Ухвала

від 23.12.2024 по справі 200/5580/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в заміні способу і порядку виконання рішення суду

23 грудня 2024 року м. ДніпроСправа № 200/5580/23

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 12 грудня 2024 року надійшла заява Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання недорахованої судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76398558 з виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 200/5580/23 про зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Державною судовою адміністрацією України листом від 26 листопада 2024 року № 10-22856/24 повідомлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. У зв`язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». З огляду на зазначене рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/5580/23 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Ухвалою від 16 грудня 2024 року заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі призначено до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи).

Від Державної казначейської служби України (далі ДКС України) 18 грудня 2024 року надійшли пояснення на заяву Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в яких, з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-506а14, представник ДКС України вважає, що в контексті спірних правовідносин у справі № 200/5580/23, обставини, якими Міністерство юстиції України обґрунтовує необхідність зміни способу і порядку виконання рішення суду, не є підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

На думку представника ДКС України, рішення суду не стосується стягнення коштів, а зобов`язує забезпечити нарахування та виплату коштів, тобто покладає певні обов`язки саме на Державну судову адміністрацію України та Донецький окружний адміністративний суд, та потребує вчинення ними певних дій.

Таким чином, запропонований спосіб виконання рішення, який зазначений в заяві (поданні) Міністерства юстиції України, а саме «шляхом проведення Казначейством безспірного списання недоплаченої суддівської винагороди з бюджетної програми 0501150» фактично змінює по суті рішення суду.

Представник ДКС України зазначає, що головним розпорядником бюджетної програми КПКВ 0501150 є ДСА України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» ДСА України як головному розпоряднику за бюджетною програмою КПКВК 0501150 затверджено бюджетних призначень у сумі 10000000,00 грн. Проте ДСА України за КПКВК 0501150 затверджений кошторис на 2024 рік у сумі 311700,00 гривень.

Станом на 17 грудня 2024 року в Державній казначейській службі України на виконанні за КПКВК 0501150 перебуває 565 судових рішень на суму 139,77 млн грн. Отже, затверджений ДСА України кошторис на 2024 рік є недостатнім, щоб здійснити безспірне списання коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501150 за виконавчими документами, які знаходяться на виконанні в Казначействі.

ДКС України наголошує, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає стягнення коштів насамперед з рахунків боржника. Отже, якщо боржник не має достатніх асигнувань для виплати відповідних коштів, то Казначейство жодним чином не зможе «пришвидшити» списання коштів з рахунків боржника.

Разом із тим, стаття 3 Закону про гарантії передбачає, що у разі відсутності у державного органу відповідних призначень, виконання рішень суду здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКС України інформує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачає відповідну бюджетну програму, що має найменування КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі КПКВК 3504040), розмір бюджетних призначень за якою встановлений на рівні 100 млн. грн. Водночас, на виконанні за КПКВК 3504040 станом на 17 грудня 2024 року перебуває 233566 судових рішень на суму понад 7000,94 млн гривень. Отже, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» недостатній обсяг коштів не дозволить Казначейству здійснити погашення заборгованості за рахунок КПКВК 3504040 за всіма рішеннями судів, гарантованими державою, щонайменше протягом 2024 року (з незалежних від Казначейства причин/обставин).

Таким чином, на думку представник ДКС України, запропонований заявником спосіб виконання рішення суду, є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв`язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань як за КПКВК 3504040, так і за КПКВК 0501150, та визначеною черговістю погашення заборгованості.

Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 у справі № 200/5580/23 позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди задоволено частково:

- визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язано Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок і виплату судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот грн 79 коп.), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;

- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в повному обсязі без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот грн 79 коп.) без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суд набрало законної сили 29 лютого 2024 року.

Позивачем 27 березня 2024 року отримано виконавчі листи по справі.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2024 року ВП № 76398558 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 27 березня 2024 року у справі № 200/5580/23 про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот гри 79 коп.) без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скеровано до ДСА України вимогу від 20 листопада 2024 року про зобов`язання невідкладно, але не пізніше 27 листопада 2024 року надати державному виконавцю інформацію щодо виконання рішення.

ДСА України на виконання вимоги від 20 листопада 2024 року листом від 26 листопада 2024 року № 10-22856/24 повідомило Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

У зв`язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в і розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 05 січня 2024 року затверджений кошторис (зі змінами від 03 квітня 2024 року) на 2024 рік Донецькому окружному адміністративному суду за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів па користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 24,1 тис гривень.

Також повідомлено, що ДСА України листами від 30 квітня 2024 року № 11-10400/24, від 22 липня 2024 року № 11-14862/24 та від 11 жовтня 2024 року № 11-19998/24 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суми 1318,0 млн гривень, 1 428,43 млн гривень та 1 502,8 млн гривень відповідно. Однак Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

Ураховуючи викладене, ДСА України в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/5580/23, тому просило утриматися від накладення штрафів на ДСА України.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.

Суд вважає за необхідне зазначити, що приписи статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, яке ухвалено судом у справі, в межах резолютивної частини рішення, яка містить висновки суду по суті позовних вимог.

Отже, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

В заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення заявник просить змінити порядок та спосіб виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

При цьому, згідно з мотивувальною частиною рішення суд дійшов висновку, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а Донецький окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно саме Державна судова адміністрація України має здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в повному обсязі без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Також судом було зазначено, що визначення рахунків, за рахунок коштів на яких може бути виконано судове рішення, є виключно питанням порядку виконання такого рішення.

Тобто, резолютивна частина рішення повністю відповідає мотивувальній частині рішення.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у цій справі, зокрема, зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн, виходячи із приписів статті 135 Закону № 1402-ІІІ, а отже судове рішення для відповідача має зобов`язальний характер.

Водночас, представник заявника фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, - із «зобов`язати» на «проведення безспірного списання» (фактично стягнення з відповідача на користь стягувача недоплаченої суми суддівської винагороди).

Однак суд зазначає, що судовим рішенням у цій справі не було вирішень питання щодо зобов`язання саме Державної судової адміністрації України нарахувати та виплатити позивачеві будь-які суми, тоді як зобов`язано саме забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за певний період.

В той же час, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Судом під час прийняття судового рішення вже досліджувалося питання обрання способу захисту прав позивача через призму повноважень Державної судової адміністрації України, таким чином, заява Міністерства юстиції України стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини зазначеного рішення суду від 29 січня 2024 року.

Тобто, з заяви випливає наявність нових позовних вимог, які не заявлялись при розгляді адміністративної справи, що в свою чергу, є порушенням норм процесуального права.

Крім того, суд зазначає, що існування бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, та з якої ДКС України здійснюється безспірне списання коштів у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, жодним чином не ускладнює та не унеможливлює виконання боржником рішення суду у визначений судом спосіб. Що, у свою чергу, свідчить про відсутність визначених в частині третій статті 378 КАС України підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку про безпідставність заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, тому відмовляє в її задоволенні.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова