Рішення

від 12.12.2023 по справі 383/129/23

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/129/23

Номер провадження 2/383/167/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Могиленко В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Габорця Володимира Андрійовича про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_1 через представника адвоката Жеребенко Олену Валеріївну звернувся до суду з позовом до Селянського фермерськогогосподарства ГаборцяВолодимира Андрійовича про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за 2021 та 2022 роки, пені, інфляційних збитків.

В обґрунтування позову зазначив, що 05.07.2006 року між ОСОБА_2 та Селянським фермерським господарством Габорця Володимира Андрійовича (далі СФГ Габорця В.А.) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 серпня 2006 року №199. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , внаслідок чого право власності на земельну ділянку площею 6,00 га, з кадастровим номером 3520883200:02:000:0173, розташованої на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в порядку спадкування перейшло до позивача ОСОБА_1 . Згідно п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 65443 гривень. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2% від нормативної грошової оцінки 1308 грн. 86 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 31.11 поточного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення. Водночас Указом №92 визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Однак відповідач орендну плату за 2021 та 2022 роки не сплатив. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 17.01.2023 року становить 234333,54 грн. Заборгованість з орендної плати за 2021 рік та 2022 рік становить по 7030 грн.

Позивачем розрахована пеня за несплату орендної плати за 2021 рік за період з 01.02.2021 року по 19.01.2023 року в сумі 514,26 грн. та пеня за несплату орендної плати за 2022 рік за період з 01.12.2022 року по 19.01.2023 року в сумі 744,48 грн., а всього в загальному розмірі 2258,74 грн.

Оскільки є прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем за 2021-2022 роки, також є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат на суму 7030 грн. за період з 01.02.2021 по 31.12.2022 рік, які становлять 2635,94 грн. та за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 рік, які становлять 1755,99 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив розірвати договір оренди землі від 05.07.2006 року, укладений між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством Габорця Володимира Андрійовича, стягнути з відповідача орендну плату у розмірі 14060 грн., пені за несплату орендної плати в загальному розмірі 2258,74 грн., а також інфляційних збитківурозмірі 4391,93грн. (Т1 а.с.2-7).

07.04.2023 року представник позивача - адвокат Жеребенко О.В. подала заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог (а.с.Т1 а.с.72-77).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.01.2023року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (Т.1 а.с.21-22).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.09.2023 року задоволено клопотання адвоката Жеребенко О.В. про витребування доказів, в задоволенні заяви представника позивача про збільшення позовних вимог - відмовлено (Т1 а.с.185-187).

28.03.2023 року представник відповідача адвокат Колесник Г.М. подала відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просила відмовити. В обгрунтування заперечень зазначила, що у 2021 році з позивачем було здійснено розрахунок з орендної плати, в тому числі за 2020 рік, що підтверджується Видатковим від 26.03.2021 року, згідно якого позивачем було отримано орендну плату в сумі 50000 грн. (2 пая). Оскільки виплачена сума очевидно перевищує розмір орендної плати, встановленої Договором, мала місце переплата орендної плати, що не заборонено законом. Позивач в односторонньому порядку всупереч умовам договору застосував нормативну грошову оцінку від 17.01.2023 року для розрахунку орендної плати за 2021, 2022 роки, без обґрунтування в позові її застосування. Розрахунок пені здійснений без урахування вимог Цивільного кодексу України щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік (Т1 а.с.56-58).

05.04.2023 року представник позивача направила до суду відповідь на відзив, відповідно до якого видатковий касовий ордер від 26.03.2021 року про отримання орендної плати за 2020 рік свідчить лише про виплату орендної плати за 2020 рік, що позивачем не оспорюється, та є недопустимим доказом, оскільки оформлений з порушенням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті. Крім того, з нього не зрозуміло, чи зазначена сума є орендною платою лише за 2020 рік, чи є заборгованістю за всі попередні роки та виплаченою разом з орендною платою у 2021 році за попередні роки. Відповідачем не надано доказів нарахування позивачу орендної плати та сплати податків і зборів до місцевого бюджету з орендної плати чи довідки про сплату коштів із земельного податку та оренди землі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2023 році була такою ж як і в 2021 та 2022 роках. Заявлені витрати на правову допомогу є необґрунтовано завищеними, що не відповідають обсягу проведеної роботи адвоката (Т1 а.с.77-86).

14.08.2023 року представник відповідача адвокат Колесник Г.М. подала заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого визначення та дотримання вимог мінімальної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки пов`язано із зобов`язаннями щодо сплати податків. Посилаючись на положення ч.4 ст.22 Закону України «Про оренду землі» стверджує, що внесення орендної плати оформлюється письмово, а видаткова від 26.03.2021 року є належним доказом. Підписання видаткового касового ордера на момент видачі не було технічної можливості, тому була оформлена видаткова. Відсутність заборгованості за попередні роки підтверджується відомостями про виплату готівки за 2018, 2019, 2020 роки. Зобов`язання щодо сплати відповідачем податків перед податковими органами є публічними, не є умовою договірних відносин, не підтверджують наявність чи відсутність фактичного здійснення зобов`язань щодо орендної плати позивачу. Позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки не можуть доказуватись винятково порушенням податкового законодавства та є необґрунтованими, так як позивач отримав орендну плату за оренду земельної ділянки. Відсутня системність несплати орендної плати (два і більше випадки) (Т1 а.с.153-175).

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача - адвокат Жеребенко О.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, наведених у заявах по суті справи.

Представник відповідача СФГ ОСОБА_3 адвокат Колесник Г.М. заперечила проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві та інших заявах по суті справи.

Представник відповідача СФГ ОСОБА_3 адвокатЧервоняк С.П. заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві та інших заявах по суті справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV(вредакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин-день набранняДоговором чинності)із змінами (далі - Закон №161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону №161-XIVдоговір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями статей 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону №161-XIV передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч.1 ст.640 ЦК України (в редакції чинній на час реєстрації договору) (далі - ЦК України) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За правилом ч.2 ст.640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження №14-338цс19), оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року) вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Отже, виходячи з положень статті 638, 640 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини першої статі 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та Селянським фермерським господарством Габорця Володимира Андрійовича укладено Договір оренди землі від 05.07.2006 року, зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 серпня 2006 року №199, щодо земельної ділянки, площею 6 га, з цільовим призначенням для ведення товарного виробництва, яка знаходиться на території Витязівської сільської ради, що підтверджується його копією (Т1 а.с.12) (далі - Договір).

Вказану земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 3520883200:02:000:0173, розташованої на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкував її син ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 20 вересня 2008 року державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області (Т1 а.с.10).

Договором в пунктах 5, 8 - 11, 14, 28, 31, 38, 39, 43 сторони визначили наступні умови:

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 65443 гривень;

8. Договір укладено на 20 років;

9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2% від нормативної грошової оцінки 1308 грн. 86 коп.;

10. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції;

11. Орендна плата вноситься до 31.11 поточного року;

14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення;

28. Права орендодавця: своєчасне отримання орендної плати;

31. Обов`язки орендаря: своєчасно сплачувати орендну плату;

38. Дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом;

39. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є при недотриманні однією із сторін умов договору в судовому порядку;

43. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.Т1 а.с.12).

Сторонами визнається, що відповідач орендує у позивача дві земельні ділянки, щодо кожної з яких укладено окремий договір оренди.

Договір оренди був зареєстрований у відділі держкомзему у Бобринецькому районі 08 серпня 2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №199, отже право оренди у орендаря та обов`язок зі сплати орендної плати виник з дня реєстрації договору, який у відповідності до пункту 43 Договору є днем набрання ним чинності, а саме 08 серпня 2006 року.

На підтвердженнярозміру нормативноїгрошової оцінкиземельної ділянкиз кадастровимномером 3520883200:02:000:0173 надано витяг №НВ-9901411702023 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого 17.01.2023 року, яка складає 224333,54 гривень, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 21 Закону №161-XIV обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Укладений між сторонами по справі Договір оренди не містить умов про щорічну індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Позивач безпідставно посилається на нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.06.2023, яка становить 224333,54 при обчисленні розміру орендної плати за 2021 та 2022 роки, оскільки з урахуванням положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору сторони договору оренди земельної ділянки могли передбачити визначення орендної плати на базі саме нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її автоматичну щорічну індексацію, проте такі умови в договорі відсутні.

Розмір орендної плати без урахування індексів інфляції за Договором становить 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складала 65443 гривень (65443 гривень ? 100 х 2 = 1308,86 гривень).

Сторона позивача не обґрунтовувала свої вимоги неврахуванням при виплаті орендної плати за 2021 та 2022 роки індексів інфляції, а позовна заява не містить відповідних розрахунків та доводів.

Щодо сплати орендної плати урахуванням індексу інфляції. Верховний Суд у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 дійшов висновку, що індексація нормативної грошової оцінки землі не є ідентичною індексації орендної плати.

Відповідно до п. 3.4. договору оренди земельної ділянки від 22 липня 2005 року обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Індекс інфляції або ж індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання (ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

За змістом закону нарахування індексу інфляції на суму боргу по орендній платі входять до складу грошового зобов`язання орендаря та виступає способом захисту майнового права та інтересу орендодавця, який полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення орендної плати у грошовій формі, встановленої на час укладення договору, унаслідок інфляційних процесів та тривалості орендних відносин.

Оскільки позивачотримав оренднуплату за2021та 2022роки завчасно(авансом)26.03.2021році зпереплатою наперед за майбутні періоди користування земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що ризик знецінення отриманих орендодавцем грошових коштів покладаються на нього.

Зі змісту заяв по суті справи (позовної заяви) вбачається, що позивач не оспорює виплату орендної плати за роки, що передували 2021 року, та не посилалась на ці обставини.

Заперечуючи проти позову, відповідач на підтвердження належного виконання умов договору щодо сплати орендної плати надав:

копію видаткового касового ордеру від 26 березня 2021 року про виплату Селянським фермерськимгосподарством ОСОБА_3 ОСОБА_1 орендної плати згідно Договору оренди землі на суму 50000 гривень (Т1 а.с.163);

копію розписки ОСОБА_1 від 26.03.2021 року з назвою «Видатковий 2020 2 пая» про отримання орендної плати за 2020 рік від СФГ ОСОБА_3 в сумі п`ятдесят тисяч гривень (Т1 а.с.61);

копією бухгалтерської довідки від 05.06.2023 року щодо розрахунку по орендній платі з фізичною особою орендодавцем ОСОБА_1 з останні 5 років (2018-2022) (Т1 а.с.224);

копію платіжних відомостей за 2018, 2019, 2020 роки (Т1 а.с.164-174), надані на підтвердження виплати орендної плати за вказані роки.

Натомість сторонапозивача підтвердившиотримання коштівза розпискою від 26.03.2021 року в сумі 50000 грн., та заперечуючи виконання зобов`язання з виплати орендної плати за 2021 та 2022 роки, не навела обґрунтування та обставин, з якими пов`язує виплату йому орендної плати за 2020 рік в значно більшому розмірі, ніж це передбачено умовами Договору оренди землі від 05.07.2006 року.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З копії платіжної відомості за 2020 рік, оригінал якої було досліджено судом, вбачається, що ОСОБА_1 отримав орендну плату в сумах 5400,10 грн. та 5399,20 грн., про що розписався в графах з порядковими номерами 75 та 76 (Т1 а.с.172-174) та вказані обставини позивачем визнаються та не оспорюються. Разом з тим позов заявлений з підстав невиплати орендної плати лише за 2021, 2022 роки, тому ставити під сумнів виплату орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки та правильність розрахунку її розміру у суду підстави відсутні, так як з`ясування вказаних обставин виходить за межі спору по даній справі. Таким чином, суд критично оцінює припущення представника позивача про виплату коштів за розпискою ОСОБА_1 від 26.03.2021року в рахунок погашення можливої заборгованості за всі попередні роки та виплаченою разом з орендною платою у 2021 році за попередні роки чи, що зазначена сума є орендною платою лише за 2020 рік.

Таким чином, оцінюючи в сукупності умови договору про розмір орендної плати, який встановлено на рівні 2% від грошової оцінки в сумі 1308 грн. 86 коп., обчислення якої здійснюється з урахуванням індексу інфляції, платіжну відомість за 2020 рік про отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2020 рік, суд оцінює розписку ОСОБА_1 від 26.03.2021 року про отримання орендної плати в сумі 50000 грн. як виплатуорендної платиза договорами,укладеними міжсторонами щодооренди земельнихділянок за2020рік зпереплатою наперед за майбутні періоди користування земельними ділянками.

Зазначений видатковий (розписка від 26.03.2021 року) і дії орендодавця, який не звертався до відповідача з будь-якими вимогами щодо орендної плати, за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Позивач отримані від СФГ Габорця кошти, що перевищують розмір орендної плати за 2020 рік не повернув, тобто прийняв виконання грошового зобов`язання з виплати орендної плати, при цьому з вимогою сплатити орендну плату за 2021 та 2022 роки до відповідача не звертався, що свідчить про отримання вказаних коштів в рахунок орендної плати наперед за майбутні періоди, зокрема 2021 та 2022 роки, а значить не був позбавлений коштів, на які розраховував при укладенні договору оренди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем за розпискою від 26.03.2021року за договором оренди землі від 05.07.2006 року було виплачено ОСОБА_1 25000 грн. орендної плати із переплатою за 2020 рік в рахунок платежів за майбутніперіоди користуванняземельною ділянкою (50000грн. ? 2 (кількість орендованих земельних ділянок за укладеними між сторонами договорами) = 25000грн.).

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторона позивача не спростувала належними та допустимими доказами факт отримання орендної плати за 2021, 2022 роки за договором оренди землі від 05.07.2006 року,тобтоне довів істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 за 1 квартал 2021 року, за 4 квартал 2021 року, за 4 квартал 2022 року (Т1 а.с.225-245), до уваги не приймає, оскільки позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки не можуть доказуватись винятково порушенням податкового законодавства та є необґрунтованими так як позивач отримав орендну плату за оренду земельної ділянки.

Крім того, за своєю природою орендна плата являється ціною, яку орендар сплачує орендодавцю за право користування земельною ділянкою.

Згідно ч.2 ст.21 Закону України «Про оренд землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - момент укладання договору) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

На час укладення сторонами договору оренди землі від 05.07.2006 року діяв Указ Президента України №92/2002 від 02 лютого 2002 року (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 830/2002 від 13.09.2002) тобто запроваджена плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.,

Отже, посилання позивача на розмір орендної плати у 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є безпідставним, оскільки договором оренди визначено розмір орендної плати у 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеного у договорі, а позивач не надав доказів, що сторони встановили зазгодою сторін інший розмір орендної плати.

Укладений між сторонами по справі Договір оренди не містить умов про щорічну індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Позивач безпідставно посилається на нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 17.01.2023 року, яка становить 234333,54 грн., при обчисленні розміру орендної плати за 2021 та 2022 роки, оскільки з урахуванням положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору сторони договору оренди земельної ділянки могли передбачити визначення орендної плати на базі саме нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її автоматичну щорічну індексацію, проте такі умови в договорі відсутні.

Враховуючи вищевикладене, в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача щодо невиплати орендної плати за 2021 та 2022 роки,оскільки відповідачсвої грошовізобов`язання відповіднодо договоруоренди виконавдостроково,що несуперечить вимогамзакону таумовам договору,при цьомуфакт виплатиорендарем орендноїплати убільшому розміріпідтверджується належнимидоказами тане спростованийстороною позивача,а томувимоги пророзірвання договоруоренди землізадоволенню не підлягає.

Похідні вимоги про стягнення пені та інфляційних збитків від основної вимоги про розірвання Договору через систематичну несплату орендної плати також задоволенню не підлягають, через безпідставність основної вимоги.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273,354,355ЦПК України, ст.ст. 409, 526, 626, 627, 638, 651 ЦК України, ст.ст. 96, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 1, 6, 13, 15, 141 Закону України «Про оренду землі» суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Габорця Володимира Андрійовича про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Селянське фермерське господарство Габорця Володимира Андрійовича, код ЄДРПОУ 23686997, місцезнаходження: вул. Дімітрова, 87а, м. Бобринець Кропивницький район Кіровоградська область, п.і. 27200.

Повне судове рішення складено 18.12.2023 року.

Суддя В.В. Бондаренко