Ухвала

від 31.01.2024 по справі 420/8503/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 420/8503/23

адміністративне провадження № К/990/2074/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №882/5 від 07.03.2023, який видано на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.11.2022 за результатами розгляду скарг ОСОБА_2 від 15.07.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.07.2022 за №76649-31-22, та від 15.07.2022, направленої за належністю листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2022 №1750/С-1830-06/06.7-13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.07.2022 за №79079-32-22 в частині анулювання доступу державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 420/8503/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2023 апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №420/8503/23 скасовано. Прийнято у справі нове судове рішення. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу від 07.03.2022 №882/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гаспарянца Дмитра Михайловича звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд підкреслює, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, на який у касаційній скарзі посилається позивач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.

Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначаючи зміст поняття "подібність правовідносин", Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Скаржник вважає, що спірний наказ Міністерства юстиції України №882/5 від 07.03.2023 не містить жодних мотивів та обґрунтувань його прийняття, належних і достатніх мотивів, за яких застосовано саме такий захід впливу як анулювання доступу. У контексті наведеного покликається на висновки Верховного Суду в постанові від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22.

Однак суд касаційної інстанції не бере до уваги вказані доводи скаржника з огляду на відмінність обставин у справі № 320/7192/22 та справі, що розглядається, зокрема щодо вмотивованості висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

При цьому слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема в постановах від 25.02.2021 у справі №826/5212/18, від 03.02.2023 у справі № 140/16587/21:

«Законодавством не передбачено вимоги щодо зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, а тільки його форму - наказ (частина шоста стаття 37 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однак висновок комісії з розгляду скарг, на підставі якого приймається рішення, має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу прийняти належне та обґрунтоване рішення уповноваженому органу.

Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства.

Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з розгляду скарг, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

Враховуючи, що висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.08.2021 містить мотиви та обґрунтування прийняття рішення стосовно скарги ОСОБА_2 на дії позивача, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги стосовно невмотивованості оскаржуваного наказу».

Також скаржник вказує, що загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів, проте Міністерством юстиції України грубо порушений строк розгляду скарг, що свідчить про порушення частини п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 4 Порядку № 1128.

У контексті вказаного скаржник покликається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 420/4037/20, від 12.06.2019 у справі № 821/1490/17, відповідно до яких порушення строку розгляду скарги Колегією також може у сукупності оцінюватися, як підстава для скасування наказів Міністерства юстиції за розглядом скарг у сфері державної реєстрації.

Проте суд касаційної інстанції звертає увагу, що порушення строку розгляду скарги може бути підставою для скасування наказу лише у сукупності з іншими порушеннями, однак скаржник не наводить та не обґрунтовує інших процедурних порушень, вчинених відповідачем при прийнятті спірного наказу.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя Н.В. Коваленко