Постанова

від 14.12.2023 по справі 135/203/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 135/203/23

Провадження № 22-ц/801/2198/2023

Категорія: 82

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 рокуСправа № 135/203/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Рибчинського В. П., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Б2Б Джевелрі»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Б2Б Джевелрі» про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків,

за апеляційною скаргою адвоката Клименко Ірини Федорівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Волошиної Т. В., у залі суду,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б Джевелрі» про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, відповідача ОСОБА_2 було замінено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з травня 2019 року по червень 2021 року ОСОБА_1 придбала Подарункові сертифікати на срібло та срібні ювелірні вироби торгової марки В2В Jewelry в м. Ладижин, в ювелірному салоні В2В Jewelry (м. Ладижин, вул. Будівельників, 15, АДРЕСА_1 ) на загальну суму еквівалентну 179833 доларів США. Зокрема, придбання подарункових сертифікатів (паперових та електронних), а також срібних виробів ОСОБА_1 здійснювалось 13 червня 2019 року, 24 липня 2019 року, 25 липня 2019 року, 26 липня 2019 року, 21 листопада 2019 року, 23 листопада 2019 року, 25 січня 2020 року, 22 лютого 2020 року, 06 березня 2020 року, 13 березня 2020 року, 14 березня 2020 року, 20 березня 2020 року, 21 березня 2020 року, 18 червня 2020 року, 29 липня 2020 року, 04 серпня 2020 року, 18 лютого 2021 року, 15 квітня 2021 року, 17 червня 2021 року.

Після придбання першого подарункового сертифіката позивачку було зареєстровано в особистому електронному кабінеті В2В Jewelry на сайті https:b2bjewelry.global/ та присвоєно агентський номер 801. Під час придбання подарункових сертифікатів покупцю видавався лист з інформацію про «покупку», в якому зазначався номер покупки та дата придбання, назва товару: «сертифікат (серебро)», зазначалась сума придбання (покупки), яка є вартістю придбаних сертифікатів. Також, в зазначеному листі покупець (клієнт) підписував з продавцем своєрідну угоду на отримання знижки, бонусів, фінансової допомоги, брати участь у розіграшах призів та отримувати інформацію.Також під час придбання подарункових сертифікатів покупцю видавалась квитанція про отримання ювелірного виробу, а саме: подарункового сертифіката (срібло) на суму вартості придбаних сертифікатів. Але, основною перевагою для придбання подарункових сертифікатів та ювелірних виробів, які спонукали позивача придбати ці товари, є бонусна програма, тобто щотижневі виплати протягом року (52 платежі) в розмірі 8 % від вартості придбаного товару (за срібло).

Під час придбання срібних виробів, між покупцем « ОСОБА_1 » та продавцем «ФОП ОСОБА_2 » оформлявся «Анкета-Договір купівлі-продажу ювелірних виробів», в якому містився перелік придбаних срібних ювелірних виробів, їх вартість та умови придбання товару, зокрема, зі сплатою покупцеві CASHBACK 52 періодичними виплатами, протягом 365 днів з моменту укладення договору.

Зокрема, 04 серпня 2020 року згідно Анкети-Договору купівлі-продажу ювелірних виробів від 04 серпня 2020 рокубуло придбано ювелірних срібних виробів в ювелірному салоні« ІНФОРМАЦІЯ_1 » (м. Ладижин, вул. Будівельників, 15, ТЦ Європейський, 2 поверх) на суму102 318 грн, з умовою виплати CASHBACK покупцеві, протягом 365 днів з моменту укладення договору, 52 періодичними виплатами, у розмірі 5,99%. (6 159 грн) - п. 4 Договору; згідно Анкети-Договору купівлі-продажу ювелірних виробів від 29 липня 2020 року було придбано ювелірних срібних виробів насуму 247 000 грн, з умовою виплати CASHBACK покупцеві, протягом 365 днів з моменту укладення договору, 52 періодичними виплатами, у розмірі 6% (14 820 грн) - п. 4 Договору; згідноАнкети-Договору купівлі-продажу ювелірних виробів від 18 червня 2020 року придбано ювелірних срібних виробів на суму 94 200 грн, з умовою виплати CASHBACK покупцеві, протягом 365 днів з моменту укладення договору, 52 періодичними виплатами - п. 4 Договору.

Таким чином, придбавши сертифікати ОСОБА_1 розраховувала на отримання бонусів протягом 365 днів з моменту покупки сертифіката, а після отримання всіх бонусів мала право на придбання товарів на визначену в сертифікаті суму в мережі магазинів В2В Jewelry. Проте, відповідач вже тривалий час нараховує, але не сплачує обіцяні бонуси, фактично порушує права позивачки як споживача.В особистому кабінеті здійснюється облік всіх придбаних покупок (подарункових сертифікатів та ювелірних виробів) із зазначенням розміру бонусів 8% та терміни їх виплати (щотижнево, протягом року).

З інформації, що міститься в розділі «Депозит» в особистому кабінеті В2В Jewelry, основну частину нарахованих коштів, бонусів (258 319,58 долара США) відповідачем переведено в розділ «Депозит без лім.» шляхом застосування опції «Поповнення безлім депозиту», а в розділі «Депозит» залишається нарахована сума бонусів 44 896,63 доларів США. Остання виплата бонусів в розмірі 1 208,88 доларів США ОСОБА_1 здійснена 08 липня 2021 через касу ювелірного салону В2В Jewelrv. Після зазначеноїдати жодних виплат відповідачем не було здійснено.

На даний час розмір нарахованих, але не виплаченихбонусів в розділі «Депозит» в особистому кабінеті складає 44 896,63доларів США, а в розділі «Депозит без лім.» - 258 319,58 доларів США, загальний розмір яких становить 303216,21 доларів США, які на сьогодні не виплачені.

24 січня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідачу ОСОБА_2 претензію щодо добровільної сплати заборгованості, яка була отримана ним 31 січня 2023 року.

ОСОБА_1 вважає, що всі збитки, які понесені позивачем під час придбання товарів (подарункових сертифікатів, срібних виробів) під торговою маркою В2В Jewelry повинен нести одноосібний власник даної торгової марки, мережі магазинів В2В Jewelry відповідач ФОП ОСОБА_2 .

Позивачка виконала умови догорів під час придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry та сплатила обмовлену суму коштів. Водночас відповідач умови договору щодо виплати нарахованих бонусів не виконав (за придбання сертифікатів та срібних виробів), отримання яких було основною умовою їх придбання.

На підставі викладеного та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просила стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на свою користь вартість бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry, нарахованих відповідачем в особистому електронному кабінеті позивачки, але не виплачених, які обліковуються в розділі «Баланс», у розмірі 483049,38 доларів США; пеню за затримку виплати бонусів за придбання сертифікатів В2В Jewelry в розмірі 11088 617 грн та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що за встановлених обставин позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що ФОП ОСОБА_2 є власником магазину, розташованого у АДРЕСА_2 , та що саме ним або уповноваженою ним особою укладено договір купівлі-продажу подарункових сертифікатів та срібних виробів на зазначену у позові суму з позивачем, а відтак порушено право позивачки.

Оскільки позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виплату бонусів та відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про стягнення вартості бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry, а позивачкою не доведено, що між сторонами були укладені договори купівлі-продажу подарункових сертифікатів та срібних виробів, позовні вимоги в частині стягнення пені та відшкодування моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, адвокат Клименко І. Ф. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 жовтня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду на 23 листопада 2023 року та згодом відкладено на 14 грудня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

На думку сторони позивача, розмір заборгованості по нарахованим, але не виплаченим відповідачем бонусам за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry є безспірним, оскільки вони нараховані та зафіксовані в особистому електронному кабінеті позивача відповідачем.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін та визначити правову норму, яка підлягає застосуванню для вирішення спору покладено на суд. Вдаючись до аналізу Закону України «Про захист прав споживачів» суд не розкрив правову природу подарункових сертифікатів, порядок їх видачі, законодавче обґрунтування. У даному випадку мало місце придбання позивачем подарункових сертифікатів, які являють собою документ попередньої купівлі-продажу.

Анкети-договори не були оскаржені ФОП ОСОБА_2 , а тому діє презумпція правомірності правочину.

Висновки суду з приводу придбання ОСОБА_1 подарункових сертифікатів до дати фактичної реєстрації торгівельної марки ОСОБА_2 є безпідставними. Всі придбані ним товари містили торговельний знак В2В Jewelry, який відповідно до вимог ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» міг використовуватися лише власником даного торгівельного знаку.

У інтернет-адресі офіційного сайту В2В Jewelry міститься назва торговельної марки, а посилання на інтернет сторінку сайту міститься на сертифікатах, що свідчить про те, що їх власником є виключно власник торговельно марки В2В Jewelry ОСОБА_2 .

Фактично відповідачем під час слухання справи було знищено оригінали електронних доказів і такі дії мали бути враховані судом. Під час розгляду справи судом було порушено принцип змагальності сторін.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники ФОП ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги заперечували.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, при цьому представником подано заяву про розгляд справи у їх відсутність, а також зазначено про підтримання апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б Джевелрі» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

13 червня 2019 року, 24 липня 2019 року, 25 липня 2019 року, 26 липня 2019 року, 21 листопада 2019 року, 23 листопада 2019 року, 25 січня 2020 року, 22 лютого 2020 року, 06 березня 2020 року, 13 березня 2020 року, 14 березня 2020 року, 20 березня 2020 року, 21 березня 2020 року, 18 червня 2020 року, 29 липня 2020 року, 04 серпня 2020 року, 18 лютого 2021 року, 15 квітня 2021 року, 17 червня 2021 року ОСОБА_1 придбала Подарункові сертифікати на срібло та срібні ювелірні вироби торгової марки В2В Jewelry в м. Ладижин, в ювелірному салоні В2В Jewelry (м. Ладижин, вул. Будівельників, 15, ТЦ Європейський, 2 поверх) різного номіналу (а. с. 37-77, том 1).

На підтвердження придбання та сплати вартості вищевказаних подарункових сертифікатів позивачем до позову надані наступні докази іноземною мовою:

- документ під назвою «Інформація про покупку» номер покупки: 662109, дата 26.01.2020, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена отримувачем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 300000 в гривнях і 12325.39 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- документ під назвою «Інформація про покупку» номер покупки: 654077, дата 25.01.2020, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена отримувачем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 200000 в гривнях і 8216.93 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 298199, дата 23.11.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 100000 в гривнях і 4125.41 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 23.11.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 100000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_3 , Ювелірний салон В2В Jewelry» та рукописною датою 23.11.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 287129, дата 21.11.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 200000 в гривнях і 8244.02 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 21.11.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 200000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_3 , Ювелірний салон В2В Jewelry» та рукописною датою 21.11.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 281713, дата 20.11.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 200000 в гривнях і 8244.02 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 20.11.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 200000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_3 , Ювелірний салон В2В Jewelry» та рукописною датою 20.11.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 193605, дата 31.10.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 3000 в гривнях і 119.76 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 31.10.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 3000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_3 , Ювелірний салон В2В Jewelry» та рукописною датою 31.10.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 73699, дата 05.09.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 100000 в гривнях і 3966.68 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 05.09.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 100000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 та рукописною датою 05.09.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 34564, дата 10.08.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), сума 110000 в гривнях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 10.08.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 110000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 та рукописною датою 10.08.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 33182, дата 08.08.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), сума 75000 в гривнях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 08.08.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 75000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 та рукописною датою 08.08.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 168693, дата 24.10.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), сума 100000 в гривнях і 4009.62 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 24455, дата 26.07.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), сума 82000 в гривнях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 26.07.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 82000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 та рукописною датою 26.07.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 23394, дата 25.07.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), сума 9000 в гривнях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 25.07.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 9000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 та рукописною датою 25.07.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 22159, дата 24.07.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, менеджер: №793, ОСОБА_3 , товаром вказано сертифікат (срібло), сума 9000 в гривнях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 24.07.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 9000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 та рукописною датою 24.07.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 14704, дата 13.06.2019, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), сума 200000 в гривнях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 24.07.2019, в якій зазначено «Подарунковий сертифікат, срібло» на суму 200000 грн та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 та рукописною датою 13.06.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта.

Відповідно до:

-Анкети-Договору купівлі-продажу ювелірних виробів від 04 серпня 2020 року придбано ювелірних срібних виробів на суму 102 318 грн;

- Анкети-Договору купівлі-продажу ювелірних виробів від 29 липня 2020 року на суму 247 000 грн;

-Анкети-Договору купівлі-продажу ювелірних виробів від 18 червня 2020 року на суму 94 200 грн.

У графі покупець в зазначених Анкетах-Договорах зазначено « ОСОБА_1 », в графі продавець зазначено «ФОП ОСОБА_2 ».

У Анкетах-Договорах від 04 серпня 2020 року та від 29 липня 2020 року на кожній сторінці містять підписи продавця ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , у графі ФОП ОСОБА_2 взагалі відсутній будь-який підпис.

Анкета-Договір купівлі-продажу від 18 червня 2020 року на суму 94 200 грн не містить підпису в графі покупець.

До позовної заяви також долучені копії подарункових сертифікатів - електронні сертифікати: на суму 73600, срібло; 100000 срібло; 63600, срібло; 100000, срібло; 164000, срібло; 4400, срібло та подарункові сертифікати: №662109 на загальну суму 12325.39 у.е. (300000 грн), срібло; №654077 на загальну суму 8216,93 у.е (200000 грн); №298199 на загальну суму 4125,41 у.е. (100000 грн); №287129 на загальну суму 8244,02 у.е. (200000 грн); №281713 на загальну суму 8244,02 у.е. (200000 грн); №193605 на загальну суму 119,76 у.е. (3000 грн); №73699 на загальну суму 3966,68 у.е. (100000 грн); №34564 на загальну суму 110000 грн, срібло; №33182 на загальну суму 75000 грн, срібло; №168693 на загальну суму 4009,62 у.е. (100000 грн), срібло; №24455 на загальну суму 82000 грн, срібло; №23394 на загальну суму 9000 грн, срібло; №22159 на загальну суму 9000 грн, срібло; №14704 на загальну суму 200000 грн, срібло, складені російською мовою.

У подарункових сертифікатах №662109, №654077, №298199, №287129, №281713, №193605, №73699, №34564, №33182, №168693 зазначено: «Сума вищевказаної вартості сертифікату оплачується додатково. Якщо сума нижче вартості сертифікату, різниця не повертається. Подарунковий сертифікат не підлягає грошовому відшкодуванню і не відновлюється у випадку його втрати. Сертифікат дає право на разову оплату товара. Строк дії сертифікату для отримання бонусів 365 днів, а для отримання товару - необмежено».

У подарункових сертифікатах № 23394, №22159 зазначено: «Сума вищевказаної вартості сертифікату оплачується додатково. Якщо сума нижче вартості сертифікату, різниця не повертається. Подарунковий сертифікат не підлягає грошовому відшкодуванню і не відновлюється у випадку його втрати. Сертифікат дає право на разову оплату товара».

У подарункових сертифікатах № 14704 зазначено: «Сума вищевказаної вартості сертифікату оплачується додатково. Якщо сума нижче вартості сертифікату, різниця не повертається. Подарунковий сертифікат не підлягає грошовому відшкодуванню і не відновлюється у випадку його втрати. Сертифікат дає право на разову оплату товара. Строк дії сертифікату 365 днів з дня покупки».

На подарункових сертифікатах наявний відтиск прямокутного штампа з друкованим написом « АДРЕСА_2 , рукописним написом відповідні дати отримання сертифікатів і підписом без зазначення прізвища, ініціалів підписанта, а також відтиск круглої печатки «В2В».

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

За змістом статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

У силу статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункти 1, 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Із положень частини першої статті 206 ЦК України слідує, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 208 ЦК України унормовано, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті першої Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Статтею 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі,щосплатилаза товаритапослугина підставіусногоправочинуз другоюстороною,видаєтьсядокумент,щопідтверджуєпідставу сплатитасумуодержаних грошовихкоштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

За своїм правовим визначенням договір купівлі-продажу є угодою між учасниками цивільних відносин, за умовами якої відбувається обмін товару на гроші. Предметом договору купівлі-продажу може бути як майно, так і майнові права. Якщо вартість предмету договору купівлі-продажу перевищує у двадцять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, то такий договір за участі фізичної особи має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами (стаття 208 ЦК України).

Моментом укладення договору купівлі-продажу є досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а саме щодо предмета та ціни. Підставою для розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду є істотне порушення однією з сторін умов договору, внаслідок чого інша сторона втрачає можливість отримати бажаний результат угоди.

Порядок надання суб`єктами господарювання послуг фізичним особам для задоволення їх потреб врегульовано законом про захист прав споживачів. Споживач має право на належну якість послуги відповідно до укладеного сторонами договору. Якщо виконавець не виконує зобов`язання за договором або виконує його неналежним чином, то споживач вправі відмовитися від договору, а також вимагати сплату неустойки та відшкодування збитків.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок, що:

«принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

До фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів слід віднести, у тому числі, виникнення недоліку (неналежної якості) послуги, завдання споживачеві шкоди внаслідок недоліків (неналежної якості) послуги, причини виникнення цих недоліків і вина виконавця.

Саме на споживача покладається обов`язок довести факти неналежної якості послуги та завдання йому шкоди. В свою чергу, тягар доказування причин виникнення недоліку послуги та відсутності вини виконавця покладається на останнього.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Подані позивачкою до суду письмові докази, зокрема: подарункові сертифікати, інформація про покупця на ім`я ОСОБА_1 , відомості з особистого кабінету ОСОБА_1 на сайті b2bjewelry.global та скріншоти з цього сайту, публікації з Інтернету щодо бізнес-програми В2В Jewelry та ОСОБА_2 , - не є достатніми та такими, що об`єктивно підтверджують укладення сторонами договору купівлі-продажу подарункових сертифікатів і срібних прикрас та відповідно невиконання відповідачем зобов`язання за цим договором.

Відповідно до свідоцтва на торгівельну марку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , як фізична особа, є власником торгівельної марки В2В Jewelry, зареєстрованої 10 серпня 2020 року.

Інформація про покупця та подарункові сертифікати містять відбитки печатки із зазначенням логотипу «В2В», в той час коли ОСОБА_2 є власником іншої зареєстрованої торгової марки - «В2В Jewelry».

Крім того, придбання частини подарункових сертифікатів відбулося до дати фактичної реєстрації торгівельної марки та до подачі заявки на реєстрацію торгової марки.

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 була завдана моральна шкода.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що факт укладення сторонами договору підтверджується наявністю електронного кабінету та відомостями, що відображаються у ньому з огляду на таке.

Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 зробила висновок, що:

«електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами».

Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові вказала, що:

«слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».

Ураховуючи цей висновок Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд вважає аргументи апеляційної скарги про належність, достовірність та достатність доказів на підтвердження укладення між сторонами договору помилковими, оскільки, якщо вартість предмету договору купівлі-продажу перевищує у двадцять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, то такий договір за участі фізичної особи має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Відтак, паперові ксерокопії особистих кабінетів, створених без застосування електронного цифрового підпису та ідентифікації особи, не є ні письмовим доказом, ні електронним доказом (документом) у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно, не є допустимим доказом укладення між сторонами договору у письмовому вигляді.

Отже, роздруківки скріншотів електронного кабінету з мережі Інтернет не є достовірним і достатнім доказом укладення між сторонами зазначеного договору та вчинення сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за цим договором, оскільки вони не відповідають вимогам Закону № 851-IV та не мають електронного цифрового підпису.

Апеляційний суд ураховує практику Верховного Суду, який послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання у конкретних відносинах.

Отже, за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів укладення договору між сторонами, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, пені та моральної шкоди.

Наведення в апеляційній скарзі змісту норм матеріального права, без конкретизації, яким чином, на думку позивача, судом першої інстанції було неправильно застосовано або не застосовано ці норми, не являються обґрунтованими доводами для скасування апеляційним судом правильного рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди з судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав стягнення з ФОП ОСОБА_2 грошових коштів, пені, а також моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїбез змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Клименко Ірини Федорівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 18 грудня 2023 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді В. П. Рибчинський

С. Г. Копаничук