Постанова

від 06.12.2023 по справі 926/5366-б/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/5366-б/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023

у справі

за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Менатеп"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. До Господарського суду Чернівецької області надійшла заява Головного управління ДПС у Чернівецькій області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Менатеп» (код ЄДРПОУ 42492693) смт. Лужани, Чернівецької області.

2. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Компанія Менатеп»; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області до боржника у розмірі 1 162 061,78 грн; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Компанія Менатеп»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бурму С.В.; здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Компанія Менатеп».

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2023 у справі №926/5366-б/22 про відкриття провадження у справі про банкрутство скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Менатеп".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4. До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 у справі №926/5366-б/22 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2023.

5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

5.1. Судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з неправильним тлумаченням і застосуванням норм права, що призвело до помилкового вирішення спору, чим порушено норми процесуального та матеріального права, а саме: статті 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства та частини 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

5.2. Висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній.

Відзиви

6. Відсутні.

Інші заяви та клопотання

7. Відсутні.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

8. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

9. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

10. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

10.1. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ТОВ «Компанія Менатеп» перед кредитором обґрунтована рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 р. у справі № 600/4331/21-а, яким з боржника стягнуто податковий борг в розмірі 1 162 710,00 грн. основного платежу.

10.2. Дане рішення було оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду, який постановою від 24.03.2022 р. залишив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 р. без змін.

10.3. З метою виконання рішення суду у даній справі, кредитором на рахунки боржника у АТ «Банк Альянс» було виставлено інкасові доручення (розпорядження), які були повернуті без виконання у зв`язку із відсутністю коштів на рахунку платника.

10.4. Станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, грошові вимоги кредитора до боржника не погашені та підтверджуються вищенаведеними доказами і становлять 1 162 061,78 грн.

11. З наявних фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слід відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Менатеп» (код ЄДРПОУ 42492693) смт. Лужани, Чернівецької області та визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ТОВ «Компанія Менатеп» у розмірі 1 162 061,78 грн.

12. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції з зазначеними висновками суду першої інстанції не погодився та вказав про те, що в порушення вимог п.87.5 ст. 87 Податкового кодексу України, яка є імперативною для податкового органу, ініціюючий кредитор з позовом про щодо зобов`язання платника податків укласти договір переведення права вимоги дебіторської заборгованості не звертався. Доводи про те, що боржник відмовився надати інформацію про дебіторську інформацію та про відповідного контрагента є необґрунтованими, оскільки саме за таких умов і передбачено право податкового органу ініціювати відповідний позов. До того ж, матеріалами справи встановлено та не заперечується кредитором, що податковий борг з метою погашення якого ініційовану дану справу про банкрутство виник за наслідком добросовісного виконання боржником обов`язку з податкового декларування конкретної здійсненої господарської операції, при якому було зазначено необхідну інформацію.

13. У зв`язку з тим, що на переконання суду апеляційної інстанції, зазначені обставини з урахуванням застосованих до боржника санкцій спростовують дотримання ініціюючим кредитором імперативних вимог також і статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, що не взято до уваги судом першої інстанції при вирішенні питання про прийняття заяви про відкриття провадження у даній справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції скасував ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2023 у справі №926/5366-б/22 про відкриття провадження у справі про банкрутство скасувати та прийняв нове рішення, яким відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Менатеп».

14. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

15. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

16. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

17. За змістом частин першої- третьої статті 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі із зазначенням обов`язкових реквізитів та викладу обставин, що є підставою для звернення до суду. Заява кредитора, також, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

18. До заяви кредитора - контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, іншого органу, який відповідно до закону здійснює контроль за справлянням інших обов`язкових платежів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу або іншої заборгованості у встановленому законодавством порядку (абзац 6 частини другої статті 34 КУзПБ).

Отже, законодавець встановив обов`язкову кваліфіковану умову ініціювання контролюючим органом справи про банкрутство з огляду на його повноваження, як органу стягнення податкового боргу чи недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та правовий механізм забезпечення погашення цих боргів за рахунок коштів і майна платників податків, обов`язок реалізації якого покладено на контролюючі органи відповідно до спеціального законодавства.

19. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що на контролюючий орган покладено обов`язок подання разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство всіх доказів вжиття заходів забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до компетенції та в порядку передбаченому спеціальним законодавством, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння відповідних податків і зборів.

20. Відсутність або неповнота таких доказів досліджується господарським судом станом на час ініціювання контролюючим органом провадження у справі про банкрутство та відповідно до частини третьої статті 37 КУзПБ можуть бути підставою для залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог КУзПБ.

21. Відповідно до п. 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

22. Пунктом 41.4 статті 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

23. Спеціальний порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється, зокрема, статтями 87, 95-99 ПК України.

24. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 статті 87 ПК України)

25. Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

26. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

27. Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

28. Водночас спеціальним законодавством щодо справляння податків і зборів, окрім стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено й інші заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення), а саме: продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення готівкових коштів; стягнення дебіторської заборгованості платника податків.

29. У абзацах 2, 3 пункту 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

30. Відповідно до п. 95.22. статті 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

31. У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір (абзац 4 пункту 87.5 статті 87 ПК України).

32. В контексті зазначених положень Податкового кодексу України системне тлумачення статті 34 КУзПБ дає підстави для висновку, що тільки вжиття контролюючим органом сукупності передбачених спеціальним законодавством заходів стягнення податкового боргу чи недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якщо такі заходи не призвели до погашення боргу, може бути передумовою для ініціювання контролюючим органом справи про банкрутство боржника.

33. Відсутність або неповнота доказів на підтвердження вчинення контролюючим органом дій щодо стягнення податкового боргу чи недоїмки досліджується господарським судом станом на час ініціювання контролюючим органом провадження у справі про банкрутство та, відповідно до частини третьої статті 37 КУзПБ можуть бути підставою для залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.

34. Таку ж правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 30.09.2021 у справі № 910/410/21, від 31.05.2022 у справі № 917/1234/21 та підстав для відступу від такої позиції у цій справі колегія суддів не вбачає.

35. Відповідно до приписів ч. 6 ст. 39 КУзПБ, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

36. З аналізу положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ, можна дійти до висновку, що відсутня підстава для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство у вигляді недотримання ініціюючим кредитором - контролюючим органом положень статті 34 КУзПБ. Недотримання приписів статті 34 КУзПБ ініціюючим кредитором - контролюючим органом є підставою для залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху, про що було вказано раніше.

37. Окрім того, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 у справі №600/4331/21-а, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ «Компанія Менатеп» податковий борг в сумі 1 162 710,00 грн.

38. Також в рішеннях встановлено, що з метою виконання рішення суду у даній справі, кредитором на рахунки боржника у АТ «Банк Альянс» було виставлено інкасові доручення (розпорядження), які були повернуті без виконання у зв`язку із відсутністю коштів на рахунку платника. Станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, грошові вимоги кредитора до боржника не погашені та становлять 1162061,78 грн.

39. Тобто наведені обставини справи свідчать про те, що у даному випадку ініціюючим кредитором - контролюючим органом, вчинялися заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у вигляді звернення до суду з позовом і отримання відповідного судового рішення та вчинення активних дій щодо виконання такого рішення шляхом виставлення відповідних інкасових доручень (розпоряджень).

40. Вказівка суду апеляційної інстанції про те, що в порушення вимог п.87.5 ст. 87 Податкового кодексу України, яка є імперативною для податкового органу, ініціюючий кредитор з позовом про щодо зобов`язання платника податків укласти договір переведення права вимоги дебіторської заборгованості не звертався і як наслідок такий кредитор не дотримався вимог статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, спростовується змістом вказаної статті Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки у наведених положеннях не зазначено які саме заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу ініціюючому кредитору - контролюючому органу слід вчиняти на виконання вимог статті 34 Кодексу.

41. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 ухвалена з неправильним застосуванням ст. ст. 34, 36 Кодексу України з процедур банкрутства.

42. Також суд апеляційної інстанції вказав про те, що заборгованість боржника та несплата цієї заборгованості відбулась не з його вини, чи внаслідок його недобросовісної господарської діяльності, а в результаті дій, вчинених органами виконавчої влади, які призвели до повного зупинення господарської діяльності ТОВ «Компанія Менатеп» та забороняють вчиняти будь-які дії з наявними активами, в тому числі для виконання зобов`язань перед державним бюджетом, що не взято до уваги місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали, адже згідно із ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

43. Наведений висновок також є таким, що суперечить положенням ч. 6 ст. 39 КУзПБ, оскільки відсутня підстава для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство така як виникнення заборгованості та несплата заборгованості внаслідок введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до боржника у справі про банкрутство застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

44. Відповідно до положень ст. 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

45. З урахуванням того, що неправильне застосування ст. ст. 34, 36 Кодексу України з процедур банкрутства при ухваленні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень ст. 312 ГПК України, дійшла висновку про те, що слід задовольнити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області та скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 у справі № 926/5366-б/22 з залишенням в силі ухвали Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2023 у вказаній справі.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 у справі № 926/5366-б/22 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2023 у справі №926/5366-б/22 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік