Ухвала

від 27.05.2024 по справі 757/18070/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

27 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 757/18070/16

Провадження № 61-856ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі разом - скаржники)

на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_4 (далі - позивачка) до скаржників та ОСОБА_5 (далі - донька) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Відділу з питань опіки, піклування та усиновлення Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлани Григорівни - про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, виключення частини спірного майна зі спадкової маси, визнання права індивідуальної власності на майно та

в с т а н о в и в:

1. У квітні 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом, після уточнення якого просила:

- встановити факт проживання ОСОБА_6 (далі - чоловік-спадкодавець) із позивачкою однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 1 березня 2009 року до 13 лютого 2014 року включно;

- визнати, що майно, набуте за час їхнього спільного проживання, є спільною сумісною власністю чоловіка-спадкодавця та позивачки, а саме:

(1) 47/100 частин нежитлового приміщення (офіс) № 39 загальною площею 79,9 кв. м (основна - 67,2 кв. м, допоміжна - 12,7 кв. м), розташованого у житловому будинку на АДРЕСА_1 , яке складається із приміщення 1 (кабінет) загальною площею 10,2 кв. м, приміщення 2 (кабінет) загальною площею 12,3 кв. м, приміщення 3 (кабінет) загальною площею 9,6 кв. м, приміщення 4 (кабінет) загальною площею 10,6 кв. м, приміщення 5 (кімната відпочинку) загальною площею 7,3 кв. м, приміщення 6 (туалет) загальною площею 2,5 кв. м, приміщення 7 (кабінет) загальною площею 15,4 кв. м, приміщення 8 (кабінет) загальною площею 12,0 кв. м, літ «А» (ґанок) (далі - офіс);

(2) квартира АДРЕСА_2 (далі - квартира № 70 );

(3) квартира АДРЕСА_4 (далі - квартира № 15 );

(4) нежилі приміщення з № 1 по № 6 (група приміщень № 1а) у літ. «А» загальною площею 59,4 кв. м у будинку АДРЕСА_6 (далі разом - нежилі приміщення);

(5) садовий будинок № 8 (із відповідними надвірними будівлями та спорудами) загальною площею 241,9 кв. м, житловою - 34,6 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,0696 га (кадастровий номер 3223187700:04:017:0021) у Садовому товаристві «Факел» (далі - СТ «Факел») за адресою: АДРЕСА_10 (далі - садовий будинок);

(6) земельна ділянка площею 0,0696 га з кадастровим номером 3223187700:04:017:0021 у межах згідно з планом, які визначені в натурі, закріплені межовими знаками та зазначені у державному акті про право власності на землю, в СТ «Факел» за адресою: АДРЕСА_10 (далі - земельна ділянка);

(7) автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (універсал-В) 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «MITSUBISHI PAJERO»);

(9) автомобіль «TOYOTA CAMRY» (седан-В) 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль «TOYOTA CAMRY»);

(10) гладкоствольна мисливська зброя: «Fausti Stefano» 12 калібру № НОМЕР_4 (далі - рушниця «Fausti Stefano»), «Winchester» 12 калібру № НОМЕР_5 (далі - рушниця «Winchester»), «Remington 870» 12 калібру № НОМЕР_6 (далі - рушниця «Remington 870»), «Fabarm» 12 калібру № НОМЕР_7 (далі - рушниця «Fabarm»);

(11) мисливський нарізний карабін «CZ-452-ZKM» калібру 5,6 мм № НОМЕР_8 (далі - карабін «CZ-452-ZKM»);

- виключити 1/2 частину спірного нерухомого майна із загальної спадкової маси як таку, що є неподільною та набутою позивачкою під час спільного проживання з чоловіком-спадкодавцем;

- виключити в цілому із загальної спадкової маси автомобілі та мисливську зброю, що є неподільним майном і набуті позивачкою під час спільного проживання з чоловіком-спадкодавцем;

- визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину від такого майна: 47/100 частин офісу, квартир № 70 і № 15 , нежилих приміщень, садового будинку та земельної ділянки;

- визнати за позивачкою право власності на автомобілі «MITSUBISHI PAJERO» і «TOYOTA CAMRY», рушниці «Fausti Stefano», «Winchester», «Remington 870», «Fabarm» і карабін «CZ-452-ZKM».

2. Обґрунтувала вимоги так:

- позивачка з чоловіком-спадкодавцем із 1 червня 2007 року разом працювали в одних і тих самих юридичних компаніях, були їх засновниками, мали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- починаючи з 1 березня 2009 року до 14 лютого 2014 року позивачка проживала з чоловіком-спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі, зареєстрованій на праві власності за останнім, за адресою: АДРЕСА_9 ; вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права й обов`язки, разом відпочивали, всі питання, пов`язані з роботою та побутом, вирішували спільно та за спільні кошти;

- 14 лютого 2014 року позивачка, яка до реєстрації шлюбу мала прізвище « ОСОБА_7 », і чоловік-спадкодавець зареєстрували шлюб, а 11 липня 2014 року у них народилася донька;

- за час фактичних шлюбних відносин за спільні кошти позивачка з чоловіком-спадкодавцем придбали низку об`єктів нерухомого майна, в яких разом робили ремонт, купували меблі, побутову техніку тощо, а також спільно придбали автомобілі та зброю;

- після смерті 10 січня 2016 року чоловіка-спадкодавця відкрилася спадщина, до якої також увійшли, окрім наведених об`єктів нерухомого та рухомого майна, інші, які розташовані у місті Дніпрі та належали чоловіку-спадкодавцю до початку спільного проживання та ведення спільного господарства з позивачкою;

- вона має право на 1/2 частину майна, яке набула разом із чоловіком-спадкодавцем у період їхнього проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Проте скаржники (батьки та син чоловіка-спадкодавця), які з позивачкою та малолітньою донькою є спадкоємцями першої черги спадкування, не визнають право позивачки на 1/2 частину майна, яке вона отримала внаслідок особистої праці разом із чоловіком і вкладення особистих коштів.

3. 21 квітня 2023 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив і стягнув солідарно зі скаржників 6 890,00 грн судового збору. Мотивував так:

- нерухоме та рухоме майно, яке є предметом позову, позивачка і чоловік-спадкодавець придбали внаслідок їхньої спільної праці, за рахунок отриманих спільних прибутків під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу;

- за життя чоловік-спадкодавець набув право власності лише на 1/2 частину рухомого та нерухомого майна, яке є предметом спору. Тому слід задовольнити вимоги позивачки про виключення 1/2 частини належного їй на праві спільної сумісної власності майна із загальної спадкової маси;

- після смерті чоловіка-спадкодавця його спільна з позивачкою малолітня донька, яка на день смерті батька мала 1 рік і 6 місяців, залишилась проживати разом із позивачкою. Остання отримує на дитину щомісячно 1 074,00 грн пенсії по втраті годувальника, що недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування доньки. Обґрунтувала потребу в автомобілі «TOYOTA CAMRY» необхідністю возити дитину до навчального закладу, на інші заняття, пов`язані з фізичним й інтелектуальним розвитком доньки, до лікарів. Тому обґрунтованим є твердження позивачки про необхідність відступлення від засади рівності часток подружжя та визнання за нею права власності на той автомобіль. Його неможливо поділити між спадкоємцями в натурі. На його придбання вона сплатила 11 500,00 доларів США особистих коштів, отриманих від продажу автомобіля «КІА MAGENTIS» 2006 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_3 , який знаходився у користуванні та розпорядженні позивачки після смерті її батька ( ОСОБА_8 );

- автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» придбаний 28 січня 2012 року у період проживання позивачки з чоловіком-спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тому цей автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, 1/2 частина якого належить позивачці, а інша 1/2 частина входить до спадкової маси. Оскільки серед спадкоємців є малолітня донька, то для того, щоб переоформити автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (який у грудні 2015 року вимушені були продати ОСОБА_9 - найкращому другові чоловіка-спадкодавця - з метою вирішення проблем скаржника ОСОБА_3 ), необхідним буде дозвіл органу опіки та піклування. Кожний із п`яти спадкоємців спадкує по 1/10 частині цього автомобіля; 2/10 його частини спадкують позивачка та її малолітня донька. Тому право власності на цей автомобіль слід визнати за позивачкою в цілому;

- необхідно відступити від засад рівності часток подружжя та визнати за позивачкою в цілому право власності на гладкоствольну та нарізну мисливську зброю. Ці об`єкти права спільної власності є неподільними, для володіння ними необхідний одноособовий дозвіл. У матеріалах справи є заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до управління поліції з проханням переоформити мисливську нарізну та гладкоствольну зброю, яка раніше належала чоловіку-спадкодавцю, на позивачку.

4. 6 грудня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою: (1) рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка-спадкодавця та позивачки залишив без змін; (2) в іншій частині рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про часткове задоволення позову:

визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину майна, набутого у період спільного проживання з чоловіком-спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу: 47/100 частин офісу, квартири № 70 і № 15 , нежилі приміщення, садовий будинок, земельну ділянку, автомобілі «MITSUBISHI PAJERO» і «TOYOTA CAMRY», рушниці «Fausti Stefano», «Winchester», «Remington870», «Fabarm» і карабін «CZ-452-ZKM»;

відмовив у задоволенні вимог про визнання майна, набутого у період спільного проживання чоловіка-спадкодавця та позивачки, спільним сумісним і виключення 1/2 частини цього майна зі спадкової маси.

Мотивував так:

- позивачка та чоловік-спадкодавець вели активний спосіб життя, працювали адвокатами, мали родичів і друзів, відпочивали, святкували разом. Всі ці події залишили сліди у житті родини у вигляді письмових доказів (поштової кореспонденції, фотографій, письмових довідок тих закладів відпочинку, медичних установ, які могли підтвердити відвідування у певний період). Суд першої інстанції детально їх проаналізував у сукупності і правильно виснував про те, що у позивачки з чоловіком-спадкодавцем із березня 2009 року склались відносини, притаманні подружжю;

- висновки суду першої інстанції про набуття спірного майна у період спільного проживання чоловіка-спадкодавця з позивачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поширення на це майно режиму спільної сумісної власності є правильними і такими, які не спростовують доводи апеляційних скарг скаржників;

- факт проживання позивачки та чоловіка-спадкодавця однією сім`єю без реєстрації шлюбу є підставою для визнання всього набутого у цей період майна спільним сумісним. Ефективний спосіб захисту прав позивачки полягає саме у визнанні за нею права власності на половину спільно набутого ними майна;

- не є ефективним способом захисту виключення майна, набутого у період спільного проживання, за спадкової маси, бо визнання за позивачкою права власності на половину майна є підставою для реєстрації за нею цього майна, а інша половина входить до спадкової маси й успадковується всіма спадкоємцями;

- помилковим є висновок суду першої інстанції про визнання за позивачкою права власності на рухоме майно з виділенням його зі спадкової маси. Приписи статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України), на які звернула увагу позивачка, не регулюють спірні правовідносини, бо предметом спору не є поділ майна подружжя. Відповідачами є спадкоємці чоловіка-спадкодавця, які не визнають права власності позивачки на половину спірного майна. Саме для захисту права на отримання частки у цьому майні позивачка заявила позов. Інша його частина, що перебувала у спільній сумісній власності позивачки та чоловіка-спадкодавця до дня його смерті, після відкриття спадщини вже не належить чоловіку-спадкодавцю, а є спадковим майном. Тому визнання за позивачкою права власності на все майно, навіть те, яке є неподільним, порушує права інших спадкоємців;

- мисливська зброя, яка входить до складу спадщини, є неподільним майном із обмеженим обігом і може бути у власності та користуванні лише тих осіб, які мають на це відповідний дозвіл. Жодна сторона справи не має такого дозволу. Згода двох скаржників у 2016 році на переоформлення зброї на ім`я позивачки не замінює такий дозвіл;

- позивачка не має переваг перед іншими відповідачами, які б давали суду право визнати за нею право власності на всю зброю, що входить до складу спадщини. Суд не має можливості, визнаючи за позивачкою право власності на зброю, вирішити питання про компенсацію іншим відповідачам вартості її частки, бо у матеріалах справи немає даних про ринкову вартість цього майна;

- помилковими є мотиви суду першої інстанції про визнання за позивачкою права власності на автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» (для полегшення його переоформлення як фактично проданого ОСОБА_9 ). У матеріалах справи немає доказів набуття ОСОБА_9 права власності на той автомобіль за життя чоловіка-спадкодавця та відповідно вибуття із власності останнього цього транспортного засобу. Показання свідків і пояснення сторін щодо його відчуження не є допустимими доказами. До смерті чоловіка-спадкодавця цей автомобіль мав статус спільного сумісного майна, а після його смерті на половину автомобіля відкрилась спадщина;

- твердження позивачки про необхідність відступлення від засад рівності часток подружжя у частині вимог про визнання за нею права власності на автомобіль «TOYOTA CAMRY», на придбання якого вона сплатила 11 500,00 доларів США особистих коштів, отриманих від продажу автомобіля «КІА MAGENTIS», є безпідставними та не ґрунтуються на досліджених доказах.

5. 12 січня 2024 року ОСОБА_1 , а 18 січня 2024 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційні скарги. Просять скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

6. 2 лютого 2024 року та 9 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими залишив касаційні скарги без руху та встановив для усунення недоліків останніх десятиденний строк із дня вручення копій цих ухвал.

7. 18 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими продовжив скаржникам ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на п`ять днів із дня вручення цих ухвал строк для усунення недоліків касаційних скарг, а касаційну скаргу ОСОБА_2 знову залишив без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення відповідної ухвали.

8. У строк, встановлений судом, скаржники виконали вимоги ухвал Верховного Суду й усунули недоліки касаційних скарг.

9. ОСОБА_1 обґрунтувала касаційну скаргу так:

- суди першої й апеляційної інстанцій застосували приписи статей 3, 60, 74 СК України та статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16 (провадження № 14-283цс18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 6 жовтня 2020 року у справі № 738/1452/17 (провадження № 61-13412св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 30 червня 2021 року у справі № 705/938/19 (провадження № 61-16263св20), від 25 січня 2018 року у справі № 337/5266/15-ц (провадження № 61-1678св17), від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16 (провадження № 61-36178св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 8 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21), від 5 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19 (провадження № 61-12022св22);

- приписи статті 60 СК України можна застосувати у разі попереднього встановлення (доведення належними засобами) факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Довести цей факт має сторона, яка звертається з такими вимогами до суду. Однак суди першої й апеляційної інстанцій підтримали доводи позивачки та переклали тягар доказування на відповідачів;

- у позивачки та чоловіка-спадкодавця існували близькі, романтичні стосунки, які не можна ототожнювати з подружніми/шлюбними відносинами;

- показання свідків і спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;

- самі по собі факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки, періодичного спільного відпочинку чи проживання, спільного співробітництва без доведення фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, створення майна внаслідок спільної праці та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть підтверджувати наявність протягом заявленого позивачкою періоду відносин, притаманних подружжю;

- суди попередніх інстанцій не врахували, що чоловік-спадкодавець із квітня 2002 року був адвокатом, мав свою фірму з найманими працівниками, купував і продавав рухоме та нерухоме майно, тобто був забезпеченою людиною. Позивачка не надала доказів наявності у неї прибуткового бізнесу або нерухомості до моменту її працевлаштування у червні 2007 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрайпл», засновником якого був чоловік-спадкодавець;

- не може вважатися спільним майном те, яке чоловік-спадкодавець особисто придбав і зареєстрував на своє ім`я до реєстрації ним шлюбу з позивачкою;

- чоловік-спадкодавець мав достатній дохід для фінансування угод з нерухомістю без участі в цьому третіх осіб. Належних доказів доходів позивачки у матеріалах справи немає. Тому суди попередніх інстанцій невмотивовано виснували про наявність у позивачки права на визнання всього нерухомого майна спільним у період з 1 вересня 2009 року до 13 лютого 2014 року включно;

- суди попередніх інстанцій не встановили, за які кошти та в який період чоловік-спадкодавець придбав рушниці та карабін.

10. ОСОБА_2 обґрунтував касаційну скаргу так:

- суди попередніх інстанцій перерахували, але не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 8 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18), від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 (провадження № 61-1904св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20 (провадження № 61-7340св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17 (провадження № 61-43499св18), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21), від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження № 61-28343св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21 (провадження № 61-5889св22), від 9 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19 (провадження № 61-2603св22);

- суди не встановили: джерело набуття об`єктів нерухомого та рухомого майна (кошти, за які таке майно було набуте); мету придбання, що дозволяє стверджувати про його статус спільної сумісної власності; наявність у позивачки коштів на придбання майна, а також спільного бюджету з чоловіком-спадкодавцем; участь позивачки у спільних витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

11. ОСОБА_3 обґрунтував касаційну скаргу так:

- суди першої й апеляційної інстанцій застосували приписи статті 74 СК України та статті 368 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16 (провадження № 14-283цс18), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18), від 18 квітня 2019 року у справі № 552/6659/16-ц (провадження № 61-36768св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 367/7714/16-ц (провадження № 61-22645св18), від 6 серпня 2021 року у справі № 202/4464/17 (провадження № 61-7273св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц (провадження № 61-38901св18);

- вирішуючи питання про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити низку фактів: спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права й обов`язки чоловіка та жінки (статті 3, 74 СК України). Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність достатніх підстав для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 705/938/19 (провадження № 61-16263св20)). Суд першої інстанції, як і апеляційний суд, питання спільного побуту та наявності взаємних прав і обов`язків позивачки та чоловіка-спадкодавця не досліджували;

- суди попередніх інстанцій не оцінили належно надані скаржниками договори купівлі-продажу нерухомості;

- у матеріалах справи немає доказів, що позивачка витратила особисті кошти на придбання спірного рухомого майна або що джерелом його набуття були спільні кошти.

12. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску цього строку обґрунтував тим, що повний текст оскарженої постанови суд апеляційної інстанції склав 15 грудня 2023 року та надіслав його на електронну пошту представника - адвоката Туру В. Г. - 19 грудня 2023 року. Це підтверджують звіт про направлення вихідної кореспонденції та супровідний лист Київського апеляційного суду, копії яких ОСОБА_2 додав до касаційної скарги. Зазначав, що оскаржена постанова апеляційного суду зареєстрована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 грудня 2023 року, загальний доступ до неї з`явився 20 грудня 2023 року. Тому касаційну скаргу ОСОБА_2 подав протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

13. ОСОБА_3 також просить поновити йому строк на касаційне оскарження, визнавши причини пропуску цього строку поважними. Обґрунтував тим, що оскаржену постанову отримав електронною поштою 19 грудня 2023 року. Для підтвердження цього надав роздруківку супровідного листа апеляційного суду, долученого до електронного листа від 19 грудня 2023 року. Стверджує, що ознайомитися з текстом постанови раніше 19 грудня 2023 року, тобто до її реєстрації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, було неможливо.

13.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

13.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

13.3. Оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали касаційні скарги протягом тридцяти днів з дня вручення їм копії оскарженої постанови апеляційного суду, то пропущений строк на касаційне оскарження слід поновити.

13.4. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу у передбачений законом строк.

14. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

15. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Скаржники подали касаційні скарги з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційних скаргах є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Поновити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Відділу з питань опіки, піклування та усиновлення Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлани Григорівни - про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, виключення частини спірного майна зі спадкової маси, визнання права індивідуальної власності на майно.

3. Витребувати з Печерського районного суду міста Києвацивільну справу № 757/18070/16-ц.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційних скарг і доданих до них матеріалів; роз`яснити їм право подати відзиви на касаційні скарги, які за формою і змістом мають відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж двадцяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат