Ухвала

від 18.12.2023 по справі 200/5580/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі

18 грудня 2023 року м. ДніпроСправа № 200/5580/23 Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецького окружного адміністративного суду (місцезнаходження: вул. Добровольського, буд. 1, м. Слов`янськ, Донецька область) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, з вимогами про визнання протиправними дій Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування, яке було передбачено частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити нарахування суддівської винагороди судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування будь-яких обмежень, які були передбачені частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, з урахуванням раніше перерахованих сум, у розмірі 164700,79 грн, стягнення з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 164700,79 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року справу № 200/5580/23 передано до Першого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо визначення підсудності суду, який повинен розглянути дану справу.

Розпорядженням голови Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року № 20р/І-г передано справу № 200/5580/23 до Першого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності цієї справи.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 200/5580/23 визначено підсудність справи за Луганським окружним адміністративним судом.

До Луганського окружного адміністративного суду зазначена адміністративна справа надійшла 12 грудня 2023 року.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Зазначена позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, підстав для повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження в адміністративній справі суд не встановив, у зв`язку з чим вважає за необхідне відкрити провадження у справі.

У позовній заяві позивачем у вступній частині позову зазначено в якості третьої особи Державну судову адміністрацію України, але відповідне клопотання про залучення третьої особи не надано.

Суд зауважує, що предметом розгляду в цій справі є правомірність нарахування та виплати позивачу за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Відповідно до частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Згідно з частиною першою статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Частиною п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 553-IX, Верховний Суд сформував висновки, що мають значення для розгляду процесуального питання про суб`єктний склад відповідачів у цій справі (постанова від 18 квітня 2022 року у справі № 260/4417/20). Зміст висновків полягає у такому.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Тому для правильного вирішення справи необхідно з`ясувати також правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачу), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-IX (зі змінами, внесеними Законом № 553-IX), адже Територіальне управління Державної судової адміністрації України як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі (на 2020 рік)».

У цьому зв`язку Верховним Судом зазначено, що виплата суддівської винагороди (відповідачем) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-IX (зі змінами, внесеними Законом № 553-IX), могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що вочевидь свідчить про безпосередню участь ДСА у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема й до появи заборгованості з її виплати протягом квітня-серпня 2020 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

Крім того, Суд зазначив, що у віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Ураховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА).

В постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 360/2280/20 з розгляду справи щодо стягнення на користь судді суми суддівської винагороди з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області Верховний Суд зазначив, що «правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.».

Особливості заміни неналежної сторони, а також залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача) врегульовані статтею 48 КАС України.

Так, частиною третьою статті 48 КАС України передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відтак, аналіз наведених приписів статті 48 КАС України свідчить про можливість залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для залучення Державної судової адміністрації України у процесуальному статусі другого відповідача.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, вирішуючи яке, суддя виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За частиною третьою статті 257 КАС при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такі самі положення містить також частина четверта статті 12 КАС, яку, окрім того, доповнено також пунктами 5 і 6 згідно із законами України від 13 березня 2018 року № 2325-VIII і від 13 травня 2020 року № 590-IX відповідно.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 КАС умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 12 КАС для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; .

Аналізуючи наведені положення процесуального закону, суд дійшов таких висновків:

у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС);

якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС);

за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини шостої статті 12 КАС. Проте віднесення її до цієї категорії не дає достатніх підстав вважати, що її розгляд має відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження.

Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності, ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Таким чином, виходячи з наведених в статті 257 КАС України критеріїв, з огляду на предмет спору в даній справі, з урахуванням вимог статей 259, 260, 262 КАС України, суддя вважає за можливе здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами частини четвертої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може запропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне витребувати докази, яких не вистачає для з`ясування всіх обставин у справі.

Керуючись статтями 5, 12, 77, 160, 168, 171, 257, 260, 261, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди.

Залучити Державну судову адміністрацію України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021) до участі у справі другим відповідачем.

Справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У разі заперечень відповідачів проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановити строк для подання відповідної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Встановити відповідачам строк для подання через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) відзиву на позовну заяву (відзиву) і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, - п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Зобов`язати Донецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати для приєднання до справи через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):

- документально підтверджену інформацію, чи вносились зміни до штатного розпису та кошторису Донецького окружного адміністративного суду на 2020 рік у зв`язку із прийняттям Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- документально підтверджену інформацію, чи отримувалися кошти фонду на оплату праці за 2020 рік на виплату суддівської винагороди Донецькому окружному адміністративному суду, з урахуванням обмежень чи без врахування обмежень, визначених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та якщо в кошторисі були передбачені відповідні кошти, то чи виділялись кошти в обсязі, передбаченому кошторисом;

- довідку про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати для приєднання до справи через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) документально підтверджену інформацію, чи було передбачено кошторисом та чи виділялися кошти фонду на оплату праці за 2020 рік на виплату суддівської винагороди Донецькому окружному адміністративному суду, з урахуванням обмежень чи без врахування обмежень, визначених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та якщо в кошторисі були передбачені відповідні кошти, то чи виділялись кошти в обсязі, передбаченому кошторисом.

Запропонувати:

- позивачу подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу копії відповіді на відзив та доданих до неї документів;

- відповідачам подати до суду заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив та доданих до неї документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії заперечення та доданих до них документів.

Роз`яснити учасникам справи, що розгляд справи по суті буде розпочато через тридцять днів після відкриття провадження у справі, а справу буде розглянуто без виклику учасників справи в судове засідання (у порядку письмового провадження) протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Попередити сторони, що відповідно до частини дев`ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Справа розглядатиметься суддею Свергун І.О. одноособово.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам справи разом з витягом про їхні процесуальні права та обов`язки, встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України http://court.gov.ua/fair/sud1270/.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяІ.О. Свергун