Окрема думка

від 01.04.2021 по справі 826/9725/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М.М.

01 квітня 2021 року

Київ

справа №826/9725/15

адміністративне провадження №К/9901/3785/21

щодо відкриття провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №826/9725/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трансджейнт 8 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Вважаю за необхідне викласти свою окрему думку відносно поновлення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у цій справі.

Так, ухвалою від 01.04.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження за скаргою ГУ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, одночасно визнавши поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновивши його. Суд визнав, що відповідач навів обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

Проте, на мою думку, наведені відповідачем причини не давали суду касаційної інстанції підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Так, Верховний Суд ухвалою від 03.04.2020 вперше подану касаційну скаргу ГУ ДФС залишив без руху, надав відповідачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали, впродовж якого скаржник мав право надати/надіслати суду касаційної інстанції: заяву, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав); документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

На підставі відповідного клопотання Верховний Суд ухвалою від 15.06.2020 замінив ГУ ДФС його правонаступником - ГУ ДПС, а також продовжив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, але не менше ніж на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою від 05.08.2020 Верховний Суд вперше подану касаційну скаргу повернув заявнику з огляду на невиконання останнім вимог ухвали Верховного Суду від 03.04.2020. Так, Суд зазначив, що однією із підстав для залишення без руху касаційної скарги стала невідповідність касаційної скарги пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. ГУ ДПС подало клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому підставою касаційного оскарження зазначило пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС, посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.2, абзацу а пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України і що з питань застосування норм права в подібних правовідносинах відсутні висновки Верховного Суду.

Суд зазначив, що застосування норм права, зокрема, норм статей 200 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах було предметом неодноразового дослідження Верховним Судом в ряді справ, зокрема в постановах від 14.01.2020 (справа №826/11381/15), від 25.03.2020 (справа №640/7113/19), від 27.02.2020 (справа №815/2142/15). Відтак, довід ГУ ДПС про наявність такої підстави, як встановлена пунктом 3 частиною четвертою статті 328 КАС, для відкриття касаційного провадження у цій справі, не знайшов підтвердження. Інших підстав касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень ГУ ДПС не зазначило.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 03.04.2020 та не усунув недоліки касаційної скарги. Копію ухвали Верховного Суду від 05.08.2020 скаржник отримав 10.08.2020.

Повторна касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції 02.02.2021. Ухвалою від 19.02.2021 Верховний Суд залишив її без руху, зокрема, з тих підстав, що ГУ ДПС у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, яке обґрунтоване тим, що вперше касаційну скаргу подано в межах строку, встановленого статтею 329 КАС, однак, вона була повернута згідно з ухвалою Верховного Суду від 05.08.2020. Повторно ГУ ДПС подало касаційну скаргу 02.02.2021.

Посилаючись на право повторно звернення з касаційною скаргою після її повернення, ГУ ДПС просило поновити строк на касаційне оскарження. Разом з тим, суд звернув увагу, що відповідач у клопотанні про поновлення строку не вказує жодної причини, через яку касаційну скаргу після її повернення згідно з ухвалою від 05.08.2020 повторно подано тільки 02.02.2021. Скаржнику надано десятиденний строк для подання заяви про поновлення строку протягом якого він право надати/надіслати суду касаційної інстанції: уточнену касаційну скаргу; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для такого поновлення; документ про сплату судового збору. Суд зауважив, що причини пропуску особою встановленого законом процесуального строку, зокрема, строку на касаційне оскарження, можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо ці причини пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення з касаційною скаргою у встановлений законом строк.

У поданій на виконання цієї ухвали уточненій касаційній скарзі відповідач зазначив, що твердження суду касаційної інстанції про те, що повторно касаційну скаргу подано 02.02.2021 є передчасним, оскільки ГУ ДПС направило касаційну скаргу саме 21.08.2020, про що зазначено у накладній № 202345, а відповідальність за дії засобів поштового зв`язку ГУ ДПС не несе. Також ГУ ДПС надало платіжні доручення від 01.04.2020 № 967, від 03.07.2020 про сплату судового збору у загальній сумі 9890 грн.

Ухвалою від 01.04.2021 Верховний Суд прийняв до уваги твердження ГУ ДПС, зазначивши, що повторно ГУ ДПС подало касаційну скаргу 21.08.2020 (згідно з накладною № 202345), тобто у розумний та оптимальний строк для повторного звернення з касаційною скаргою після усунення її недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 05.08.2020 про повернення касаційної скарги.

Тобто, суд (більшістю голосів) дійшов висновку, що наведені скаржником причини є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження.

Не погоджуюсь з таким висновком, оскільки відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до пункту 73 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення. Проставлення календарного штемпеля не є обов`язковим для письмової кореспонденції, що оплачується з використанням відбитків маркувальних машин, відбитків про оплату, нанесених друкарським чи іншим способом, пересилається за договірними тарифами, якщо на відбитках та поштових відправленнях зазначено найменування оператора поштового зв`язку, дату та об`єкт поштового зв`язку місця приймання.

Пунктом 74 наведених Правил встановлено, що послуги поштового зв`язку оплачуються під час їх замовлення, якщо інше не передбачено відповідним договором, у національній валюті за діючими тарифами.

Згідно д пунктом 91 Правил інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка. За бажанням адресата реєстроване поштове відправлення, поштовий переказ можуть бути доставлені йому за поштовою адресою, зазначеною відправником, кур`єром за додаткову плату.

Вважаю, що документ під назвою накладна № 202345 не є належним доказом направлення касаційної скарги 21.08.2020, оскільки як на конверті, так і на цій накладній не зазначено назви кур`єрської експрес-доставки, яку не зазначає і сам скаржник. Будь-які поштові штемпелі на конверті та цій накладній відсутні. Більш того, скаржник не надав квитанцію про сплату послуг кур`єрської доставки, у якій зазначається дата замовлення і сплати такої послуги. Отже, саме лише посилання на дату, зазначену у документі під назвою накладна не є свідченням своєчасного вчинення відповідачем процесуальної дії. Враховуючи, що своєчасна реалізація права на касаційне оскарження є одним із процесуальних обов`язків сторони, саме на таку сторону покладається обов`язок доведення вчасного подання касаційної скарги, або доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку. Однак, вважаю, що ГУ ДПС не виконало такий обов`язок.

Крім того, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважаю, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується тим, що зі змісту частини восьмої статті 169 КАС України можна зробити висновок, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

У цій справі при зверненні ГУ ДФС з касаційною скаргою вперше не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: не надано документ про сплату судового збору і відсутність підстав для касаційного оскарження судових рішень. В межах наданого судом строку ГУ ДФС надало платіжні доручення про сплату судового збору, натомість, не усунуло іншого виявленого судом недоліку. При цьому, усунення недоліку щодо змісту касаційної скарги залежало виключно від волевиявлення ГУ ДФС.

При повторному зверненні ГУ ДПС також не виконало вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, що стало підставою для залишення її без руху, а саме: скаржник не надав документ про сплату судового збору (який, з огляду на вищевикладене, вже було сплачено), в касаційній скарзі так і не було викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень.

Тобто, як під час первісного звернення з касаційною скаргою, так і під час повторного, скаржник не виконав вимоги пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, що, на моє переконання, не може бути визнано як поважна причина пропуску строку на касаційне оскарження.

Сукупність цих обставин, а також загальний строк, що сплинув від дати ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, що оскаржувалось, на моє переконання свідчить про необґрунтоване зволікання відповідача щодо повторного звернення з касаційною скаргою.

У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДПС не зазначало обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неналежну організацію трудового процесу з боку відповідальних осіб суб`єкта владних повноважень. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Однак, у цій справі причини пропуску суб`єктом владних повноважень строку на касаційне оскарження пов`язані із суто суб`єктивною причиною, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі своєчасної реалізації права на касаційне оскарження із дотриманням вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги.

Поновлення строку на касаційне оскарження при встановлених обставинах не відповідає принципу правової визначеності як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Отже, вважаю, що у відкритті касаційного провадження належало відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку не підтверджені належними і допустимими доказами, відповідно, є неповажними.

Суддя: М. М. Гімон