Постанова

від 15.12.2023 по справі 826/9725/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 826/9725/15

касаційне провадження № К/9901/3785/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року (головуючий суддя - Вєкуа Н.Г.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Губська Л.В.; судді - Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)

у справі № 826/9725/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансджейнт 8»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансджейнт 8» (далі - ТОВ «Трансджейнт 8»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2015 року № 0015021502, від 14 травня 2015 року № 0015031502 та від 14 травня 2015 року № 0015041502.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 05 вересня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.

Верховний Суд ухвалою від 01 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

19 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Трансджейнт 8» з питань законності декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 20155749,00 грн та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (рядок 24) в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 20155749,00 грн, за січень 2015 року на суму 20151653,00 грн та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника в банку (рядок 30) в податковій декларації за лютий 2015 року в розмірі 18617860,00 грн, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2015 року № 2455/26-51-15-02-07/39432828.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні в Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-61» основних засобів, нерухомого майна (майновий комплекс, за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, с. Валява, вул. Жовтнева, 5) та земельної ділянки, площею 22,1994 га (кадастровий номер 7120381000:02:001:1970), з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що згідно з результатами позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-61» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Трансджейнт 8» за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року (акт від 19 березня 2015 року № 371/22-4/34979368) встановлено відсутність операцій щодо придбання активів між контрагентами в листопаді 2014 року з огляду на непідтвердження руху таких активів у ланцюгу постачання.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 14 травня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0015021502, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18617860,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4654465,00 грн; № 0015031502, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 41527380,00 грн; № 0015041502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 317903,00 грн за основним платежем та 79475,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Судами встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-61» укладено: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 листопада 2014 року № 406, до якого складено акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 листопада 2014 року, та зареєстровано право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 листопада 2014 року; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 листопада 2014 року № 407, до якого складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 21 листопада 2014 року, та здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 листопада 2014 року; договір купівлі-продажу основних засобів та зернових культур (згідно з переліком) від 21 листопада 2014 року, до якого складено акт приймання-передачі основних засобів від 21 листопада 2014 року.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці розглядуваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «Трансджейнт 8» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, судовими інстанціями з`ясовано, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 серпня 2015 року у справі № 925/1006/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року, задоволено позов прокурора Городищенського району Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління державного земельного агентства у Черкаській області, внаслідок чого витребувано в позивача та передано на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку, розташовану за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, в адмінмежах Валявської сільської ради, площею 22,1994 га, кадастровий номер 7120381000:02:001:1970. Витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Козин» та передано на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку, розташовану за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, в адмінмежах Валявської сільської ради, площею 24,2345 га, кадастровий номер 7120381000:02:001:1971.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року у справі № 925/989/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2017 року, зобов`язано платника не чинити перешкоди та надати можливість ліквідатору арбітражному керуючому Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява» Кандауровій Анні Павлівні провести інвентаризацію обладнання цього товариства згідно з договором фінансового лізингу від 08 лютого 2011 року № 10-11-8стбст-пл/118, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, с. Валява, вул. Жовтнева, 5.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява» перед Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» виникла внаслідок укладення додаткового договору від 10 серпня 2012 року № 319 до договору фінансового лізингу від 08 лютого 2011 року № 10-11-8стбст-пл/118. Відповідно до умов цього договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява» передано майно (свиновідгодівельний комплекс), за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, с. Валява, вул. Жовтнева, 5, який належить Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на праві власності, на загальну суму 41202392,00 грн у лізинг, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 13 серпня 2012 року.

25 березня 2016 року під час виїзду ліквідатором та представником Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» з`ясовано, що за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, с. Валява, вул. Жовтнева, 5, зареєстроване інше підприємство - ТОВ «Трансджейнт 8» і все майно, що знаходиться на свинофермі, належить позивачу.

Разом з тим, 04 березня 2013 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 13/5026/1248/2012 визнано недійсними: розпорядження Городищенської районної державної адміністрації, а саме - від 14 серпня 2008 року № 358 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява» на виготовлення технічної документації із землеустрою»; від 07 квітня 2010 року № 164 «Про затвердження документації із землеустрою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява», від 15 квітня 2010 року № 178 «Про внесення змін до розпорядження від 07 квітня 2010 року № 164 «Про затвердження документації із землеустрою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява»; Державні акти на право власності на земельні ділянки, видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява» 15 квітня 2010 року, а саме - ЯЛ № 535467 на земельну ділянку за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, в адмінмежах Валявської сільської ради, площею 22,1994 га, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021078000003, ЯЛ № 535468 на земельну ділянку за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, в адмінмежах Валявської сільської ради, площею 24,2345 га, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021078000004. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява» повернути земельні ділянки, загальною площею 46,4339 га, а саме: земельну ділянку за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, в адмінмежах Валявської сільської ради, площею 22,1994 га, кадастровий номер 7120381000:02:001:1970; земельну ділянку за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, в адмінмежах Валявської сільської ради, площею 24,2345 га, кадастровий номер 7120381000:02:001:1971.

Натомість, замість виконання судового рішення у справі № 13/5026/1248/2012, відповідно до протоколу від 29 серпня 2013 року № 1/29/08-13 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Валява» земельні ділянки, загальною площею 46,4339 га, (кадастрові номери 7120381000:02:001:1971, 7120381000:02:001:1970) внесені до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Козин».

Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Городищенського районного управління юстиції 16 жовтня 2013 року за № 6830019 та 18 листопада 2013 року за № 805100 проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Козин» на вказані земельні ділянки.

29 листопада 2013 року приватним нотаріусом зареєстровано договір купівлі-продажу земельної ділянки № 2327, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Козин» відчужено шляхом продажу земельну ділянку (кадастровий номер 7120381000:02:001:1970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-61», яким 21 листопада 2014 року за договором купівлі-продажу № 407 передано її у власність позивача.

Титульними власниками названих земельних ділянок на час проведення контрольного заходу були Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Козин» відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна індексний номер 38817754 від 10 червня 2015 року (номер запису про право власності 3424525) та ТОВ «Трансджейнт 8» відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна індексний номер 38814976 від 10 червня 2015 року (номер запису про право власності 7786790).

При цьому за наслідками аналізу змісту наведених рішень господарських судів судами встановлено, що позивач є добросовісним набувачем земельної ділянки, за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, в адмінмежах Валявської сільської ради, площею 22,1994 га, кадастровий номер 7120381000:02:001:1970.

В свою чергу, необізнаність про наявність обтяжень щодо земельної ділянки, яка є предметом договору купівлі-продажу від 21 листопада 2014 року № 407, за умови підтвердження виконання умов договору сторонами і фактичного відчуження майна, не може свідчити про недійсність такого правочину.

Більш того, слід зазначити, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з`ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

Таким чином, висновок судових інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні суми від`ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування цього податку, за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник