Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/10585/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/10585/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О., при секретарі судового засідання Осьмак Ю.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" про розподіл судових витрат у справі №910/10585/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна"

про стягнення 1 570 330,00 грн. та зобов`язання вчинити дії

За участю представників учасників справи згідно протоколу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (далі-відповідач) стягнення 1570 330,00 грн. та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" подано заяву від 17.11.2023 про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій він просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 72 000,00 грн.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/10585/23 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 29.11.2023, запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення з нормативним обґрунтуванням своїх доводів чи заперечень по суті поданої заяви.

В свою чергу від позивача жодних заяв чи заперечень стосовно поданої представником відповідача заяви про розподіл судових витрат у справі №910/10585/23 до суду подано не було.

В судове засідання 29.11.2023 з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача, представник відповідача підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення, просив суд задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2023 проти задоволення заяви заперечив в повному обсязі, вказував на її необґрунтованість та безпідставне завищення розміру витрат на правову допомогу, просив суд розмір витрат зменшити.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору з боку відповідача є відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 30 000,00 грн., які Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" очікує понести в зв`язку із розглядом справи, на підтвердження чого представником відповідача додано до відзиву належним чином засвідчену копію платіжної інструкції №23568 від 23.08.2023 на суму 30000,00 грн.

Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Як вбачається з матеріалів справи попередній розрахунок судових витрат наведений відповідачем у його відзиві на позовну заяву від 28.08.2023, який подано до суду до початку стадії судових дебатів у справі, а заява про розподіл судових витрат у справі №910/10585/23 подана до суду 17.11.2023, тобто в межах строків передбачених ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначена заява направлена також на адресу позивача, про що свідчить повідомлення про вручення та опис вкладення у цінний лист №0306213085354 від 17.11.2023, які містяться у матеріалах справи.

У зв`язку з викладеним суд доходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат по суті.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " Далгакиран компресор Україна " про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

На обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив, що між Відповідачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Пленум" (Адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №101/22 від 11.01.2022 та Додаткову угоду №8 від 01.08.2023 до договору про надання правової допомоги №101/22 від 11.01.2022.

Згідно з цим договором Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором з метою здійснення правового забезпечення інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується прийняти їх та провести своєчасну оплату.

На підтвердження понесених витрат представником відповідача додано до матеріалів справи Детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги наданої Адвокатським об`єднанням "Пленум" Товариству з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна", Акт №101/22/8/1 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) від 16.11.2023 за Додатковою угодою №8 від 01.08.2023 до договору про надання правової допомоги №101/22 від 11.01.2022 та платіжну інструкцію №26684 від 16.11.2023 про сплату відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" витрат на правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн.

Заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, що заявлені відповідачем до відшкодування позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" до матеріалів справи не представлено.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

При цьому, суд враховує, що у п. 9 ч. 1 ст. 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Водночас, в Акті №1 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) від 16.11.2023 за Додатковою угодою №8 від 01.08.2023 до договору про надання правової допомоги №101/22 від 11.01.2022 (далі - Акт) зазначені наступні види правової допомоги.

Пункт 1 Акту. Найменування послуг:

- Правова допомога по справі №910/10585/23 у суді 1-ої інстанції (Господарський суд міста Києва).

Пункт 2 Акту. Детальний опис наданої правової допомоги:

2.1. Згідно п. 3.1. Додаткової угоди Адвокатським об`єднанням надано правову допомогу Клієнту вартістю 30 000,00 грн. (аналіз позовної заяви ТОВ "Київський пекарний дім" по справі №910/10585/23 та доданих до неї матеріалів, документів, наданих Клієнтом щодо виконання договору купівлі-продажу №ПК/2022-225 від 17.10.2022, в тому числі переписка між сторонами, супровідна документація, формування правового висновку, консультування щодо прав та обов`язків Клієнта під час розгляду справи. Підготовка відзиву на позовну заяву ТОВ "Київський пекарний дім" по справі №910/10585/23.

2.2. Згідно п. 3.2. Додаткової угоди Адвокатським об`єднанням надано правову допомогу Клієнту вартістю 22 000,00 грн. (аналіз відповіді на відзив ТОВ "Київський пекарний дім" по справі №910/10585/23 та доданих документів, підготовка заперечень на відповідь на відзив).

2.3. Згідно п. 3.3. Додаткової угоди Адвокатським об`єднанням надано правову допомогу Клієнту вартістю 20 000,00 грн. (представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні по справі №910/10585/23 в Господарському суді міста Києва 13.09.2023, що становить 5 000,00 грн.; представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні по справі №910/10585/23 в Господарському суді міста Києва 11.10.2023, що становить 5 000,00 грн.; представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні по справі №910/10585/23 в Господарському суді міста Києва 01.11.2023, що становить 5 000.00 грн.; представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні по справі №910/10585/23 в Господарському суді міста Києва 15.11.2023, що становить 5 000,00 грн.).

Пункт 3 Акту. Загальна вартість наданої правової допомоги (послуг) за Додатковою угодою під час розгляду справи №910/10585/23 у суді першої інстанції (Господарський суд міста Києва) становить - 72 000,00 грн.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Також суд зауважує, що зазначений в Акті №1 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) від 16.11.2023 за Додатковою угодою №8 від 01.08.2023 до договору про надання правової допомоги №101/22 від 11.01.2022 розмір витрат на правничу допомогу не є необхідним, а їх розмір не є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зважаючи на предмет позову у даній справі, рівень її складності та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню та були подані відповідачем, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений відповідачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені відповідачем витрати на правову допомогу адвоката на позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" витрати на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" (вул. Металургів 27, м. Бровари, Київська область, 07400; ідентифікаційний код 41576871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (вул. Маршала Тимошенко, буд. 9, м. Київ, 04212; ідентифікаційний код 33399780) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 15.12.2023.

Суддя М.О. Лиськов