Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/13059/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/13059/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Єврофуд ЮА» до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни простягнення 26707,85 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврофуд ЮА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни 26707,85 грн, з яких 5181,74 грн 3% річних та 21526,11 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №18/01/21 від 18.01.2021 в частині своєчасної оплати товару, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/6870/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13059/23; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/13059/23 вручена відповідачу 15.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492260823.

При цьому, 08.09.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи №910/13059/23.

18.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що позов не визнає та вважає, що вона виконала свої зобов`язання перед позивачем в повному обсязі.

12.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2021 між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки №18/01/21 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари постачальника на умовах цього договору, згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 3.7 Договору оплата за товар здійснюється протягом 21 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 3.6. договору.

Строк дії договору відповідно до умов п. 9.2 Договору встановлений з дня його підписання сторонами і до 31.12.2021, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого на підставі Договору товару, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 179614,18 грн основного боргу за товар, поставлений у період з 19.01.2021 по 19.10.2021, 163,43 грн пені (за період з 13.11.2021 по 12.05.2022), 27804,25 грн інфляційних втрат (за період з 13.11.2021 по 27.07.2022) та 3794,04 грн 3% річних (за період з 13.11.2021 по 27.07.2022).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/6870/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофуд ЮА» 179614,18 грн боргу, 27804,25 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3794,04 грн три проценти річних з простроченої суми, 163,43 грн пені, 3170,64 грн витрат по оплаті судового збору.

З огляду на положення ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/6870/22 набрало законної сили 15.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що остаточне перерахування позивачу стягнутої на підставі рішення суду у справі №910/6870/22 заборгованості відповідач здійснив лише 14.07.2023, а тому позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 21526,11 грн та 3% річних у сумі 5181,74 грн, нарахованих за період з 28.07.2022 по 13.07.2023.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що свої зобов`язання перед позивачем виконала в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» і від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/6870/22 встановлено факт наявності у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі Договору товару у розмірі 194156,75 грн, а також факт прострочення виконання відповідачем цього грошового зобов`язання.

Оскільки у справі №910/6870/22 брали участь ті самі особи, що і у даній справі, в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/6870/22, повторного доказування не потребують.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З наданої позивачем копії позовної заяви слідує, що в рамках справи №910/6870/22 позивачем були заявлені вимоги про стягнення відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 13.11.2021 по 27.08.2022.

В свою чергу, наявною у справі платіжною інструкцією №38844 від 14.07.2023 підтверджується, що присуджена до стягнення рішенням суду у справі №910/6870/22 сума коштів була перерахована відповідачем позивачу лише 14.07.2023 в ході примусового виконання даного рішення.

Доказів зворотного відповідач суду не надав.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару в сумі 179614,18 грн у спірний період (по 13.07.2023), вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 21526,11 грн та 3% річних у розмірі 5181,74 грн за період з 28.07.2022 по 13.07.2023 (не охоплений рішення суду у справі №910/6870/22) є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофуд ЮА» (Україна, 07415, Київська область, Броварський район, село Зазим`є, вулиця Радгоспна, будинок 3, ідентифікаційний код 43317463) інфляційні втрати у розмірі 21526 (двадцять одна тисяча п`ятсот двадцять шість) грн 11 коп., 3% річних у розмірі 5181 (п`ять тисяч сто вісімдесят одна) грн 74 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова