Рішення

від 27.04.2022 по справі 130/68/22

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/431/2022

130/68/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2022 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.

при секретарі Черногор Я.О.

із участю : позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради, третя особа Станіславчицька сільська організація профспілки працівників освіти і науки України Вінницької обласної організації профспілки працівників освіти і науки, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 05.01.2022 року звернулась до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з цим позовом до Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради із вимогами щодо зобов`язання останнього поновити її на посаді керівника КЗ "Музей історії села Носківці", а також стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 285,09 грн з дня її звільненння 11.12.2021 року до дня поновлення на роботі. У позовній заяві позивач ОСОБА_1 виклала наступну позицію. Вона з 11.03.2021 року до 10.12.2021 року працювала на посаді керівника КЗ "Музей історії села Носківці". Наказом т.в.о. начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради від 30.11.2021 року №114-к/тр її було звільнено з займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням. Вважає, що її звільнення з роботи відбулося з порушенням законодавства, оскільки власником або уповноваженим ним органом її не було попереджено завчасно про скорочення, не було запропоновано перевести її на іншу роботу у тій самій установі, а також не враховано її переважного права на залишення на роботі. Вказала, що КЗ "Музей історії села Носківці" не припинив свою роботу, а відповідач не узгоджував з центральним органом виконавчої влади припинення роботи музею. Також зауважила що її роботодавцем не було дотримано вимоги ч.2 ст.49-4 КЗпП України за змістом викладених її положень (а.с.1-5).

Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду від 10.01.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

18.01.2022 року на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2022 року усунуто недоліки позову (а.с.19-21).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19.01.2022 року після усунення недоліків провадження у справі було відкрито із призначенням її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради Пасічник О.В. у поданому 16.02.2022 року відзиві позовні вимоги не визнано повністю, посилаючись на обставини того, що 16.07.2021 року позивача було повідомлено про заплановане вивільнення, однак вона відмовилась від підписання повідомлення, відповідно чого було складено акт про відмову від підписання повідомлення. З метою подальшого працевлаштування позивача було повідомлено про наявну вакансію завідувача відділом музейної справи і туризму керівник закладу "Музей історії с.Носківці" КУ "Центр культури і дозвілля Станіславчицької сільської ради" та запропоновано подати заяву для заповнення даної вакантної посади, однак, позивач ОСОБА_1 відмовилась. Оскільки позивач не надала своєї згоди на переведення її на іншу посаду, було винесено наказ від 30.11.2021 року №144-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 ". Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.28-33).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.02.2022 року з власної ініціативи суду залучено до участі в справі у якості третьої особи Станіславчицьку сільську оргінізацію профспілки працівників освіти і науки України Вінницької обласної організації профспілки працівників освіти і науки.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01.04.2022 року зарито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала з викладених у позові обгрунтувань. Пояснила, що її було звільнено з займаної посади незаконно. Вважає, що весь час її хотіли звільнити та закрити музей. Коли їй запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням, вона категорично відмовилась. Згодом запропонували написати заяву про переведення на іншу посаду на 0,5 ставки, на що вона також не погодилась. Вважає своє звільнення з роботи незаконим та просила поновити її на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради адвокат Федоренко П.П. вважає, що позовні вимоги позивачем не підтверджені жодними доказами, відповідачем при звільненні позивача не допущено порушень трудового законодавства, а також відсутні правові підстави для поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді директора КЗ "Музей історії села Носківці". Просила відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 з наведених у відзиві підстав.

Представник третьої особи голова Станіславчицької сільської організації Профспілки працівників освіти і науки України Ходик Т.М. за викликом в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву щодо розгляду справи без участі представника профспілки.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 працювала на посаді керівника КЗ "Музей історії села Носківці" Станіславчицької сільської ради з 11.03.2021 року до 10.12.2021 року включно (а.с. 8-9).

Відповідно до копії наказу т.в.о. начальника відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради Пасічник О.В. від 30.11.2021 року №114-к/тр, позивача ОСОБА_1 звільнено з посади керівника КЗ "Музей історії села Носківці", 1 ставка, 10.12.2021 року відповідно до рішення 7 сесії 8 скликання від 15.06.2021 року №151 "Про внесення змін до рішення 1 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради від 24.11.2020 року "Про затвердження структури виконавчих органів Станіславчицької сільської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.10).

Згідно копії рішення 4 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради від 09.02.2021 року №56 "Про затвердження статутів комунальних закладів освіти та культури Станіславчицької сільської ради в нових редакціях", серед решти увійшли в порядку правонаступництва до складу засновника КЗ "Музей історії с.Носківці", змінено його назву на КЗ "Музей історії села Носківці" Станіславчицької сільської ради, затверджено його статут у новій редакції (а.с.11).

Відповідно до довідки КУ "Станіславчицький ЦО ЗОСМСКТ" від 14.12.2021 року №28 на посаді завідувача музею с.Носківці позивачу ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за десять місяців в період з березня 2021 року до грудня 2021 ріку в загальній сумі 60969,31 грн (а.с.12).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником КЗ "Музей історії села Носківці" є ОСОБА_1 (а.с.13).

