Рішення
від 06.12.2023 по справі 922/3430/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023м. ХарківСправа № 922/3430/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ", 49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Харківський проектно - вишукувальний інститут об`єктів транспорту", 62052, м. Харків, вул. Різдв"яна № 29-Б фізичну особу - підприємця Пупова Сергія Валентиновича, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ", 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15 простягнення 4 757 014,57 грн.за зустрічним позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ", 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ", 49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1

про стягнення 132 129,03 грн.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Дородних С.В;

відповідача за первісним позовом (позивача за первісним): Линник Л.С.;

3-тіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Приватного акціонерного товариства "Харківський проектно - вишукувальний інститут об`єктів транспорту": не з`явився;

фізичної особи - підприємця Пупова Сергія Валентиновича: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" звернулось до Господарського суду Харківської області із позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" про стягнення суми боргу за договором №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року у розмірі 672 258,06 грн., 3% річних у розмірі 24 725,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 85 837,57 грн., неустойку у розмірі 3 974 193,53 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором № 12/18 від 24.12.2018 року суборенди нежитлового приміщення в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 07.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Харківський проектно - вишукувальний інститут об`єктів транспорту" та фізичну особу - підприємця Пупова Сергія Валентиновича.

15.08.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 21611/23).

17.08.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 21994/23).

17.08.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 21995/23) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.08.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (вх. № 21995/23 від 17.08.2023 року) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задовольнити частково.

21.08.2023 року від 3-ї особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "Харківський проектно - вишукувальний інститут об`єктів транспорту" через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 22234/23).

22.08.2023 року від 3-ї особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача фізичної особи - підприємця Пупова Сергія Валентиновича через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 22482/23).

Ухвалою суду від 23.08.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до наступного судового засідання у зв`язку із відсутністю доказів у підтвердження того, що представник відповідача є адвокатом, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13 вересня 2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача від 23.08.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

29.08.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23082/23).

29.08.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 23088/23), у якій останній, просить суд, стягнути з позивача на користь відповідача 132 129,03 грн. та 2 684,00 грн. судового збору.

29.08.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 23123/23).

29.08.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 23157/23).

29.08.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи (вх. № 23405/23).

04.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшла заява про залучення третьої особи (вх. № 23664/23).

Ухвалою суду від 04.09.2023 року зустрічну позовну заяву (вх. № 23088/23 від 29.08.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" - залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року у задоволенні клопотання (вх. № 23664 від 04.09.2023 року) відповідача про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - відмовлено.

11.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 24453/23).

11.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 24506/23).

11.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 24508/23).

13.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів (вх. № 24738/23).

13.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 24757/23).

Ухвалою суду від 13.09.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (вх. № 23088/23 від 29.08.2023 року) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (вх. № 3430/23). Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк на подачу відзиву на зустрічний позов - п`ятнадцять днів з дня оголошення даної ухвали суду. Встановлено позивачу за зустрічним позовом строк на подачу відповіді на відзив на зустрічний позов - три дні з дня його отримання.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11 жовтня 2023 року. Також, судом задоволено клопотання відповідача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

21.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 25673/23).

29.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" через канцелярію суду надійшов відзив (вх. № 26403/23).

09.10.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 27270/23).

09.10.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 27364/23).

Ухвалою суду від 11.10.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" про витребування доказів від 29.09.2023 року. Ухвалою суду від 11.10.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом долучено до матеріалів справи надані до суду клопотання.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі. Призначено справу до розгляду по суті на 25 жовтня 2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" від 11.10.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

17.10.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 28209/23).

24.10.2023 року від від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 29040/23).

Ухвалою суду від 25.10.2023 року яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 22 листопада 2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" від 25.10.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.11.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, та для забезпечення права позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) на безпечне місце під час повітряної тривоги, судом продовжено строк розгляду справи по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та з розгляду справи по суті оголошено перерву до 29 листопада 2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" від 22.11.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.11.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом із урахуванням продовженого строку розгляду справи по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з розгляду справи по суті оголошено перерву до 06 грудня 2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" від 29.11.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

05.12.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 33459/23).

Ухвалою суду від 06.12.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом долучено вищезазначене клопотання до матеріалів справи.

Судом було з`ясовано думку сторін щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (вх. № 33459/23).

Ухвалою суду від 06.12.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" про відкладення розгляду справи.

Уповноважені представник 3-тіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Харківський проектно - вишукувальний інститут об`єктів транспорту" та фізичної особи - підприємця Пупова Сергія Валентиновича у призначене судове засідання з розгляду справи по суті не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Присутній у судовому засіданні уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" надав усні заперечення та пояснення щодо первісних позовних вимог, та просив суд первісні позовні вимоги задовольнити, також надав заперечення щодо зустрічного позову, та просив суд, відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Присутній у судовому засіданні уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" надав усні заперечення та пояснення щодо первісних позовних вимог, та просив суд відмовити у задоволенні первісних повних вимог, та надав пояснення щодо зустрічного позову, та просив суд, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення та заперечення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним), 24.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним), орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним, суборендар) було укладено договір № 12/18 суборенди нежитлового приміщення.

Пунктом 7.1. договору, сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.12.2021 року (включно).

Згідно пункту 1.1. договору, на підставі цього договору орендар передає, а суборендар приймає на умовах суборенди в строкове, платне користування нежитлове приміщення першого поверху розташоване у будівлі за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 29-Б, згідно додатку № 1 «Поверхова схема приміщення», загальною площею 132,1 кв.м. Технічний стан приміщення, що передається в суборенду, визначається в акту прийому передачі.

Приміщення передається в суборенду суборендарю з метою розміщення магазину з продажу непродовольчих товарів з метою здійснення суборендарем господарської діяльності. Орендар не заперечує та надає свою згоду на розміщення суборендарем у приміщенні апарату з прийому платежів типу «I-Box». Розміщення такого апарату не потребує укладання будь-яких інших договорів з орендарем та здійснюється суборендарем на власний розсуд на підставі його домовленості із відповідною організацією (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 1.3. договору, приміщення знаходиться у користуванні орендаря на підставі договору суборенди № 10/3 від 24.12.2018 року між фізичною особою підприємцем Пупов С.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда тайм».

Пунктом 2.1. договору, сторони визначили, що суборендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання повноважними представниками сторін акту прийому передачі приміщення в суборенду, якщо інше не буде передбачено цим договором.

Прийом передача приміщення в суборенду здійснюється сторонами за актом прийому передачі, який підписується уповноваженими представниками обох сторін у строк до 10.01.2019 року. До цього моменту орендар зобов`язується звільнити від майна та передати приміщення суборендарю за актом прийому передачі. У акті прийому передачі вказуються характеристика, технічний стан приміщення та показники приладів обліку комунальних послуг, перелік, склад і стан майна, якими укомплектовано приміщення. Форма визначається в додатку № 2 до цього договору. Вказаний акт є невід`ємною частиною договору (пункт 2.2. договору).

Згідно пункту 2.3. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов даного договору, впродовж 5 календарних днів орендар зобов`язаний прийняти приміщення за актом прийому передачі, а суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендарю у стані, в якому приміщення перебувало на момент передачі його в суборенду, із урахуванням нормального зносу приміщення за період строку дії даного договору. При цьому зміна архітектурно планувальних характеристик приміщення, у тому числі демонтаж або монтаж перегородок у межах приміщення, та ремонт не визнається шкодою приміщення та компенсації суборендарем, не підлягає.

Приміщення вважається фактично переданим (повернутим) з суборенди суборендарем з моменту підписання сторонами акту прийому передачі (повернення) приміщення з суборенди, з цього моменту нарахування та сплата орендної плати за цим договором припиняється (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункт 3.1. договору, сторони погодили, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції є фіксованою, підлягає сплаті суборендарем орендарю щомісячно до 10 числа за поточний місяць, та становить 160000,00 грн. без ПДВ. У суму орендної плати включається плата за користування приміщенням та плата за користування земельною ділянкою на якій розташоване приміщення.

За період 15 календарних днів з дати підписання акту прийому передачі орендна плата із урахуванням її індексації є фіксованою та становить 100,00 грн. без ПДВ. Даний період надається орендарем суборендарю із метою проведення ним опоряджувальних робіт у приміщенні з метою пристосування його для здійснення своєї господарської діяльності (пункт 3.1.1. договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що орендна плата починає нараховуватись з моменту передачі приміщення орендарем суборендарю за актом прийому передачі.

Визначена у пункті 3.1. цього договору орендна плата включає усі податки, збори та будь-які інші обов`язкові платежі, що підлягають сплаті у відповідності до чинного законодавства України, якщо такі нараховані, або підлягатимуть сплаті у будь-який момент у майбутньому (пункт 3.3. договору).

Згідно пункту 3.4. договору, до орендної плати не включаються витрати орендаря, пов`язані із використанням та утриманням приміщення, як електроенергія, теплова енергія, послуги водопостачання та каналізації, комунальні послуги. які компенсуються орендарю та сплачуються суборендарем до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактичне споживання, яке визначається на підставі показників приладів обліку, які встановлено у приміщенні, за тарифами постачальних організацій, згідно рахунків та розрахунків, виставлених орендарем до 05-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі відсутності приладів обліку, вартість таких послуг розраховується пропорційно до площі приміщення та на підставі діючих тарифів постачальника таких послуг та/або підтверджується відповідними рахунками постачальниками таких послуг. Орендар додатково компенсує експлуатаційні витрати. у розмірі 6% від вартості спожитий комунальних послуг.

Пунктом 3.5. договору визначено, що у разі, якщо строк суборенди розпочинається не першого числа відповідного місяця та/або строк суборенди закінчується не в останнє число відповідного місяця, орендна плата за такі неповні перший та останній місяць розраховується орендарем та сплачується суборендарю пропорційно кількості днів у таких місяцях, протягом яких орендується приміщення.

Відповідно до пункту 3.6. договору, інші виграти орендаря, які не перераховані у цьому розділі договору, оплачуються cуборендарем згідно укладених cторонами додаткових угод до цього договору та підписаних cторонами актів виконаних робіт (наданих послуг). Інші додаткові послуги (роботи), які можуть бути надані суборендарю орендарем, оформляться окремими договорами або додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 3.7. договору, визначено, що надмірно перерахована суборендарем орендарю сума грошових коштів зараховується в рахунок майбутніх платежів або підлягає поверненню суборендарю протягом 5 (п"яти) робочих днів з дати зарахування її на рахунок орендаря.

Загальна сума даного договору складає суму всіх платежів суборендаря протягом строку дії договору. проведених на підставі рахунків та актів наданих послуг, які готує орендар (пункт 3.8. договору).

Пунктом 3.10 договору визначено, що сторони погодили, що орендар сплачує оренду плату за останній місяць оренди, у розмірі згідно із пунктом 3.1., на протязі 15 днів з моменту підписання даного договору.

Сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату за перший місяць оренди у розмірі згідно пункту 3.1. на протязі 15 днів з моменту підписання акту прийому-передачу до даного договору (пункт 3.11. договору).

Між сторонами було підписано до даток № 1 до договору «Поверхова схема приміщення», додаток № 3 до договору «Податкове застереження».

Також між сторонами було підписано додаток № 2, а саме акт прийому - передачі від 24.12.2018 року, відповідно до якого, орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування на умовах договору суборенди нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 29-Б, згідно додатку № 1 «Поверхова схема приміщення», загальною площею 132,1 кв.м. Технічний стан приміщення, що передається в суборенду, визначається в акту прийому передачі. Стан приміщення, що передається в суборенду: в задовільному стані.

Також між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 17.03.2020 року відповідно до якої, сторони зокрема погодили, що починаючи з 01.04.2020 року по 11.05.2020 року включно, а у разі продовження дії карантину після цієї дати, до моменту відміни карантину, орендна плата встановлюється на рівні 80 % щоденної орендної плати. Щоденна орендна плата розраховується пропорційно від розміру орендної плати за повний календарний місяць до кількості днів у розрахунковому місяці.

29.12.2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 відповідно до якої, сторони зокрема погодили, що починаючи з 01.01.2021 року по 30.04.2021 року включно, орендна плата встановлюється пунктом 3.12 договору, встановлюється на рівні 80 % щоденної орендної плати. Щоденна орендна плата розраховується пропорційно від розміру орендної плати за повний календарний місяць до кількості днів у розрахунковому місяці.

15.01.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 відповідно до якої, сторони зокрема погодили, що починаючи з 01.05.2021 року по 31.08.2021 року включно, орендна плата встановлюється пунктом 3.12 договору, встановлюється на рівні 80 % щоденної орендної плати. Щоденна орендна плата розраховується пропорційно від розміру орендної плати за повний календарний місяць до кількості днів у розрахунковому місяці.

10.08.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 5 відповідно до якої, сторони зокрема погодили, що починаючи з 01.09.2021 року по 01.12.2021 року включно, орендна плата встановлюється на рівні 80 % щоденної орендної плати. Щоденна орендна плата розраховується пропорційно від розміру орендної плати за повний календарний місяць до кількості днів у розрахунковому місяці.

29.10.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 7 відповідно до якої, сторони зокрема погодили, що починаючи з 01.01.2022 року по 31.03.2022 року включно, орендна плата встановлюється на рівні 120000,00 грн. без ПДВ за повний місяць оренди.

За твердженнями позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), протягом дії договору суборенди відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) з 08.01.2019 року по 09.02.2022 року було перераховано на користь позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) грошові кошти у якості орендної плати на загальну суму 5 508 745,13 грн. про що свідчать платіжні інструкції, а саме: № 00100000214 від 08.01.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 00100000357 від 10.01.2019 року на суму 160000,00 грн., № 0010002102 від 08.02.1019 року на суму 100,00 грн.; № 0010002103 від 08.02.2019 року на суму 120000,00 грн.; № 0010003520 від 06.03.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010005531 від 08.04.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010007253 від 07.05.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010009341 від 06.06.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010011300 від 08.07.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010013473 від 09.08.2019 року на суму 115000,00 грн.; № 0010014151 від 20.08.2019 року на суму 45000,00 грн.; № 0010015422 від 09.09.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010017267 від 10.10.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010019244 від 07.11.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010021521 від 06.12.2019 року на суму 160000,00 грн.; № 0010000301 від 09.01.2020 року на суму 160000,00 грн.; № 0010002285 від 06.02.2020 року на суму 160000,00 грн.; № 0010004518 від 06.03.2020 року на суму 160000,00 грн.; № 0010006976 від 30.04.2020 року на суму 112516,13 грн.; № 00100007198 від 07.05.2020 року на суму 143483,87 грн.; № 0010008207 від 09.06.2020 року на суму 128516,13 грн.; № 0010009810 від 10.07.2020 року на суму 144000,00 грн.; № 0010011211 від 06.08.2020 року на суму 144000,00 грн.; № 0010013372 від 08.09.2020 року на суму 144000,00 грн.; № 0010016740 від 05.11.2020 року на суму 144000,00 грн.; № 0010018706 від 08.12.2020 року на суму 144000,00 грн.; № 0010000087 від 05.01.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010002176 від 09.02.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010003811 від 09.03.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010005311 від 08.04.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010006519 від 06.05.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010008263 від 08.06.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010009775 від 08.07.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010011382 від 12.08.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010012537 від 09.09.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010013939 від 08.10.2021 року на суму 100129,03 грн.; № 0010016869 від 07.12.2021 року на суму 128000,00 грн.; № 0010017199 від 14.12.2021 року на суму 120000,00 грн. ;№ 0010000284 від 06.01.2022 року на суму 120000,00 грн.; № 0010001992 від 09.02.2022 року на суму 120000, 00 грн.

При цьому, позивачем за первісним позовом (відповідача за зустрічним) до позовної заяви не надано копії платіжної інструкції № 0010015162 від 08.10.2020 року на суму 144000,00 грн. на яку останній посилається у позовній заяві.

За твердженнями позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), 09.02.2022 року є останньої датою надходження від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) на користь позивача грошових коштів у якості орендної плати за договором суборенди, та оскільки після укладання між сторонами додаткової угоди №07 до договору №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року, в подальшому інших угод до цього договору суборенди сторони не укладали, починаючи з квітня 2022 року, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірі, визначеному пунктом 3.1 договору суборенди, а саме у розмірі 160000,00 грн.

Також позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) зазначає, що 09.04.2022 року на електронну адресу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшла сканкопія листа без номера та дати. Вказаний лист адресовано не безпосередньо позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним), а «партнерам орендодавцям». Лист не містить посилання на договір суборенди, що укладений між сторонами спору, або посилання на адресу об`єкту оренди, та відповідно до змісту цього листа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» з посиланням на Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. N 2024/02.0-7.1, частини 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України прохає «шановних партнерів» «не нараховувати орендну плату, коли магазини не будуть працювати». При цьому доказів на підтвердження того, що магазин, розташований за адресою: вул. Різдвяна, 29-Б, м. Харків, 61052, та який перебуває в користуванні відповідача на підставі Договору суборенди, не працює (з посиланням на дату припинення роботи) не додано.

Також позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) зазначає, що листом від 19.06.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» попередило Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» про дострокове припинення договору суборенди у зв`язку із невнесенням орендної плати понад три місяці.

В подальшому на електронну адресу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшла сканкопія листа від 14.06.2022 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ», що у приміщенні, яке є об`єктом оренди за договором суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 року, розташованому за адресою: вул. Різдвяна, 29-Б, м. Харків, внаслідок бойових дій пошкоджено всі склопакети, відбулось замокання та порушення цілісності стелі, залишилися сліди протікання на стінах, пошкоджено фарбове покриття стін, пошкоджено вхідні двері. Також позивач зазначає, що доказів на підтвердження обставин, на які полається відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) надано не було.

За твердженнями позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) останнім 25.06.2022 року надало лист-відповідь на лист ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» від 14.06.2022 року, у якому зокрема повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ», що згідно підпункту 4.2.4.1 договір суборенди припиняє свою дію з 04.07.2022 року. У зв`язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» вимагало передачі приміщення у десятиденний строк, із приведенням його у первісний стан, зробивши всі розрахунки по комунальним послугам та орендній платі до дня повернення приміщення включно.

При цьому, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) до матеріалів справи не було додано листа від 25.06.2022 року, на якій останній посилається у позовній заяві.

Листом від 06.07.2022 року №R/22/230 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» надало відповідь на лист від 25.06.2022 року щодо припинення договору, та зокрема із посиланням на пункт 6.4. договору суборенди повідомлено про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 року з 20.07.2022 року, у зв`язку із чим запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» підписати проект угоди про розірвання договору суборенди з 20.07.2022 року, який додано до листа.

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) на адресу відповідача первісним позовом (позивача за зустрічним) було направлено вимогу від 12.07.2022 року № 7, у якій останній зокрема зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» не виконано зобов`язання щодо сплати орендної плати у розмірі 543 225,80 грн., чим порушено умови господарського зобов`язання, та не сплачено орендну плату за березень, квітень, травень та 20 днів червня 2022 року, та в порушення пункту 3.4 договору не здійснено компенсацію вартості спожитих комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання, послуги водовідведення, послуги з електропостачання). Також зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" доведено факт існування орендних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" за договором, у яких зобов`язання зі сплати орендних платежів своєчасно та в повному обсязі не виконувались. В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" наявність форс-мажорних обставин, а також існування обставин, за які він не відповідає, та які перешкоджали використовувати йому Об`єкт оренди, за договором не доведено, та вимагав виконати належним чином зобов`язання за договором та перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" у строк до 18.07.2022 року суму боргу з орендної плати у розмірі 543 225,80 грн., а також компенсувати вартість комунальних послуг відповідно до показників лічильників на день звільнення приміщення за договором, пеню у сумі 38 164.21 грн., 3% річних у сумі 3 278.13 грн., інфляційних втрат у сумі 11 280.00 грн. Також вимагав привести об`єкт оренди у стан, який існував на момент передачі майна у користування суборендаря, а у разі невиконання вимоги, або залишення її без відповіді, останній буде змушений звернутися до господарського суду із позовом, та оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд, останнім, на підставі статті 782 Цивільного кодексу України заявлено, що воно відмовляється від договору найму (оренди) і вимагає повернення об`єкту оренди.

Листом від 19.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» що листом від 19.06.2022 року було попереджено про дострокове припинення договору. Проте даний лист було проігноровано, та наразі у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» немає людей прийняти приміщення 20.07.2022 року. У зв`язку зі чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ», просимо Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" зняти детальне відео стану приміщення, та надіслати його останньому, після чого буде складено акт прийому-передачі приміщення. Також було зазначено, що ключі від приміщення останній просить залишити у охоронника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харгіпротранс» який знаходиться в даній будівлі.

Листом від 20.07.2022 року №R/22/256 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» від 19.07.2022 року зазначило, що умовами договору не передбачено передачу ключів від об`єкту оренди третім особам, за таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" не може виконати прохання про залишення ключів на охороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Харгіпротранс». Також Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" просило повідомити номер менеджера та адресу електронної пошти, на які потрібно надіслати відео, та адресу для листування «Укрпошти» для надіслання акту та ключів від приміщення.

За твердженнями позивача 19.08.2022 року останній електронною поштою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» скеровано проект додаткової угоди №08 від 26 липня 2022 року до договору суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 року.

Проте пропозиція Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» щодо укладання додаткової угоди №08 від 26 липня 2022 року до договору суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 року прийнята не була

Вищевказане за твердженнями позивача свідчить про те, що починаючи з 29.10.2021 року дати підписання додаткової угоди №07 до договору №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» не підписано жодного двостороннього документу на виконання договору суборенди, у тому числі акту повернення об`єкту оренди з оренди, та протягом червня липня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ТАЙМ» тричі повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 року: лист від 19.06.2022 року, лист від 25.06.2022 року та вимога №7 від 12.07.2022 року.

У зв`язку із чим, та із враховуючи приписів статті 782 Цивільного кодексу України, останній вважає, що договір суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 року є розірваним саме з 14.07.2022 року, тобто з дати отримання відповідачем вимоги позивача №7 від 12.07.2022 року.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) всупереч умовам договору суборенди взяті на себе зобов`язання в частині повної та своєчасної суборендної плати виконано не було, за розрахунком позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у останнього за період з 11.03.2022 року по 14.07.2022 року виникла заборгованість на загальну суму 672 258,06 грн., а саме, станом на 13.07.2023 року відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) не сплачено орендну плату за березень 2022 року у розмірі 120 000.00 грн., за квітень 2022 року у розмірі 160 000.00 грн., за травень 2022 року в розмірі 160 000.00 грн., червень 2022 року в розмірі 160 000.00 грн. та 160 000.00 грн. за липень 2022 року всього на 760 000.00 грн.

Також позивач зазначає, що оскільки 14.07.2022 року договір суборенди нежитлового приміщення розірвано внаслідок односторонньої відмови позивача, платіж у розмірі 160 000.00 грн., перерахований відповідачем за останній місяць оренди (листопад 2022 року), частково зараховано позивачем у якості орендної плати за 14 днів липня 2022 року, а тому на момент розірвання договору загальна сума заборгованості з орендної плати становить 672 258,06 грн. (760 000.00 грн. (сума боргу станом на 13.07.2022 року) 87 741.94 грн. (різниця між сумою в розмірі 160 000.00 грн., перерахованою відповідачем за останній місяць оренди (листопад 2022 року), та вартістю 14 днів оренди у липні 2022 року) = 672 258,06 грн. (загальна сума заборгованості з орендної плати)).

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди, суборенди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами 24.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним), орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним, суборендар) було укладено договір № 12/18 суборенди нежитлового приміщення.

Відповідно до акту прийому - передачі від 24.12.2018 року орендарем було передано, а суборендарем прийнято в строкове платне користування на умовах договору суборенди нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 29-Б, згідно додатку № 1 «Поверхова схема приміщення», загальною площею 132,1 кв.м.

Крім того, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких сторонами було погоджено зміну в частині здійснення орендної плати, а саме: додаткова угода № 2 від 17.03.2020 року, додаткова угода № 3 від 29.12.2020 року, додаткова угода № 4 від 15.01.2021 року, додаткова угода № 5 від 10.08.2021 року, додаткова угода № 7 від 29.10.2021 року.

При цьому, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що відповідно до додаткової угоди № 7 від 29.10.2021 року сторонами було погоджено, що починаючи з 01.01.2022 року по 31.03.2022 року включно, орендна плата встановлюється на рівні 120000,00 грн. без ПДВ за повний місяць оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) зазначає, що протягом дії договору суборенди відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) з 08.01.2019 року по 09.02.2022 року було перераховано на користь позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) грошові кошти у якості орендної плати на загальну суму 5 508 745,13 грн. При цьому,09.02.2022 року є останньої датою надходження від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним)на користь позивача грошових коштів у якості орендної плати за договором суборенди, та оскільки після укладання між сторонами додаткової угоди №07 до договору №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року, в подальшому інших угод до цього договору суборенди сторони не укладали, починаючи з квітня 2022 року, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірі, визначеному пунктом 3.1 договору суборенди, а саме у розмірі 160000,00 грн.

Проте, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) всупереч умовам договору суборенди взяті на себе зобов`язання в частині повної та своєчасної суборендної плати виконано не було, за розрахунком позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у останнього за період з 11.03.2022 року по 14.07.2022 року виникла заборгованість на загальну суму 672 258,06 грн., а саме, станом на 13.07.2023 року відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) не сплачено орендну плату за березень 2022 року у розмірі 120 000.00 грн., за квітень 2022 року у розмірі 160 000.00 грн., за травень 2022 року в розмірі 160 000.00 грн., червень 2022 року в розмірі 160 000.00 грн. та 160 000.00 грн. за липень 2022 року всього на 760 000,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 23082 від 29.08.2023 року) зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на усій території України запроваджено воєнний стан. Відповідні обставини визнані форс мажорними, згідно листа Торгово промислової палати від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, який опубліковано на сайті, що адресований «усім кого це стосується». Таким чином. За твердженнями відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ТППУ засвідчила як форс мажорні обставини військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року відповідно до Указу № 64/22. Також відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зокрема зазначає, що 22.12.2022 року Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, де визначено, що датою виникнення можливих бойових дій у Харківській територіальній громаді є 24.02.2022 року.

З 24.02.2022 року магазин, що є об`єктом договору суборенди перестав функціонувати, що підтверджується наказом про припинення роботи магазинів № ОД/П-26.3 від 01.03.2022 року, тому 09.04.2022 року на електронну адресу представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) К.Батищевої було направлено листа, у якому суборендар повідомив про настання форс мажорних обставин, відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України просив не нараховувати оренду плату на період поки магазин не буде працювати через обставини, що склалися у м. Харкові. Даний лист було надіслано тільки засобами електронного зв`язку на електронну адресу контактної особи, оскільки офіс суборендаря розташований у м. Києві і через бойові дії поблизу Києва та ризик обстрілів, працівники вимушені були евакуюватися. Також відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зазначає, що весь період представник останнього була на зв`язку із представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним). Оскільки, представник орендаря не відреагувала на лист, направлений 09.04.2022 року електронною поштою, представник суборендаря по номеру телефону Батищевої К. в месенджері телеграм написав повідомлення про те, що направила на електронну пошту додаткову угоду, на що остання попросила продублювати лист із проектом додаткової угоди. З вказаної переписки вбачається, що 20.04.2022 року представник орендаря повідомила, що магазин у перші дні було трохи пошкоджено, але так як в них усі виїхали із міста Харкова, навіть немає кому перевірити.

17.05.2022 року було повторно направлено лист та проект додаткової угоди на електронну пошту. Також у цей же день, представником суборендаря направлено в телеграм представнику орендаря фото пошкоджень майна, на що представник суборендаря 20.05.2022 року повідомила, що вони готові підписати додаткову угоду, що направив суборендар, що до пошкоджень повідомила що передала інформацію власнику. 24.05.2022 року суборендар повідомив, що готовий відкритись з 15.06.2022 року та уточнив щодо пошкоджень. 25.05.2022 року представник орендаря повідомила, що їй пообіцяли, що усе відремонтують та пообіцяла до кінця дня додаткові угоди з такими умовами: 0 вартість оренди за травень, а з червня 50 % від загальної вартості. 02.06.2022 року представником суборендаря на адресу представника орендаря було направлено проект додаткової угоди з проханням підписати і відправити її суборендарю. Проте, представник орендаря перестала виходити на зв`язок. 10.06.2022 року представник суборендаря написала в телеграм повідомлення з проханням вийти на зв`язок, проте ніхто не відповів. 13.06.2022 року представник суборендаря повторно написала повідомлення. 14.06.2022 року представником суборендаря направлено лист яким повідомлено про неможливість використання приміщення через пошкодження та з проханням направити свого представника для фіксації вказаних пошкоджень на 10:00 год. 21.06.2022 року. Проте вказаний лист було повернуто за закінченням терміну зберігання. 16.06.2022 року представник суборендаря написала в телеграм представнику орендаря повідомлення про те , що направлено електронного листа електронною поштою та укрпоштою. 21.06.2022 року представник суборендаря з`явився о 10:00 год. у приміщення, проте орендар свого представника не направив, у зв`язку із чим було складено акт обстеження пошкодженого майна. 27.06.2022 року на електронну пошту суборендаря надійшов лист від 25.06.2022року, у якому зазначено, що орендар вважає, що пошкодження, яких зазнав об`єкт оренди є пошкодженнями цілісними, а тому відповідно до пункту 4.3.4. суборендар має здійснити поточний ремонт приміщення, а також повідомив про припинення дії договору суборенди з 04.07.2022 року, та наполягав приведення приміщення у первісний стан, та повернути його у 10-ти денний строк, зробивши усі розрахунки по платежам. 06.07.2022 року у відповідь на лист орендаря від 25.06.2022 року, суборендарем направлено відповідь, проте остання було повернута «Укрпоштою» «за закінченням терміну зберігання». У даному листі суборендар звертав увагу орендаря проте, що пошкодження які зазначало приміщення виникли в результаті бойових дій, тобто не з вини суборендаря і з незалежних від нього причин. Крім того, суборендарем було направлено проект акту приймання передачі приміщення, акт звірки взаєморозрахунків по договору та зазначено, що відповідно до пункту 4.1.11 договору, у орендаря існує обов`язок повернення суми орендної плати за невикористаний період та суми за спожиті комунальні послуги протягом 5 банківських днів з дати підписання акту приймання передачі приміщення. Також суборендар просив направити свого представника для прийняття приміщення та підписання акту приймання передачі на 20.07.2022 року. Факт отримання вказано листа електронною поштою підтверджується позивачем у позовній заяві.

Згодом відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було отримано вимогу № 7 від 12.07.2022 року, у якій орендар вимагав погасити суму боргу 543225,80 грн. та компенсувати вартість комунальних послуг. Також зазначає, що 19.07.2022 року з електронної пошти представника орендаря надійшов лист, у якому орендар вказував про те, що суборендар проігнорував його попередження про дострокове розірвання договору з 04.07.2022 року, та повідомив, що 20.07.2022 року направити представника не має можливості, а тому попросив зняти детальне відео стану приміщення, та надіслати його орендарю, та пообіцяв скласти акт приймання передачі. Ключі від приміщення попросив залишити у охоронника ТОВ «Хардіпротранс» який знаходиться у цій же будівлі.

20.07.2022 року відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було направлено листа на електронну пошту представник орендаря та через АТ «Укрпошта» рекомендованим листом, який було повернуто «За закінченням терміну зберігання». Факт отримання вказано листа підтверджується позивачем у позовній заяві. 20.07.2022 року представник суборендаря з`явився в магазин, складено акт про відсутність представника орендаря. Також зазначає. що 25.07.2022 року орендар повідомив номера телефонів (телеграм) куди потрібно вислати відео та дані для відправки ключів.

11.08.2022 року на вказані дані для відправки ключів, а саме: м. Харків, відділення нової пошти № 48 - Кісіль О. було направлено ключі, які було отримано 15.08.2022 року, що не заперечується позивачем. Відео огляд приміщення було направлено 11.08.2022 року. З вищевикладеного вбачається, що суборендар намагався мирним шляхом врегулювати спірну ситуацію, проводились перемови з представником орендаря.

Вищевказане за твердженнями відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) свідчить про те, що останній відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України звільнений від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які останній не відповідає, оскільки вказані обставини у період з 24.02.2022 року перешкоджали використовувати приміщення відповідно до мети оренди через обставини за які суборендар не відповідає. Відновлення приміщення до стану придатного для використання, у даному випадку не є поточним ремонтом. За цих обставин відновлення приміщення в результаті випадкового пошкодження, відповідно до статті 323 Цивільного кодексу України покладається на власника приміщення. В свою чергу, орендар не вчинив жодних дій для повідомлення власника приміщення про пошкодження задля приведення приміщення у стан, придатний до використання, а в бюджеті відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) відсутні кошти на ремонтні роботи об`єктів оренди, пошкоджених внаслідок військових дій рф в Україні, що унеможливлює подальше використання приміщення через обставини за які відповідач не відповідає.

У зв`язку із чим, на думку останнього, до правовідносин, які виникли між сторонами, правомірно застосувати частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України, починаючи з 24.02.2022 року та по дату розірвання договору.

Також відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) заперечує проти заявленої суми боргу, та зазначає, якщо суд не знайде підстав для звільнення останнього від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 цивільного кодексу України, то розрахунок позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) розміру орендної плати здійснено невірно. Відповідно до розрахунку відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) орендна плата складає: за березень 2022 року 120000,00 грн., за квітень 2022 року 160000,00 грн., за червень 2022 року 160000,00 грн., та за 14 днів липня 2022 року 72258,06 грн. що становить суму у розмірі 672258,06 грн. Таким чином, за розрахунком відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) заборгованість за період з березня по червень 2022 року та за 14 днів липня 2022 року складає суму у розмірі 672258,06 грн., і від цієї суми необхідно відняти гарантійний платіж у розмірі 160000,00 грн.: 672258,06 грн. 160000,00 грн. = 512258,06 грн. З вищевикладеного слідує, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) не вірно визначено суму заборгованості.

Суд не приймає заперечення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) в частині звільнення останнього від відповідальності на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, із посиланням на лист ТПП та сертифікат Київської ТПП, а також рядом інших перелічених у відзиві доказів, що сукупно за твердженнями останнього, підтверджують неможливість використання (виконання) у період з 24 лютого 2022 року до моменту розірвання зобов`язань за договором, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі N 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З аналізу вищевикладеного слідує, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При цьому, як зазначається Великою Палатою Верховного Суду, відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

В такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі N 910/14244/20.

З вищевикладеного слідує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому, тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) до відзиву на позовну заяву було додано акт обстеження пошкодженого майна від 21.06.2022 року, а із наданої переписки вбачається, що у останнього не було жодних перешкод щодо доступу до орендованого майна, оскільки останнім було здійснено фото та відео фіксацію приміщення.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) було обмежено у доступі до орендованого приміщення, чи безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зазначив, що у сторін договору зокрема спірне питання щодо пошкоджень приміщення, та хто його буде ремонтувати, також зазначив, що в бюджеті відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) відсутні кошти на ремонтні роботи об`єктів оренди, пошкоджених внаслідок військових дій рф в Україні, що унеможливлює подальше використання приміщення через обставини за які відповідач не відповідає.

З вищевикладеного слідує, що відсутні підстави визначені частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України щодо звільнення останнього від сплати орендної плати за період з березня 2022 року по липень 2022 року.

Щодо обставин форс-мажору, на які посилається відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) у відзиві на позовну заяву, судом враховано, що 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України N 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, який було зокрема продовжено Указом Президента України (затверджено Законом № 3429-IX від 08.11.2023 року) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64 "Про введення воєнного стану в Україні").

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист N 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2).

Також суд враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 року у справі N 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

При цьому, як вбачається із умов договору суборенди, а саме пункту 6.1. договору, сторони погодили, що сторони не несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором, якщо їх невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й попереджені сторонами, а саме: стихійні лиха, видання та юридична дія актів нормативного характеру, які безпосередньо перешкоджають сторонам у виконанні їхніх зобов`язань за цим договором, воєнні дії, терористичні акти, блокади, епідемії, страйки. При цьому, сторона, що не може виконати свої договірні зобов`язання через настання форс - мажорних обставин, повідомляє другу сторону письмово про такі обставини протягом 5 календарних днів з моменту їхнього настання та строк виконання зобов`язань відкладається на термін дії таких обставин.

Пунктом 6.2. договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком дії нездоланної сили, тобто подій, настання яких сторони неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні явища природи, воєнні дії, тощо).

Належним доказом наявності вищезазначених обставин і їхнього терміну дії є письмове підтвердження видане Торговопромисловою палатою України (підпункт 6.2.1. договору).

Після припинення дії зазначених обставин сторона повинна негайно проінформувати іншу сторону про це в письмовій формі із зазначенням часу, протягом якого ця сторони має намір виконати свої зобов`язання за договором (пункт 6.3. договору).

Згідно пункту 6.4. договору, якщо дані обставини будуть тривати більше 45 календарних днів, то суборендар вправі розірвати даний договір, здійснивши усі розрахунки з орендарем.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 року у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 року у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 року у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 року по справі № 922/51/20).

З доданої до відзиву відповідачем за первісним позовом (позивачам за зустрічним) переписки, вбачається, що останнім в порушення умов договору не було повідомлено позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) протягом 5 календарних днів з моменту їхнього настання у відповідності до пункту 6.1.-6.3. договору про настання форс - мажорних обставин.

При цьому, саме лише направлення на електронну адресу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) 09.04.2022 року загального листа, не може вважатись належним виконанням останнім пункту 6.1-6.3. договору та повідомлення у визначені договором строки про настання форс мажорних обставин.

Суд звертає увагу на те, що долучений до відзиву на позовну заяву (вх. № 23082 від 29.08.2023 року) сертифікат №3000-23-1230 Київської Торгово промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 13.03.2022 був датований лише 13.03.2023 року.

При цьому, навіть у разі наявності сертифікату Київської Торгово промислової палати про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншим, та сам по собі факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є безумовною підставою для невиконання умов договору або звільнення від виконання договору, а настання певної події, яка обумовлена у договорі, як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили), автоматично не призводить до правових наслідків, таких як звільнення від відповідальності, тощо.

Крім того, суд приймає до уваги, що доданий відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) до відзиву на позовну заяву (вх. № 23082 від 29.08.2023 року) сертифікат Київської Торгово промислової палати №3000-23-1230 від 13.03.2023 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не відповідає умовам пункту 6.2.1 договору, відповідно до умов якого, сторони вирішили, що належним доказом наявності форс мажорних обставин і їхнього терміну дії є письмове підтвердження видане саме Торговопромисловою палатою України.

Для настання цих наслідків має бути присутнім причинно-наслідковий зв`язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов`язання за договором. Отже, заінтересована сторона, що вимагає звільнення від виконання умов договору з цих підстав, має довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкоджає (перешкоджала) виконанню договору.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Для застосування форс мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

З аналізу вищевикладеного сліду, що для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона яка на них посилається, зобов`язана надати не лише сертифікат про форс мажорні обставини (обставин непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. У даному випадку, враховуються конкретні заходи (чи події), які були впроваджені на час воєнного стану, неможливості виконання стороною своїх конкретних зобов`язань, і причинно наслідковий зв`язок між ними.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) не надано до суду належних доказів того, що саме форс мажорні обставини (обставини непереборної сила) робить неможливим виконання зобов`язання за договором суборенди, в принципі, як то знищення приміщення, відсутність повного доступу до приміщення, відсутність можливості зберігати майно тощо, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

З аналізу вищевикладеного слідує, що для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона яка на них посилається, зобов`язана надати не лише сертифікат про форс мажорні обставини (обставин непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

У даному випадку, враховуються конкретні заходи (чи події), які були впроваджені на час воєнного стану, неможливості виконання стороною своїх конкретних зобов`язань, і причинно наслідковий зв`язок між ними.

Також судом враховано, що існування форс мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин.

У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язання сторін за договором може переноситись (продовжуватись) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. При цьому слід встановити наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2023 року у справі № 922/1093/22.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, від 31.03.2021 у справі № 910/17881/19, від 08.12.2021 у справі № 910/5953/17, від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21 тощо).

Також одним із принципів цивільного права є принцип заборони суперечливої поведінки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п. 6 частини першої стаття 3 Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venirecontrafactumproprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «nonconceditvenirecontrafactumproprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirecontrafactumproprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

Добросовісність поведінки орендаря визначається у виконанні обов`язку, передбаченого договором, у вигляді сплати суми орендної плати та інших платежів. Слід зазначити, що договором та законодавством визначений обов`язок орендаря здійснювати орендні платежі,

З аналізу вищевикладених викладених норм слідує, що саме по собі настання вказаних форс-мажорних обставин, за які відповідач за первісним позов (позивач за зустрічним) посилається у відзиві на позовну заяву, не є абсолютною самостійною підставою для застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Наведена норма права вимагає одночасного доведення відповідачем за первісним позов (позивачем за зустрічним) й неможливості використання ним орендованого майна саме через настання вказаних форс-мажорних обставин.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) відповідно до наданого розрахунку заявлено до стягнення із відповідач аза первісним позовом (позивача за зустрічним) суму боргу у розмірі 672258,06 грн., а саме з:

- 11.03.2022 року по 10.04.2022 року на суму 120000,00 грн.;

- 11.04.2022року по 10.05.2022 року на суму 280000,00 грн.;

- 11.05.2022 року по 10.06.2022 року на суму 440000,00 грн.;

- 11.06.2022 року по 10.07.2022 року на суму 600000,00 грн.;

11.07.2022 року по 13.07.2022 року на суму 760000,00 грн.;

- 14.07.2022 року по 27.07.2023 року на суму 672258,06 грн.

Судом було здійснено перевірку заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 672258,06 грн. із урахуванням заперечень відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) та встановлено, що такі нарахування було здійснено не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок, відповідно до якого вірним є нарахування за березень 2022 року 120 000,00 грн., за квітень 2022 року 160 000,00 грн., за травень 2022 року 160 000,00 грн., за червень 2022 року 160 000,00 грн., за 14 днів липня 2022 року 72 258,06 грн., що складає загальну суму у розмірі 515258,06 грн.

В частині стягнення суми боргу у розмірі 160000,00 грн. відмовити як безпідставно нарахованих.

Також позивачем було заявлено до стягнення із відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) 3 % річних у розмірі 24725,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 85835,57 грн., відповідно до надано розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перевірку вищезазначених нарахувань, за заявлений позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) період в онлайн системі Ліга закон та встановлено, що такі нарахування у цій частині здійснено не вірно, а саме позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) невірно визначено суми на які останнім було здійснено нарахування у зв`язку із наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) було здійснено вищезазначені нарахування на заборгованість, а саме з:

- 11.03.2022 року по 10.04.2022 року на суму 120000,00 грн.;

- 11.04.2022року по 10.05.2022 року на суму 280000,00 грн.;

- 11.05.2022 року по 10.06.2022 року на суму 440000,00 грн.;

- 11.06.2022 року по 10.07.2022 року на суму 600000,00 грн.;

11.07.2022 року по 13.07.2022 року на суму 760000,00 грн.;

- 14.07.2022 року по 27.07.2023 року на суму 672258,06 грн.

При цьому, судом було встановлено, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) при здійсненні розрахунку суми боргу було допущено помилку, та невірно було здійснено розрахунок суми боргу.

За розрахунком суду, сума боргу становить: за березень 2022 року 120000,00 грн., за квітень 2022 року 160000,00 грн., за травень 2022 року 160000,00 грн., за червень 2022 року 160 000,00 грн., за 14 днів липня 2022 року 72258,06 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок із урахуванням встановленої суми боргу в онлайн системі Ліга закон та встановлено, що арифметично вірним є сума: інфляційних втрат у розмірі 61941,91 грн. а саме за розрахунком: 11.03.2022 року по 10.04.2022 року на суму 120000,00 грн. 5400,00 грн., 11.04.2022року по 10.05.2022 року на суму 280000,00 грн. 8680,00 грн., 11.05.2022 року по 10.06.2022 року на суму 440000,00 грн. 1180,00, грн., 11.06.2022 року по 10.07.2022 року на суму 600000,00 грн. 18600,00 грн., 11.07.2022 року по 27.07.2023 року на суму 512258,06 грн. - 17 381,91 грн., та 3 % річних у розмірі 19685,21 грн., а саме за розрахунком: 11.03.2022 року по 10.04.2022 року на суму 120000,00 грн. 305,75 грн., 11.04.2022року по 10.05.2022 року на суму 280000,00 грн. 690,41 грн., 11.05.2022 року по 10.06.2022 року на суму 440000,00 грн. 1121,10 грн., 11.06.2022 року по 10.07.2022 року на суму 600000,00 грн. 1479,45 грн., 11.07.2022 року по 27.07.2023 року на суму 512258,06 грн. 16083,50 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 5045,20 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23895,66 грн. відмовити.

Щодо стягнення із відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) було заявлено неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн., оскільки останній вважає, що договір було припинено з 14.07.2022 року у зв`язку із односторонньою відмовою від договору позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним). Проте, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) після припинення дії договору суборенди не виконав свого обов`язку із негайного повернення приміщення та продовжував ним користуватись, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) отримав право на стягнення неустойки за період з моменту розірвання договору по момент припинення користування майном відповідачем, у зв`язку із чим, останнім заявлено вимогу щодо стягнення неустойки у розмірі 3 974 193,53 гривень. на підставі статті 785 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із вищевикладеного, договір суборенди № 12/13 від 24.12.2018 року було припинено 14.12.2022 року, при цьому, судом встановлено, що сторонами не заперечується дата з якого договір є припиненим, а саме з 14.07.2022 року.

Пунктом 2.3. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов даного договору, впродовж 5 календарних днів орендар ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ прийняти приміщення за актом прийому передачі, а суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендарю у стані, в якому приміщення перебувало на момент передачі його в суборенду, із урахуванням нормального зносу приміщення за період строку дії даного договору. При цьому зміна архітектурно планувальних характеристик приміщення, у тому числі демонтаж або монтаж перегородок у межах приміщення, та ремонт не визнається шкодою приміщення та компенсації суборендарем, не підлягає.

З аналізу вищевикладеного слідує, що у разі закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов даного договору, впродовж 5 календарних днів орендар зобов`язаний прийняти приміщення за актом прийому передачі, а суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендарю.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 23082 від 29.08.2023 року) зазначає, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) у своєму позові, у розділі про нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, позивач, щодо обґрунтування стягнення неустойки посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі N93-85гс14 та постанові від 13.12.2019 року у справі Nє 910/20370/17 Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати Верховного Суду.

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) наведені витяги з вказаних судових рішень, при чому, позивачем замовчується той факт, що по обом справам було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з орендаря неустойки, передбаченої частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Зокрема, Касаційний господарський суд у складі об?єднаної палати Верховного Суду у справі Nє910/20370/17 від 13.12.2019 року, дійшов висновку, що колегія суддів касаційного суду зазначає, що у Верховному Суді є стала судова практика про наявність правових підстав для стягнення з орендаря на користь орендодавця неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у разі встановлення вини (умислу або необережності) щодо повернення об?єкта оренди, тобто встановлення судом обставин, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав (справи Nє914/4238/15, N9910/14032/17, Nє910/16362/18).

Також зазначає, що при вирішенні питання щодо підстав нарахування неустойки за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/9328/17, від 28.08.2018 року у справі № 913/155/17, дійшов висновку про те, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майна та фактично оформити повернення наймачем орендованого майна.

Вищевикладене за твердженнями відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) свідчить про те, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) навмисно різноманітними способами ухилявся від оформлення акту приймання передачі приміщення, у той же час, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) не заперечує факту, що приміщення було вивільнене відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним), а позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) не влаштовував лише стан приміщення. При цьому, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) чотири рази направляв орендарю пропозицію з`явитись в орендоване приміщення, один раз листом від 14.06.20222 року для фіксації пошкоджень, та тричі намагався підписати з орендарем акт приймання передачі приміщення (20.07.2022 року, 02.08.2022 року та 08.08.2022 року) проте усі спроби були марними, що свідчить про спрямовані протиправні дії орендаря на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно, зафіксувати пошкодження та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення та заперечення сторін, зазначає наступне.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, у матеріалах справи наявний лист відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) від 14.06.2022 року, який був наданий позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) до позовної заяви, з якого вбачається, що останній, просив 21.06.2022 року направити представника для повторної фіксації пошкоджень суборендованого приміщення.

З вищевикладеного листа судом встановлено, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) вживав заходів щодо виклику представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) для огляду приміщення.

Також у матеріалах справи наявний лист відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) від 06.07.2022 року вих. № R/22/230, з якого зокрема вбачається, що останній просив направити свого представника 20.07.2022 року для прийняття приміщення та підписання акту приймання передачі, даний лист разом із додатковою угодою, актом приймання передачі приміщення та актом звірки взаєморозрахунків було направлено на адресу ТОВ «Оренда тайм», про що свідчить опис владання у цінний лист від 06.07.2022 року трек номер поштового відправлення 0101509550710.

З вищевикладеного листа судом встановлено, що відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним) вживав заходів з 06.07.2022 року щодо повернення приміщення з суборенди та передачі ключів позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним).

Крім того, з наявного у матеріалах справи листа від ТОВ «Оренда тайм» від 19.07.2022 року вбачається, що листом від 19.06.2022 року було попереджено про дострокове припинення договору. Проте, цей лист проігноровано, та наразі у орендаря немає людей прийняти приміщення 20.07.2022 року. У зв`язку із чим, просив суборендаря зняти детальне відео стану приміщення, надіслати його орендарю, після чого буде складено акт прийому-передачі приміщення. Ключі від приміщення просимо залишити у охоронника ТОВ «Харгіпротранс» який знаходиться в цей же будівлі.

З вищевикладеного листа судом встановлено, що відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним), що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) просив залишити ключі від суборендованого приміщення у спосіб який не передбачано договором суборенди, у зв`язку із чим, листом від 20.07.2022 року ТОВ «ВФ Ритейл» повідомило ТОВ «Оренда тайм», що умовами договору не передбачено передачу ключів від об`єкту оренди третім особам, та зокрема просило повідомити номер месенджеру та адресу електронної пошти, на які надіслати відео приміщення, а також адресу для листування «Укрпошти» куди надіслати акт та ключі від приміщення.

Оскільки позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) не було направлено свого представника для прийняття об`єкту оренди, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було складено акт про відсутність сторони при поверненні приміщення з суборенди 20.07.2022 року, та направлено ключі від приміщення через перевізника «Нова пошта» 11.08.2022 року.

З вищевикладеного судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було вжито усіх заходів щодо повідомлення та належної передачі приміщення позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним), було зроблено на прохання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) фото-та відео фіксацію приміщення, проте останній в супереч умовам договору, а саме пункту 2.3. відповідно до якого суборендар ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ прийняти приміщення, не вжив належних заходів, акт приймання передачі з суборенди приміщення не підписав, будь - яких заперечень щодо не підписання акту не надав, уповноваженого представника у запропоновані відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) строки не направив, отже, саме суперечлива та недобросовісна поведінка позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) (не направлення представника щодо приймання орендованого майна, необґрунтоване неприбуття та не підписання акту приймання) стала наслідком нарахування останнім суми неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. за період з 14.07.2022 року по 27.07.2023 року на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, який останній, за відсутності вини такого, намагається стягнути із відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, з наданих до позовної заяви ТОВ «Оренда тайм» документів, також вбачається переписка сторін, щодо передачі ключів від орендованого приміщення від 11.08.20222 року.

З вищевикладеного слідує, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) вживав заходів щодо передачі ключів від приміщення, проте позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) не вжив жодних належних дій, щодо вчасного та належного іх прийняття.

При цьому, з наявних у матеріалах справи документів слідує, та про що не заперечується ані позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) ані відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним), що ключі від приміщення було отримано представником ТОВ «Оренда тайм» - (накладна нової пошти 59000850707655) посилка видана 15.08.2022 року о(б) 15:10 год. м. Харків, відділення нової пошти № 48 - Кісіль О.

Враховуючи вищевикладене, судом встановленого, що суборендарем було повернуто ключі твід орендованого майна орендарю.

Вищевикладене спростовує твердження позивача первісним позовом (відповідача за зустрічним), що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) після припинення дії договору суборенди не виконав свого обов`язку із негайного повернення приміщення та продовжував ним користуватись, у зв`язку зі чим, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) отримав право на стягнення неустойки за період з моменту розірвання договору по момент припинення користування майном відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) у розмірі 3 974 193,53 грн. ( з 15.07.2022 року по 27.07.2023 року) на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, та спростовує позицію позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) викладену у відповіді на відзив на позовну заяву, що докази повернення ТОВ «ВФ Ритейл» приміщень, які перебувають в суборенді ТОВ «ВФ Ритейл» на підставі договору суборенди, ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» у справі відсутні.

Тобто не повернувши за актом прийому-передачі орендодавцю орендоване майно, прийняте в оренду також за актом прийому-передачі, ТОВ «ВФ Ритейл» зобов`язано виконувати умови договору суборенди, у тому числі сплачувати суборендну плату.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Невиконання наймачем передбаченого частиною 1статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, із урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі № 3-85гс14, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 року у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 року у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 року у справі № 910/16362/18 (пункт 51).

З аналізу вищевикладеного слідує, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було вжито всіх дій щодо повернення майна(переписка, направлення акту приймання-передачі майна, вихід для повернення майна, направлення ключів та повернуто спірне приміщення позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним) про що свідчать наявні у матеріалах справи документи.

При цьому, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання.

З аналізу вищевикладеного, та наявних у матеріалах справи документів слідує, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було вжито усіх заходів щодо повернення орендованого майна, проте позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) не було у строки прийнято орендоване майно, та не було направлено свого представника для прийняття орендованого майна від суборендаря.

Враховуючи вищевикладене, за висновком суду, відсутні наслідки, передбачені частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а саме наявність вини (умислу або необережності) відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), у зв`язку із чим, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) не може нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язань, у даному випадку щодо повернення орендованого майна, яке вже було повернуто орендарю.

За висновком суду, саме суперечлива та недобросовісна поведінка позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) (не направлення представника щодо приймання орендованого майна, відсутність будь-яких заперечень щодо підписання акту приймання приміщення) стала наслідком нарахування останнім безпідставної та необґрунтованої суми неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. за період з 14.07.2022 року по 27.07.2023 року на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, який останній, за відсутності вини такого, намагається стягнути із відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), що не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balanceofprobabilities) або "перевага доказів" (preponderanceoftheevidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clearandconvincingevidence); "поза розумним сумнівом" (beyondreasonabledoubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) вищезазначених вимог Господарського процесуального кодексу України дотримано не було, у зв`язку із чим, та за відсутності вини відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) суд дійшов висновку, про відсутність підстав для стягнення із відповідача за первісним позовом (позивача з зустрічним) заявленої суми неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. на підставі статті 785 Цивільного кодексу України за період з 14.07.2022 року по 27.07.2023 року.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення суму боргу за договором №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року у розмірі 515 258,06 грн.; 3% річних у розмірі 19690,21 грн., та інфляційних втрат у розмірі 61941,91 грн.

В частині стягнення суми богу у розмірі 160000,00 грн., 3% річних у розмірі 5045,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 23895,66 грн., та неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Оренда тайм» 132129,03 грн. та судових витрат, суд зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зокрема зазначає, що 24.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним), орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним, суборендар) було укладено договір № 12/18 суборенди нежитлового приміщення.

Відповідно до умов договору, орендар передав, а суборендар прийняв на умовах суборенди в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 132,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Різдвяна, буд. 29-Б. Також зазначає, за договором було перераховано платежі на загальну суму 5512616,13 грн., також останнім на виконання умов договору було сплачено 08.01.2019 року орендну плату за останній місяць оренди у розмірі 160000,00 грн., та посилається на форс мажорні обставини, які виникли з 24.02.2022 року у зв`язку із запровадженням на усі території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, та посилається на лист Торгово промислової палати від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, яким на думку останнього, було засвідчено форс мажорні обставини військову агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022 року.

Також зазначає, що з 24.02.2022 року магазин, що є об`єктом договору суборенди перестав функціонувати, що підтверджується наказом про припинення роботи магазинів № ОД/П-26.3 від 01.03.2022 року, та надає переписку між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним), а саме: направлення 09.04.2022 року на електронну адресу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) листа (К. Батищевої); переписку в месенджері, лист від 17.05.2022 року, лист від 24.05.2022 року, лист від 25.05.2022 року, лист від 02.06.2022 року, переписка в телеграмі за 10.06.2022 року та за 13.06.2022 року, лист від 14.06.2022 року. переписка в телеграмі за 16.06.2022 року, лист від 27.06.2022 року, лист від 06.07.2022 року.

Також зазначає, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було отримано вимогу № 7 від 12.07.2022 року.

20.07.2022 року відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було направлено листа на електронну пошту та через АТ «Укрпошта» рекомендованим листом. Також зазначає, що 25.07.2022 року орендар повідомив номера телефонів (телеграм) куди потрібно вислати відео та дані для відправки ключів.

11.08.2022 року на вказані дані для відправки ключів, а саме: м. Харків, відділення нової пошти № 48 - Кісіль О. було направлено ключі, які було отримано 15.08.2022 року, що не заперечується позивачем. Відео огляд приміщення було направлено 11.08.20222 року. З вищевикладеного вбачається, що суборендар намагався мирним шляхом врегулювати спірну ситуацію, проводились перемови з представником орендаря.

Також відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зазначає, що останній має велику мережу роздрібних магазинів у кількості майже 150 торгових точок по усій території України. При цьому, з усіма партнерами Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської областей було досягнуто домовленості про звільнення в цих регіонах від орендної плати на період березень травень 2022 року і надання знижок на наступні місяці оренди, і тому позивач був впевнений, що по цьому об`єкті оренди теж буде закріплена документально досягнута в усному порідку домовленість, тому орендні платежі не сплачувались. Вищевикладене свідчить проте, що дії орендаря були направлені лише на те, щоб затягнути процес документального оформлення взаємовідносин між сторонами договору суборенди, зловживав своїми правами та не виконав свого обов`язку щодо прийняття приміщення, задля невиправданого надмірного збагачення за рахунок суборендаря, що порушує баланс інтересів сторін договору суборенди в умовах воєнного стану, коли бізнес перебуває у критичних умовах.

Вищевикладене за твердженнями відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) свідчить про те, що відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а тому на думку останнього, до правовідносин, які виникли між сторонами договору суборенди буде правомірно застосувати частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України, починаючи з 24.02.2022 року та по дату розірвання договору, оскільки майно не могло бути використане останнім.

Щодо розрахунку зустрічним позовних вимог, зазначає, що при підготовці даного позову, позивачем було здійснено перевірку усіх оплат по договору суборенди, відповідно до банківської виписки, та встановлено що ТОВ «ВФ Ритейл» було сплачено суму у розмірі 5512616,13 грн. У зв`язку із чим, якщо припустити, що суд дійде підстав для звільнення позивача від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, то відповідно до розрахунку позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 132129,03 грн. (5512616,13 грн. (сплачено всього по договору 5380487,10 грн. нараховано по 28.02.2022 року = 132129,03 грн.)

З вищевикладеного слідує, що у разі звільнення позивача від орендної плати через обставини, за які від не відповідає, у відповідача виникає заборгованість перед позивачем у розмір 132129,03 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті кошти, оскільки наявність безпідставного перерахування позивачем суми коштів у якості орендної плати понад встановлені договором умови, що регулює положення глави 83 Цивільного кодексу України, а зобов`язання щодо повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов`язань, які виникли з договору суборенди 12/18 від 24.12.2018 року. Так, ознакою відсутності правової підстави у даному випадку є те, що позивач як суборендар, здійснивши сплату вказаних коштів авансом у якості суборендної плати у більшому розмірі, ніж того вимагали умови договору, зменшив своє майно, а відповідач, отримавши такі кошти збагатився за рахунок вказаних коштів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) у наданому до суду відзиві на зустрічний позов (вх. № 26403/23 від 29.09.2023 року) зокрема зазначив, що у зустрічній позовній заяві ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» стверджує, що протягом дії договору суборенди суборендарем було перераховано ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» 5 512 616.13 грн., у тому числі 08.09.2019 року перераховано 160 000.00 грн. у якості орендної плати за останній місяць оренди. ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» вважає, що через обставини за які, воно не відповідає, на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України суборендар звільняється від сплати орендних платежів за період з 24.02.2022 року по 20.07.2022 року. За таких обставин, відповідно до розрахунку ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ», на думку позивача за зустрічним позовом, у ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» існує заборгованість у розмірі 132 129,03 грн. Отже, за даними ТОВ «ВФ Ритейл» заборгованість ТОВ «Оренда тайм» на користь ТОВ «ВФ Ритейл» становить 132 129,03 грн., яка складається з суми орендної плати за останній місяць оренди в розмірі 160 000,00 грн. за мінусом суми, яка була недоплачена ТОВ «ВФ Ритейл» за жовтень 2021 року в сумі 27 870,97 грн. (160 000,00 27 870,97 = 132 129,03 грн.), та за твердженнями останнього, по суті зустрічна позовна заява дублює доводи та міркування ТОВ «ВФ Ритейл», викладені ним у відзиві на первісну позовну заяву, та вважає, що, ані у своєму відзиві на первісну позовну заяву, ані у зустрічній позовній заяві, ТОВ «ВФ Ритейл» жодних документально обґрунтованих заперечень на спростування наведених позивачем за первісним позовом підстав позову та заявлених ним вимог не надало.

Та за твердженнями позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) докази, надані ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» на підтвердження наявності обставин, з існуванням яких Закон пов`язує виникнення у орендаря права на звільнення від обов`язку внесення орендної плати за договором суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 року на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, починаючи з 24.02.2022 року, не відповідають вказаним критеріям визначеним у Господарському процесуальному кодексі України.При цьому, існування Листа ТПП від 28.02.2022 р. N 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором та сплати штрафних санкцій під час воєнного стану. Зважаючи на викладене, ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» вважає довід ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» щодо наявності Листа ТПП від 28.02.2022 р. N 2024/02.0-7.1, як підставу застосування судом частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України спростованим. Про існування сертифікату Київської торгово-промислової палати №3000-23- 1230 від 13.03.2023 року ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» стало відомо не від ТОВ «ВФ Ритейл», а з матеріалів судової справи № 922/3430/23 (після ознайомлення представника позивача з відзивом). Акцентую увагу суду, що ТОВ «ВФ Ритейл» звернулось до Київської торгово-промислової палати для оформлення сертифікату про форс-мажорні обставини лише 24.01.2023 року. Зважаючи на викладене сертифікат Київської торгово-промислової палати №3000-23- 1230 від 13.03.2023 року не може вважатися беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» вважає доводи ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» що, починаючи з 24.02.2022 року воно звільнено від обов`язку внесення орендної плати за договором на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, спростованими. На думку ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» не надало до матеріалів справи беззаперечних доказів, які підтверджують об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Зважаючи на відсутність підстав для застосування для правовідносин сторін спору частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, твердження ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» про те, що Суборендар звільняється від сплати орендних платежів за період з 24.02.2022р. по 20.07.2022 року, а за таких обставин, відповідно до розрахунку ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ», у ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» існує заборгованість у розмірі 132 129,03 грн., є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи надані сторонами пояснення, заперечення та докази, зазначає наступне.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Причиною виникнення спору у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) заявленої ним суми у розмірі 139129,03 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України яка на думку останнього, є безпідставно набутими позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) коштами у якості перерахованої відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) орендної плати понад встановлені договором умови.

З доводів відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) викладених у зустрічній позовній заяві слідує, що останнім при підготовці даного позову, було здійснено перевірку усіх оплат по договору суборенди, відповідно до банківської виписки, та встановлено що ТОВ «ВФ Ритейл» було сплачено суму у розмірі 5512616,13 грн. У зв`язку із чим, якщо припустити, що суд дійде підстав для звільнення позивача від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, то відповідно до розрахунку позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 132129,03 грн. (5512616,13 грн. (сплачено всього по договору 5380487,10 грн. нараховано по 28.02.2022 року = 132129,03 грн.)

З вищевикладеного на думку останнього слідує, що у разі звільнення позивача від орендної плати через обставини, за які від не відповідає, у відповідача виникає заборгованість перед позивачем у розмір 132129,03 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті кошти, оскільки наявність безпідставного перерахування позивачем суми коштів у якості орендної плати понад встановлені договором умови, що регулює положення глави 83 Цивільного кодексу України, а зобов`язання щодо повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов`язань, які виникли з договору суборенди 12/18 від 24.12.2018 року. Так, ознакою відсутності правової підстави у даному випадку є те, що позивач як суборендар, здійснивши сплату вказаних коштів авансом у якості суборендної плати у більшому розмірі, ніж того вимагали умови договору, зменшив своє майно, а відповідач, отримавши такі кошти збагатився за рахунок вказаних коштів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, як вбачається із вищевикладеного, судом було частково відмовлено у задоволення первісних позовних вимог, та встановлено що договір суборенди №12/13 від 24.12.2018 року було припинено 14.07.2022 року. Також встановлено відсутність підстав щодо звільнення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) від сплати орендної плати за період з березня 2022 року по липень 2022 року визначених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

З вищевикладеного слідує на безпідставне посилання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) на вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України, та стягнення із позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) суми у розмірі 139129,03 грн., яка на думку останнього, є безпідставно набутими позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) коштами у якості перерахованої відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) орендної плати понад встановлені договором умови.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) належними та допустимими доказами не підтверджено доводів зустрічної позовної заяви, щодо заявленої ним суми боргу у сумі 132129,03 грн. на підставі статті 1212 цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що його обов`язком при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у позовній заяві, не спростовують вказаного висновку.

У зв`язку із чим, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Оренда тайм» 132129,03 грн. - не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку із чим з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) підлягає до стягнення сума у розмірі 7126,56 грн.

Оскільки судом було відмовлено у задоволенні зустрічного позву, судові витрати відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним).

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" - відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ 41457291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42623838)

суму боргу за договором №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року у розмірі 512258,06 грн.;

3% річних у розмірі 19690,21 грн.;

інфляційні втрати у розмірі 61941,91 грн.

та суму судового збору у розмірі 7 126,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми богу у розмірі 160000,00 грн., 3% річних у розмірі 5045,20 грн.; інфляційні втрати у розмірі 23895,66 грн., неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42623838);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ 41457291);

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Приватне акціонерне товариство "Харківський проектно - вишукувальний інститут об`єктів транспорту" (62052, м. Харків, вул. Різдв"яна № 29-Б, ЄДРПОУ 01388452);

фізична особа - підприємець Пупов Сергій Валентинович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "18" грудня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова


Дата ухвалення рішення	06.12.2023
Оприлюднено	20.12.2023
Номер документу	115710042
Судочинство	Господарське
Суть	стягнення 132 129,03 грн

Ємельянова О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 06.12.2023 по справі 922/3430/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/3430/23

Рішення
від 06.12.2023 по справі 922/3430/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