Постанова

від 06.12.2023 по справі 922/872/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/872/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 (головуючий - Лакіза В.В., судді: суддя Здоровко Л. М., Плахов О. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2022 (суддя Калініченко Н. В.) у справі

за позовом керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: 1. Північно-східного офісу Держаудитслужби; 2. Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області;

до 1. Комунального некомерційного підприємства "Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області; 2. Фізичної особи-підприємця Юрченка Олексія Юрійовича;

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору

(за участю представників: прокурор - Янківський С.В., відповідача - 2 - Ісаєва К.О.)

СУТЬ СПОРУ

1. Комунальне некомерційне підприємство "Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (тут і далі - Комунальне підприємство, відповідач-1) провело відкриті торги, предметом яких визначило будівельні роботи.

2. На відкритих торгах переміг Фізична особа-підприємець Юрченко Олексій Юрійович (далі - ФОП Юрченко О.Ю., відповідач-2), з яким Комунальне підприємство уклало договір на виконання будівельних робіт.

3. Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба) провів перевірку і зафіксував порушення. Суть порушення полягала в тому, що переможець торгів - ФОП Юрченко О.Ю. не відповідав кваліфікаційним критеріям та вимогам тендерної документації, тобто Комунальне підприємство повинно було відхилити цю конкурсну пропозицію.

4. Прокурор, скориставшись результатами перевірки Держаудитслужби, ініціював цей спір, вимагаючи визнати недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства та договір між відповідачами, який укладено за наслідками торгів, які, в свою чергу, були проведені із порушенням закону.

5. В контексті даної справи важливо виокремити наступні обставини:

(1) подаючи позов, прокурор заявив дві позовні вимоги: а) визнати незаконним рішення тендерного комітету; б) визнати недійснім договір, укладений між відповідачами;

(2) на момент звернення прокурора з позовом і розгляду спору в суді вже відбулося часткове виконання договору між Комунальним підприємством та ФОП Юрченком О.Ю.

6. Суди обох інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суд першої інстанції встановив дотримання вимог закону під час проведення тендеру, тобто відмовив по суті заявлених вимог. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо законності проведених торгів, проте одночасно констатував обрання прокурором неефективного способу захисту.

7. Верховний Суд констатує певну непослідовність в позиції суду апеляційної інстанції, оскільки висновок про неефективний спосіб захисту сам по собі виключає необхідність дослідження фактичних обставин і аналізу аргументів сторін. Виходячи з цього, Верховний Суд досліджує лише питання ефективності обраного прокурором способу захисту і саме таким чином формулює ключове питання цього спору:

«Чи є ефективним спосіб захисту у вигляді визнання недійсним договору про виконання робіт між Комунальним підприємством та ФОП Юрченком О.Ю., який частково виконано на момент звернення прокурора з позовом, а будь-яких інших вимог позивачем не заявлено».

8. Верховний Суд підкреслює, що за обставинами цього спору та усталеною практикою Верховного Суду, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки саме по собі визнання недійсним договору на виконання робіт не призведе до захисту прав та інтересів держави. Детальне обґрунтування цього висновку викладено нижче в цій Постанові.

Обставини спору

9. 19.08.2020 Комунальне підприємство розмістило оголошення у системі електронних закупівель "Прозорро" про проведення процедури закупівлі робіт з будівництва амбулаторії загальної практики сімейної медицини з вбудованим житлом для лікаря у с. Таранівка Харківської обл. очікуваною вартістю 17 401 240 грн.

10. Відповідно до рішення тендерного комітету Комунального підприємства, оформленого протоколом від 14.09.2020 № 45 (далі - рішення тендерного комітету), переможцем аукціону визначено ФОП Юрченка О.Ю. з ціною тендерної пропозиції 13 955 697 грн.

11. 01.10.2020 між Комунальним підприємством (замовник) та ФОП Юрченко О.Ю. (підрядник) укладено договір підряду № 81/2020 (далі - Договір) зі строком виконання робіт до 20.12.2022, за умовами якого пiдрядник зобов`язується, вiдповiдно до тендерної документацiї, своїми силами i засобами виконати роботи з будiвництва амбулаторiї загальної практики сiмейної медицини з вбудованим житлом для лiкаря за адресою: с. Таранiвка, Змiївського р-ну, Харкiвської обл.; ціна договору 13 995 697 грн.

12. Складеними між відповідачами актами приймання виконаних робіт за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року сторони підтвердили часткове виконання Договору, а саме: виконання підрядником будівельних робіт за загальну суму 7 159 098 грн, які були прийняті та оплачені замовником.

13. За результатом моніторингу вказаної процедури закупівлі Держаудитслужба склала висновок від 30.11.2020 UA-2020-08-19-003093-c про виявлені порушення абзацу 1 частини 2 статті 22, частини 5 статті 23 Закону України "Про публічні закупівлі", що полягають у невідповідності тендерної пропозиції переможця аукціону вимогам та критеріям тендерної документації.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

14. Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Держаудитслужби та Зміївської міської ради з позовом до Комунального підприємства та ФОП Юрченка О.Ю. про: визнання незаконним рішення тендерного комітету; визнання недійсним Договору.

15. Позов мотивований тим, що при проведенні спірних торгів та визначенні переможцем ФОП Юрченка О.Ю. Комунальне підприємство допустило порушення положень статей 22, 23 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки переможець торгів не міг бути допущений до участі у них з огляду на не відповідність його тендерної пропозиції кваліфікаційним критеріям та вимогам тендерної документації. У зв`язку з цим рішення тендерного комітету є незаконним, а укладений за результатами незаконної процедури закупівель Договір є недійсним.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2022 в позові відмовлено.

17. Суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем-1 вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки встановив, що надані учасником торгів ФОП Юрченком О.Ю. документи в сукупності підтверджують його відповідність кваліфікаційним критеріям тендерної документації.

18. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про дотримання відповідачем-1 вимог законодавства при проведенні спірних торгів.

20. Разом з тим апеляційний суд врахував, що на час звернення прокурора з позовом сторони вже частково виконали Договір, на підтвердження чого сторонами надані акти виконаних робіт. У зв`язку з чим з посиланням на правові висновки Верховного Суду, констатував обрання прокурором неефективного способу захисту прав та інтересів держави, оскільки саме по собі визнання недійсним вже частково виконаного його сторонами договору про закупівлю, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, не призведе до поновлення прав держави. Обрання прокурором неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

Касаційна скарга

21. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. Відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно застосування статей 22, 23 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо правильного формування замовником тендерної документації, а також статей 16, 22 цього Закону щодо необхідності дотримання учасником кваліфікаційних вимог, які визначені тендерною документацією та надання належних документів, що підтверджують наявність у учасника права на укладення оспорюваного договору та відповідність останнього кваліфікаційним критеріям. А також статей 28, 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно розкриття, оцінки та розгляду тендерних пропозицій та їх відхилення у разі не відповідності кваліфікаційним критеріям.

23. На переконання прокурора, якщо між сторонами існує спір, то суд повинен вирішити цей спір і не вправі відмовляти у позові з підстав обрання неефективного способу захисту порушеного права, оскільки законом не визначено такої підстави для відмови у позові. Вимога про визнання недійсним договору є належним (передбаченим законом) та ефективним способом судового захисту порушеного права територіальної громади, оскільки забезпечить поновлення порушених інтересів держави та стане запобіжним заходом до подальшого укладання аналогічних договорів з порушенням норм законодавства. Посилання судів на часткове виконання робіт за спірним договором, як на підставу для визнання неефективним обраного прокурором способу захисту інтересів держави, є помилковим та обмежує права уповноважених органів на захист інтересів держави в судовому порядку. З огляду на це є необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Позиція відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу

24. Безпідставними є доводи прокурора про порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при проведенні спірних торгів, а висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є законними та обгрунтованими. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався відповідними правовими висновками Верховного Суду та дійшов правильного висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту прав держави.

Позиція Верховного Суду

25. Верховний Суд повторно зазначає, що він не аналізує доводи касаційної скарги та їх спростування в частині відповідності чи невідповідності проведених торгів закону. Ключові питання даної справи полягають в ефективності або неефективності обраного прокурором способу захисту, як це сформульовано Судом в пункті 7 даної Постанови.

26. Прокурор вважав, що оскільки Договір укладено за наслідками процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства, то такий правочин підлягає визнанню недійсним.

27. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в частині позовної вимоги про визнання недійсним Договору, встановив, що цей Договір вже частково виконано.

28. Враховуючи таку обставину та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, спір у якій виник з подібних правовідносин щодо здійснення публічної закупівлі, та зробив висновок про неефективність обраного прокурором способу захисту та наявність підстав для відмови в позові.

29. Верховний Суд погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції щодо вказаної позовної вимоги та зазначає таке.

30. З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

31. Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

32. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

33. Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Позов особи, яка не є стороною правочину, до однієї із сторін про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на користь іншої за правовою природою є різновидом похідного позову (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 74 -78, 101, 103, 111).

34. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 (яку врахував суд апеляційної інстанції) сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке:

"Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

35. Наведеним висновком, сформульованим у справі №905/77/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила висновок, викладений у постанові цієї ж палати від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.

36. З огляду на вказане, якщо Договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави, а тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним Договору з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту.

37. Також не може призвести до захисту будь-чиїх прав вимога про визнання незаконним рішення тендерного комітету про визнання переможцем закупівлі, адже таке рішення за правовою природою є внутрішнім рішенням замовника про намір укласти договір з особою, яку замовник вважає переможцем, і це рішення вже виконано шляхом укладення Договору.

38. Наведені прокурором доводи в обґрунтування підстав для відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду у справі №905/77/21 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

39. Відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики.

40. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

41. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

42. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

43. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

44. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

45. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховний Суд повинен мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

46. Згідно з частиною 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

47. Оскільки викладений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/77/21 правовий висновок щодо неефективності способу захисту права у вигляді вимоги про визнання недійсним повністю/частково виконаного договору без одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину є чітким, зрозумілим, актуальним, то судова колегія не вбачає підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від наведеної правової позиції. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують, а зводяться до власного теоретичного тлумачення прокурором ефективності способу захисту прав держави у спірних правовідносинах та по суті є незгодою останнього з результатом вирішення спору.

48. Інші аргументи касаційної скарги не доводять порушення судами норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, а оскільки обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, то колегія суддів не вважає за необхідне відповідати на кожен аргумент касаційної скарги та не оцінює доводи прокурора щодо невідповідності відповідача-2 кваліфікаційним критеріям, які визначального значення для вирішення даного спору не мають.

49. З огляду на наведене, зазначені прокурором підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 3 статті 310 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

53. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2022 у справі № 922/872/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.