Постанова

від 15.12.2023 по справі 420/8503/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8503/23

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 02.08.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №420/8503/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

18.04.2023 ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №882/5 від 07.03.2023, який видано на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.11.2022 за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 від 15.07.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.07.2022 за №76649-31-22, та від 15.07.2022, направленої за належністю листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2022 №1750/С-1830-06/06.7-13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.07.2022 за №79079-32-22 в частині анулювання доступу державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Державне підприємство Національні інформаційні системи відновити доступ державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала про правомірність реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Як стверджувала ОСОБА_2 , будинок, відомості про який наявні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також будинки, відомості про які наявні в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, які є невід`ємною архівною складовою Державного реєстру прав та житловий будинок щодо якого державним реєстратором ОСОБА_2 проводились реєстраційні дії, розташовані за різними адресами. Позивачка акцентувала увагу на тому, що в певний проміжок часу в місті Одесі існувало два провулки Кордонних, один в Приморському районі, а інший в Малиновському районі. Крім того, на думку позивачки, під час розгляду скарги ОСОБА_1 , колегією Міністерства юстиції допущено процедурні порушення, а також не дотримано принцип рівності перед законом.

Відповідач Міністерство юстиції України з позовними вимогами не погоджувалось з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що державним реєстратором Тодоровою І.Г. протиправно зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Як наголошував відповідач, державним реєстратором Тодоровою І.Г. встановлено, однак проігноровано відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є невід`ємною архівною складовою Державного реєстру прав, з яких убачається, що 7/100 часток у праві власності житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_4 . Крім того, стосовно 18/100 часток у праві власності житлового будинку зареєстровано арешт нерухомого майна та заборону відчуження. Також, на думку відповідача, повноваження Мін`юсту з питань скасування реєстраційної дії та анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є дискреційними. Оскільки колегією встановлено протиправність прийняття державним реєстратором рішення від 06.09.2021 №60185187 щодо реєстрації права власності, застосування такого заходу реагування як анулювання доступу до державного реєстру є правомірним. До того ж, як стверджувало Міністерство юстиції України, жодних процедурних порушень під час розгляду скарги ОСОБА_1 допущено не було, а терміни розгляду такої скарги не впливають на встановлення факту та характеру порушень з боку державних реєстраторів, як і не нівелюють таких порушень, не вливають на оцінку правомірності оскаржуваного рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 420/8503/23 позовну заяву ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №882/5 від 07.03.2023 в частині анулювання доступу державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язано Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що законодавчо передбачених підстав для відмови ОСОБА_3 у державній реєстрації прав не було, а тому державним реєстратором Тодоровою І.Г. прийнято цілком правомірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60185187 від 06.09.2021, а також проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окружним адміністративним судом взято до уваги те, що згідно із Державним реєстром прав, будинок, відомості про який наявні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та житловий будинок, щодо якого державним реєстратором ОСОБА_2 проводились реєстраційні дії, є різними будинками з різними реєстраційними номерами об`єкта нерухомого майна, що розташовані за різними адресами. Також, суд першої інстанції установив, що підстав для анулювання позивачці доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідача не було. Крім того, окружним адміністративним судом акцентовано увагу на тому, що спірний індивідуальний акт суб`єктом владних повноважень прийнято поза межами визначеного законодавством строку. До того ж, до позивачки застосовано найсуворіший захід без належного обґрунтування.

07.08.2023 ОСОБА_2 до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Мотивуючи таке звернення позивачка зазначала, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема, щодо судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №420/8503/23 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 13076,60грн.

Приймаючи таке судове рішення окружний адміністративний суд виходив із того, що документально підтверджений розмір судових витрат, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 складає 13076,60грн.

