Рішення

від 04.12.2023 по справі 240/14900/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/14900/23

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Мельниченко В.В.

за участю: представника позивача - Хоптюк В.С.,

представника відповідача - Осадчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до Житомирської обласної державної адміністрації-Житомирської обласної військової адміністрації, Треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника Житомирської обласної військової адміністрації - Житомирської обласної державної адміністрації від 06.04.2023 року №126 "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України".

- зобов`язати Житомирську обласну державну адміністрацію - Житомирську обласну військову адміністрацію повторно розглянути звернення Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України від 28.05.2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельних ділянок загальною площею 713,9730га за кадастровими номерами (1824084000:01:000:0653 площею 12,5026га, 1824084000:11:000:0060 площею 19,0932га, 1824084000:11:000:0061 площею 6,6922га, 1824084000:05:000:0957 площею 104,8108га, 1824084000:01:000:0655 площею 546,0437га, 1824084000:01:000:0654 площею 24,8305га) розміщених за межами населених пунктів Новоград-Волинського району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України та прийняти вмотивоване рішення про його задоволення або про відмову.

Ухвалою суду від 30.05.2023 року відкрито провадження у справі і її призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника Відповідача про відвід судді Нагірняк М.Ф.

Ухвалою суду від 14.06.2023 року підтверджено відсутність підстав для задоволення клопотання представника Відповідача про відвід судді Нагірняк М.Ф.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року ухвалено про продовження судового розгляду в даній справі за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання у справі, призначене на 24.07.2023 року, не відбулося по причині тимчасового припинення роботи суду, зумовленого перевіркою правоохоронними органами повідомлення про замінування та теракти в приміщеннях судів та адміністрацій.

Ухвалою суду від 03.08.2023 року в підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання представника Позивача про зміну найменування Позивача на "Звягельську квартирно-експлуатаційну частину району Міністерства оборони України" та оголошено перерву.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву, зумовлену необхідністю витребування додаткових доказів для вирішення питання про залучення до справи Третіх осіб.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року до справи залучено Третіх осіб без самостійних вимог ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) та закрито підготовче засідання у справі і її призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05.10.2023 року відкладено проведення судового засідання по причині неявки Третіх осіб.

Ухвалою суду від 07.11.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву на стадії дослідження письмових доказів.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву по причині оголошення повітряної тривоги в місті Житомирі.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що більше 70 років земельні ділянки площею біля 15 тисяч гектарів за межами міста Новоград-Волинський та населених пунктів цього району перебувають у постійному користуванні військових частин в якості військового полігону. Під час інвентаризації земель в травні 1993року підтверджено, що в постійному користуванні військових частин перебуває трішки більше 12 тисяч гектарів таких земельних ділянок. Вказаними земельними ділянками військові частини ЗСУ користуються по даний час.

Як пояснив представник Позивача, на виконання вимог розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2016 р. № 803-р "Деякі питання запобігання корупції в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади" виникла необхідність внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, що належать до земель оборони. Отримавши від Відповідача дозвіл був розроблений проект землеустрою щодо відведення в постійне користування земельних ділянок загальною площею 713,9730га, розміщених за межами населених пунктів Новоград-Волинського району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

У відповідності до вимог чинного законодавства такий проект землеустрою ще 28.05.2020 року був поданий Відповідачу для відповідного затвердження. Такий проект землеустрою не був належним чином розглянутий, що підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11163/20 від 22.02.2021 року.

На виконання вказаного судового рішення Відповідач розпорядженням №234 від 30.03.2021 року відмовив в затвердженні такого проекту землеустрою. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/29121/23 від 08.02.2023 року таке розпорядження Відповідача визнано протиправним та скасовано і Відповідача було зобов`язано повторно розглянути питання про затвердження вказаного проекту землеустрою.

На виконання вказаного судового рішення Відповідача повторно розглянув проект землеустрою щодо відведення в постійне користування земельних ділянок загальною площею 713,9730га, розміщених за межами населених пунктів Новоград-Волинського району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, але в його затвердженні також відмовив. Оскаржуваним розпорядженням від 06.03.2023 року №126, на думку представника Позивача, протиправно було відмовлено в затвердженні поданого проекту землеустрою. Проект землеустрою, як пояснив представник Позивача, в повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства. Відповідач не врахував, що земельні ділянки перебувають у постійному користуванні військових частин, а єдиною підставою для відмови в затвердженні такого проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Представник Відповідача, Житомирської обласної державної адміністрації, в судовому засіданні проти позову заперечила і зазначила, що оскаржуване розпорядження прийнято у повній відповідності до вимог чинного земельного законодавства.

На думку представника Відповідача, розробка проекту землеустрою відносно земельних ділянок площею 6,6922га та 104,8108га, що входять у спірний земельний масив, відсутні дозволи на розробку проекту землеустрою. До земельних ділянок загальною площею 713,9730га входять прибережні захисні смуги вздовж річок, водойм, але інформація про обмеження такого використання земельних ділянок від структурно органу у сфері охорони навколишнього природного середовища відсутня. Землі водного фонду взагалі не можуть передаватися у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Крім того, на думку представника Відповідача, передача у користування Позивачу вказаних земельних ділянок призведе до порушення прав власників суміжних земельних ділянок, Третіх осіб в даній справі, які межують та охоплюється спірною земельною ділянкою.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, затвердження проекту землеустрою для цього регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено, що згідно розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 31.10.2018 року №423 Позивачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельних ділянок орієнтовною загальною площею 840,6139га, розміщених за межами населених пунктів Новоград-Волинського району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (а.с.11-12т.1).

На підставі даного дозволу на замовлення Позивача розроблено проект із землеустрою щодо відведення в постійне користування земельних ділянок загальною площею 713,9730га, розміщених за межами населених пунктів Новоград-Волинського району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (а.с.108-199т.1).

Вказаний проект із землеустрою 28.05.2020 року Позивачем був поданий до Відповідача для затвердження.

Як зазначено в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року у справі №240/11163/20, Відповідач допустив протиправну бездіяльність при розгляді такого проекту землеустрою і Відповідача було зобов`язано розглянути звернення Позивача від 28.05.2020 року про затвердження вказаного проекту землеустрою та прийняти вмотивоване рішення про його задоволення або про відмову у його задоволенні.

На виконання вказаного судового рішення Відповідач розпорядженням №234 від 30.03.2021 року відмовив в затвердженні такого проекту землеустрою. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/29121/23 від 08.02.2023 року таке розпорядження Відповідача визнано протиправним та скасовано і Відповідача було зобов`язано повторно розглянути питання про затвердження вказаного проекту землеустрою.

На виконання вказаного судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/29121/23 від 08.02.2023 року Відповідач повторно розглянув проект землеустрою і оскаржуваним розпорядженням від 06.03.2023 року №126 "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України" повторно відмовив у його затвердженні.

Як зазначено в оскаржуваному розпорядженні, Позивачу відмовлено в затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у зв`язку з його невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.15 ст.123, ч.8 ст.186 Земельного кодексу України), а саме:

- у складі зазначеного проекту землеустрою відсутня інформація про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони та використання відповідної території та вимоги природоохоронного законодавства структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (порушено вимоги абзацу 2 підпункту а) пункту 1-2 Прикінцевих положень Закону України "Про землеустрій");

- земельні ділянки площею 6,6922га (кадастровий номер 1824084000:11:000:0061) і площею 104,8108га (кадастровий номер 1824084000:05:000:0957) сформовані без надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо їх відведення (порушено вимоги абзацу 2ч.2 ст.123 Земельного кодексу України);

- земельні ділянки площею 6,6922га (кадастровий номер 1824084000:11:000:0061) і площею 24,8305га (кадастровий номер1824084000:01:000:0654), зайняті водними об`єктами, болотами, ставками, прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм, належать до земель водного фонду, та не можуть надаватися у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (порушено вимоги ч.3 ст.59 Земельного кодексу України і ч.2 ст.85 Водного кодексу України);

- не передбачено можливості доступу до земельних ділянок, які на кадастровому плані земельної ділянки площею 546,0437га (кадастровий номер 1824084000:01:000:0655) зазначені як вкраплені контури та згідно з інформацією Публічної кадастрової карти перебувають у приватній і комунальній власності (а.с.26 т.1).

Вказане рішення Відповідача не в повній мірі ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не відповідає обставинам справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Доводи Відповідача, наведені у оскаржуваному розпорядженні та в поясненнях представника Відповідача в судовому засіданні, щодо наявності в проекті землеустрою порушень вимог абзацу 2 підпункту а) пункту 1-2 Прикінцевих положень Закону України "Про землеустрій" є безпідставними.

Так, безспірно, приписами вказаних положень Прикінцевих положень Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV (надалі - Закон № 858-IV) передбачено, що до складу проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, включається інформація про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони та використання відповідної території та вимоги природоохоронного законодавства, надана органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.

Суд погоджується із доводами представника Відповідача, що земельні ділянки площею 6,6922га (кадастровий номер 1824084000:11:000:0061) і площею 104,8108га (кадастровий номер 1824084000:05:000:0957) включають прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм.

Разом з тим, Відповідач не врахував, що спірний проект землеустрою був розроблений та поданий Відповідачу на затвердження ще 28.05.2020 року (а.с.13т.1).

Разом з тим, Відповідач та його представник в судовому засіданні не врахували, що правові норми пункту 1-2 Розділу IX "Прикінцеві положення" Закону № 858-IV внесені згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набув чинності 27.05.2021року.

За загальним правилом дії закону в часі, такі правові норми не можуть розповсюджуватися на відносини, що мали місце до набуття чинності норми пункту 1-2 Розділу IX "Прикінцеві положення" Закону № 858-IV внесені згідно із Законом № 1423-IX.

Більш того, досліджений в судовому засіданні проект землеустрою містить перелік обмежень у використанні кожної земельної ділянки, що входять до складу земельних ділянок загальною площею 713,9730га.

Є також безпідставними доводи Відповідача, наведені у оскаржуваному розпорядженні та в поясненнях представника Відповідача в судовому засіданні, що земельні ділянки площею 6,6922га (кадастровий номер 1824084000:11:000:0061) і площею 104,8108га (кадастровий номер 1824084000:05:000:0957) сформовані без надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо їх відведення (порушено вимоги абзацу 2ч.2 ст.123 Земельного кодексу України).

По - перше, Відповідачем безпідставно допущено таке категоричне трактування абзацу 2 ч.2 ст.123 Земельного кодексу України. Приписи Земельного кодексу України передбачають можливість розробки проекту землеустрою без відповідного дозволу суб`єкта владних повноважень.

В розумінні вимог ст.123 Земельного кодексу України єдиною обов`язковою підставою для розробки проекту землеустрою є договір, укладений замовником з виконавцем таких робіт. В судовому засіданні сторонами не заперечується наявність відповідного договору між Позивачем на розробником такого проекту.

По - друге, Відповідачем не враховано, що згідно розпорядження Відповідача №423 від 31.10.2018 року Позивачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 840,6139га, яка значно більше за площу земельної ділянки (713,9730га) згідно проекту землеустрою.

Більш того, Відповідач не врахував, що наявність чи відсутність дозволу на розробку проекту землеустрою не може слугувати підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою.

Законодавцем передбачено, що єдиною підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Є також безпідставними доводи Відповідача, наведені у оскаржуваному розпорядженні та в поясненнях представника Відповідача в судовому засіданні, що земельні ділянки площею 6,6922га (кадастровий номер 1824084000:11:000:0061) і площею 24,8305га (кадастровий номер1824084000:01:000:0654), зайняті водними об`єктами, болотами, ставками, прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм, належать до земель водного фонду відповідно до вимог ч.3 ст.59 Земельного кодексу України і ч.2 ст.85 Водного кодексу України не можуть надаватися у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

По-перше, Відповідачем безпідставно допущено таке категоричне трактування вказаних правових норм. Приписи ч.3 ст.59 Земельного кодексу України і ч.2 ст.85 Водного кодексу України не містять жодної заборони щодо права Збройних Сил України на постійне користування землями водного фонду для розміщення відповідних підрозділів та здійснення діяльності.

При цьому суд враховує доводи представника Позивача, що використання таких земельних ділянок в якості військового полігону зумовлено особливостями функціональних окремих підрозділів Збройних Сил України.

По-друге, Відповідач не врахував, що вказані земельні ділянки вже перебувають у постійному користуванні Позивача, що підтверджується актом інвентаризації цих земельних ділянок від 21.05.1993 року, копія якого долучена до справи та досліджена судом (а.с.224-235т.1).

Відповідач не врахував, що в силу приписі п.7 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України Позивач зберігає право постійного користування такими земельними ділянками, до складу яких входять земельні ділянки площею 713,9730га.

Відповідач не врахував, що відповідно до Заходів щодо запобігання корупції в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2016 р. № 803-р, Міністерство оборони України було зобов`язано лише забезпечити внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, що належать до земель оборони, їх кількісні, якісні характеристики та грошову оцінку.

Суд погоджується із доводами представника Позивача, що розроблення проекту землеустрою відносно земельних ділянок площею 713,9730га. здійснювалося саме на виконання вказаного розпорядження КМ України та виключно з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про ці земельні ділянки, що належать до земель оборони, їх кількісні, якісні характеристики та грошову оцінку.

В зв`язку з цим суд зазначає про помилковість позиції Відповідача про розгляд поданого проекту землеустрою з метою вирішення питання про надання таких земельних ділянок площею 713,9730га. у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

На підставі наведеного суд робить висновок, що земельні ділянки площею 713,9730га перебувають у постійному користуванні Позивача, а тому при розгляді проекту землеустрою відносно таких земельних ділянок у Відповідача була відсутня потреба вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для передачі таких земельних ділянок у користування Відповідача для відповідних цілей.

Безпідставними є також доводи Відповідача, наведені у оскаржуваному розпорядженні та в поясненнях представника Відповідача в судовому засіданні про відсутність в проекті землеустрою можливості доступу до земельних ділянок, які на кадастровому плані земельної ділянки площею 546,0437га (кадастровий номер 1824084000:01:000:0655) зазначені як вкраплені контури та згідно з інформацією Публічної кадастрової карти перебувають у приватній і комунальній власності.

Так, в судовому засіданні встановлено і визнається сторонами, що земельна ділянка площею 546,0437га ( на час розробки проекту землеустрою) з усіх сторін межує із земельними ділянками, що перебувають у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Третіми особами в даній справі.

Разом з тим, ні в оскаржуваному розпорядженні ні в поясненнях представника Відповідача в судовому засіданні не зазначено вимогами яких законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів передбачено обов`язковість відображення в проекті землеустрою вжиття заходів для забезпечення доступу власників суміжних ділянок.

Тобто, у Відповідача відсутні правові підстави стверджувати, що проект землеустрою повинен містити певні відомості щодо прав власників земельних ділянок на користування чужою земельною ділянкою.

Відповідач не врахував, що за приписами глави 16 Земельного кодексу України право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) врегульовуються шляхом встановлення земельних сервітутів, а не шляхом розробки певної частини проекту землеустрою чи іншої технічної документації із землеустрою.

Більш того, в своїх поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи по справі і власники земельних ділянок, що прибули в судове засідання, пояснили про відсутність жодних перешкод з боку Позивача в користуванні їхніми земельними ділянками.

Суд враховує, що відповідно до положень ст.122, п.6 ч.3 ст.186 Земельного кодексу України саме до повноважень Відповідача віднесено вирішення питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як зазначено в ч.9 ст.123 Земельного кодексу України, Відповідач відповідно до наданих повноважень у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або відмовляє в такому затвердженні.

Приписами ч.15 ст.123 та ч.8 ст.186 цього Кодексу прямо зазначено, що підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Більш того, відповідно до вимог ч.10 ст.186 цього ж Кодексу таке рішення щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

При цьому дана правова норма прямо передбачає, що повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення).

Як вже зазначалося судом, Відповідач розпорядженням №234 від 30.03.2021року відмовляв Позивачу в затвердженні такого проекту землеустрою. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/29121/23 від 08.02.2023року таке розпорядження Відповідача визнано протиправним та скасовано і Відповідача було зобов`язано повторно розглянути питання про затвердження вказаного проекту землеустрою.

Суд звертає увагу, що підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, наведені у розпорядженні Відповідача №234 від 30.03.2021 року, за своєю суттю є тотожними підставам для відмови в затвердженні цього проекту землеустрою, які наведені в оскаржуваному розпорядженні Відповідача від 06.04.2023 року №126 "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України".

Як вже зазначалося судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/29121/23 від 08.02.2023 року розпорядження Відповідача №234 від 30.03.2021 року визнано протиправним та скасовано і Відповідача було зобов`язано повторно розглянути питання про затвердження вказаного проекту землеустрою.

Вказане судове рішення Відповідачем не оскаржувалося та набуло чинності.

Разом з тим, всупереч вказаним вимог ч.10 ст.186 Земельного кодексу України Відповідач в оскаржуваному рішенні повторно навів ті ж самі підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою, які судом визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Одночасно суд враховує, що про виключний перелік підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою зазначено в постановах Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі №818/1903/17, від 16.11.2020 року у справі №640/5615/19, від 26.10.2021 року у справі №160/5982/19.

Відповідно до вимог ч.5ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вказані висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Одночасно суд враховує, що згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного суд робить висновок, що оскаржуване розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 06.04.2023 року №126 "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України" винесено не на підставі вимог чинного земельного законодавства, упереджено, без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів Міністерства оборони України в особі Позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 2 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень статті 245 КАС України.

Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 245 КАС України, відповідно до якої, суд може прийняти, окрім іншого, постанову про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом визнається, що в силу вимог Земельного кодексу України затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування віднесено до владних повноважень Відповідача. Реалізація таких владних повноважень (межі, спосіб, підстави і вид) врегульована земельним законодавством і не дає можливості Відповідачу на власний розсуд визначити зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів рішень.

По цій причині такі владні повноваження Відповідача, передбачені ст.118 та ст.186 Земельного кодексу України, не можна ототожнювати із дискреційними повноваженнями.

При розгляді даної справи суд враховує, що відповідно до вимог статт1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог частини 2 статі 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).

Приписами статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Результати судового розгляду даної справи дають суду підстави зробити висновок, що оскаржуваним розпорядженням Відповідача від 06.04.2023 року №126 "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України" порушені права Позивача на виконання Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2016 р. № 803-р щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки загальною площею 713,9730га., що належать до земель оборони, їх кількісні, якісні характеристики та грошову оцінку та перебувають у користуванні Позивача, і таке право підлягає судовому захисту.

Суд враховує, що в судовому засіданні встановлено, що вказана земельна ділянка загальною площею 713,9730га. вже перебуває у користуванні Позивача. Таке право Позивача підтверджено п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України і додатковому судовому захисту не підлягає.

Суд повторно наголошує що відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У цій справі Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення..

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Таким чином, розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації-Житомирської обласної військової адміністрації №126 від 06.04.2023 року "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району" є необґрунтованими, а тому його не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості своїх рішень призводить до протиправності оскаржуваного розпорядження та впливає на визначення судом способу поновлення порушеного права Позивача.

Так, суд враховує, що згідно з частиною п`ятою ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Верховний Суд в постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України право Позивача на постійне користування вказаною земельною ділянкою загальною площею 713,9730га, а тому при розгляді проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки відсутня потреба в ухваленні рішення про її передачу Позивачу.

В судовому засіданні встановлено протиправність доводів Відповідача щодо наявності в проекті землеустрою недоліків та його невідповідності нормам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Тобто, Відповідачем досліджено проект землеустрою і визначено повний обсяг, на його (Відповідача) думку, недоліків, які судом визнано протиправними. Інших претензій, вимог, щодо невідповідності проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, Відповідачем не наведено.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок про відповідність вказаного проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, та при вирішення даного спору вийти за межі доводів Позивача, а з метою ефективного захисту порушеного права - вийти за межі позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації-Житомирської обласної військової адміністрації №126 від 06.04.2023 року "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району" є протиправним та підлягає задоволенню.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Житомирську обласну державну адміністрацію - Житомирську обласну військову адміністрацію затвердити "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 713,9730га, які передаються в постійне користування Новоград-Волинській квартирно-експлуатаційній частині району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (код j.15.01) на території Брониківської сільської ради (за межами населених пунктів) Новоград-Волинського району Житомирської області" у відповідності до вимог земельного законодавства та доводів суду, наведених в судовому рішенні.

Одночасно суд наголошує, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява № 18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

Так, у рішенні «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) у пункті 54 ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

З огляду на викладене суд вважає достатніми наведені обґрунтування щодо протиправності оскаржуваного розпорядження №126 від 06.04.2023 року "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району" та про відсутність в потребі надавати детальну оцінку іншим аргументам сторін щодо правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України у вигляді судового збору в сумі 2684,00 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської обласної державної адміністрації-Житомирської обласної військової адміністрації.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139-143, 242-246, 255, 264,265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації-Житомирської обласної військової адміністрації №126 від 06.04.2023 року "Про повторний розгляд заяви Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району".

Зобов`язати Житомирську обласну державну адміністрацію - Житомирську обласну військову адміністрацію (майдан ім.С.П.Корольова,1 м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 00022489) затвердити "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 713,9730га, які передаються в постійне користування Новоград-Волинській квартирно-експлуатаційній частині району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (код j.15.01) на території Брониківської сільської ради (за межами населених пунктів) Новоград-Волинського району Житомирської області" у відповідності до вимог земельного законодавства.

Судові витрати Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (вул.Волі,39 м.Звягель Житомирської області, 11701, ЄДРПОУ 07760151) у вигляді судового збору в сумі 2684,00 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської обласної державної адміністрації-Житомирської обласної військової адміністрації

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 14 грудня 2023 року