У відповідності до наданої стороною відповідача копії рішення 7 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради від 15.06.2021 року №151 вирішено скороти штатну чисельність працівників відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради в кількості 17,5 штатних одиниць, у тому числі посаду директора КЗ "Музей історії села Носківці" 1 ставка (а.с.34).

Згідно витягу з протоколу засідання Станіславчицької сільської організації профспілки працівників освіти і науки України від 09.07.2021 року №5, розглянуто питання та прийнято рішення про внесення змін до штатного розпису та скорочення штатних одиниць відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради, зокрема, 1 ставку керівника КЗ "Музей історії села Носківці" (а.с.36).

Згідно з повідомленням про заплановане вивільнення від 23.06.2021 року №141/01-10, яке підписане т.в.о. начальника відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради Пасічник О.В., його складено щодо повідомлення позивача ОСОБА_1 про звільнення з посади керівника КЗ "Музей історії с.Носківці" відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відділу з 01.09.2021 року, подальшою виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. При цьому, у строці "Повідомлення про заплановане вивільнення отримала" особистий підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с.37).

Відповідно до акту про відмову підписання повідомлення про заплановане вивільнення від 16.07.2021 року, складеного старостою с.Носківці, Демків, Телелинці, Варжинка Станіславчицької сільської ТГ ОСОБА_3 , директором будинку культури с.Носківці ОСОБА_4 та завідуючою бібліотекою с.Носківці ОСОБА_5 , зазначено, що позивач ОСОБА_1 ознайомлена з повідомленням про заплановане вивільнення від 23.06.2021 року, але вона відмовилась його підписувати (а.с.38).

Згідно акту про повідомлення вакансій від 26.11.2021 року, складеного головою сільської ради Перепечаєм В.М., головним спеціалічтом, т.в.о. начальника відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму ОСОБА_6 , старостою Носковецького старостинського округу Балакір Л.А. та директором КУ "Центр культури і дозвілля Станіславчицької сільської ради" Кабароською Т.В., зазначено, що під час наради з Станіславчицьким сільським головою позивачу ОСОБА_1 повідомлялось про наявну вакансію завідувача відділом музейної справи і туризму керівника закладу "Музей історії с.Носківці" КУ "Центр культури і дозвілля Станіславчицької сільської ради" та запропоновано написати заяву на призначення, але вона відмовилась (а.с.39).

У відповідності до штатного розпису відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради станом на 01.09.2021 року з переліку п`яти штатних одиниць були вакантними посади начальника відділу та провідного спеціаліста (а.с.41).

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно положень ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Згідно змісту ч.1-3,5,8 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У відповідності до ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно положень ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 року в справі №306/2434/18, при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року в справі №6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Так, з досліджених судом наведених вище письмових доказів встановлено, що позивача ОСОБА_1 з займаної посади керівника КЗ "Музей історії села Носківці" Станіславчицької сільської ради 10.12.2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради згідно згадуваного рішення даного органу місцевого самоврядування від 15.06.2021 року №151.

При цьому, суд визнає безпідставними доводи позивача ОСОБА_1 в частині її переважного права залишення на роботі, оскільки наведені нею підстави щодо не здійснення відповідачем у справі узгодження з центральним органом виконавчої влади припинення роботи очолюваного нею музею положеннями п.10 Порядку формування базової мережі закладів культури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 року №984 в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачало здійснення виключення закладів з базової мережі за погодженням з Держмистецтв із зазначенням причин та обґрунтуванням необхідності такого виключення, з поданням інформація серед решти про кількість штатних одиниць, які вивільняються/скорочуються внаслідок припинення юридичної особи в результаті реорганізації або ліквідації чи ліквідації структурного підрозділу юридичної особи та виключення його з базової мережі. Натомість за твердженням самої позивачки КЗ "Музей історії села Носківці" не припинив свою роботу, й об`єктивних підстав саме щодо виключення його з базової мережі закладів культури в судовому засіданні не встановлено. Більш того, вказані позивачем обставини не становлять передбачених переліком ст.42 КЗпП України підстав, що власне визначають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, й даним нормативно-правовим актом такого переважного права також не визначено.

Суд визнає безпідставним довільне посилання позивача ОСОБА_1 на не дотримання відповідачем вимог ч.2 ст.49-4 КЗпП України, оскільки обставин здійснення ліквідації, реорганізації підприємства, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, власне за умов чого передбачено обов`язок власника щодо завчасного надання професійним спілкам відповідної інформації та проведення з ними консультації, в судовому засіданні не встановлено.

Також суд визнає необгрунтованими твердження позивача ОСОБА_1 щодо неповідомлення її про наступне вивільнення, оскільки незалежно від відсутності її безпосереднього підпису на письмовому попередженні роботодавця, належність її завчасного попередження підтверджується актом відповідача від 16.07.2021 року.

З урахуванням остаточного уточнення позивачем у заяві про усунення недоліків щодо не здійснення нею посилання підстав своїх вимог стосовно її звільнення з порушенням статуту Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради судом не надається правової оцінки даним обставинам у вирішенні цивільного спору.

Разом з тим, суд визнає необгрунтованими доводи сторони відповідача стосовно вжиття усіх необхідних заходів для подальшого працевлаштування позивача ОСОБА_1 та повідомлення їй на виконання вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України про наявну вакансію завідувача відділом музейної справи і туризму керівника закладу "Музей історії с.Носківці" КУ "Центр культури і дозвілля Станіславчицької сільської ради", оскільки суду не представлено підтвердження щодо такої пропозиції відповідача позивачеві у письмовій формі, а надто вчинення за твердженнями представника відповідача даної пропозиції згідно акту від 26.11.2021 року не підлягає розцінюванню як належне виконання відповідачем вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП щодо обов`язку власника запропонувати працівникові іншу роботу саме одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва, що у даному випадку перевищило таке попередження на понад чотири місяці, тобто вочевидь не становило ознак їх одночасності. Окрім цього, стороною відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами здійснення пропозиції позивачу стосовно усіх інші вакантних посад та щодо їх існування на момент звільнення позивача, включно з вказаною запропонованою їй посадою.

Також суд визнає необгрунтованими твердження представника відповідача щодо несуттєвості наслідків порушення правила про необхідність одержання попередньої згоди профспілкової організації на звільнення працівника.

Так, з представлених стороною відповідача письмових доказів судом встановлено факт засідання профспілкового комітету Станіславчицької сільської організації профспілки працівників освіти і науки України 09.07.2021 року, під час якого серед решти погоджено звернення т.в.о. начальника відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради щодо внесення змін до штатного розпису та скорочення штатних одиниць даного відділу, зокрема, 1 ставку керівника КЗ "Музей історії села Носківці", що фактично становить ознаки здобуття відповідачем попередньо до розірвання трудового договору з позивачем згоди профспілкової організації відповідно до вимог ч.1 ст.43 КЗпП України. Відтак за таких обставин положення ч.9 ст.43 КЗпП України щодо запиту суду до первинної профспілкової організації щодо надання нею згоди на звільнення позивача застосуванню не підлягають.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не представлено власне обгрунтоване подання до профспілкової організації щодо згоди на звільнення, також його обгрунтованості не викладено за змістом вказаного протоколу останньої за викладення звернення керівника відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради суто щодо скорочення штатної чисельності певного переліку посад, й відсутнє також обговорення стосовно конкретних працівників, що їх займають, надто за непредставлення об`єктивних відомостей та відсутності вказівки у протоколі щодо письмової згоди, зокрема позивача на розгляд даного питання без її участі, що вочевидь не становить належного виконання відповідних вимог, передбачених ч.3 ст.43 КЗпП України.

Окрім цього, рішення відповідача про розірвання з ініціативи власника трудового договору з позивачем ОСОБА_1 прийнято вочевидь після спливу обмеженого законом місячного строку з дня одержання вказаної згоди профспілкової організації, чим неприпустимо порушено вказані вимоги ч.8 ст.43 КЗпП України.

За сукупності наведених обставин суд визначає, що відповідачем Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради не виконано власний обов`язок щодо надання позивачу ОСОБА_1 пропозицій про всі наявні в установі вакансії для працевлаштування, які існували з часу її попередження на день її звільнення, та звільнено позивача із займаної посади за згоди профспілкової організації, що була надана не у встановленому порядку, та оспорюване рішення про розірвання трудового договору було прийнято за минуванням обмеженого законом строку з дня одержання згоди профспілкової організації, тобто відповідачем не були належно дотримані всі істотні умови передбачені статтями 40, 43, 49-2 КЗпП України щодо звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивача ОСОБА_1 було звільнено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про поновлення позивача на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення нароботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5 та 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

За наведеного, виходячи з розмірів нарахованої позивачу за останні два місяці до її звільнення заробітної плати, середньоденного заробітку позивача в розмірі 285,09 грн. ((5974,11 грн. + 6000 грн.) / (20+22)), за час вимушеного прогулу в період з дня неправомірного відсторонення від роботи 11.12.2021 року до дня постановлення даного рішення суду, що включає 94 робочих дні, стягненню з відповідача Відділу освіти, сім, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток в сумі 26798,46 грн. (285,09 грн х 94 робочих дні).

Згідно вимог п.2,4 ч.1 ст.430 ЦПК України, ст.235 КЗпП України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення за один місяць середньої заробітної плати.

Враховуючи, що позивач при подачі позову, в силу п.1.ч.1.ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати по сплаті судового збору відповідно до п.1.ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави в сумі 908 грн з розрахунку ставки судового збору за вимогами немайнового характеру фізичної особи, з огляду на те, що вимога стягнення середнього заробітку є похідною від первісної вимоги поновлення на роботі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 18, 19, 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 2-1, 40, 42, 43, 49-2, 233, 235 КЗпП, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на роботі на посаді керівника Комунального закладу "Музей історії села Носківці" Станіславчицької сільської ради з 10.12.2021 року.

Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Станіславчицької сільської ради (с.Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43905705) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26798 (двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 46 копійок, та на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Київ/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення за один місяць середньої заробітної плати допустити до негайного виконання.

Рішення набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 09.05.2022 року.

Суддя