Не погодившись із вищеозначеними рішенням та додатковим рішенням окружного адміністративного суду Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог та заяви про прийняття додаткового судового рішення відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Міністерство юстиції України зазначає про правомірність прийняття наказу №882/5 від 07.03.2023 в частині анулювання державному реєстратору юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровій Ірині Григорівні доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, адже державним реєстратором порушено приписи законодавства у сфері державної реєстрації прав, а саме проігноровано відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є невід`ємною архівною складовою Державного реєстру прав. Згідно із вказаним реєстром, 7/100 часток у праві власності житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_4 , спадкоємицею якого є ОСОБА_1 . До того ж, на 8/100 часток у праві власності житлового будинку зареєстровано арешт нерухомого майна та заборону відчуження. Як стверджує відповідач, державним реєстратором Тодоровою І.Г. протиправно зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, скаржник акцентує увагу на тому, що наказом Мін`юсту від 10.01.2022 №45/5 скасовано рішення державного реєстратора Карпенка А.А. №59183517 від 08.07.2021, яке також стосувалось спірного житлового будинку. Також, Мін`юст наголошує, що позивачкою не оскаржується пункт 2 наказу №882/5 від 07.03.2023 про скасування рішення державного реєстратора Тодорової І.Г. від 06.09.2021 №60185187. Як стверджує скаржник, повноваження Мін`юсту з питань скасування реєстраційної дії та анулювання державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є дискреційними. На думку відповідача, є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про порушення строку розгляду скарги ОСОБА_1 . Відповідач також не погоджується із здійсненим окружним адміністративним судом розподілом судових витрат.

25.09.2023 Державним підприємством «Національні інформаційні системи» до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано письмові пояснення, у яких зазначено, що реалізуючи наказ Міністерства юстиції України зазначає про правомірність прийняття наказу №882/5 від 07.03.2023 Державним підприємством "Національні інформаційні системи", як технічним адміністратором, жодних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2 порушено не було. Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції безпідставно судові витрати покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ОСОБА_2 до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивачка повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваних рішенні від 02.08.2023 та додатковому рішенні від 17.08.2023, у зв`язку з чим просить залишити їх без змін. Натомість, на думку позивачки, викладені Міністерством юстиції України в апеляційні скарзі доводи є необґрунтованими.

Не погодившись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 420/8503/23 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що 7/100 часток у праві власності житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_4 , єдиною спадкоємицею якого є ОСОБА_1 , а тому державним реєстратором Тодоровою І.Г. протиправно проведено державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача підлягають задоволенню, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 працює державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради.

Згідно із фактичними обставинами справи, 02.09.2021 ОСОБА_3 до Юридичного департаменту Одеської міської ради подано заяву про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідком розгляду такого звернення, державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровою Іриною Григорівною 06.09.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №60185187 та проведено за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, апеляційним адміністративним судом з`ясовано, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.03.2004, зареєстрованим у реєстрі за №1-670, 7/100 будинку 7, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_4 .

Право власності на будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 22.08.2005, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.08.2005 №8128761 (т.ІІ а.с.64).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що свідчить наявне у матеріалах справи свідоцтво про смерть від 02.02.2019 серії НОМЕР_1 (т.ІІ а.с.58).

Відповідно до довідки Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.06.2020 №1228с/02-14 єдиною спадкоємицею за законом після померлого ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 (т.ІІ а.с.60, а.с.59).

Дізнавшись про прийняте державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровою Іриною Григорівною рішення від 06.09.2021 №60185187 щодо проведення за ОСОБА_3 державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) подано скарги від 15.07.2022 щодо його скасування та тимчасового блокування державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м.Одеса) скаргу ОСОБА_1 направлено за належністю до Міністерства юстиції України (т.ІІ а.с.84).

За наслідком розгляду скарг ОСОБА_1 Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 02.11.2022 складено висновок.

Означеним висновком рекомендовано Міністерству юстиції України:

- скарги ОСОБА_1 від 15.07.2022 задовольнити;

- скасувати рішення від 06.09.2021 №60185187, прийняте державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровою Іриною Григорівною;

- анулювати доступ державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровій Ірині Григорівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

07.03.2022 Міністерством юстиції України прийнято наказ №882/5 «Про задоволення скарги».

Вказаним індивідуальним актом суб`єкт владних повноважень:

- скарги ОСОБА_1 від 15.07.2022 задоволено;

- скасовано рішення від 06.09.2021 №60185187, прийняте державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровою Іриною Григорівною;

- анульовано доступ державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровій Ірині Григорівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погодившись із наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2022 №882/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 звернулась до окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Згідно із ч.1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначено Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

Відповідно до пунктів 2, 4, 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України Про звернення громадян.

Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктами 13, 14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Згідно із частинами 6, 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

- про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

- про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

- про залишення скарги без розгляду по суті.

У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктом 4 частини сьомої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз вищевикладених законодавчих приписів свідчить про те, що за результатом розгляду скарги, у разі встановлення порушенням державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України уповноважене приймати рішення, зокрема, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Підстава для застосування до державного реєстратора такого виду відповідальності виникає у Мін`юсту у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

При цьому, застосуванню санкцій, як виду юридичної відповідальності, передує встановлення факту правопорушення з боку суб`єктів державної реєстрації прав, а також доведення суб`єктом владних повноважень (Міністерством юстиції України) вини у діях останніх.

У спірних правовідносинах відповідач, обираючи вид відповідальності, наділений правом адміністративного розсуду й при прийнятті рішення з цього питання враховує характер порушення, обставини його вчинення і поведінку суб`єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв`язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, та на власний розсуд визначає відповідну санкцію, яка підлягає застосуванню до порушника, співрозмірно та пропорційно до тяжкості вчиненого порушення.

Вищенаведені висновки відповідають сталій правовій позиції Верховного Суду, яку викладено в постановах від 25.01.2019 у справі №820/5866/17, від 25.06.2020 у справі №826/2470/17, від 25.02.2021 у справі №826/5212/18, від 03.02.2023 у справі №140/16587/21 тощо.

Означене спростовує відповідну частину обґрунтувань, які стосуються заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, а також викладених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 02.08.2023 висновків.

Встановлюючи в межах досліджуваних правовідносин наявність у діях державного реєстратора порушень вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів зазначає таке.

Як установлено апеляційним судом та зазначено вище, 02.09.2021 ОСОБА_3 до Юридичного департаменту Одеської міської ради подано заяву про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідком розгляду такого звернення, державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровою Іриною Григорівною 06.09.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №60185187 та проведено за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, апеляційним адміністративним судом з`ясовано, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.03.2004, зареєстрованим у реєстрі за №1-670, 7/100 будинку 7, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_4 .

Таке право власності на будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 22.08.2005, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.08.2005 №8128761 (т.ІІ а.с.64).

Також, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який є невід`ємною архівною складовою Державного реєстру прав, на 18/100 часток у праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстровано арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 7116730) та заборону відчуження (архівний запис) щодо житлового будинку )реєстраційний номер обтяження 8146245).

Означене підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т.І а.с.46).

У судовому засіданні 06.12.2023, на відповідне запитання судді-доповідача, адвокат Тодорової І.Г. зазначив, що здійснюючи за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстраторка володіла відомостями про те, що 7/100 вказаного об`єкту нерухомості на праві власності належить ОСОБА_4 , а на 18/100 накладено арешт.

Однак, такі відомості державною реєстраторкою Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 було свідомо проігноровано.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, після перевірки документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Згідно із п.п.5,6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, є:

- наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

- наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

З урахуванням установлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що в досліджуваних правовідносинах, приймаючи рішення від 06.09.2021 №60185187 щодо державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомості, державна реєстраторка ОСОБА_2 порушила вимоги вищенаведених положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державною реєстраторкою Тодоровою І.Г. не вчинено усіх необхідних дій з метою перевірки заявленого ОСОБА_3 права на будинок АДРЕСА_1 .

Вищенаведене спростовує висновок окружного адміністративного суду про те, що в державної реєстраторки Тодорової І.Г. не було законодавчо передбачених підстав для відмови ОСОБА_3 в державній реєстрації прав.

Не є обґрунтованим також висновок суду першої інстанції про те, що будинок про який йдеться в рішенні державної реєстраторки Тодорової І.Г. від 06.09.2021 №60185187 та будинок 7/100 якого на праві власності належить ОСОБА_4 , є різними об`єктами нерухомості, адже в ході розгляду справи установлено, що це є однією спірною нерухомістю.

Як з`ясовано апеляційним адміністративним судом за виявлене порушення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до державної реєстраторки Тодорової І.Г. застосовано такий вид відповідальності як анулювання доступу до Державного реєстру прав.

На думку суду апеляційної інстанції, обраний суб`єктом владних повноважень вид відповідальності у вигляді анулювання державному реєстратору прав на нерухоме майно доступу до Державного реєстру речових прав є співмірним із вчиненим порушенням, внаслідок якого відбулось незаконне позбавлення особи права на реалізацію своїх майнових прав щодо нерухомого майна, а також відповідає адміністративній владі Мін`юсту.

Між тим, слід відмітити, що такий вид відповідальності не є найсуворішим із числа тих, які визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, на спростування відповідних обґрунтувань позивачки та висновків суду першої інстанції слід зауважити, що законодавчими приписами не передбачено необхідності зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні.

Відповідні мотиви наводяться у висновку комісії з розгляду скарг, на підставі якого Мін`юстом приймається рішення.

Лише вмотивований висновок дає змогу прийняти уповноваженому органу належне та обґрунтоване рішення.

Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства.

Тобто, уповноважений орган має оцінити висновок комісії з розгляду скарг, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

За наслідком дослідження висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.11.2022, колегією суддів установлено, що він містить належні та достатні мотиви, а також обґрунтування прийняття Міністерством юстиції України наказу від 07.03.2022 №882/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання ОСОБА_2 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наведених підстав апеляційний адміністративний суд відхиляє доводи позивачки та висновки суду першої інстанції стосовно невмотивованості оскаржуваного індивідуального акту суб`єкта владних повноважень.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, у системному зв`язку із законодавчими приписами, колегія суддів дійшла висновку, що Мін`юстом доведено наявність порушення позивачкою встановленого законом порядку державної реєстрації прав, встановлено її вину у вчиненні такого порушення, а також підтверджено факт настання значних негативних наслідків для особи, яка звернулась зі скаргою на такі дії суб`єкта державної реєстрації прав.

Відтак, застосована Міністерством юстиції України санкція як юридичний вид відповідальності у вигляді анулювання ОСОБА_2 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є співмірним, пропорційним та адекватним заходом реагування на такі порушення, який переслідує легітимну мету, є необхідним і достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав.

Стосовно порушення Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції строку розгляду скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.4 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України Про звернення громадян.

Згідно із ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З матеріалів справи убачається, що скаргу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України подано 18.07.2022.

Висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції датовано 02.11.2022, а спірний наказ 07.03.2023, тобто від дати звернення ОСОБА_1 зі скаргою до дати її розгляду Мін`юстом дійсно минуло більш ніж 45 днів.

Водночас, слід врахувати, що 24.02.2022 відбулась повномаштабна військова агресія російської федерації на територію України, у зв`язку з чим введено воєнний стан.

Відповідно до п.10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Пунктами 11, 12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Під час воєнного стану заінтересована особа має право заявити клопотання про надіслання їй матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надіслання таких матеріалів протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.

Так, з матеріалів справи убачається, що 27.09.2022 Міністерством юстиції України на електронну адресу державної реєстраторки Тодорової І.Г. надіслано повідомлення про засідання колегії, у якому також зазначено про наявність у адресата права на заявлення клопотання щодо надсилання матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти та подання письмових пояснень по суті скарги.

Скориставшись наданим правом державна реєстраторка Тодорова І.Г. 28.09.2022 звернулась до Мін`юсту із клопотанням про надання матеріалів скарги ОСОБА_1

29.09.2022 копію такої скарги було надіслано на електронну адресу державної реєстраторки Тодорової І.Г.

У подальшому, 07.10.2022 державною реєстраторкою Тодоровою І.Г. до Міністерства юстиції України надіслано письмові пояснення по суті скарги ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, колегією суддів з`ясовано, що порушення строку розгляду скарги дійсно має місце. Однак, таке порушення не виправдовує проведеної державною реєстраторкою Тодоровою І.Г. реєстраційної дії та сталося через забезпечення останній права на подання пояснень по суті скарги.

Апеляційний суд зазначає, що в даному випадку забезпечення Міністерством юстиції України повного, всебічного та об`єктивного розгляду скарги привалює над порушенням строків її розгляду та не може слугувати єдиною і достатньою підставою для звільнення державної реєстраторки Тодорової І.Г. від відповідальності за протиправно проведену реєстраційну дію.

Наведені вище обставини залишились поза увагою окружного адміністративного суду та, як наслідок, призвели до неправильного вирішення справи.

Установлені в межах даного апеляційного перегляду справи фактичні обставини та зроблені колегією суддів висновки у повному обсязі спростовують наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки та викладені позивачкою в обґрунтування позовних вимог твердження.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, у зв`язку із тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі №420/8503/23 підлягає скасуванню.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі №420/8503/23 та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №420/8503/23, яким здійснено розподіл судових витрат за наслідком розгляду справи в суді першої інстанції, також підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.139, 143, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №420/8503/23 скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 07.03.2022 №882/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян