Ухвала

від 13.12.2023 по справі 916/3531/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3531/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщани"</a> (далі - ТОВ "Ліщани")

до ОСОБА_1

про визнання договору недійсним та стягнення 200 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2022 року ТОВ "Ліщани" звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати недійсним з моменту укладення договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 б/н, укладений між сторонами, а також стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуте майно (кошти) у розмірі 200 000 грн.

2. Господарський суд Одеської області рішенням від 20.04.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, позов задовольнив.

3. 21.11.2023 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

4. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

6. Згідно з п.2 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

7. Однак скаржник таких відомостей в касаційній скарзі не вказав.

8. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

11. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

13. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

14. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

15. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

16. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

17. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

18. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

19. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

20. Окрім іншого скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що 1) суд апеляційної інстанції встановив факт нерозгляду судом першої інстанції клопотання про витребування доказів, відмовив у задоволенні двох клопотань про витребування доказів на стадії апеляційного розгляду, чим суттєво обмежив відповідача у доступі до правосуддя та не врахував правові висновки Верховного Суду, щодо того, що доступ до правосуддя є одним із невід`ємних складових права, гарантованого національним законодавством (постанови від 14.03.2018 у справі №41/131, від 22.08.2018 у справі №918/135/18); 2) суд апеляційної інстанції не дослідив текст клопотання про витребування доказів, яке мотивоване необхідністю отримання додаткових доказів з метою подання зустрічного позову та укладення мирової угоди; цими діями суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, щодо того, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (постанови від 13.08.2018 у справі №33/323, від 11.09.2018 у справі №910/22702/17, від 04.05.2018 у справі №40/353-10, від 02.04.2018 у справі №910/9026/13, від 10.08.2018 у справі №911/589/17, від 31.05.2018 у справі №918/1738/14, від 22.12.2018 у справа №916/1216/18); 3) суди першої та апеляційної інстанцій допустили надмірний формалізм, не вивчили матеріали справи та не дослідили докази у справі, не дослідили клопотання про витребування доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи, оскільки докази підтверджували обставини наявності однорідних зустрічних грошових вимог відповідача до позивача щодо одних і тих же правовідносин; наведеними діями суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 щодо того, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції.

21. Однак, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначає не вказує чітко норму права, яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні, не наводить висновки щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні та у постановах Верховного Суду, не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, у яких Верховний Суд виклав свої висновки.

22. Частиною 1 ст.288 ГПК визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

23. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 06.09.2023, її повний текст складено та підписано 11.09.2023, а отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 02.10.2023.

24. Частинами 2, 3 ст.288 ГПК передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.4 ст.293 цього Кодексу.

25. 02.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі №916/3531/22.

26. Верховний Суд ухвалою від 24.10.2023 касаційну скаргу повернув без розгляду, оскільки подана касаційна скарга ОСОБА_1 не підписана заявником.

27. Відповідно до п.1 ч.4 ст.292 ГПК касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

28. Отже, відсутність підпису є безумовною підставою для повернення касаційної скарги.

29. Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП "Діловодство спеціалізованого суду", документ в електронному вигляді - ухвалу Верховного Суду від 24.10.2023 про повернення касаційної скарги доставлено скаржнику 25.10.2023 о 10:38, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.

30. Скаржник повторно звернувся з касаційною скаргою 21.11.2023, тобто майже через один місяць з дати отримання ухвали про повернення первинно поданої касаційної скарги з клопотанням про поновлення процесуального строку на її подання.

31. Скаржник у клопотанні про поновлення строку зазначає, що 02.10.2023 засобами поштового зв`язку він звернувся з касаційною скаргою, однак помилково не проставив підпис під касаційною скаргою; первісну касаційну скаргу було подано у межах строку на касаційне оскарження відповідно до ст.288 ГПК, сплачено судовий збір та направлено екземпляр позивачу.

32. Наведені скаржником підстави пропуску строку на подання касаційної скарги (технічна помилка) не є об`єктивними, оскільки безпосередньо залежали від суб`єктивної волі та процесуальної поведінки скаржника.

33. При цьому Верховний Суд, постановляючи ухвалу від 24.10.2023 про повернення первісно поданої касаційної скарги виходив не з формальних підстав, а з імперативних приписів процесуального закону.

34. Верховний Суд також бере до уваги, що у клопотанні скаржник не обґрунтовує причини зволікання з повторною подачею касаційної скарги до суду (майже через один місяць з моменту отримання ухали про повернення первісної скарги).

35. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

36. Положеннями статей 13, 74 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

37. Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

38. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

39. Отже, зважаючи на те, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, викладені у клопотанні, не є об`єктивними, враховуючи обставини в їх сукупності, а також зволікання з повторним поданням касаційної скарги, Верховний Суд визнає неповажними підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.

40. Відповідно до ч.3 ст.292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

41. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

42. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

43. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі №916/3531/22 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику, або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень п.4 ч.1 ст.293 Господарського процесуального кодексу України.

5. Звернути увагу учасників справи та їх представників, що з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-ІХ щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС), яким встановлено, що:

- Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;

- касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;

- якщо касаційна скарга подана до суду в електронній формі, то особа, яка подала скаргу, має подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно через електронні кабінети в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету встановлені Кодексом у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець