Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/13263/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/13263/23

За позовом Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний Банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРБЕР»

2) ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ»

про стягнення 1 066 049, 58 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Український Будівельно-Інвестиційний Банк» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРБЕР» (надалі - відповідач-1), 2) ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 066 049, 58 грн, з яких: 1 037 798, 40 грн заборгованість за кредитом та 28 251, 18 грн заборгованість за простроченими процентами.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 525, 526, 530, 543, 546, 549, 551, 553, 554, 560, 561, 567, 569, 572, 589, 590, 625, 1054 Цивільного кодексу України та ст. 27, 193, 200, 229, 247, 249 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору гарантії № BGV/UA/03-2-8794 від 06.10.2020, а відповідачем-2 договору поруки № BGV/UA/03-2-8794/Р1 від 06.10.2020.

Також оскільки одним з відповідачів у справі є фізична особа, тому суд відповідно до ст. 176 ГПК України до відкриття провадження у справі звертався з запитом про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача-2.

23.08.2023 судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача-2 за адресою зазначеною в позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

08.09.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Справу визнано малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (надалі - третя особа).

26.09.2023 від третьої особи, на виконання вимог ухвали суду, надійшли письмові пояснення.

13.10.2023 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв`язку з частковим погашенням суми заборгованості поручителем за іншим договором поруки, який не є предметом розгляду даної справи, у якій просить суд стягнути з відповідачів грошові кошти в розмірі 683 452, 00 грн основного боргу та 3 721, 02 грн заборгованості за простроченими процентами, а всього 687 173, 02 грн.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.

Відповідачі відзив на позов не подавали.

Про розгляд даної справи відповідач-1 був повідомлений ухвалою суду від 14.09.2023, яка отримана останнім 22.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600046028080.

Також, з метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-2, зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: 01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, будинок 14/55, квартира 164.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 14.09.2023 був повернутий з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача-2 про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач-2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13263/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідачів суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.10.2020 між позивачем (надалі - гарант) та відповідачем-1 (надалі - принципал) укладено договір № BGV/UA/03-2/8794 про надання гарантії (надалі - договір/договір гарантії), відповідно до п. 1.1. якого, гарант за дорученням принципала надає на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (надалі - бенефіціар) забезпечення виконання договору (в подальшому - гарантія) на суму 1 297 248, 00 грн згідно договору закупівлі, який має бути укладений між принципалом та бенефіціаром згідно з Повідомленням про намір укласти договір, оприлюдненим на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель Prozorro UA-2020-07-28-000429-а 25.09.2020 за результатами відкритих торгів: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Миколаївської та Херсонської областей).

Згідно з п. 1.2. договору, відповідальність гаранта обмежується сумою наданої гарантії.

Відповідно до п. 1.3. договору, гарантія надається на термін до 31.12.2021 включно і набуває чинності з 06.10.2020.

Забезпеченням виконання зобов`язань принципала за цим договором є:

- порука фізичної особи ОСОБА_1 та порука юридичної особи ТОВ «Авгеліт». Договори поруки укладаються одночасно з цим договором;

- грошові кошти в сумі 259 449, 60 грн, які будуть розміщенні на рахунку покриття IBAN НОМЕР_2 до 31.12.2021, відкритому в гаранта відповідно до договору № BGV/UA/03-2/8794 від 28.09.2020 про надання гарантії, укладеного між позивачем та відповідачем-1 (п. 1.8. договору).

Пунктом 2.1.2. договору, сторони передбачили, що гарант зобов`язується у разі настання гарантійного випадку та отримання письмової вимоги бенефіціара, розглянути вимогу разом з доданими до неї документами, перевірити достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Відповідно до пункту 2.1.3. договору, гарант не пізніше 2 (другого) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, яка становить належне представлення, надіслати принципалу повідомлення про настання гарантійного випадку разом з копією вимоги бенефіціара та документів, якими вона супроводжувалася.

Згідно з пунктом 2.1.4. договору, гарант зобов`язується за умови отримання вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, сплатити бенефіціару кошти за гарантією, сума яких не може перевищувати суму наданої гарантії, у встановлений у гарантії строк та за рахунок грошових коштів, перерахованих принципалом гаранту у відповідності до умов пункту 2.2.6. договору.

Гарант зобов`язується у разі невиконання принципалом умов п. 2.2.6 цього договору, щодо перерахування гаранту суми, належної до сплати за вимогою бенефіціара, сплатити бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, за рахунок власних коштів, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов`язань за гарантією (п. 2.1.5. договору).

Відповідно до п. 2.6.6. договору, принципал зобов`язується протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку.

Пунктом 2.2.7. договору, сторони передбачили, що у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів у відповідності до пункту 2.1.5., вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту.

Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно з пунктом 2.3.2. договору, гарант має право на зворотну вимогу до принципала в межах суми, сплаченої ним за гарантією, відсотками, нарахованими у випадку кредитування принципала згідно з п. 2.2.7. договору, іншими витратами гаранта, що виникли під час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.2. цього договору, витрат інших банків, що виникли під час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.3. цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.7, 2.2.8 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі 0, 1 % (одна десята відсотка) процентів від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення. Керуючись п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання здійснюється на суму простроченого зобов`язання за весь час прострочення до повного виконання зобов`язання.

Згідно з п. 5.6 договору, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром за зазначеними адресами сторін або вручені уповноваженій особі принципала чи гаранта. Сторони домовилися вважати днем одержання повідомлення (вимоги) четвертий день з дати, вказаної в квитанції, яка надається гаранту відділенням зв`язку або кур`єрській службі при відправленні повідомлення, а при особистому врученні уповноваженій особі принципала чи гаранта - дата їх вручення.

Додатком № 1 до договору є банківська гарантія № BGV/UA/03-2/8794 від 06.10.2020.

Також 27.09.2021 сторони уклали додатковий договір № 1, яким змінили п. 1.3. договору, зокрема, виклали його в такій редакції: «Гарантія надається на термін до 31.03.2022 включно і набуває чинності з 27.09.2021».

Додатковим договором № 2 від 30.12.2021 сторони продовжили термін надання гарантії до 30.06.2022 та встановили дату набуття чинності такої гарантії - 30.12.2021.

Додатковим договором № 3 від 29.06.2022 сторони продовжили термін надання гарантії до 28.02.2023 та встановили дату набуття чинності такої гарантії - 01.07.2022.

Додатковим договором № 4 від 20.02.2023 сторони продовжили термін надання гарантії до 15.04.2023 та встановили дату набуття чинності такої гарантії з дати видачі - 20.02.2023.

Крім цього, 06.10.2020 між позивачем (надалі - гарант) та відповідачем-2 (надалі - поручитель) укладено договір поруки № BGV/UA/03-2/8794/Р1 (надалі - договір/договір поруки), відповідно до п. 2.1. якого, за даним договором поручитель зобов`язується перед гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме погашення: основної суми гарантії у розмірі 1 297 248, 00 грн у строк до 14.01.2022 включно відповідно до умов договору гарантії; процентів у розмірі 28 % річних, у порядку та строки, що визначені договором гарантії; комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені договором гарантії; штрафних санкцій, передбачених договором гарантії та витрат, пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором гарантії.

Відповідно до п. 4.1. договору, сторони визначають, що у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань по договору гарантії, поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв`язку зі стягненням боргу, та інших збитків гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань принципала.

Згідно з п. 4.2. договору, у разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії у встановлені ним строки, поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги. Датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги гаранта додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги гаранта поручитель зобов`язаний повідомити принципала.

Виконання зобов`язань поручителя за цим договором забезпечується всім належним йому майном, на яке може бути звернено стягнення (п. 4.9. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, порука встановлена даним договором припиняється належним виконанням в повному розмірі принципалом взятих на себе зобов`язань за договором гарантії чи виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 7.1. договору, всі повідомлення між сторонами цього договору здійснюються шляхом направлення листів (вимог) або телеграм за адресами сторін, вказаними у цьому договорі. Листи (вимоги) повинні бути підписані уповноваженими особами сторін, зареєстрованими та завіреними печатками.

27.09.2021 сторони уклали додатковий договір № 1, яким змінили п. 2.1. договору та продовжили строк погашення основної суми гарантії до 14.04.2022.

Додатковим договором № 2 від 30.12.2021 сторони продовжили строк погашення поручителем основної суми гарантії до 14.07.2022.

Додатковим договором № 3 від 29.06.2022 сторони продовжили строк погашення поручителем основної суми гарантії до 14.03.2023.

Додатковим договором № 4 від 20.02.2023 сторони продовжили строк погашення поручителем основної суми гарантії до 29.04.2023.

05.04.2023 повідомленням про отримання вимоги за вих. № 2328/03-2 позивач повідомив відповідача-1 про те, що отримав ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара (АТ «Укргазбанк») від бенефіціара SWIFT-вимогу (suffix 23040511198948) про сплату гарантом 1 297 248, 00 грн за банківською гарантією № BGV/UA/03-2/8794 від 20.02.2023 на вказану суму в зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно умов зазначеної банківської гарантії, наданої у відповідності до договору № BGV/UA/03-2/8794 про надання гарантії від 06.10.2020 зі змінами та доповненнями. У зв`язку з чим, позивач просив відповідача-1, для забезпечення компенсації суми вимоги, в термін до 07.04.2023 сплатити останньому суму в розмірі 1 297 248, 00 грн. Дане повідомлення було отримане директором відповідача-1 05.04.2023 без зауважень та заперечень, про що свідчить відповідний запис із підписом останнього.

19.05.2023 позивач перерахував на рахунок бенефіціара 1 297 248, 00 грн, з призначенням платежу: «Сплата суми Гарантії № BGV/UA/03-2/8794 від 06.10.20р. зі змінами, ТОВ «ГЕРБЕР» (SWIFT DEM-05042023/1 від 05.04.23р.)», що підтверджується платіжним дорученням № 106764397 від 19.05.2023.

22.05.2023 позивач направив відповідачу-1 лист за вих. № 3533/03-2, в якому повідомив останнього про те, що 19.05.2023 позивач здійснив списання коштів з рахунку відповідача-1 в сумі 259 449, 60 грн для часткового погашення заборгованості. З посиланням на п. 2.2.7 договору гарантії зазначив, що відбулося кредитування відповідача-1 строком на 7 календарних днів з нарахуванням 28 % річних. У зв`язку з чим в строк до 25.05.2023 відповідач-1 повинен сплатити кредит у сумі 1 037 798, 40 грн та 4 843, 06 грн відсотків за користування кредитними коштами. Направлення листа підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку від 22.05.2023 за № 0113516674155.

26.05.2023 позивач звернувся до відповідача 1 та 2 з повідомленнями (вимогами) № 3696/03-2 та № 3694/03-2 про виконання порушених грошових зобов`язань, в яких вимагав від відповідача-1 та відповідача-2, як солідарних боржників упродовж 10 днів з дати пред`явлення цієї вимоги сплатити позивачу суму заборгованості станом на 26.05.2023 в розмірі 1 043 448, 64 грн (1 037 798, 40 грн (загальна заборгованість за сумою кредиту) + 5 650, 24 грн (заборгованість та простроченими процентами), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 26.05.2023 та опису вкладення у цінний лист № 0113516674198 та № 0113516674201.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість за договором про надання гарантії № BGV/UA/03-2/8794, станом на 22.06.2023 складає 1 066 049, 58 грн (1 037 798, 40 грн (загальна заборгованість за сумою кредиту) + 28 251, 18 грн (заборгованість та простроченими процентами).

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань за договором гарантії № BGV/UA/03-2-8794 від 06.10.2020, а відповідачем-2 за договором поруки № BGV/UA/03-2-8794/Р1 від 06.10.2020, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів суми грошових коштів у розмірі 683 452, 00 грн основного боргу та 3 721, 02 грн заборгованості за простроченими процентами (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.10.2023).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За своєю правовою природою договір укладений між позивачем та відповідачем-1 є договором гарантії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання загальних положень про договір глав 52, 53, параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (ст. 562 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України).

Дослідивши умови договору про надання гарантії, суд доходить висновку, що відносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством у сфері відносин гарантії, а у разі виконання гарантом грошового зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, то за умовами п. 2.2.7 договору, між сторонами виникають правовідносини кредитування, що врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Також загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 9 п. 3 Розділу І вказаного Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Гарантія може бути відкличною або безвідкличною. Безвідклична гарантія - це гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром. Безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (пункт 2 Положення).

За змістом ст. 561 Цивільного кодексу України, п. 27 Положення гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з п. 62 Положення бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією:

1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок, або

2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку (п. 63 Положення).

Відповідно до п. 11, 12 Положення представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту. Положенням також надано визначення належному представленню - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія.

Так, третя особа через банк (АТ «Укргазбанк») направила позивачу SWIFT-вимогу (suffix 23040511198948) про сплату 1 297 248, 00 грн за банківською гарантією № BGV/UA/03-2/8794 від 20.02.2023 на вказану суму в зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно умов зазначеної банківської гарантії, наданої у відповідності до договору № BGV/UA/03-2/8794 про надання гарантії від 06.10.2020 зі змінами та доповненнями.

19.05.2023 позивач перерахував на рахунок бенефіціара 1 297 248, 00 грн, з призначенням платежу: «Сплата суми Гарантії № BGV/UA/03-2/8794 від 06.10.20р. зі змінами, ТОВ «ГЕРБЕР» (SWIFT DEM-05042023/1 від 05.04.23р.)», що підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи.

У зв`язку викладеними вище обставинами, відповідно до положень п. 2.2.7 договору гарантії відбулось кредитування відповідача-1 на суму 1 297 248, 00 грн.

22.05.2023 позивач направив відповідачу-1 лист за вих. № 3533/03-2, в якому повідомив останнього про те, що 19.05.2023 позивач здійснив списання коштів з рахунку відповідача-1 в сумі 259 449, 60 грн та в строк до 25.05.2023 відповідач-1 повинен сплатити кредит у сумі 1 037 798, 40 грн та 4 843, 06 грн відсотків за користування кредитними коштами.

Отже, так як позивачем було списано грошові кошти в сумі 259 449, 60 грн, які були розміщені на рахунку відповідача-1, відкритому відповідно до договору гарантії, розмір заборгованості зменшився до 1 037 798, 40 грн (1 297 248, 00 грн - 259 449, 60 грн).

З урахуванням того, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, 26.05.2023 позивач звернувся до відповідачів з повідомленнями (вимогами) № 3696/03-2 та № 3694/03-2 про виконання порушених грошових зобов`язань, в яких вимагав від відповідача-1 та відповідача-2, як солідарних боржників упродовж 10 днів з дати пред`явлення цієї вимоги сплатити позивачу суму заборгованості станом на 26.05.2023 в розмірі 1 043 448, 64 грн (1 037 798, 40 грн (загальна заборгованість за сумою кредиту) + 5 650, 24 грн (заборгованість та простроченими процентами).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, за даним договором поручитель зобов`язується перед гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме погашення: основної суми гарантії у розмірі 1 297 248, 00 грн у строк до 14.01.2022 включно відповідно до умов договору гарантії; процентів у розмірі 28 % річних, у порядку та строки, що визначені договором гарантії; комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені договором гарантії; штрафних санкцій, передбачених договором гарантії та витрат, пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором гарантії.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки, сторони визначають, що у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань по договору гарантії, поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв`язку зі стягненням боргу, та інших збитків гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань принципала.

Згідно з п. 4.2. договору поруки, у разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії у встановлені ним строки, поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги. Датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги гаранта додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги гаранта поручитель зобов`язаний повідомити принципала.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість за договором про надання гарантії № BGV/UA/03-2/8794, станом на 10.10.2023 складає 687 173, 02 грн (683 452, 00 грн основного боргу + 3 721, 02 грн заборгованості за простроченими процентами).

Так, позивач вказує, що заборгованість за договором гарантії була частково погашена іншим поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВГЕЛІТ» на підставі договору поруки № BGV/UA/03-2/8794/Р2 від 06.10.2020 у сумі 451 000, 00 грн (з яких 354 346, 40 грн погашення кредиту та 95 653, 60 грн - погашення процентів), що підтверджується: меморіальним договором № 109819206 від 26.06.2023 на суму 119 327, 29 грн; меморіальним договором № 109819195 від 26.06.2023 на суму 30 672, 71 грн; меморіальним договором № 112156071 від 26.07.2023 на суму 78 569, 00 грн; меморіальним договором № 112155992 від 26.07.2023 на суму 21 431, 00 грн; меморіальним договором № 114859104 від 29.08.2023 на суму 77 789, 26 грн; меморіальним договором № 114759060 від 29.08.2023 на суму 22 210, 74 грн; меморіальним договором № 115570872 від 04.10.2023 на суму 78 660, 85 грн; меморіальним договором № 115570873 від 04.10.2023 на суму 21 339, 15 грн.

Проте, перевіривши загальну суму часткової оплати заборгованості за договором гарантії суд встановив, що вона є арифметично невірною, оскільки за розрахунком суду з урахуванням вказаних вище меморіальних договорів, загальна сума оплати складає 450 000, 00 грн, що є менше за суму, зазначену позивачем.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів сплати частини основного боргу в сумі 683 452, 00 грн (1 297 248, 00 грн - 259 449, 60 грн - 354 346, 40 грн) матеріали справи не містять та відповідачами суду не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки зобов`язання принципала - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРБЕР» перед позивачем не виконані, поручитель - ОСОБА_1 , як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник. На дату звернення позивача з позовом, зобов`язання з поруки не припинилися.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів суми грошових коштів у розмірі 683 452, 00 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Також пунктом 2.2.7. договору гарантії, сторони передбачили, що у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів відповідності до пункту 2.1.5., вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту.

Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за простроченими процентами за загальний період з 19.05.2023 по 10.10.2023, за процентною ставкою 28 %, враховуючи часткове погашення суми грошових коштів в розмірі 99 374, 62 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми заборгованості в розмірі 3 721, 02 грн за простроченими процентами підлягають задоволенню.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачами до суду не надано.

Крім цього, позивач заявив вимогу про необхідність зазначення в рішенні суду вказівки щодо нарахування 28 % відсотків до моменту виконання рішення суду, зазначивши в ньому правила нарахування. Проте, така вимога позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, дійсно, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Проте, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (а не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних, а по-друге, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

При тому відсотки в розмірі 28 % річних є договірними, які в подальшому сторонами можуть бути розірвані.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 683 452, 00 грн основного боргу та 3 721, 02 грн заборгованості за простроченими процентами.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 10 307, 60 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1 066 049, 58 грн, яка має майновий характер.

Отже, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 15 990, 74 ( 1,5 відсотка ціни позову).

У подальшому позивачем зменшено позовні вимоги до 687 173, 02 грн.

Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжним дорученням № 110542267 від 05.07.2023 у розмірі 26 700, 92.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, в зв`язку зі зменшенням позовних вимог, позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 16 393, 32 грн (5 683, 14 грн + 10 710, 18 грн).

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 16 393, 32 грн, а тому після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРБЕР» (01001, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 10, ідентифікаційний код 43161791) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний Банк» (01135, місто Київ, вулиця Чорновола Вячеслава, будинок 8, ідентифікаційний код 26547581) 683 452 (шістсот вісімдесят три чотириста п`ятдесят дві) грн 00 коп. основного боргу та 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 02 коп. заборгованості за простроченими процентами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРБЕР» (01001, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 10, ідентифікаційний код 43161791) на користь Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний Банк» (01135, місто Київ, вулиця Чорновола Вячеслава, будинок 8, ідентифікаційний код 26547581) 5 153 (п`ять тисяч сто п`ятдесят три) грн 80 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний Банк» (01135, місто Київ, вулиця Чорновола Вячеслава, будинок 8, ідентифікаційний код 26547581) 5 153 (п`ять тисяч сто п`ятдесят три) грн 80 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань