Ухвала

від 19.12.2023 по справі 307/2993/16-ц

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2993/16-ц

Провадження № 4-с/307/4/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

У Х В А Л А

19 грудня 2023 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , подану йогопредставником адвокатом КукарекоюКатериною Сергіївною,де заінтересованіособи:приватний виконавецьвиконавчого округу Закарпатськоїобласті ЛукечаОлександр Васильовичта стягувачтовариство зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Дніпрофінансгруп",на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В :

Заявник, від імені якого діє представник адвокат Кукарека К.С., подав до суду скаргу, де заінтересовані особи: приватний виконавецьвиконавчого округуЗакарпатської областіЛукеча ОлександрВасильович тастягувач товариствоз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія "Дніпрофінансгруп",на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Скаргу мотивує тим, що у жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат-Шек" (далі - ТОВ "Карат-Шек"), Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)" (далі - ТОВ "МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т.В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Чернікова О.Є., приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М., про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року позов АТ "Дельта Банк" задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" торгово-офісний комплекс, загальною площею 914,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Дельта Банк" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року скасовано, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року залишено в силі.

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК"Дніпрофінансгруп"), як правонаступник АТ "Дельта Банк", звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просило ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат у зазначеній справі. Заяву мотивувало тим, що 10 вересня 2020 року між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" укладені договори купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, яке було предметом спору у наведеній справі, згідно з якими ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" є власником майнових прав щодо цих об`єктів нерухомості, в тому числі, прав відмінних від права власності та які виникнуть та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема щодо стягнення понесених судових витрат. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року заяву ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" про заміну стягувача у виконавчих листах задоволено, замінено у виконавчих листах, виданих у цивільній справі № 307/2993/16-ц Тячівським районним судом Закарпатської області 29 вересня 2020 року щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" торгово-офісного комплексу загальною площею 914,4 кв.м. і земельної ділянки площею 0,0498 га (кадастровий номер 2124410100:07:007:0046), розташованих в АДРЕСА_1 , та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" 67 635,00 грн сплаченого судового збору, стягувача АТ "Дельта Банк" його правонаступником ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп". Постановою Верховного Суду України у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року винесено додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дніпрофінансгруп " 135 270, 00 грн. судового збору.

На виконання вказаного судового рішення Тячівськими районним судом видано виконавчий лист від 29 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 135 270,00 грн. судового збору. За вказаним виконавчим документом приватним виконавцем Лукечою О.В. відкрито ВП 67675873 постановою від 25 листопада 2021 року. Постановою від 26 листопада 2021 року на все майно ОСОБА_3 накладено арешт. Постановою від 28 червня 2023 року було описано та накладено арешт на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою від 05 жовтня 2023 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності - приватне підприємство "Алекс-Хуст".

Зазначає, що зі змісту звіту про оцінку нерухомого майна така здійснена на основі особистого огляду, про що вказано у відповідній заяві. Однак фактично доступ суб`єкту оціночної діяльності до нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_2 не надавався. Постанова опису та арешту майна складалася за відсутності суб`єкта оціночної діяльності. В матеріалах виконавчого провадження в системі автоматизованого виконавчого провадження взагалі відсутні жодні документи, що підтверджують факт огляду об`єкта оцінки ОСОБА_4 .

Вважає, що експертна оцінка спірного нерухомого майна від 25 жовтня 2023 року була проведена ОСОБА_4 з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював огляду нерухомого майна, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, може призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна, зокрема, за заниженою ціною.

Також зазначає, що відповідач не звертався до позивача з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки. Відповідач не вжив заходів для повідомлення Позивача про необхідність надання доступу до нерухомого майна, а підійшов формально до цього питання. Позивач вважає, що наявність зазначених недоліків могли вплинути на результат проведення оцінки, свідчить про неякісність, протиправність проведення оцінки майна.

Схожі висновки зазначено в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі № 766/7365/17 (провадження № 61-36614св18) і від 10 травня 2018 року в справі №759/8923/16-ц (провадження 61- 17270св18), від 15 жовтня 2020 року в справі №917/628/17, від 20 листопада 2020 року в справі №439/1223/18 (провадження 61-4494св19).

У постанові від 12 червня 2019 року в справі №308/12150/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.

Вважає, що при проведенні оцінки майна в межах виконавчого провадження були порушені ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пункти 15, 50, 51, 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, що могло вплинути на результати оцінки цього майна, внаслідок чого, є підставою для визнання протиправним та скасування звіту про оцінку майна, складеного ОСОБА_4 .

Крім цього зазначає, що порядок передачі майна на реалізацію на електронних торгах встановлений у розділі ІІ Порядку №2831/5, Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім-шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до Системи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на приватного виконавця як суб`єкта виконання судових рішень законодавством покладено обов`язок щодо вирішення питання з`ясування майнового стану боржника, вирішення та з`ясування про наявність майна боржника на яке в першу чергу можливо здійснити стягнення, та у разі відсутності в наявності у боржника першочергового майна на яке можливо звернути стягнення, приватний виконавець здійснює дії щодо реалізації майна відповідно до визначеної законодавством процедури, тобто приватний виконавець здійснює підготовчі дії для проведення електронних торгів: визначає майно боржника для передачі його на реалізацію, готує, формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та надсилає їх системі "Сетам".

Верховний Суд у постанові від 02 травня 2018 року у справі №910/10136/17 роз`яснив, що дії виконавця щодо передачі майна на реалізацію є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які хоча і не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, однак за умови, що їх не оскаржено та не визнано незаконними.

Верховний Суд України у постановах від 06 квітня 2016 року у справі №3-242гс16 та постанові від 29 листопада 2017 року у справі №668/5633/14-ц роз`яснив, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електроннихторгів. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Отже, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі №6-78гс13 виклав правовий висновок та зазначив, що з урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд при розгляді справи повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Просить визнати протиправним та скасувати звіт про оцінку 1/ 2 об`єкту нерухомого майна - навісу загальною площею 476, 2 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , від 23 жовтня 2023 року, виконаний ПП "Алекс-Хуст"; зупинити реалізацію арештованого майна, а саме: 1/ 2 об`єкту нерухомого майна - навісу загальною площею 476, 2 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник скаржника двічі в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, двічі подала клопотання про відкладення розгляду справи.

Приватний виконавець Лукеча О.В. в судове засідання двічі не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали скарги та матеріали цивільної справи, прийшов до висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимогст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. перебуває виконавче провадження № 67675873 з примусового виконання виконавчого листа № 307/2993/16-ц, виданого Тячівським районним судом Закарпатської області 29 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" 135 270 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою приватного виконавця від 05 жовтня 2023 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ПП "Алекс-Хуст".

Згідно висновку про вартість від 25 жовтня 2023 року, проведену ПП "Алекс-Хуст", вартість навісу, загальною площею 476,2 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 25 жовтня 2023 року, становить 1 875 752 грн. 00 коп. До висновку долучена заява оцінювача ОСОБА_4 , в якій він зазначає, що ним проведено особистий огляд об`єкта оцінки. Крім цього, в додатку до матеріалів висновку долучені фотографії об`єкту оцінки.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону).

Пунктами 6, 15, 22 ч. 3ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (ч. 1 ст.20 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 1ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17(провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України")

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 308/12150/16-ц(провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правиламиЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено уЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

Згідно зіст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналізст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно доЗакону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Аналіз висновку про вартість майна свідчить про те, що суб`єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки.

Згідно зіст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними вст. 9 цього Законуі є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною 3ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зіст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440(далі - Національний стандарт № 1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національним стандартом № 1 (п. п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442(далі - Національний стандарт № 2), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною 6ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з п. 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим відповідно до п. 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.12.2019 року у справі № 211/2171/15, від 01.10.2020 року у справі № 2-2394/10, від 15.10.2020 року у справі № 917/628/17.

Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до ст. 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Разом з тим, наявності факту недоліків висновку, які б вплинули на результати оцінки, не встановлено, заявником доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не доведено.

Факт особистого огляду оцінювачем об`єкта оцінки підтверджується його заявою та фотографіями об`єкта оцінки, що відображені у висновку.

Слід зазначити, що факт того, що учасники виконавчого провадження не зверталися до власника майна з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта оцінки, огляд якого було проведено, оскільки не вчинялися жодні перешкоди для цього, не є підставою для визнання висновку протиправним та його скасування.

У матеріалах справи відсутні докази невідповідності вказаного висновку вимогам нормативно-правових актів та наявності у ньому недоліків.

Крім цього слід зазначити, що скаржником не наведено жодних підстав для зупинення реалізації арештованого майна, а саме: 1/ 2 об`єкту нерухомого майна - навісу загальною площею 476, 2 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 247,447-451 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , подану йогопредставником адвокатом КукарекоюКатериною Сергіївною,де заінтересованіособи:приватний виконавецьвиконавчого округу Закарпатськоїобласті ЛукечаОлександр Васильовичта стягувачтовариство зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Дніпрофінансгруп",на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя В.В. Ніточко