міста Києва було підготовлено проект рішення «Про відмову ТОВ «Курсор-Авто» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу з паркінгом на вул. Межовій, 2 у Подільському районі міста Києва», який 05.06.2020 року був переданий на розгляд до Київської міської ради. Київська міська рада рішення з порушеного питання не приймала. Крім того зазначено, що листом від 19.06.2020 року №08/13120 ТОВ «Курсор-Авто» повідомлено Київську міську раду про використання права мовчазної згоди відповідно до п. 3, ст. 123 Земельного кодексу України та отримано від Департаменту завдання на проектування №МЗГ/2019-7545 від 25.06.2020 року. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Межова, 2 у Подільському районі міста Києва на погодження Департаменту не надходив. (т.4, а.с. 114).

Шевченківська районна в м. Києві Державна адміністрація листом №109-5516 від 07.12.2022 року щодо надання копій документів, на підставі яких було складено акт про прийняття в експлуатацію ділянки об`єкту «Будівництво будівлі за адресою вул. Межова, 2» у Шевченківському районі м. Києва повідомила, що така інформація у адміністрації відсутня. (т.4, а.с. 127).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року було:

- витребувати у Київської міської ради (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи про порядок передачі документів на зберігання та місце зберігання документів спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації, яку було ліквідовано за рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 без визначення його правонаступника.

- витребувати у Київської міської державної адміністрації (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи на підставі яких було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997 року.

- витребувати у Шевченківського районного управління ГУ ДСНС (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи на підставі яких було надано позитивний висновок ЗДПО-9 про надання дозволу на експлуатацію будівлі для сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій, на підставі якого було складено вказаний вище Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997 року.

Державний архів міста Києва листом №068/07-24/414 від 06.03.2023 року повідомило, що документи спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації, яку ліквідовано за рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 року №7/4819 без визначення його правонаступника до Державного архіву на зберігання не передавалися. (т.4, а.с. 166).

Листом №12-20/03 від 07.03.2023 року начальник архівного відділу Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації повідомив, що документи спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації до архіву не передавалися. (т.4, а.с. 167).

Подільська районна в місті Києві державна адміністрація листом №106-1694 від 06.03.2023 року повідомила, що запитувана інформація в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року у справі №910/15124/19 відсутня. (т.4, а.с. 168).

Листом від 16.03.2023 № 109-1301 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація надала відповідь, в якій, серед іншого, зазначила, що "в структурних підрозділах Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, а також в Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації відсутня інформація та документи про порядок передачі документів на зберігання та місце зберігання документів спецвідділу ліквідованої Шевченківської райдержадміністрації, а також інформація та документи, на підставі яких було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова, 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997". (т.4, а.с. 164-165).

Листом від 17.03.2023 № 23/251 Шевченківське районне управління ГУ ДСНС надала відповідь, якою повідомило, що інформація та документи, на підставі яких було надано позитивний висновок ЗДПО-9 про надання дозволу на експлуатацію будівлі для сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій, та на підставі яких було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997 року, в районному відділі відсутні. (т.4, а.с. 169).

Отже, спір у даній справі виник на думку позивача у зв`язку з тим, що Міськрада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво, у власність чи користування ТОВ "Курсор-Авто" не приймала.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

У статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування (частини перша, друга статті 83 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Правові підстави використання землі в Україні регулюються земельним законодавством основним системоутворюючим законом якого є Земельний кодекс України. При цьому, саме Земельним кодексом України визначаються правові титули володіння, користування та розпорядження земельними ділянками до яких належать право власності, право постійного та строкового користування (в тому числі оренда).

При цьому, Земельним кодексом України (в редакції Закону України від 13.03.1992 зі змінами та доповненнями) в статті 22 "Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою" було прямо передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Подібні правові приписи містились і в статті 125 "Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою" Земельного кодексу України від 25.10.2001 (в редакції цієї статті до 05.03.2009) де було також наголошено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З 05.03.2009 стаття 125 "Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою" Земельного кодексу України викладена у новій редакції: "Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав".

Отже, в контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що за змістом наведених норм законодавець пов`язує момент виникнення права власності та користування земельною ділянкою з необхідністю отримання відповідних документів, що посвідчують право на землю та державною реєстрацію такого права.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що за змістом статті 7 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.1992) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Статтею 8 цього ж Кодексу визначено, що у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об`єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства.

Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

При цьому, відповідно до статті 24 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.1992) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначають прокурор та позивач жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво, у власність чи користування ТОВ "Курсор-Авто" не приймала, однак відповідач 1 вважає, що матеріали справи містять докази на підставі яких він правомірно користується земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Межова, 2 для тимчасового розміщення СТО.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи не може погодитись з такими доводами відповідача 1 виходячи з наступного.

Отже, як вже було зазначено вище, рішенням заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25 травня 1992 року № 2 "Про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій" дозволено МП "Курсор" встановити будівлю по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу "Пуща-Водиця" по вул. Межовій тимчасово на період до початку капітальної забудови земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення забудовника було зобов`язано:

- виконати і погодити проект прив`язки будівлі (2.1.);

- виконати технічні умови експлуатуючих організацій на приєднання до інженерних мереж міста (2.2.);

- дозвіл на початок робіт отримати у спецвідділі по контролю за благоустроєм району (2.3.);

- після закінчення монтажних робіт виконати благоустрій прилеглої території (2.4.);

- всі інші майново-правові питання вирішувати у Шевченківській державній районній адміністрації (2.5.).

Листом від 05.05.1994 року № 15.3-кг/527 "О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей" Шевченківського районного центру Державного санітарного нагляду КМТМО "Санепідемслужба" було погоджено МП "Курсор" розміщення станції технічного обслуговування автомобілів між садом радгоспу "Пуща Водиця" та автостоянкою при умові вирішення питань водозабезпечення, теплозабезпечення і каналізації з відповідними службами.

29.07.1997 року за результатами розгляду проектної та дозвільної документації та проведення натурального обстеження будівлі за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2 було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва.

У вказаному Акті вказано, що об`єкт розташований по вул. Межовій, 2 та встановлено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 25.05.1992 року № 2 "Про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій". Земельна ділянка надана в тимчасове користування на підставі договору з спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації від 09.06.1993 року. Об`єкт підключений до мережі енергопостачання, обладнано протипожежною сигналізацією та первинними засобами пожежогасіння.

Колегія суддів також звертає увагу, що даний акт підписано зокрема директором МП «Курсор» С.А. Айкін.

За дорученням Київської міськдержадміністрацїї від 06.03.1997 року № 2946 Головним архітектором АТ "Київпроект" - начальником управління "Київгенплан" було розглянуто матеріали місця розміщення СТО із сервісним обслуговуванням легкових автомобілів АТ "Курсор" по пров. Межовому, 2 та листом № 06-1387/КГП від 18.08.1997 року надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району.

Листом № СЛ338/7 від 02.02.1998 року Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва погодила тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ "Курсор" до початку капітального будівництва.

Отже, колегія суддів підкреслює, а відповідачем 1 не заперечується, що матеріали справи не містять рішення власника спірної земельної ділянки (Київської міської ради) щодо надання земельної ділянки в користування саме відповідачу 1.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зазначені вище документи, хоч і за відсутністю належного оформлення договору тимчасового користування підтверджують надання земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Межова, 2 для тимчасового розміщення СТО саме АТ «Курсор», а не ТОВ «Курсор-Авто», що також і не заперечується відповідачем 1.

Однак, як вважає відповідач 1, він є правонаступником АТ «Курсор», а тому майно, в тому числі СТО була внесена до його статутного фонду.

Водночас, колегія суддів критично оцінює такі доводи відповідача 1 виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.3. Статуту ТОВ «Курсор-Авто» від 01.06.1998 року ТОВ «Курсор-Авто» є правонаступником АО «Курсор», зареєстрованого Шевченківською райдержадміністрацією 27.03.1996 року, ідентифікаційний код 13677023 в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав.

Аналогічне положення міститься в п. 1.3. Установчого договору ТОВ «Курсор-Авто» від 01.06.1998 року.

Відповідно до п. 4.1. Статуту ТОВ «Курсор-Авто» для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд в розмірі 28 125 грн.

До моменту реєстрації Товариства кожний учасник вносить не менше 30 відсотків своєї частки статутного фонду (п. 4.2. Статуту ТОВ «Курсор-Авто» від 01.06.1998 року).

Вказані положення статуту повністю кореспондуються з положеннями установчого договору ТОВ «Курсор-Авто».

Зокрема, відповідно до п. 3.1 Установчого договору для забезпечення діяльності Товариства за рахунок майнових внесків учасників створюється статутний фонд в розмірі 28 125,00 грн. за рахунок внесків учасників.

Учасники вносять:

ОСОБА_1 - 4078,13 грн. - 14,5%

ОСОБА_2 - 4078,13 грн. - 14,5%

ОСОБА_3 - 19 968,75 грн. - 71,0%.

На час реєстрації учасники вносять:

ОСОБА_1 :

підйомник - 1 223,44 грн. - 30%

ОСОБА_2 :

підйомник - 1 223,44 грн. - 30%

ОСОБА_3 :

підйомник - 1089 грн.

підйомник - 1089 грн.

пристрій для балансування колес УБКА-1 - 1 487 грн.

газоаналізатор - 1478 грн.

трансформатор току ТДЗ-205 - 1 134 грн.

Всього - 6 286 грн. - 30%.

За своїм призначенням вказане майно є нічим іншим як спеціалізованим обладнанням, необхідним для функціонування СТО.

Отже, колегія суддів зазначає, що в статутний фонд ТОВ «Курсор-Авто» Айкіним С.А. було внесено спеціалізоване обладнання для автосервісу (підйомники 2 шт., пристрій для балансування колес, УБКА-1, газоаналізатор, трансформатор току ТДЗ-205).

Однак, зазначені вище установчі документи не містять інформації про внесення до статутного фонду ТОВ «Курсор-Авто» будівлі СТО, що говорить про те, що відповідач 1 не є правонаступником АТ «Курсор» в частині майна - будівлі СТО.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що правонаступництво відбулось у 1998 році, коли як будівля СТО прийнята в експлуатацію 29.07.1997 року.

Також колегія суддів звертає увагу, що сам відповідач 1 у відзиві на апеляційні скарги зазначає про те, що передане в статутний фонд майно, а саме спеціалізоване обладнання для СТО, було необхідним для початку діяльності з надання автосервісних послуг шляхом будівництва та відкриття станції по технічному обслуговуванню (СТО).

Тобто, з вказаних тверджень відповідача 1 випливає, що у 1998 році він тільки мав намір на будівництво СТО, що в більшій мірі спростовує посилання відповідача 1 на те, що він є правонаступником АТ «Курсор» в частині майна - будівлі СТО.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Курсорс» (код ЄДРПОУ 13677023) не ліквідовано та не перебуває в процесі ліквідації, тобто продовжує існувати та здійснювати свою підприємницьку діяльність.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Курсор-Авто» не має відношення до майна - будівлі СТО, яке було побудовано та прийнято в експлуатацію відповідно до акту про приймання в експлуатацію від 29.07.1997 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 01.01.2016 року чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 01.01.2016 року чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 25.12.2015 року чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) (надалі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно п. 9 Порядку разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

В п. 10 Порядку визначено, що з поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (п. 18 Порядку).

Відповідно до п. 40, 41 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.);

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки).

Також частиною 5 пункту 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (в редакції на момент реєстрації) передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення права власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до запису про право власності та суб`єкта цього права такі відомості: підстава для виникнення права власності: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.10.2019 року № 186290505 Товариство з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" на праві приватної власності є власником нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000) - будівля, по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів, об`єкт житлової нерухомості: ні, площа 347,3 кв.м. за адресою: Київ, вул. Межова, 2 (державна реєстрація прав власності проведена 31.03.2016 року; номер запису про право власності: 14025438). (т.1, а.с. 12).

З вказаної довідки вбачається, що підставою виникнення права власності є:

- рішення про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій, серія та номер: 2, виданий 25.05.1992, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва;

- лист, серія та номер: 15.3-кг/527, виданий 05.05.1994, видавник: Шевченківський районний центр Державного санітарного нагляду КМТМО "Санепідслужба";

- акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту, серія та номер: б/н, виданий 29.07.1997, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва;

- технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19.12.2007, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна;

- розпорядження про присвоєння поштової адреси, серія та номер: 2047, виданий 19.12.2007, видавник: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація;

- лист , серія та номер: СЛ338/7, виданий 02.02.1998, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва;

- лист, серія та номер: 26-1389/кгп, виданий 18.08.1997, видавник: АТ "Київпроект".

Тобто, вказані вище документи на підставі яких було здійснено оскаржувану державну реєстрацію за відповідачем 1 стосуються іншої юридичної особи, а саме АТ «Курсор».

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Курсор-Авто» не надало реєстратору належних та допустимих документів для здійснення оскаржуваної реєстрації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що розпорядження про присвоєння поштової адреси станції технічного обслуговування від 19.12.2007 року не може засвідчувати право власності відповідача 1 на спірний об`єкт, оскільки, як вище вже було встановлено такий об`єкт будувало АТ «Курсор».

Також колегія суддів звертає увагу, що наявний в матеріалах справи технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення), виданий 19.12.2007 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна містить лише ініціали начальника БТІ Сенчук В.В. без підпису та печатки, у зв`язку з чим, колегія суддів критично оцінює відповідний доказ та не бере його до уваги. (т.1. а.с. 141).

Спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим та повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства, з огляду на суб`єктний склад сторін. Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16.

Оскільки предметом спору у даній справі є приватний інтерес Київської міської ради, що стосується насамперед захисту її прав як власника земельної ділянки від порушень, вчинених державним реєстратором, колегія суддів доходить висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин.

Колегією суддів також враховано позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 04.09.2018 у справі №915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

З наведеного в сукупності колегія суддів констатує, що документи, які вказані відповідачем 1, як підстава для здійснення державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомості та відповідно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за №29099900 про право власності, не можуть слугувати правовою підставою для набуття відповідачем 1 права власності на даний об`єкт та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Зазначені обставини свідчать, що державна реєстрація права власності у даному випадку проведена реєстратором за відсутності обов`язкових і необхідних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що державна реєстрація права власності ТОВ "Курсор-Авто" на нежилу будівлю загальною площею 347,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2, як на новозбудований об`єкт, була проведена на підставі документів, які не стосувались ТОВ "Курсор-Авто", тобто за відсутності документів необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому оскаржуване рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29099900 від 05.04.2016 є незаконним та таким, що прийнято без дотриманням вимог чинного законодавства.

В силу ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Матеріали справи містять клопотання відповідача 1 до Київської міської ради про надання дозволу про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.05.2020 року (т.4, а.с. 93) для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу за паркінгом.

Колегія суддів підкреслює, що відповідач 1 звертався до Київської міської ради щодо відведення земельної ділянки не для обслуговування існуючого СТО.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що навіть вчинення дій щодо відведення земельної ділянки не породжує права на її використання до прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, використання ТОВ «Курсор-Авто» земельної ділянки без будь-яких правовстановлюючих документів виданих саме відповідачу 1 є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №1940/1655/18.

За змістом статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями статті першої Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.

Як вже було вище встановлено матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у відповідача 1 права власності або права користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,1198 га на вул. Межова, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010), в той же час відповідач 1 не заперечує та не спростовує факту користування спірною земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Межова, 2 для тимчасового розміщення СТО.

Зважаючи на викладене вище колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що посилання скаржників на положення статті 376 Цивільного кодексу України не приймається до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи здійснення будівництва на спірній земельній ділянці відбулось не відповідачем 1.

Додатково колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів, фактично оцінивши наявність таких складових, як законність втручання у право власності, легітимність мети такого втручання та справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами, дійшла висновку про те, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню, у тому числі з мотивів, що їх задоволення забезпечить відновлення прав та законних інтересів територіальної громади міста Києва, як власника спірної земельної ділянки з посиланнями на практику Європейського суду з прав людини у справах "Амер проти Бельгії", "Депаль проти Франції", "Бросее-Трибуле та інші проти Франції".

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі №910/15124/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційних скаргах, скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі №910/15124/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі № 910/15124/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

« 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року №29099900 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0010, за адресою вул. Межова, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 та припинити право власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Курсор-Авто».

3. Зобов`язати ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0, 1198 га на вул. Межова, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" (01024, м. Київ, вул. Басейна, 6, код ЄДРПОУ 25641148) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) 00 коп.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" (01024, м. Київ, вул. Басейна, 6, код ЄДРПОУ 25641148) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" (01024, м. Київ, вул. Басейна, 6, код ЄДРПОУ 25641148) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) 00 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15124/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.12.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир