Рішення

від 08.12.2023 по справі 460/454/19

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/454/19

Провадження №2/944/118/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2023 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Романик Ю.В.

прокурора Бучко Р.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Зубач А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові цивільну справу за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_2 , треті особи Мисливсько-рибальське господарство «Майдан», ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, про витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

позивач Яворівська КЕЧ району звернулась в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про, з урахуванням уточнених позовних вимог, витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що об`єкти нерухомого військового майна, що знаходяться у військовому містечку № НОМЕР_1 у межах Яворівського навчального центру (Міжнародного центру миротворчості та безпеки) за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Верещиця є державною власністю. Повноваження власника в даному випадку виконує Міністерство оборони України в особі Яворівської КЕЧ району. Зазначає, що земельна ділянка площею 107,2 га, яка розташована в Яворівському навчальному центрі Збройних Сил України (Міжнародному центрі миротворчості та безпеки), у с.Верещиця увійшла до складу госпрозрахункового військового містечка № НОМЕР_1 Старицького гарнізону. На вказаній земельній ділянці збудовані приміщення та будівлі за рахунок коштів Міністерства оборони України. Однак тривалий період часу нерухомим майном, яке знаходилось у військовому містечку № НОМЕР_1 та було в оперативному управлінні Яворівської КЕЧ району, користувалось мисливсько-рибальске господарство «Майдан» за відсутності щодо цього правових підстав, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Яворівській КЕЧ району стало відомо, що власником нерухомого майна, що знаходиться у військовому містечку АДРЕСА_1 , а саме житлового будинку - будівлі З-1 загальною площею 53,3 кв.м. (житлова площа - 37,8 кв.м.), що складається з трьох житлових кімнат та кухні є ОСОБА_2 , який має у своїй приватній спільній частковій власності 1/2 частки. Дане спірне майно ОСОБА_2 придбав на підставі Договорів купівлі-продажу Р. №777 від 29.07.2010 року та Р. 773 від 29.07.2010 року у ОСОБА_3 , яка в свою чергу придбала це майно у Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» на підставі Договору купівлі продажу №658 від 16.07.2010 року. Площа будівлі змінено з 53,3 кв.м. на 71,0 кв. м. у зв`язку з прибудовою гаража загальною площею 21,4 кв.м.

Зазначає, що Міністерство оборони України в особі Яворівської КЕЧ району не давало свого волевиявлення на відчуження вказаного спірного нерухомого майна. А в результаті винесених судових рішень Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 та Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 скасовано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року №12 «Про оформлення права власності», що було підставою для видачі свідоцтва про право власності й відповідної реєстрації права власності на спірне майно. Оскільки спірне майно вибуло з володіння державної власності поза волі власника - держави Україна, в особі Міністерства оборони України, із покликанням на ст. 387, 388 ЦК України, просить витребувати у ОСОБА_2 спірний будинок на корить Яворівської КЕЧ району. Вважає, що неповернення нерухомого майна у власність держави в подальшому породжуватиме порушення її прав та інтересів щодо володіння, а також призведе до існуючої загрози подальшого відчуження спірного нерухомого майна - житлової будівлі АДРЕСА_2 , іншими особами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Карпин І.М.

Ухвалою судді Карпин І.М. від 04.02.2019 позовну заяву залишено без руху. На виконання даної ухвали 05.04.2019 до суду позивачем надана заява про усунення недоліків. Оскільки позивачем неповністю виправленні недоліки відповідно до ухвали, тому 08.04.2023 позовну заяву залишено без руху, після усунення недоліків заявою поданою позивачем 24.05.2019, ухвалою судді Яворівського районного Львівської області від 50.05.2019 відкрито загальне позовне провадження у даній справі та ухвалено залучити до участі у справі Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» та ОСОБА_3 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

05.11.2019 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому той вказує, що розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 17.10.1964 р. № 1555-р. виділено Окружній раді всеармійського військового мисливського товариства Прикарпатського військового округу, правонаступником якого є Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України земельну ділянку площею 48 га. На виконання зазначеного розпорядження, 25.11.1964 між Старицьким військовим лісництвом та Окружною радою всеармійського військового мисливського товариства Прикарпатського військового округу укладено Договір про передачу земельної ділянки. На вказаній земельній ділянці упродовж 1960-х - 1990-х років Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України за власні кошти збудовано об`єкти нерухомого майна. У 2000-ому році Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України створено Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» за рахунок передачі до статутного фонду останнього вищевказаних збудованих об`єктів нерухомого майна. Опісля цього, на підставі наказу Міністра оборони України № 51 від 23.02.1999 між Міністерством оборони України та Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України 03.07.2000 було укладено Генеральну угоду про співробітництво в галузі організації та розвитку мисливського та стрілецько-стендового спорту, спортивного рибальства, туризму, ведення мисливського та рибальського господарства. Тобто об`єкти нерухомого майна в с.Верещиця Яворівського району Львівської області на ділянці військового містечка НОМЕР_1 (серед яких спірний житловий будинок № 3 літ. З-1) були збудовані за рахунок товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, яким надалі було створено Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» та передано до статутного фонду останнього вказані об`єкти нерухомого майна. Відтак, Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» володіло нерухомим майном законно, на підставі правомірно оформленого за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан» права власності на нерухоме майно за рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26.01.2009. Таким чином, на думку представника відповідача, спірний об`єкт нерухомого майна був отриманий ОСОБА_2 внаслідок укладення двох договорів купівлі-продажу у відповідності до вимог чинного законодавства. Зважаючи на безпідставність вимог позивача, який не є власником, та правомірність володіння відповідачем спірним об`єктом нерухомого майна, просить у позові відмовити.

Окрім цього,24.03.2020представником відповідача ОСОБА_4 подано заявупро застосуваннястроків позовноїдавності вякій зазначає,що 30.10.2014постановою Львівськогоапеляційного адміністративногосуду усправі №6151/14скасовано рішенняВиконавчого комітетуІвано-Франківськоїселищної радиЯворівського районуЛьвівської області№ 12від 26.01.2009«Про оформленняправа власностіна будівліта приміщенняу с.Верещиця заМисливсько-рибальськимтовариством «Майдан».До складумайна,на якебуло оформленоправо власностівказаним скасованимрішенням Виконавчогокомітету Івано-Франківськоїселищної ради,входить спірнийжитловий будинок,право власностіна якийналежить ОСОБА_2 відповідно додоговорів купівлі-продажуР.№ 773,від 29.07.2010та Р.№ 777,від 29.07.2010. Зогляду нате,що ЯворівськаКЕЧ районубула стороноюу справі№ 6151/14,предметом споруу якійбуло такожналежне ОСОБА_2 нерухоме майно,вважає,що строкпозовної давностіщодо вимогпозовної заявиу справі460/454/19сплив ще30.10.2017.Всупереч зазначеному, Яворівська КЕЧ (району) звернулась з позовною заявою до суду 29.01.2019, тобто з порушенням встановлених законом вимог щодо строку позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на сплив строків позовної давності.

11.12.2020 ухвалою Яворівського районного суду Львівської області за клопотанням представника відповідача Зубача А.З. провадження по справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, треті особи: Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України, Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та визнання права власності на нерухоме майно.

У зв`язку із припиненням судді Яворівського районного суду Львівської області Карпин І.М. здійснення повноважень судді по відправленню правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку призначення на посаду судді, відповідно до розпорядження керівника апарату №563 від 01.11.2021 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» справу повторно розподілено між суддями і відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було розподілено та передано на розгляд судді Колтуну Ю.М.

17.01.2022 суддею Яворівського районного суду Львівської області Колтуном Ю.М. винесено ухвалу про прийняття даної справи до свого провадження та проведення судового розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Від заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Р.Бучко 19.04.2022 надійшло письмове клопотання у якому просить допустити заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону до участі у розгляді справи № 460/454/19 на підставі ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», враховуючи, що предметом спору у даній справі є повернення у державну власність об`єктів нерухомого майна та рішення у даній справі може суттєво вплинути на інтереси держави у цих відносинах, а інтереси держави у справі не захищаються уповноваженим органом державної влади.

Ухвалою суду від 17.05.2022 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції.

09.11.2022 від заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Р.Бучко надійшли письмові пояснення, у яких представник просить задовольнити позов у повному обсязі. У письмових поясненнях представник зазначає, що спірне майно з моменту його створення у 1980-их роках належало і належить до державної власності, збудоване на земельній ділянці відведеній Міністерству оборони України та входить до складу військового містечка, що перебуває у користуванні та розпорядженні Міністерства оборони України за державні кошти. Так, на підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради Львівської області від 24.01.1980 № 20 «Про видачу державного акту на право користування землею Янівській квартирно-експлуатаційній частині району» Янівській КЕЧ району, як структурному підрозділу Міністерства оборони України, видано державний акт на право користування земельною ділянкою площею 39163,82 га Б № 040634 у Яворівському районі Львівської області та затверджено встановлені межі користування. Виходячи зі змісту правовідносин, що існували до проголошення незалежності України, все майно, у тому числі й спірне, належало до державної власності. А відповідно до Закону України «Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» і Акту проголошення незалежності України це майно стало державною власністю України. При цьому, жодних рішень уповноваженими органами щодо відчуження спірного майна чи передачі його у комунальну чи приватну власність не приймалося. За таких обставин вказане майно було та залишається державним. Водночас, згідно з відомостями реєстру прав власності на нерухоме спірне майно зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договорів, стороною яких не був власник майна - держава, в особі Міністерства оборони України, а відтак вимога про витребування вказаного майна згідно зі ст.388 ЦК України на користь державної власності є цілком обґрунтованою.

Від представника позивача Яворівської КЕЧ району 23.02.2023 подано заяву про зміну предмета позову відповідно до якої позивач просить змінити предмет позовних вимог у справі та просить суд витребувати від ОСОБА_2 на користь Яворівської квартирно-есплуатаційної часини (району) житловий будинок АДРЕСА_3 .

27.03.2023 ухвалою суду у справі прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами суду від 10.11.2023 року повернуто до стадії підготовчого провадження, залучено до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Третя особа Міністерство оборони України 07.12.2023 скерувало на адресу суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких рішенням Господарського суду м.Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375, залишеним у силі постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 року задоволено позов заступника Генерального прокурора Українив інтересах держави в особі Міністерства облорони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України щодо зобов`язання відповідача провести інвентаризацію майна колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Ссил СРСР, оцінити вказане майно і повернути його на користь Міністерства оборони України, у тому числі 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу. Наказом Міністра оборони України №302 від 12.06.2020 створено комісію про проведення інвентаризації та прийому-передачі майна, що належило військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР. При цьому, міністерство зазначає, що жодних рішень уповноваженими органами державної влади України щодо відчуження вказаного майна чи передачі його у комунальну або приватну власність не приймалося. Жодних правочинів щодо відчуження цього майна на користь приватних осіб уповноваженими органами державної влади України не укладалося. Жодного іншого способу (в обхід рішення уповноваженого органу та відповідно до законодавства України), на будь-яких об`єкт нерухомого майна, розташований на території України, який у зв`язку з розпадом СРСР став державною власністю міг би перейти у приватну власність законодавством України не передбачено. За таких обставин вказане майно було та залишається державним. Водночас, з наявних у справі матеріалів убачається, що спірне майно перейшло у власність ОСОБА_2 на підставі договорів, стороною яких не був власник майна - держава в особі Міністерства оборони України.Як передбачено ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. А відтак, вимога про витребування вказаного майна на користь державної власності є цілком обгрунтованою. Окрім того, Міністерство оборони України подало до суду клопотання в якому просить розгляд справи проводити без участі його представника.

У судовому засіданні прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону заперечив щодо застосування позовної давності, надав пояснення, що відповідають змісту позовної заяви, письмових пояснень, підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, що наведені у позовній заяві. Окрім цього, представник позивача у судовому засіданні зазначила, Яворівська КЕЧ району звернулася до суду у межах строків позовної давності, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Зубач А.З., в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, в обґрунтування своїх заперечень навів пояснення аналогічні викладеним у відзиві та заяві про застосування позовної давності, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи мисливсько-рибальського господарства «Майдан» та третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про розгляд даної справи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно сформованої 19.09.2018 № 138302622 та Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна до листа ФДМУ від 23.08.2018 № 10-15-17260, власником єдиного майнового комплексу, військового містечка № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , до складу якого входить житловий будинок З-1, загальною площею 71,0 кв.м., є Міністерство оборони України, а балансоутримувачем зазначеного майна є Яворівська КЕЧ району.

Відповідно до Інформаційної довідки № 148513944 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 07.12.2018, житловий будинок будівля Майдану літ.З-1 площею 53,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки № 138302622 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 19.09.2018, житловий будинок будівля Майдану літ.З-1 площею 53,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 .

Дане спірне майно ОСОБА_2 придбав на підставі договорів купівлі-продажу від 29.07.2010№773 і №777, посвідчених приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Тіхоновим В.А., у ОСОБА_3 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) зазначено, що «можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 202/2593/19 (провадження № 61-8406св21) зазначено, що «право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17). За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. З аналізу статті 388 ЦК України випливає, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок був неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2110/15-ц та № 522/2201/15-ц (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18 відповідно). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, викладений правовий висновок, згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння)»

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

Отже, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір з порушенням закону, а й коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Звертаючись до суду із вказаним позовом з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, Яворівська КЕЧ району просить витребувати у відповідача ОСОБА_2 спірне нерухоме майно, як таке, яке вибуло з володіння позивача поза його волею і було придбане відповідачем у ОСОБА_3 , яка в свою чергу придбала це майно у Мисливсько-рибальського господарства «Майдан», яке не мало права на відчуження даного майна.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2023 постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року у справі №2а-23/11, 2а/460/6/2013 у частині задоволення позовної вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 №12 "Про оформлення права власності" скасовано та прийнято в цій частині нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2022 в частині відмови у позові змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 залишено без змін.

Відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2023 у зазначеній дальше частині залишена без змін, судом установлено, що будівлі, право власності на які рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26.01.2009 року «Про оформлення права власності» визнано за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан», збудовані протягом 1960-1990 років Всеармійським військовим мисливським товариством Прикарпатського військового округу на земельних ділянках, які належать до земель оборони та перебувають на обліку Яворівської КЕЧ району.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 18 від 13.01.1995 року «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» Міністерство оборони України визначено органом управління підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Таким чином, на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління щодо розташованих на території України об`єктів власності Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зі складу якого у 1992 році вийшли ради військово-мисливських товариств (далі ВМТ) військових округів, проте, грошові кошти, матеріальні цінності, залишені після ліквідації ВМТ, в розпорядження Міністерства Оборони України не перейшли, а перейшли в користування створеного в березні того ж року Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, до складу якого увійшло Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України.

Відповідно до ст.326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

В даному випадку такими державними органами є Міністерство оборони України та Яворівська КЕЧ району, якій на праві оперативного управління належить спірне майно.

Аналогічні висновки містяться у пунктах 4.7, 4.15 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2023, відповідно до яких установлено, що спірне майно фактично є державною власністю, а державними органами яким на праві оперативного управління належить спірне майно є Міністерство оборони України та Яворівська КЕЧ району.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірне майно є державним та таким що має статус військового майна, перебуває на балансі Яворівської КЕЧ району на рахунку № 1110.1 «Будинки одноквартирні масової забудови», що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток до листа ФДМУ від 23.08.2018 №10-15-17260).

Судом не встановлено доказів про прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо відчуження спірного майна.

Вказані встановлені обставини свідчать про відсутність у діях власника спірного державного майна волі на їх передачу іншій особі, що в свою чергу вказує на можливість витребування вказаного майна від добросовісного набувача.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод для витребування спірного майна у ОСОБА_2 як добросовісного набувача відповідно до частини 1 статті 388ЦК України.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивач Яворівська КЕЧ району не має прав на спірне майно та відсутність порушення його прав, то такі є безпідставними з огляду на таке.

Судом установлено, що спірне майно є державним та таким, що має статус військового майна, перебуває на балансі Яворівської КЕЧ району на рахунку № 1110.1 «Будинки одноквартирні масової забудови».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Згідно зі статтею 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, Яворівська КЕЧ району не є власником спірного майна, а є його правомірним (титульним) володільцем та користувачем. Будучи титульним володільцем майна, що становить предмет спору, Яворівська КЕЧ району вправі вимагати надання судового захисту такому праву нарівні з власником, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано власнику такого майна.

Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.07.2023 у справі № 201/12927/17 (провадження № 61-3173св21), а тому даний висновок, у відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, враховується судом при вирішенні даного спору.

Оскільки обраний Яворівською КЕЧ району спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин та перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України не убачається, позов про витребування спірного майна підлягає задоволенню.

Щодо застосування строків давності, то суд виходить з такого.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України, визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що про порушення свого права позивачу стало відомо із тексту апеляції скарги поданої відповідачем 04.10.2018 до Західного апеляційного господарського суду у справі №914/130/16.

При цьому, суд звертає увагу на те, що спірне майно згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно сформованої 19.09.2018 № 138302622 зареєстровано та набуло статусу військового майна 26.02.2018, а тому саме з цією датою слід пов`язувати момент виникнення права позивача на звернення до суду з позовом про витребування майна з незаконного чужого володіння у порядку, передбаченому ст.388 ЦК України.

За таких обставин, заява представника відпоавідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

З урахуванням задоволення позову та на підставі статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 6330,00 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_2 , треті особи Мисливсько-рибальське господарство «Майдан», ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

Витребувати від ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь на Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81000, м. Яворів, вул. Львівська, 19, Львівської області код ЄДРПОУ 07930854) житловий будинок АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81000, м. Яворів, вул. Львівська, 19, Львівської області код ЄДРПОУ 07930854), сплачений судовий збір в розмірі 6330 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач Яворівська квартирно-експлуатаційна часина (району), адреса: 81000, м. Яворів, вул. Львівська, 19, код ЄДРПОУ 07930854.

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_5 .

Треті особи:

Міністерство оборони України, адреса: 03168, м.Київ пров.Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022;

Мисливсько-рибальське господарство «Майдан», адреса: 81052, с. Верещиця, вул. Майдан,6, Яворівський район Львівська область, код ЄДРПОУ 30765300;

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Повне рішення суду складене і підписане 18 грудня 2023 року.

Суддя Ю.М.Колтун