Постанова

від 18.12.2023 по справі 916/2448/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2448/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Громадської організації «Автостоянка «Промінь», м. Одеса адвокат Савицький А.Я., на підставі ордера;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройконсалтинг», м. Одеса не з`явився;

від Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ваховської Юлії Олегівни, м. Київ не з`явився;

від Одеської міської ради, м. Одеса Слободяник І.С., в порядку самопредставництва.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Автостоянка «Промінь», м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення, м. Одеса, суддя першої інстанції Нікітенко С.В., повний текст ухвали складено та підписано 17.10.2023 року

у справі №916/2448/22

за позовом: Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача: Громадської організації «Автостоянка «Промінь», м. Одеса

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройконсалтинг», м. Одеса

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ваховської Юлії Олегівни, м. Київ

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Історія справи, короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції.

У вересні 2022 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації «Автостоянка «Промінь», в якій просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ваховської Юлії Олегівни від 07.12.2020 №55547234 про державну реєстрацію права власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на об`єкт нерухомого майна адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки за адресою: м.Одеса, вул.Генерала Бочарова, 53, загальною площею 54,6 кв.м.; припинити право власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на зазначений об`єкт із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язати Громадську організацію «Автостоянка «Промінь» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку територіальної громади м.Одеси за адресою: м.Одеса, вул.Генерала Бочарова, 53, шляхом знесення самочинно збудованого на ній об`єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки.

Господарський суд Одеської області рішенням від 21.03.2023 року позов задовольнив повністю з підстав його обґрунтованості; визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ваховської Юлії Олегівни від 07.12.2020 року №55547234 про державну реєстрацію права власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, загальною площею 54,6 кв.м (РНОНМ: 2241380351101); припинив право власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на цей об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов`язав звільнити самовільно зайняту земельну ділянку територіальної громади м. Одеси, за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, шляхом знесення самочинно збудованого на ній об`єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки., а також стягнув з Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 7 443 грн.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.06.2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі №916/2448/22 залишив без змін, апеляційну скаргу Громадської організації Автостоянка Промінь без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі №916/2448/22 набрало законної сили 15.06.2023 року.

28.06.2023 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області були видані відповідні накази.

27.09.2023 року до Господарського суду Одеської області від Громадської організації Автостоянка Промінь надійшла заява (вх. суду № 2-1458/23) про відстрочення виконання рішення, в якій заявник просив суд постановити ухвалу, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 916/2448/23 на один рік, тобто до 21.03.2024 року включно.

Заява Громадської організації про відстрочення судового рішення мотивована тим, що в Господарському суді Одеської області розглядається справа № 916/3119/23 за позовом Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності на об`єкт нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, в м. Одесі, а тому результат розгляду даної справи може значно вплинути на виконання рішення у справі №916/2448/22.

Водночас, відповідач у заяві наголосив, що на території Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ наявний об`єкт нерухомості, одне з приміщень якої орендує Народний депутат України - ОСОБА_1 під офіс та особисту приймальню громадян. При цьому, в приміщені знаходяться його особисті речі та особисті речі його помічника, у тому числі ділова переписка в паперовому та електронному вигляді, що становить державну таємницю.

Також заявник зазначив, що примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області за № 916/2448/22 на даний час фактично залишить без охорони та піддасть ризику належне збереження майна членів Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ.

Тобто, на переконання відповідача, враховуючи наведене, на даний час існують реальні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Одеської області або роблять його фактично неможливим.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 12.10.2023 року у справі №916/2448/22 відмовив Громадській організації Автостоянка Промінь у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Відмовляючи відповідачу у задоволенні його заяви про відстрочення виконання судового рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що наведені відповідачем обставини в поданій заяві, по-перше, не доведені документально, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних насідків у зв`язку з цим.

Відтак, за висновками суду першої інстанції, з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору, відстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Громадська організація Автостоянка Промінь з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 року у справі №916/2448/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Громадської організації «Автостоянка «ПРОМІНЬ» про відстрочення виконання рішення від 21.03.2023 року у справі №916/2448/22.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник вказав, що в оскаржуваній ухвалі суд не надав правової оцінки щодо розгляду Господарським судом Одеської області справи №916/3119/22 за позовом Громадської організації «Автостоянка «ПРОМІНЬ» до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності на спірний об`єкт нерухомості (двоповерхову будівлю). Таким чином, на переконання скаржника, за умови задоволення позовних вимог Громадської організації «Автостоянка «ПРОМІНЬ» у справі №916/3119/22 поворот виконання рішення буде неможливим.

Також скаржник наголосив, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали жодним чином не надано правової оцінки фактичним обставинам щодо строку на добровільне виконання рішення суду першої інстанції, а саме те, що Державним виконавцем для виконання рішення було надано лише 10 днів, що є неможливим з огляду на об`єктивні обставини наявності комунікацій у спірному приміщенні.

В той же час, на думку апелянта, місцевим господарським судом під час постановлення ухвали, що оскаржується, також не взято до уваги і факт перебування частини спірного приміщення в оренді у Народного депутата, і факт залишення великої кількості автомобілів фізичних осіб без належної охорони, що може призвести до їх пошкодження сторонніми особами.

Окрім вказаного, Громадська організація «Автостоянка «ПРОМІНЬ» в апеляційній скарзі вказала, що на теперішній час на підставі постанови державного виконавця, заблоковано рахунок Громадської організації «Автостоянка «ПРОМІНЬ», що фактично унеможливлює громадську діяльність останньої.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.11.2023 року у справі №916/2448/22 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Автостоянка «Промінь», м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі №916/2448/22, призначив справу до судового розгляду.

05.12.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшов відзив (вх. №3469/23/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві Одеська міська рада вказала, що наявність іншої судової справи не є підставою для здійснення судом повороту виконання у цій судовій справі, що вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги Громадської організації «Автостоянка «Промінь» та їх суперечність положенням процесуального законодавства.

Також, на думку позивача, доводи відповідача щодо необґрунтованого 10 - денного строку на виконання рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки 10 - денний строк для виконання вимог виконавчого провадження є строком, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», а не власним рішенням державного виконавця. Водночас, як зазначила Одеська міська рада, постанова державного виконавця від 06.07.2023 року про відкриття виконавчого провадження № 72183343 є чинною та не скасовувалася, що свідчить про відсутність у Громадської організації «Автостоянка «Промінь» будь-яких законних підстав для невиконання вимог виконавчого провадження.

В той же час, Одеська міська рада акцентує увагу на тому, що накладення арешту на грошові кошти Громадської організації «Автостоянка «Промінь» є негативними наслідками, передбаченими положеннями Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з невиконанням боржником вимог виконавчого провадження, які настали виключно з вини самого боржника Громадської організації «Автостоянка «Промінь» через небажання останньої виконувати судове рішення, що набрало законної сили. Натомість, на переконання позивача, намагання Громадської організації «Автостоянка «Промінь» зазначити про такі негативні для неї обставини, як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, є не лише необґрунтованими та безпідставними, а й навпаки підтверджують свідоме небажання відповідача виконувати свої обов`язки, що очевидно не може бути покладено в підстави відстрочення виконання судового рішення.

Щодо доводів скаржника про те, що на частину спірного приміщення укладено договір оренди, позивач вказав, що ані копії відповідного договору, ані жодної інформації про його наявність відповідачем до суду жодної інстанції надано не було. Проте, свідоме невиконання свого обов`язку як сторони у справі та приховування Громадською організацією «Автостоянка «Промінь» наведених обставин жодним чином не може бути підставою для відстрочення виконання судового рішення. Більше того, на думку Ради, тягар негативних наслідків, які можуть настати для Громадської організації «Автостоянка «Промінь» як орендодавця, є цілком виправданий та пропорційний неналежному виконанню громадською організацією своїх процесуальних обов`язків.

Підсумовуючи викладене, Одеська міська рада за доводами відзиву наголосила, що враховуючи факт набрання рішення законної сила, відповідач за спливом 6 місяців з дня оголошення судом рішення, мав достатньо часу та можливості для вирішення всіх своїх побутових питань. Окрім того, невідомо за яких обставин та чи з дотриманням всіх передбачених положеннями чинного законодавства та дозвільних процедур Громадська організація «Автостоянка «Промінь» за власним бажанням встановлювала у самочинно збудованій адміністративній будівлі різноманітні кабелі та спостережні пункти. Інші особи учасники справи, своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, що викладені письмово, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, заяву Громадської організації «Автостоянка «Промінь» про відстрочення виконання рішення суду задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської міської ради заперечувала проти доводів апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду на офіційні електронні адреси сторін, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчується, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників осіб учасників справи, які не з`явилися до судового засідання.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Громадської організації «Автостоянка «Промінь», м. Одеса не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі №916/2448/22 не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У вересні 2022 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації «Автостоянка «Промінь», в якій просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ваховської Юлії Олегівни від 07.12.2020 №55547234 про державну реєстрацію права власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на об`єкт нерухомого майна адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки за адресою: м.Одеса, вул.Генерала Бочарова, 53, загальною площею 54,6 кв.м.; припинити право власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на зазначений об`єкт із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язати Громадську організацію «Автостоянка «Промінь» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку територіальної громади м.Одеси за адресою: м.Одеса, вул.Генерала Бочарова, 53, шляхом знесення самочинно збудованого на ній об`єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки.

Господарський суд Одеської області рішенням від 21.03.2023 року позов задовольнив повністю з підстав його обґрунтованості; визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ваховської Юлії Олегівни від 07.12.2020 року №55547234 про державну реєстрацію права власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, загальною площею 54,6 кв.м (РНОНМ: 2241380351101); припинив право власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на цей об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов`язав звільнити самовільно зайняту земельну ділянку територіальної громади м. Одеси, за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, шляхом знесення самочинно збудованого на ній об`єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки., а також стягнув з Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 7 443 грн.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.06.2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі №916/2448/22 залишив без змін, апеляційну скаргу Громадської організації Автостоянка Промінь без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі №916/2448/22 набрало законної сили 15.06.2023 року.

28.06.2023 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області були видані відповідні накази.

27.09.2023 року до Господарського суду Одеської області від Громадської організації Автостоянка Промінь надійшла заява (вх. суду № 2-1458/23) про відстрочення виконання рішення, в якій заявник просив суд постановити ухвалу, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 916/2448/23 на один рік, тобто до 21.03.2024 року включно.

Зазначена вище заява аргументована наступним:

- в Господарському суді Одеської області розглядається справа № 916/3119/23 за позовом Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності на об`єкт нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, в м. Одесі, а тому, результат розгляду даної справи може значно вплинути на виконання рішення у справі №916/2448/22;

- на території Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ наявний об`єкт нерухомості, одне з приміщень якої орендує Народний депутат України - ОСОБА_1 під офіс та особисту приймальню громадян. При цьому, в приміщені знаходяться його особисті речі та особисті речі його помічника, у тому числі ділова переписка в паперовому та електронному вигляді, що становить державну таємницю;

- примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області за № 916/2448/22 на даний час, фактично залишить без охорони та піддасть ризику належного збереження майна членів Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ;

- наведені обставини істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Одеської області у даній справі або роблять його фактично неможливим.

На підтвердження своєї правової позиції заявником подано копії наступних документів:

-Договору оренди нежитлових приміщень від 02.12.2021 року №02/12/2021, укладеного між відповідачем (орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (орендар), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове безоплатне користування частину нежитлового приміщення на першому поверсі площею____м. кв., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Бочарова, будинок 53, на умовах, визначених даним договором. Вказаний договір підписано сторонами, скріплено печаткою орендодавця. Відомостей щодо державної реєстрації права користування частиною нежитлового приміщення зазначений договір не містить;

-Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі №916/2448/22;

-Заяву Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ без номера та числа, адресовану Суворовському відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси, отриману відділом 23.08.2023 року, про неможливість виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2448/22 у зв`язку із тим, що частину будівлі орендує Народний депутат Артем Дмитрук та у цьому приміщенні знаходяться його особисті речі, які становлять державну таємницю.

04.10.2023 року до Господарського суду Одеської області від Одеської міської ради надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх. №34980/23), в яких позивач просив суд відмовити Громадській організації Автостоянка Промінь у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 916/2448/22.

Обґрунтовуючи свої заперечення Одеська міська рада послалася на наступні обставини:

-понад трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області, Громадською організацією „Автостоянка „Промінь не вживалося жодних дій, спрямованих на виконання вимог судового наказу;

-таке очевидне небажання Громадської організації „Автостоянка „Промінь виконувати рішення суду свідчить про недобросовісну поведінку заявника та на відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення;

-щодо оренди нежитлового приміщення за договором оренди від 02.12.2021 року №02/12/2021 Народним депутатом України Дмитруком А. Г., позивач зазначає, що заявник мав достатньо часу та можливості розірвати договір оренди нежитлових приміщень, проте свідомо проігнорував ці обставини, які зараз, на його думку, можуть ставити під загрозу обов`язковість судового рішення;

-позивач зауважив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 916/2448/22 не встановлено жодних обмежень щодо можливості вивезення з адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки будь-яких речей, що може бути зроблено у тому числі і самим народним депутатом України Дмитруком А.Г.;

-щодо належного збереження майна членів Громадської організації „Автостоянка „Промінь, позивач вказав, що діяльність у сфері організації та порядку паркування транспортних засобів на території м. Одеси здійснюється операторами на підставі договору балансоутримання місць для паркування, укладеного з КП „Одесграпспарксервіс, тоді як жодного договору балансоутримання місць для паркування відповідачу не надавалося протягом всього розгляду справи судами різних інстанцій, що взагалі ставить під сумнів законність провадження останнім діяльності у сфері паркування транспортних засобів;

-Одеська міська рада вважає, що Громадською організацією „Автостоянка „Промінь не наведено жодної обставини, яка б істотно ускладнювала або унеможливлювала виконання рішення суду, і доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджуються належними та достатніми доказами.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем до місцевого господарського суду надано копії наступних документів:

-Наказу про примусове виконання рішення суду від 28.06.2023 року №916/2448/22;

-Постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної Державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Прокіпець Марією Ігорівною від 06.07.2023 року в рамках виконавчого провадження №72183343;

-Постанови про арешт коштів боржника, винесеної Державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Прокіпець Марією Ігорівною від 29.09.2023 року в рамках виконавчого провадження №72183343;

-Повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 Кримінального кодексу України Рудницького Олександра Михайловича керівника Громадської організації Автостоянка Промінь;

-Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.07.2023 року №340972721, відповідно до якого внесено запис про знищення об`єкта речових прав на підставі рішення суду.

05.10.2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройконсалтинг надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх. №34189/23), в яких третя особа просила суд відмовити Громадській організації Автостоянка Промінь у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 916/2448/22.

Обґрунтовуючи вказані заперечення, Товариство з обмеженою відповідальністю „Стройконсалтинг посилалося на наступні обставини:

-відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення суду не вказано будь-яких підстав, які б свідчили про наявність обставин, що ускладнювали б виконання рішення або робили б таке виконання неможливим;

-будь-яких обставин, що свідчили б про поганий фінансовий стан відповідача також не зазначено, а докази такого стану не надані, стихійні лиха у місті Одесі не відбувались;

-розгляд справи № 916/3119/23 не є підставою для відстрочення виконання рішення уданій справі, а наявність в оренді у громадянина України ОСОБА_1 приймальні не свідчить про неможливість виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 916/2448/22;

-наявність транспортних засобів поблизу будівлі, що підлягає знесенню, також не свідчить про необхідність відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у даній справі.

Оскаржуваною ухвалою Господарський суд Одеської області 12.10.2023 року у справі №916/2448/22 відмовив Громадській організації Автостоянка Промінь у задоволені заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі і наявність або відсутність обставин на підтвердження або спростування підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі №916/2448/23.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Зі змісту ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. по справі №11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, за приписами ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

В той же час, надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судова колегія наголошує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

При цьому, варто зазначити, що передбачені процесуальним законодавством обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку закон відносить на розсуд суду.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарський суд Одеської області рішенням від 21.03.2023 року у справі №916/2448/22 позовні вимоги Одеської міської ради задовольнив повністю; визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ваховської Юлії Олегівни від 07.12.2020 року №55547234 про державну реєстрацію права власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, загальною площею 54,6 кв.м (РНОНМ: 2241380351101); припинив право власності Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на цей об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов`язав звільнити самовільно зайняту земельну ділянку територіальної громади м.Одеси, за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, шляхом знесення самочинно збудованого на ній об`єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки., а також стягнув з Громадської організації «Автостоянка «Промінь» на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 7 443 грн.

Зазначене рішення набрало законної сили та на його виконання Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

Заявник, 27.09.2023 року звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відстрочення виконання рішення, в якій просив суд постановити ухвалу, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 916/2448/23 на один рік, тобто до 21.03.2024 року включно.

При цьому, заява про відстрочення виконання рішення суду у даній справі заявником обґрунтована трьома моментами, а саме тим, що в Господарському суді Одеської області розглядається справа № 916/3119/23 за позовом Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності на об`єкт нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, в м. Одесі, а тому, результат розгляду даної справи може значно вплинути на виконання рішення у справі №916/2448/22; на території Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ наявний об`єкт нерухомості, одне з приміщень якої орендує Народний депутат України - ОСОБА_1 під офіс та особисту приймальню громадян. При цьому, в приміщені знаходяться його особисті речі та особисті речі його помічника, у тому числі ділова переписка в паперовому та електронному вигляді, що становить державну таємницю; та тим, що примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області за № 916/2448/22 фактично залишить без охорони та піддасть ризику належного збереження майна членів Громадської організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ.

Отже, заявник, звертаючись із вказаною заявою, вважає, що наведені ним обставини істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Одеської області у даній справі та роблять його фактично неможливим.

Водночас, відмовляючи відповідачу у задоволенні його заяви про відстрочення виконання судового рішення, місцевий господарський суд фактично дійшов висновку про те, що наведені відповідачем обставини не є належними підставами, підтвердженими доказами, для відстрочення рішення суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з ухваленим судовим рішенням суду першої інстанції та не приймає доводи скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі, враховуючи таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Так, переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, судова колегія зазначає, що Господарським судом Одеської області у даному разі правомірно визначено факт того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі (наявність іншого провадження, орендні відносини з третьою особою, необхідність охорони майна сторонніх осіб).

При цьому, колегія суддів зауважує, що наявність судового провадження з інших підстав та предмету позову але між тими самими сторонами, не є підставами для відстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі, оскільки такі дії, в свою чергу порушать права та охоронювані законом інтереси особи, яка за наслідками розгляду справи їх відновила та прагне виконати шляхом, встановленим чинним законодавством. Тобто, у даному разі буде порушено принцип «правомірного очікування» сторони, яка постраждала внаслідок неправомірних дій відповідача.

Відтак, у даному разі, враховуючи те, що відповідач не скористався своїм правом ані на подання зустрічного позову в межах даної справи з цього приводу, доводи останнього щодо неможливості повороту судового рішення внаслідок можливого задоволення його позовних вимог в межах справи №916/3119/23, не приймаються судовою колегією як належні та обґрунтовані.

Також, за доводами апеляційної скарги, Громадська організація наполягає на тому, що для виконання рішення суду у даній справі Державним виконавцем було надано недостатньо часу, а саме, лише 10 днів, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2023 року.

Проте, таке твердження відповідача у даному разі не слугує підставою для ревізії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки у цьому разі питання, поставлені заявником, стосуються відстрочення виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Дії ж Державного виконавця, а саме: відкриття виконавчого провадження, встановлення строків на добровільне виконання рішення суду, тощо регулюються, окрім основних норм чинного законодавства, спеціальними вимогами Закону України «Про виконавче провадження». В межах даної справи відповідач рішення, дії або бездіяльність Державного виконавця не оспорював, з огляду на що вказане позбавляє судову колегію, відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, надавати правову оцінку діям такого виконавця, що, в свою чергу, не доводить того, що зазначена обставина якимось чином утруднить виконання судового рішення або зробить його виконання неможливим.

Щодо наявності у відповідача орендних відносин із третьою особою, за твердженням скаржника з Народним депутатом Дмитруком А., судова колегія зауважує, що зазначена ним обставина не є виключною підставою для відстрочення судового рішення, оскільки наявність у контрагента договору обов`язків по відношенню до іншої сторони у даному разі жодним чином не впливає на правовідносини відповідача, які склалися у нього з Одеською міською радою в рамках даної справи. До того ж, наданий заявником договір оренди, укладений з фізичною особою, взагалі не містить будь-яких умов щодо наявності в орендованому приміщенні документів, зберігання яких тощо, як зазначає апелянт, може мати у якості наслідків виконання рішення суду по даній справі можливе порушення державної таємниці. Тому ці твердження також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не доведені суду належними та допустимими доказами по справі ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Також потребують відхилення доводи скаржника щодо наявності підстав для відстрочення виконання судового рішення у зв`язку із здійсненням ним діяльності по охороні майна (автомобілів) членів Громадської організації та комунікаційних складових, оскільки такі твердження не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення у даній справі.

Отже, з огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову Громадській організації „Автостоянка „ПРОМІНЬ у задоволенні його заяви про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік до 21.03.2024 року включно, а доводи, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції відхилені та не прийняті до уваги, оскільки є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Громадської організації «Автостоянка «Промінь», м. Одеса такою, що не потребує задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі №916/2448/22 такою, що відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284, ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Автостоянка «Промінь», м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі №916/2448/22 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі №916/2448/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 18.12.2023 року.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Г.П. Разюк А.І. Ярош