Постанова

від 06.12.2023 по справі 757/18070/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/18070/16-ц Головуючий у суді І інстанції Матійчук Г.О.

Провадження № 22-ц/824/10874/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ опіки та піклування Печерської районної у міста Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлана Григорівна, про встановлення фактичних шлюбних відносин, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності та виключення його зі спадкової маси,

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 14 лютого 2014 року між нею та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_1 .

До державної реєстрації шлюбу, починаючи з 01 березня 2009 року до 14 лютого 2014 року позивачка, яка до реєстрації шлюбу мала прізвище - ОСОБА_7 , проживала однією сім`єю як жінка та чоловік з ОСОБА_6 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_6 .

Попередній шлюб ОСОБА_6 було розірвано за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2006 року.

Позивачка та ОСОБА_6 з 01 червня 2007 року разом працювали в одних й тих самих юридичних компаніях, були їх засновниками, мали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю: ОСОБА_6 - з 18 квітня 2002 року, ОСОБА_4 - з 08 грудня 2009 року.

З березня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 склалися відносини, притаманні подружжю: вони разом мешкали за однією адресою, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, разом відпочивали, всі питання, пов`язані з роботою та побутом, вирішували спільно та за спільні кошти.

За час фактичних шлюбних відносин за спільні кошти ними було придбано 19 жовтня 2009 року квартиру АДРЕСА_2 , яка в подальшому була об`єднана з нежитловим приміщенням № 39 за цією ж адресою під спільним № 39 , та рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2010 року визнано за ОСОБА_6 право власності на 47/100 частин нежитлового приміщення (офіс) № 39 , що розташований в житловому будинку по АДРЕСА_4 , а право власності 53/100 частин приміщення було визнано за сином ОСОБА_6 - відповідачем ОСОБА_1 .

При цьому представництвом інтересів в суді як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_1 займалась позивачка.

В подальшому, позивачка та ОСОБА_6 прийняли спільне рішення переїхати мешкати та працювати в м. Київ, для чого 18 травня 2011 року за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_5 , де позивачка зареєстрована з 24 липня 2015 року разом з малолітньою ОСОБА_1

27 липня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 придбали квартиру АДРЕСА_6 , яка за їх спільним рішенням 31 жовтня 2013 року за договором міни була поміняна на садовий будинок в СТ «Факел» с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської області та земельну ділянку за цією ж адресою з доплатою.

20 грудня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 придбали квартиру АДРЕСА_7 .

20 травня 2013 року для розміщення спільного адвокатського офісу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 придбали нежитлові приміщення №№ 1-6 загальною площею 59,4 кв. м, в будинку АДРЕСА_8 .

В усіх об`єктах нерухомого майна вони за спільні кошти робили ремонт, купували меблі, побутову техніку тощо.

Також ОСОБА_6 та ОСОБА_8 спільно придбали рухоме майно, а саме:

28 січня 2012 року автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (універсал-В), 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , гроші на придбання якого по 10 000 доларів США надавали позивачка разом ОСОБА_6 та друг родини ОСОБА_9 ;

20 грудня 2013 року автомобіль «TOYOTA CAMRY» (седан-В), 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за 308 130 грн, що становило за курсом НБУ 37 349 доларів США, частину з яких 11 500 доларів США, що дорівнює 30,79 % від вартості майна, було сплачено особисто позивачкою ОСОБА_4 коштами, отриманими від продажу автомобіля «КІА MAGENTIS», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав її матері ОСОБА_10 та перейшов у її власність після смерті батька ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

в період з 14 серпня 2009 року по 16 червня 2015 року була придбана мисливська гладкоствольна зброя: «Fausti Stefano» 12 калібру № НОМЕР_5 ; «Winchester» 12 калібру № НОМЕР_6 ; «Remington870» 12 калібру № НОМЕР_7 ; «Fabarm» 12 калібру № НОМЕР_8 ; та мисливський нарізний карабін «CZ-452-ZKM» калібру 5,6 мм № НОМЕР_9 .

Після смерті чоловіка позивачки - ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина, в яку також увійшли окрім наведених вище об`єктів нерухомого та рухомого майна, інші, що розташовані в м. Дніпрі, що належали її покійному чоловіку до початку їх спільного проживання та ведення спільного господарства.

Позивачка вважає, що вона має право на 1/2 частину майна, яке набуто нею і ОСОБА_6 в період їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки.

Але відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (батьки), ОСОБА_1 (син), які разом з ОСОБА_4 (дружина) та малолітньою ОСОБА_1 (донька) є спадкоємцями ОСОБА_6 першої черги спадкування, не визнають право позивачки на 1/2 частину цього майна, яке вона отримала внаслідок особистої праці разом з чоловіком та вкладення особистих коштів.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 , уточнивши позовні вимоги, просила суд ухвалити рішення, яким:

- встановити факт проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_12 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 березня 2009 року по 13 лютого 2014 року;

- визнати, що майно набуте за час спільного проживання, а саме:

47/100 частин нежитлового приміщення (офіс) № 39 , що розташований в житловому будинку по АДРЕСА_4 , яке складається із: приміщення 1 - кабінет загальною площею 10,2 кв. м; приміщення 2 - кабінет загальною площею 12,3 кв. м; приміщення 3 - кабінет загальною площею 9,6 кв. м; приміщення 4 - кабінет загальною площею 10,6 кв. м; приміщення 5 - кімната відпочинку загальною площею 7,3 кв. м; приміщення 6 - туалет загальною площею 2,5 кв. м; приміщення 7 - кабінет загальною площею 15,4 кв. м; приміщення 8 - кабінет загальною площею 12,0 кв. м; літ «А» - ганок; всього по приміщенню № 39 загальна площа - 79,9 кв. м, основна - 67,2 кв. м, допоміжна - 12,7 кв. м;

квартира АДРЕСА_5 ;

квартира АДРЕСА_7 ;

нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1а) (в літ. «А») загальною площею 59,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_8 ;

садовий будинок № 8 з відповідними надвірними будівлями та спорудами загальною площею 241,9 кв. м, житловою - 34,6 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_10 , розташований на земельній ділянці площею 0,0696 га (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021);

земельна ділянка площею 0,0696 га в межах згідно з планом, які визначені в натурі, закріплені межовими знаками і зазначені в державному акті про право власності на землю (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021), що знаходиться в СТ «Факел» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі;

автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (універсал-В), 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

автомобіль «TOYOTA CAMRY» (седан-В), 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

гладкоствольна мисливська зброя - «Fausti Stefano» 12 калібру № НОМЕР_5 ;

гладкоствольна мисливська зброя - «Winchester» 12 калібру № НОМЕР_6 ;

гладкоствольна мисливська зброя - «Remington870» 12 калібру № НОМЕР_7 ;

гладкоствольна мисливська зброя - «Fabarm» 12 калібру № НОМЕР_8 ;

мисливський нарізний карабін «CZ-452-ZKM» калібру 5,6 мм № НОМЕР_9 ;

є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;

виключити 1/2 частину спірного нерухомого майна із загальної спадкової маси, як таку, що є неподільною та набутою ОСОБА_4 під час спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_6 ;

виключити рухоме майно (автомобілі) та мисливську зброю в цілому із загальної спадкової маси, що є неподільним та набутим ОСОБА_4 під час спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_6 ;

визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину майна, а саме:

47/100 частин нежитлового приміщення (офіс) № 39 , що розташований в житловому будинку по АДРЕСА_4 ;

квартиру АДРЕСА_5 ;

квартиру АДРЕСА_7 ;

нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1а) (в літ. «А») загальною площею 59,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_8 ;

садовий будинок АДРЕСА_11 , розташований на земельній ділянці площею 0,0696 га (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021);

земельну ділянку площею 0,0696 га в межах згідно з планом, які визначені в натурі, закріплені межовими знаками і зазначені в державному акті про право власності на землю (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021), що знаходиться в СТ «Факел» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі;

визнати за ОСОБА_4 право власності на:

автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (універсал-В), 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

автомобіль «TOYOTA CAMRY» (седан-В), 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

гладкоствольну мисливську зброю - «Fausti Stefano» 12 калібру № НОМЕР_5 ;

гладкоствольну мисливську зброю - «Winchester» 12 калібру № НОМЕР_6 ;

гладкоствольну мисливську зброю - « Remington870 » 12 калібру № НОМЕР_7 ;

гладкоствольну мисливську зброю - «Fabarm» 12 калібру № НОМЕР_8 ;

мисливський нарізний карабін «CZ-452-ZKM» калібру 5,6 мм № НОМЕР_9 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі та вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з апеляційними скаргами, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, внаслідок чого вважають оскаржуване рішення суду незаконним і необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є ідентичними доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 . Відповідачі вважають, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку дослідженим доказам, а саме показанням свідків та письмовим матеріалам справи, внаслідок чого невірно встановив обставини справи і дав їм невірну правову оцінку. Детально наводять свої доводи на спростування висновків суду, оцінюючи кожен досліджений судом доказ і наводять свої міркування щодо належності, допустимості і достовірності цих доказів.

Просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_4 просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надав належну оцінку наданим сторонам доказам та обставинам справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Туру В.Г. підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили і відзивів на апеляційні скарги не надіслали,тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини третьої статті 360 ЦПК Українита частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також відзиву на одну з них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2014 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 народилась донька - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої окрім іншого майна, зареєстрованого на ім`я померлого, увійшли об`єкти нерухомого та рухомого майна, які є предметом даного спору, а саме:

1) 47/100 частин нежитлового приміщення № 39 , офіс в будинку АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 жовтня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за реєстровим № 2874, та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2010 року у справі № 2-11160/2010;

2) квартира АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим № 2494;

3) квартира АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-2726;

4) нежитлові приміщення з № 1 по № 6 (з першого по шосте) (групи приміщень № 1а) (в літ. «А») в будинку АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А. за реєстровим № 578;

5) садовий будинок АДРЕСА_9 , на підставі договору міни від 31 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Подаваленко М.С. за реєстровим № 822;

6) земельна ділянка площею 0,0696 га, кадастровий номер 3223187700:04:017:0021, в СТ «Факел» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі, на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Подаваленко М.С. за реєстровим № 819;

7) автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (універсал-В), 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 04 березня 2014 року;

8) автомобіль «TOYOTA CAMRY» (седан-В), 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, реєстрація від 04 березня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу № 824А/13 від 20 грудня 2013 року.

9) гладкоствольна мисливська зброя: «Fausti Stefano» 12 калібру № W-00714; «Winchester» 12 калібру № НОМЕР_6 ; «Remington870» 12 калібру № НОМЕР_7 ; «Fabarm» 12 калібру № НОМЕР_8 ; та мисливський нарізний карабін «CZ-452-ZKM» калібру 5,6 мм № НОМЕР_9 .

Згідно довідки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. від 16 березня 2017 року № 21/02-14/4/2016 спадкоємцями ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , які згідно закону вважаються такими, що прийняли спадщину є: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 .

Починаючи з 01 березня 2009 року і до державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_12 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка у квартирі АДРЕСА_12 , яка належала на праві власності ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції встановив цей факт на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, в тому числі показань свідків з боку позивачки: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Вказані свідки були друзями, колегами, клієнтами ОСОБА_6 , окрім свідка ОСОБА_15 , яка є сестрою позивачки. Всі свідки дали детальні пояснення щодо обставин знайомства, сумісного проживання, планів на майбутнє, зміни місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , взаємовідносин позивачки та ОСОБА_6 в період з 2009 року по день його смерті. Саме з показань свідків, суд зміг зробити висновки про взаємовідносини позивачки та ОСОБА_6 , які визнав такими, що притаманні подружжю (сім`ї).

Свідок ОСОБА_13 (друг ОСОБА_6 ) пояснив суду, що сприймав ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , як подружжя, починаючи з 2009 року. Неодноразово був у них в гостях за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 поводила себе як господиня, бачив її особисті речі за даною адресою. Постійно відпочивали сім`ями, як в м. Дніпропетровську, так і за його межами. Святкували разом сімейні свята один одного. У період з 2009 року по 2014 рік свідок не бачив ОСОБА_6 з іншими жінками, окрім ОСОБА_12 . Від ОСОБА_6 постійно чув про спільні плани з ОСОБА_4 на майбутнє, зокрема, щодо планів на придбання нерухомості у м. Києві та подальшого переїзду.

Свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що померлий ОСОБА_6 був хрещеним батьком її сина ОСОБА_21 , 2008 р.н., а її чоловік ОСОБА_9 - другом покійного, та надала пояснення, що знає про відносини ОСОБА_22 з ОСОБА_23 від самого початку 2009 року, познайомилась з ОСОБА_23 у квітні 2009 року. Спільно проводили майже всі сімейні свята. Були в гостях у ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які починаючи з 2009 року мешкали разом, як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 . Знала про спільні плани ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , а саме про їх переїзд до м. Києва, оскільки неодноразово це обговорювалось при зустрічах, а вона з чоловіком також планували переїзд до м. Києва. Повідомила, що син ОСОБА_25 постійно з батьком не мешкав, а інколи приходив за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо ОСОБА_26 зазначила, що у ОСОБА_24 були нетривалі стосунки з даною жінкою, але стосунки були ще до ОСОБА_23 , коли почав зустрічатися, а потім разом мешкати з ОСОБА_23 інших жінок поруч із ОСОБА_24 не бачила. Зазначила, що автомобіль ОСОБА_27 її чоловік придбав разом з ОСОБА_6 на двох, ними за придбання були сплачені рівні частини коштів.

Свідок ОСОБА_15 (рідна сестра ОСОБА_4 ) надала пояснення, що відносини між ОСОБА_23 та ОСОБА_24 розпочались ще тоді, коли захворів батько її та ОСОБА_23 , а це десь кінець жовтня 2008 року. Про те, що ОСОБА_23 почала разом мешкати з ОСОБА_24 однією сім`єю знала, як зі слів ОСОБА_23 , так і зі слів ОСОБА_24 . Починаючи з весни 2009 року ОСОБА_23 в квартирі їх батьків за адресою: АДРЕСА_13 , не мешкала, в кімнаті ОСОБА_23 мешкала бабуся (матір їх батька), яку привезли з м. Красний Луч Луганської області. Разом часто зустрічались родинами: ОСОБА_23 з ОСОБА_24 та вона зі своїм чоловіком, в тому числі за місцем проживання свідка: АДРЕСА_14 , куди також приходив і син ОСОБА_24 - ОСОБА_28 . За час коли хворів її та ОСОБА_23 батько ОСОБА_24 допомагав, був завжди поруч з ОСОБА_23 , підтримував її. Вони разом приїздили у лікарню до батька ОСОБА_23 . ОСОБА_24 також допомагав коли сталось затоплення в квартирі мами. Також зазначила, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 їх з ОСОБА_23 батька, автомобіль ОСОБА_29 , що належав батькові, було передано у користування ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . На даному автомобілі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 постійно їздили у АР Крим на відпочинок, брали з собою сина ОСОБА_24 - ОСОБА_30 та сина свідка - ОСОБА_31 , який є рідним племінником ОСОБА_23 . Вона з чоловіком також була запрошена на відпочинок в м. Ялта АР Крим у квартиру, що по АДРЕСА_4 у 2012 році. В цій квартирі разом відпочивали ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , відповідач ОСОБА_28 та син свідка - ОСОБА_32 .

Свідок ОСОБА_16 повідомила, що була клієнтом ОСОБА_22 та ОСОБА_33 ОСОБА_34 ) ОСОБА_23 та пояснила суду, що знає ОСОБА_24 з ОСОБА_23 з 2007 року. Вона звернулась до адвокатської контори для надання юридичної допомоги. Всі її справи вела ОСОБА_23 , а справ у період з 2007 по 2011 року було дуже багато. Знає про те, що ОСОБА_23 з ОСОБА_24 мешкали разом, як родина, бо неодноразово бачила їх разом. Знає про те, що ОСОБА_24 з ОСОБА_23 разом з 2009 року, бо якось повертаючись з м. Києва, приблизно березень 2009 року, ОСОБА_24 о 4 годині ранку виїхав на трасу та зустрічав ОСОБА_23 . Часто зустрічались родинами, спільно проводили час. Також свідок зазначила, що іноді приїздила за адресою: АДРЕСА_1 , в різний час доби та бачила там ОСОБА_23 у період з 2009 року. Знала про плани про переїзд до м. Києва, оскільки це питання обговорювалось та вирішувалось кому передавати всі справи, які вела ОСОБА_23 . Гонорари за ведення своїх справ сплачувала особисто ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що працювала бухгалтером у ОСОБА_22 починаючи з 2007 року дистанційно, але іноді приходила в офіс. Від ОСОБА_24 на її ім`я була довіреність. Коли офіс знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , приходила рідше, а коли ОСОБА_24 переїхав у інше приміщення за адресою: АДРЕСА_15 , була частіше. Приїздила також за адресою квартири по АДРЕСА_1 , починаючи з 2009 року декілька разів на місяць, інколи частіше, а інколи рідше. Привозила документи на підпис, як ОСОБА_24 так і ОСОБА_23 . Бачила за даною адресою особисті речі ОСОБА_23 , знала, що разом ОСОБА_24 з ОСОБА_23 мешкають, як подружжя. Зазначила, що ОСОБА_24 був дуже щасливим коли розповідав, що у них з ОСОБА_23 скоро буде маленький ОСОБА_35 . Знала про спільні плани щодо переїзду у м. Київ. Також зазначила, що оскільки десь у 2012 році всі працівники юридичної компанії звільнились, всі справи вела ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що працює ріелтором у м. Київ та повідомила суду, що познайомилась із ОСОБА_36 та ОСОБА_23 , коли вони мали намір придбати нерухомість у м. Києві. Свідок повідомила, що допомагала обирати нерухомість для ОСОБА_24 і ОСОБА_23 . Зазначила про критерії, які їй висувалися під час купівлі квартири у м. Київ по вул. Дружби народів, що обов`язковою умовою було те, що квартира повинна знаходитись біля дитячого садочку, поруч повинна бути розвинута інфраструктура. Після того, як було придбано квартиру по АДРЕСА_16 . Дружби народів, ОСОБА_24 та ОСОБА_23 висловили бажання змінити квартиру на будинок, основні нарікання на квартиру по вул. Дружби Народів було на те, що вона розміщена на п`ятому поверсі і знаходиться в дуже шумному місці, а також на те, що не зручно буде в подальшому з візочком для дитини. Тому, розглядався будинок за містом. На переглядах, як квартир, так в подальшому будинків, якщо ОСОБА_23 не було, ОСОБА_24 завжди з нею був на зв`язку і висилав їй фото. Частіше ОСОБА_23 та ОСОБА_24 на перегляди виїжджали разом, іноді ОСОБА_24 був разом зі своїм другом ОСОБА_37 , якому теж тоді обиралась нерухомість у м. Києві.

Свідок ОСОБА_19 (друг ОСОБА_6 ) повідомив суду, що познайомив ОСОБА_24 з ОСОБА_23 у 2007 році. ОСОБА_24 на той час набирав працівників, а ОСОБА_23 працювала на державній службі та планувала звільнитись, шукала роботу. Умови оплати праці були наголошені ОСОБА_38 у його присутності. Він знав, що на випробувальному терміні, який становив один місяць заробітна плата буде 500 доларів США, а потім 1000 доларів США. Окрім того, ОСОБА_24 сказав, що за кожного нового клієнта, якого приводить працівник, він виплачує 50 % від гонорару. Заробітна плата виплачувалась у конвертах. Від ОСОБА_24 свідок знав, що після події коли у ОСОБА_24 стріляли, він по іншому подивився на ОСОБА_23 , що він нею захоплювався. Свідок неодноразово приїздив до м. Дніпро, зупинявся у ОСОБА_24 вдома. З 2009 року це було десь два рази на місяць, а з 2011 року рідше. Завжди бачив там ОСОБА_23 , бачив її особисті речі. Свідок також зазначив, що ОСОБА_25 з батьком не мешкав, іноді приходив, а іноді і залишався ночувати. Від ОСОБА_24 та ОСОБА_23 знав, що вони живуть разом, як подружжя. Зазначив, що ОСОБА_24 їздив на автомобілі ОСОБА_39 ,і знав, що даний автомобіль належав батькові ОСОБА_23 , ОСОБА_24 навіть запропонував придбати йому дане авто.

Свідок ОСОБА_20 (друг ОСОБА_6 ) пояснив суду, що познайомився із ОСОБА_24 десь у 2006 році. Після розлучення з першою дружиною син ОСОБА_25 не мешкав разом з ОСОБА_24 , а спочатку проводив разом лише вихідні і свідок також був присутній під час цих зустрічей. ОСОБА_24 почав зустрічатися з ОСОБА_23 десь у кінці 2008 року, після того як переїхав до офісу по АДРЕСА_4 , а жити разом, як подружжя розпочали з 2009 року. Неодноразово був у квартирі по АДРЕСА_17 , бачив там ОСОБА_23 , ОСОБА_24 мешкав разом з ОСОБА_23 . ОСОБА_24 та ОСОБА_23 свої відносини не приховували та всі знайомі і близькі знали, що вони живуть разом, у тому числі і ОСОБА_25 - син ОСОБА_24 . ОСОБА_25 мешкав зі своєю мамою, але іноді приходив до батька. Квартира по АДРЕСА_17 однокімнатна, але на кухні є диван, і коли залишався ОСОБА_25 , він спав на цьому дивані, але кухня є кухнею.

З боку відповідачів районним судом були допитані свідки ОСОБА_40 (перша дружина ОСОБА_6 та мати відповідача ОСОБА_1 ), ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , а також в якості свідків були допитані відповідачі.

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , допитані в якості свідків, надали суду однакові за змістом пояснення про те, що після розірвання першого шлюбу ОСОБА_6 постійно проживав лише з сином - відповідачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 і протягом 2008-2010 року зустрічався з іншою жінкою ОСОБА_26 . Спадкодавець повідомив про намір одружитися з ОСОБА_45 у кінці 2013 року лише тому, що позивачка була вагітною. До цього часу на всіх сімейних святах та на відпочинку ОСОБА_46 представляв ОСОБА_47 як колегу по роботі, а не як цивільну дружину, з якою проживає разом.

Свідок ОСОБА_48 (перша дружина ОСОБА_6 та мати ОСОБА_1 ) запрошена з боку відповідачів повідомила суду, що ОСОБА_25 дуже добре ставився до позивачки, він постійно розповідав про неї, вихваляв, але потім ставлення ОСОБА_23 до ОСОБА_25 змінилось, ОСОБА_23 почала ображати ОСОБА_25 . Свідку відомо, що у її колишнього чоловіка ОСОБА_24 були жінки ОСОБА_26 , ОСОБА_49 та ОСОБА_50 , але періоди часу, в які у покійного ОСОБА_22 були стосунки з цими жінками, свідок підтвердити не змогла і повідомила, що знає про це зі слів сина ОСОБА_25 .

Свідок ОСОБА_51 пояснив суду, що лише на новорічні свята у 2016 році він дізнався в телефонній розмові із ОСОБА_24 про те, що ОСОБА_24 одружився, в нього народилась донька і він з родиною переїхав у м. Київ.

Свідок ОСОБА_52 нічого відносно предмету розгляду даної цивільної справи суду пояснити не змогла.

Свідок ОСОБА_53 зазначила, що перебувала в стосунках із ОСОБА_6 протягом 2009 року, які приховувала, оскільки була на той час одружена, демонструвала в суді подаровану начеб-то ОСОБА_24 каблучку, однак будь-яких доказів зазначеному не надала. Стосовно предмету розгляду справи нічого пояснити не змогла.

Свідок ОСОБА_54 (друг ОСОБА_1 ). повідомив, що не можна сказати, що ОСОБА_25 мешкав постійно або з мамою, або з батьком. Він мешкав і там і там. Але його особистих речей за адресою місця проживання батька не було. За місцем проживання мами ОСОБА_25 , у нього була особиста кімната, з його особистими речами та шкільними приладдями. Зазначив, що до ОСОБА_25 у гості за адресою місця проживання батька приходив декілька разів, це було вдень, але ОСОБА_23 він там не бачив.

Суд першої інстанції критично поставився до пояснень відповідачів, як свідків, оскільки вони, як спадкоємці покійного ОСОБА_6 першої черги за законом, прямо та безпосередньо матеріально зацікавлені в результатах розгляду даної справи, а саме у відмові позивачці ОСОБА_4 в позові, бо від цього залежить розмір їх частки у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 .

Також суд зазначив, що з пояснень свідка ОСОБА_55 вбачається, що він декілька років з покійним ОСОБА_6 не спілкувався і йому нічого не було відомо про особисте життя останнього. Свідок ОСОБА_42 також нічого не змогла пояснити відносно предмету розгляду даної цивільної справи.

Щодо показань інших свідків з боку відповідача, суд зазначив, що вони не доводять позицію відповідачів щодо відсутності факту проживання позивачки із ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2009 року.

Також суд першої інстанції дослідив письмові докази, наявні у матеріалах справи, а саме:

копію акту про не проживання особи за місцем її реєстрації від 01 вересня 2016 року виданого головою ЖБК № 384, відповідно до якого ОСОБА_12 за адресою своєї реєстрації ( АДРЕСА_13 ) фактично не проживала, починаючи з березня 2009 року, 24 липня 2015 року знята з реєстрації місця проживання за вказаною адресою;

копію поштових конвертів у цивільній справі № 201/6056/13-ц за позовом ОСОБА_56 до ОСОБА_57 , який направлено було згідно штемпелю у липні 2013 за адресою: АДРЕСА_13 на ім`я ОСОБА_57 , не отримано;

чисельні копії заяв та інших процесуальних документів ОСОБА_12 , як представника сторін по різних справам в судах першої та апеляційної інстанцій загальної та господарської юрисдикцій за період з травня по грудень 2013 року з відмітками судів про отримання, в яких адреса позивачки зазначена як « АДРЕСА_1 »;

копію позовної заяви ОСОБА_19 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з відміткою суду про отримання 01 листопада 2012 року;

копію поштового повідомлення з датою подання 11 вересня 2013 року, де зазначається відправник ОСОБА_12 поштова адреса якої: АДРЕСА_1 ;

довіреність ЗАТ Науково-виробниче об`єднання «Орбіта» від 18 липня 2012 року, якою уповноважено ОСОБА_58 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_13 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на представлення інтересів довірителя в судах;

копію довідки ТОВ «Золота Баня» від 06 вересня 2016 року за вих. № 40, якою підтверджується перебування у готельному комплексі з лікувально-оздоровчими функціями «Три Сини та донька» ОСОБА_6 , позивачки ОСОБА_12 та відповідача ОСОБА_1 у період з 18 грудня 2010 року по 08 січня 2011 року;

фотографії, зроблені в період з грудня 2009 року по вересень 2013 року в різних місцях, на яких зображені ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та інші особи під час святкування сімейних свят, спільного відпочинку, що підтверджує факт наявності сімейних відносин позивачки ОСОБА_12 , відповідача ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_6 в зазначений період.

При цьому сам ОСОБА_1 під час допиту його судом в якості свідка визнав, що долучені до матеріалів справи фотографії були зроблені в той період та в тому місці, як зазначається здійсненими на них відмітками;

копію заключення Лікувально-оздоровчого центру «Дентіс» від 13 січня 2013 року про вагітність ОСОБА_57 зі строком 14 тижнів 6 днів.

Суд першої інстанції вважав, що цими письмовими доказами доводиться проживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , куди надходила поштова кореспонденція на ім`я ОСОБА_4 і вона її отримувала, адже саме цю адресу ОСОБА_4 зазначала для надіслання їй кореспонденції. Також цими доказами доводиться, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 разом із сином ОСОБА_6 - відповідачем ОСОБА_1 , який на той час був неповнолітнім, проводили разом відпочинок, відзначали свята, що свідчить саме про сімейні відносини ОСОБА_6 з ОСОБА_4 .

Щодо долучених відповідачами до матеріалів справи копій документів з матеріалів кримінального провадження № 63091240 по факту хуліганського збройного нападу на ОСОБА_6 , який стався 25 березня 2009 року о 19-10 год., як доказу окремого проживання та службових відносин станом на 25 березня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_57 , суд не взяв їх до уваги, оскільки обставини, викладені в поясненнях потерпілої сторони та свідка не підтверджені вироком суду в цьому кримінальному провадженні.

Крім того, суд вважав слушними пояснення позивачки про те, що вона та ОСОБА_6 у своїх поясненнях в рамках кримінальної справи зазначили, що вони є співробітниками, які мешкають за різними адресами, з тих причин, що вони не розуміли хто є ті нападники та їх замовники, з якою метою нападали та які дії в подальшому можуть здійснюватися нападниками по відношенню до ОСОБА_6 та членів його сім`ї.

Суд не взяв до уваги надані ОСОБА_4 як докази спільного проживання копії журналів прийому грошей за комунальні послуги та роботу консьєржів за 2010-2014 роки за квартиру АДРЕСА_12 , оскільки в них не зазначено прізвища осіб, які сплачували ці послуги. Інформаційний лист зі списком мешканців будинку АДРЕСА_18 , містить інформацію по квартирі 71 - ОСОБА_6 та рукописний текст « ОСОБА_50 », що свідчить про проживання позивачки у вказаній квартирі до реєстрації шлюбу з покійним ОСОБА_6 . Але з цього інформаційного листа не вбачається дата внесення цього запису.

Проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції вважав доведеним факт проживання однією сім`єю позивачки з померлим ОСОБА_6 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 березня 2009 року по 13 лютого 2014 року та вважав за можливе позов в цій частині задовольнити.

Колегія суддів погоджується із цими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Положеннями статті 315 ЦПК України передбачено встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, у тому числі і проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частиною першою та другою статті 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що «за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти».

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17,від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц зазначено, що факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже з наведених норм Сімейного кодексу України і судової практики Верховного Суду можна зробити висновок, що факт проживання однією сім`єю в певний період часу може доводитися різними доказами, які лише у своїй сукупності дають суду підстави для встановлення такого факту.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вели активний спосіб життя, працювали адвокатами, мали родичів і друзів, відпочивали в різних місцях, святкували різні свята. Всі ці події в житті цієї родини залишали свої сліди у вигляді письмових доказів, як-то поштова кореспонденція, фотографії, а також письмові довідки тих закладів відпочинку або медичних, які могли підтвердити відвідування ними цих закладів у певний період. Суд першої інстанції детально їх проаналізував у сукупності і дійшов вірного висновку про те, що ними доводиться той факт, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з березня 2009 року склались відносини, притаманні подружжю.

Доводи апеляційних скарг про те, що акт про не проживання позивачки ОСОБА_4 за місцем її реєстрації не свідчить про її проживання за місцем проживання ОСОБА_6 , а також про те, що фотографії спільного відпочинку не можуть підтверджувати факт проживання однією сім`ю могли бути взяті апеляційним судом до уваги, якби лише на підставі цього акту, або фотографій позивачка просила встановити цей факт. Разом із тим, матеріали справи містять достатньо доказів, які лише в сукупності доводять цей факт.

Аргументи апеляційних скарг фактично зводяться до того, що суд не оцінив деякі письмові докази, неправильно оцінив показання свідків, не повністю відтворив у судовому рішенні ці показання. Так, скаржники посилаються на те, що деякими письмовими доказами доводиться, що ОСОБА_4 в судах, при проведені слідчих дій при встановленні анкетних даних зазначала свою адресу реєстрації, що, на їх думку, свідчить про те, що позивачка дійсно проживала за адресою своєї реєстрації.

Однак, встановлення анкетних даних в процесуальних документах суду за місцем реєстрації особи є звичайною практикою. Разом із тим, позивачка довела, що при розгляді справ, в яких вона виступала представником і була зацікавлена у отриманні поштової кореспонденції, надісланої судом, вона зазначала адресу АДРЕСА_1 .

Спростовуючи доводи відповідачів щодо того, що майно, яке позивачка вважає таким, що набуте в період її проживання без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 , було набуте ним за його особисті кошти, які він отримав від продажу майна, яке йому належало особисто, суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів детально проаналізував увесь обсяг майна, яке належало ОСОБА_6 враховуючи і те, що було набуте ним до початку спільного проживання із позивачкою, підстави його набуття, відчуження, розмір отриманих коштів, розмір доходів ОСОБА_6 та дійшов висновку, що дослідженими доказами не доводиться факт набуття спірного майна за особисті кошти ОСОБА_6 .

Ці висновки суду не спростовуються доводами апеляційних скарг.

Доводячи наявність у ОСОБА_6 коштів на придбання спірного майна, відповідачі посилались на те, що в 2011 році ним була відчужена квартира АДРЕСА_19 , яка належала йому з 2006 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги на доведення цієї обставини показання свідка ОСОБА_59 про те, що квартира АДРЕСА_19 була власністю ОСОБА_6 з 2006 по 2011 рік, хоча юридично з 2006 по 07 липня 2009 року перебувала у власності її матері ОСОБА_60 . У 2009 році ОСОБА_60 переоформила зазначену квартиру на ОСОБА_6 .

При цьому суд виходив з того, що відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути допустимими, тобто такими, що підтверджують певні обставини справи, які за законом не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, належність особі нерухомого майна на праві власності може доводитись лише правовстановлюючими документами, а не показаннями свідків.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що все майно, яке набуто в період проживання однією сім`єю чоловіка та жінки є спільним сумісним майном. Якщо в цей період майно було набуте одним із них за особисті кошти, тобто кошти, які існували до початку такого проживання, або були набуті від продажу майна, яке було набуте до періоду спільного проживання, суду мають бути надані докази цього. Такими доказами можуть бути банківські рахунки, які містили такі кошти до початку спільного проживання, договори купівлі-продажу майна, яке перебувало у власності одного із подружжя до початку спільного проживання.

Разом із тим, відповідачі доводили суду лише те, що ОСОБА_6 мав доходи від адвокатської практики, отже купив майно за свої особисті кошти. Однак належних доказів на доведення цих обставин суду не надали.

Отже, висновки суду в частині набуття спірного майна в період спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу і поширення на це майно режиму спільної сумісної власності є правильними і такими, що не спростовані доводами апеляційних скарг.

Водночас, колегія суддів вважає недоцільним визнавати набуте в період шлюбних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_6 майно їх спільним сумісним майном. Сам факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу є підставою для визнання усього набутого в цей період майна спільним сумісним майном, однак ефективний спосіб захисту прав позивачки полягає саме у визнанні за нею права власності на половину, набутого в період спільного проживання майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що за позивачкою має бути визнано право власності на половину набутого в період шлюбу нерухомого майна, що відповідає змісту її порушеного права, характеру спірних правовідносин, які виникли після смерті іншого з подружжя, та забезпечить поновлення порушеного права останньої на 1/2 частину цього майна.

Також не є ефективним способом захисту виключення набутого в період спільного проживання майна із спадкового майна, оскільки визнання за позивачкою права власності на половину майна є підставою для реєстрації за нею цього майна, а інша половина майна входить до спадкової маси і успадковується усіма спадкоємцями.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження № 61-28343св18) зазначено, що особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на автомобіль «TOYOTA CAMRY», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_6 його спільна з позивачкою малолітня донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якій на день смерті батька було 1 рік 6 місяців, залишилась мешкати разом з матір`ю ОСОБА_4 . Позивачка отримує на дитину пенсію по втраті годувальника в щомісячному розмірі 1 074 грн, що недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, і обґрунтовує свою потребу в автомобілі необхідністю возити дитину до навчального закладу, на будь-які інші заняття пов`язані, як з фізичним так і інтелектуальним розвитком дитини, до лікарів, в її ж інтересах. Тож, посилання позивачки на необхідність відступлення від засади рівності часток подружжя в частині визнання за нею права власності на вказаний автомобіль, який не можливо поділити в натурі між спадкоємцями та на придбання якого було нею сплачено 11 500 доларів США особистих коштів, отриманих від продажу автомобіля «КІА MAGENTIS», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який знаходився в користуванні та розпорядженні позивачки ОСОБА_12 після смерті батька ОСОБА_11 , та визнання за нею права власності на автомобіль в цілому, суд вважав обґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на автомобіль «MITSUBISHI PAJERO», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний транспортний засіб придбаний 28 січня 2012 року в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а отже він є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , 1/2 частина якого належить позивачці, а інша 1/2 частина - входить до спадкової маси. Серед спадкоємців є малолітня особа, тому для того щоб переоформити автомобіль в подальшому на ім`я ОСОБА_9 необхідний буде дозвіл органу опіки та піклування.

За твердженням позивачки, у грудні 2015 року вона разом з чоловіком ОСОБА_6 були вимушені продати автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , який був найкращим другом ОСОБА_6 . Продаж автомобіля здійснювався терміново, кошти були потрібні негайно, оскільки 05 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_1 потрапив у ДТП в м. Одеса, де навчався в НУ «Одеська юридична академія» на денній формі і з його вини було розбито два дорогих автомобілі, саме тому для відшкодування шкоди потерпілим автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» був проданий. Тобто, фактично кошти, отримані покійним ОСОБА_6 за проданий автомобіль, були повністю витрачені на вирішення проблем відповідача ОСОБА_1 .

Факт передачі від ОСОБА_1 автомобіля, ключів, технічного паспорту ОСОБА_9 у грудні 2015 року та отримання за нього 10 000 доларів США відповідачами в судових засіданнях не заперечувався. На підтвердження того, що 12 січня 2016 року ОСОБА_6 збирався до м. Дніпропетровська з метою переоформлення автомобіля «MITSUBISHI PAJERO», але не зміг цього зробити через раптову смерть 10 січня 2016 року, в матеріали справи надано копію квитка Київ - Дніпропетровськ на 12 січня 2016 року.

Враховуючи викладене, а також те, що кожний зі п`яти спадкоємців спадкує по 1/10 даного автомобіля, 2/10 з якого спадкують позивач та її малолітня донька ОСОБА_1 , суд вважав необхідним задовольнити позовні вимоги в цій частині та визнати за позивачкою право власності на автомобіль MITSUBISHI PAJERO (універсал-В), 2004 року випуску, в цілому.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позову в частині визнання за позивачкою права власності на гладкоствольну мисливську зброю: «Fausti Stefano» 12 калібру № НОМЕР_5 ; «Winchester» 12 калібру № НОМЕР_6 ; «Remington870» 12 калібру № НОМЕР_7 ; «Fabarm» 12 калібру № НОМЕР_8 ; та мисливський нарізний карабін «CZ-452-ZKM» калібру 5,6 мм № НОМЕР_9 , місцевий суд зазначив, що вказані об`єкти права спільної власності є неподільними, для володіння ними необхідний одноособовий дозвіл, а в матеріалах справи в наявності 2 заяви відповідача ОСОБА_3 та 2 заяви відповідачки ОСОБА_2 на ім`я заступника начальника ГУ МП в Дніпропетровській області та начальника Жовтневого ВП ГУМП в Дніпропетровській області від 11 березня 2016 року з проханням переоформити мисливську нарізну та гладкоствольну зброю, що раніше належала ОСОБА_6 на дружину ОСОБА_4 . Отже, суд вважав можливим відступити від засади рівності часток та визнати за позивачкою в цілому право власності на гладкоствольну та нарізну мисливську зброю.

З рішенням суду в частині визнання за позивачкою права власності на рухоме майно, що тягне за собою виділення його із спадкової маси, колегія суддів не може погодитись з таких підстав.

Свої позовні вимоги про визнання права власності на автомобілі та зброю, позивачка мотивувала з посиланням на норми СК України, а саме статтю 70 СК України, відповідно до якої у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Разом із тим, наведена норма не регулює виниклі правовідносини, оскільки предметом даного спору не є поділ майна подружжя. Відповідачами у справі є спадкоємці ОСОБА_6 , які не визнають права власності ОСОБА_4 на половину набутого в період їх спільного проживання майна, і саме на захист свого права на отримання цієї частки у спільному майні і був пред`явлений позивачкою цей позов.

Отже, інша частина майна, що перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до дня смерті останнього, після відкриття спадщини вже не належить ОСОБА_6 , а є спадковим майном, тому визнання за позивачкою права власності на все майно навіть те, яке є неподільним, порушує права інших спадкоємців.

Колегія суддів погоджується із тим, що мисливська зброя, яка входить до складу спадщини, є майном з обмеженим обігом і може бути у власності і користуванні лише тих осіб, які мають на це відповідний дозвіл. Також погоджується із тим, що вказане майно є неподільним.

Між тим, жодна із сторін даної справи не має такого дозволу, а згода двох відповідачів на переоформлення зброї на ім`я позивачки, яка ними була висловлена у заяві ще в 2016 році, не замінює такий дозвіл.

Таким чином, колегія суддів не вбачає переваг позивачки перед іншими відповідачами, які б давали суду право визнати за нею право власності на всю зброю, яка входить до складу спадщини, а також не вбачає можливості,визнаючи за позивачкою права власності на мисливську зброю, вирішити питання компенсації іншим відповідачам вартості їх частки, оскільки матеріали справи не містять даних про ринкову вартість цієї зброї.

Розглядаючи спір, що виник між сторонами, колегія суддів не може погодитись із мотивами суду першої інстанції щодо визнання за позивачкою права власності на автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» з тих підстав, що цей автомобіль фактично вже проданий ОСОБА_9 і визнання права власності на цей автомобіль за позивачкою полегшує в подальшому переоформлення його на ім`я ОСОБА_9 .

Як вже зазначалось вище, певні обставини мають доводитись певними засобами доказування, а саме належність особі майна, доводиться доказами набуття такого майна у власність, якими можуть бути договори купівлі-продажу, міни, дарування та інші правочини. Також доказом набуття у власність рухомого майна може бути відповідне рішення суду. Однак, доказів набуття ОСОБА_9 автомобіля «MITSUBISHI PAJERO» за життя спадкодавця і відповідно вибуття цього транспортного засобу із власності ОСОБА_6 у розпорядженні суду не було, а показання свідків та пояснення сторін в даній справі щодо відчуження цього автомобіля ще за життя ОСОБА_6 не є допустимими доказами.

Отже, колегія суддів вважає, що до смерті ОСОБА_6 цей автомобіль мав статус спільного сумісного майна ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а після його смерті на половину цього автомобіля відкрилась спадщина.

Посилання позивачки на необхідність відступлення від засади рівності часток подружжя в частині визнання за нею права власності на автомобіль TOYOTA CAMRY», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на придбання якого було нею сплачено 11 500 доларів США особистих коштів, отриманих від продажу автомобіля «КІА MAGENTIS», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , є безпідставними, адже не ґрунтуються на наявних у справі доказах.

Надана позивачкою розписка від 21 січня 2014 року про отримання її матір'ю ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 11 500 доларів США за проданий автомобіль «КІА MAGENTIS», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , не приймається до уваги колегією суддів як належний доказ, а саме правочин, укладений у встановленій законом формі, та ніяким чином не свідчить, що ці кошти були спрямовані саме на придбання автомобіля TOYOTA CAMRY», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за договором купівлі-продажу від 20 грудня 2013 року.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22) зауважено, що досить часто учасники цивільного обороту в спорах про поділ майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання в позику грошових коштів, в яких вказано, що ці грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна, намагаються спростувати презумпцію спільності майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі). Касаційний суд акцентував увагу, що використання таким чином договору позики (в якому передбачено, що грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна) очевидно не враховує, що регулююча сила договору стосується його сторін, а тому не може кваліфікуватися як добросовісне та є неприпустимим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, вирішуючи спір в цій частині, неправильно визначився з характером спірних правовідносин та невірно розтлумачив норми матеріального права, які підлягають застосуванню, належним чином не дослідив наявні у справі докази і не надав їм належну правову оцінку, внаслідок чого дійшов безпідставного висновку про визнання за ОСОБА_4 право власності на транспортні засоби та зброю в цілому.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову лише в частині вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину майна, набутого в період спільного проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме: 47/100 частин нежитлового приміщення (офіс) № 39 , що розташований в житловому будинку по АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_7 ; нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1а) (в літ. «А») загальною площею 59,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_8 ; садовий будинок № 8 з відповідними надвірними будівлями та спорудами загальною площею 241,9 кв. м, житловою - 34,6 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_10 , розташований на земельній ділянці площею 0,0696 га (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021); земельну ділянку площею 0,0696 га в межах згідно з планом, які визначені в натурі, закріплені межовими знаками і зазначені в державному акті про право власності на землю (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021), що знаходиться в СТ «Факел» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі; автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (універсал-В), 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль TOYOTA CAMRY (седан-В), 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; гладкоствольну мисливську зброю - «Fausti Stefano» 12 калібру № НОМЕР_5 ; гладкоствольну мисливську зброю - «Winchester» 12 калібру № НОМЕР_6 ; гладкоствольну мисливську зброю - « Remington870 » 12 калібру № НОМЕР_7 ; гладкоствольну мисливську зброю - «Fabarm» 12 калібру № НОМЕР_8 ; мисливський нарізний карабін «CZ-452-ZKM» калібру 5,6 мм № НОМЕР_9 .

В частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_12 рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін на підставі положень статті 375 ЦПК України, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У даному випадку відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційних скарг у розмірі 11 161,80 грн (6 680,00 грн /майнова вимога/ + 551,20 грн /немайнова вимога/ х 150 %) не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України, оскільки остаточне судове рішення щодо встановлення фактичних шлюбних відносин та визнання права власності на частку в спільній сумісній власності ухвалено не на їх користь.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_12 залишити без змін.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину майна, набутого в період спільного проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме:

- 47/100 частин нежитлового приміщення (офіс) № 39 , що розташований в житловому будинку по АДРЕСА_4 , яке складається із: приміщення 1 - кабінет загальною площею 10,2 кв. м; приміщення 2 - кабінет загальною площею 12,3 кв. м; приміщення 3 - кабінет загальною площею 9,6 кв. м; приміщення 4 - кабінет загальною площею 10,6 кв. м; приміщення 5 - кімната відпочинку загальною площею 7,3 кв. м; приміщення 6 - туалет загальною площею 2,5 кв. м; приміщення 7 - кабінет загальною площею 15,4 кв. м; приміщення 8 - кабінет загальною площею 12,0 кв. м; літ «А» - ганок; всього по приміщенню № 39 загальна площа - 79,9 кв. м, основна - 67,2 кв. м, допоміжна - 12,7 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_5 ;

- квартиру АДРЕСА_7 ;

- нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1а) (в літ. «А») загальною площею 59,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_8 ;

- садовий будинок № 8 з відповідними надвірними будівлями та спорудами загальною площею 241,9 кв. м, житловою - 34,6 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_10 , розташований на земельній ділянці площею 0,0696 га (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021);

- земельну ділянку площею 0,0696 га в межах згідно з планом, які визначені в натурі, закріплені межовими знаками і зазначені в державному акті про право власності на землю (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021), що знаходиться в СТ «Факел» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі;

- автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (універсал-В), 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль TOYOTA CAMRY (седан-В), 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3

- гладкоствольну мисливську зброю - «Fausti Stefano» 12 калібру № НОМЕР_5 ;

- гладкоствольну мисливську зброю - «Winchester» 12 калібру № НОМЕР_6 ;

- гладкоствольну мисливську зброю - «Remington870» 12 калібру № НОМЕР_7 ;

- гладкоствольну мисливську зброю - «Fabarm» 12 калібру № НОМЕР_8 ;

- мисливський нарізний карабін «CZ-452-ZKM» калібру 5,6 мм № НОМЕР_9 .

У задоволенні позовних вимог про визнання майна, набутого в період спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , спільним сумісним і виключення 1/2 частини цього майна із спадкової маси відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 грудня 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній