Рішення

від 12.12.2023 по справі 922/3718/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023м. ХарківСправа № 922/3718/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМИР" про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Пересунько О.В.

відповідача - Захаров В.В., Гутянський Т.А.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "РКТК" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ЕКОМИР", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 831.268,25 грн, з яких: сума основного боргу - 587.189,00 грн; штраф - 234.875,60 грн; інфляційні втрати - 4.087,87 грн; 3% річних - 5.115,78 грн.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині відшкодування вартості

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/3718/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/3718/23 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/3718/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 22.11.2023 у справі №922/3718/23 була оголошена перерва на 12.12.2023 о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні по суті 12.12.2023 позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Присутні в судовому засіданні по суті 12.12.2023 представники відповідача проти позовних вимог заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просять суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідач, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між ПрАТ "РКТК" (замовник) та ТОВ "ЕКОМИР" (виконавець) був укладений Договір про надання послуг від 01.12.2020 №103 (надалі - Договір). Згідно з його умовами виконавець зобов`язався надати послуг з організації та забезпечення приймання вторинної сировини (гофротара, що була у використанні, змішаний папір, вживаний поліетилен, поліпропілен та інші), що належить замовнику на праві власності, від постачальників, які вказуються в додатках до даного Договору (постачальник), сортування такої вторинної сировини, її пресування і завантаження в транспортний засіб перевізника, названого замовником, а замовник оплатити надані послуги, відповідно до умов цього Договору.

Виконавець повідомлений, що вторинна сировина, що є об`єктом надання послуг, є власністю замовника на підставі договорів, укладених між замовником і постачальниками; право розпорядження і право власності на вторинну сировину від замовника до виконавця не передається; виконавець зобов`язаний забезпечувати збереження вторинної сировини з моменту прийняття і до моменту передачі замовникові і несе грошову відповідальність за втрату або пошкодження такої вторинної сировини в розмірі її вартості (пункт 1.4. Договору).

Згідно з підпунктом 4.2.7. пункту 4.2. Договору виконавець зобов`язаний вживати всіх заходів щодо збереження вторинної сировини, приміщень, обладнання, матеріалів, наданих йому замовником, та відповідати за його втрату або пошкодження.

У разі, коли за даними перевірки постачальника і замовника, буде виявлено невідповідність між кількістю прийнятої виконавцем від постачальників вторинної сировини і кількістю вторинної сировини, яку виконавець передав замовникові, виконавець сплачує замовникові вартість вторинної сировини якої бракує і, окрім цього, сплачує на користь замовника штраф у розмірі 40% від вартості відсутньої вторинної сировини. Відповідальність за даним пунктом не застосовується, якщо при знятті фактичних залишків у складських приміщеннях відповідна різниця буде виявлена в наявності (пункт 5.4. Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє впродовж трьох років, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до Акту звірки давальницької сировини за Договором між ПрАТ "РКТК" та ТОВ "ЕКОМИР" станом на 23.02.2022 залишок давальницької сировини становив 205.384,065 кг.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 02.05.2023 №11/453, в якому повідомив останнього, що згідно з обліковими даними ПрАТ "РКТК" залишок вторинної сировини у ТОВ "ЕКОМИР" становить 89.677,07 кг. У зв`язку з чим вимагав впродовж 14 календарних днів повернути вторинну сирову в кількості 89.677,07 кг або компенсувати її вартість у розмірі 587.189,00 грн.

Втім, відповідач відповіді на лист не надав, вторинну сировину в кількості 89.677,07 кг не повернув, її вартість у зв`язку з неповерненням не компенсував.

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вартості вторинної сировини, а також штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що через проведення бойових дій внаслідок пожежі була знищена вторинна сировина в загальній кількості 77.980,00кг, яка перебувала у ФОП Співака В.С. (9.120,00 кг) та ТОВ "Північресурс" (68.860,00 кг) на підставі укладених з ТОВ "ЕКОНОМИР" договорів підряду від 31.05.2021 №51 та від 19.09.2021 №93. Таким чином, мають місце обставини непереборної сили, що підтверджується відповідними сертифікатами Харківської ТПП, а отже відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до відшкодування вартості вторинної сировини, котра була ним отримана на підставі укладеного Договору, проте не повернути ним на вимогу позивача.

Так, залишок вторинної сировини у відповідача станом на 23.02.2022 становив 205.384,065 кг, що підтверджується підписаним між ПрАТ "РКТК" та ТОВ "ЕКОМИР" Актом звірки давальницької сировини за Договором.

Як зазначає позивач у позовній заяві в період до 17.06.2022 відповідачем була повернута вторинна сировина в кількості 115.507,00 кг. Залишок неповернутої відповідачем позивачу вторинної сировини становить 89.677,065 кг вартістю 587.189,00 грн, про що свідчить бухгалтерська довідка ПрАТ "РКТК" від 26.07.2023 №11/526.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свої зобов`язань за Договором в частині підготовки вторинної сировини до відвантаження, позивач звернувся до відповідача з листом від 02.05.2023 №11/453, в якому вимагав впродовж 14 календарних днів повернути вторинну сирову в кількості 89.677,07 кг або компенсувати її вартість у розмірі 587.189,00 грн.

Оскільки відповідач не вчинив жодних дій з повернення вторинної сировини, позивач стверджує, що в нього виникло право на відшкодування повної вартості вторинної сировини, залишок якої знаходився у відповідача.

Втім, суд частково погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Умовами пункту 1.4. Договору передбачено, що виконавець ТОВ "ЕКОМИР" зобов`язаний забезпечувати збереження вторинної сировини з моменту прийняття і до моменту передачі замовникові і несе грошову відповідальність за втрату або пошкодження такої вторинної сировини в розмірі її вартості.

Також, згідно з підпунктом 4.2.7. пункту 4.2. Договору виконавець зобов`язаний вживати всіх заходів щодо збереження вторинної сировини, приміщень, обладнання, матеріалів, наданих йому замовником, та відповідати за його втрату або пошкодження.

Виходячи з аналізу зазначених пунктів Договору на відповідача покладений обов`язок зі збереження вторинної сировини, отриманої від позивача. У випадку її пошкодження або втрати, відповідач також несе грошову відповідальність у розмірі вартості такої вторинної сировини.

З огляду на це, заявляючи вимогу про відшкодування вартості вторинної сировини, позивач повинен довести належними та допустимими доказами факт пошкодження або втрати такої сировини відповідачем у заявленому обсязі. Відповідно відповідач повинен або підтвердити факт пошкодження/втрати вторинної сировини або спростувати цю обставину.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У статті 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З наданих сторонами під час розгляду даної справи доказів судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт пошкодження або втрати відповідачем вторинної сировини саме в кількості 89.677,07кг. Дана обставина ґрунтується виключно на показниках бухгалтерського обліку позивача (довідка від 26.07.2023 №11/526) та неповерненні такої сировини на вимогу позивача протягом 14 календарних днів. Натомість, у матеріалах справи відсутні докази (опис вкладення до цінного листа, квитанція, фіскальні чеки тощо), які б свідчили про надсилання листа ПрАТ "РКТК" 02.05.2023 №11/453 за місцезнаходженням ТОВ "ЕКОМИР", проте в матеріалах справи наявний опис вкладення позовної заяви з додатками від 17.08.2023 року.

Разом із тим, відповідач не заперечує, що залишок вторинної сировини за Договором, котрий перебував в нього, складав 89.677,07 кг. Натомість, частина вторинної сировини в кількості 9.120,00 кг та 68.860,00 кг, котра перебувала у ФОП Співака В.С. та ТОВ "Північресурс" на підставі укладених з відповідачем Договорів підряду від 31.05.2021 №51 та від 19.09.2021 №93, була знищена внаслідок пожежі.

Таким чином, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що загальна кількість вторинної сировини, яка була ним втрачена за Договором, становить 77.980,00 кг. Крім того, факт пошкодження вторинної сировини в загальній кількості 77.980,00 кг також підтверджується наданими відповідачем сертифікатами Харківської торгово-промислової палата №№6300-23-4439, 6300-23-4440.

Частиною першою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на викладене, враховуючи що умовами Договору передбачений обов`язок відповідача забезпечити збереження вторинної сировини з моменту її прийняття і до моменту передачі позивачу, суд дійшов висновку про те, що у відповідача виник обов`язок по відшкодуванню вартості такої сировини в кількості 77.980,00 кг.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд відхиляє, з огляду на наступне.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Згідно з наданим ТОВ "ЕКОМИР" сертифікатом від 13.11.2023 №600-23-4443 про форс-мажорні обставини, виданим Харківською торгово-промисловою палатою, підтверджується неможливість виконання відповідачем зобов`язання щодо надання послуги з організації та забезпечення сортування вторинної сировини, її пресування і завантаження в транспортний засіб перевізника, названого замовником, готової продукції: макулатури МС-5Б1 (табачний ящик), МС-5Б3 з підприємства ПрАТ "Філіп Морріс Україна". Разом із тим, предметом розгляду даної справи є відшкодування вартості вторинної сировини, а не неможливість виконання ТОВ "ЕКОМИР" своїх зобов`язань за Договором. У зв`язку з чим, наданий відповідачем сертифікат від 13.11.2023 №600-23-4443 про форс-мажорні обставини не приймається судом в якості доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин.

Надані відповідачем інші сертифікати №6300-23-4439 та №6300-23-4440 також не приймаються судом в якості доказів наявності форс-мажорних обставин, оскільки вказані сертифікати видані на ім`я ФОП Співака В.С. та ТОВ "Північресурс" та стосуються неможливості виконання своїх зобов`язань за Договорами підряду від 31.05.2021 №51 та від 19.09.2021 №93, укладених з ТОВ "ЕКОМИР".

Окрім цього, доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, як то передбачено пунктом 6.2. Договору, матеріали справи також не містять. Таким чином, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин є необґрунтованим та помилковим.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/366/21 від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2304/14.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

На підставі наведених норм судом здійснено оцінку доказів, які надані позивачем та відповідачем на підтвердження свої правової позиції. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази підтверджують факт втрати відповідачем вторинної сировини в кількості 77.980,00 кг. За розрахунок суду вартість втраченої вторинної сировини становить 510.598,78 грн ((587.189,00 грн/89.677,065 кг)*77.980,00 кг). В іншій частині позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту втрати відповідачем вторинної сировини в кількості 11.697,065кг, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування відповідачем її вартості 76.590,24 грн. При цьому, в судовому засіданні по суті 12.12.2023 представник відповідача підтвердив, що у ТОВ "ЕКОМИР" знаходиться на обліку ця кількість вторинної сировини та така може бути завантажена в транспортний засіб перевізника, вказаного ПрАТ "РКТК".

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 510.598,76 грн вартості вторинної сировини законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині (76.590,22 грн) позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім вартості вторинної сировини позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку (штраф) у розмірі 234.875,60 грн, а також інфляційні втрати в сумі 4.087,87грн та 3% річних у сумі 5.115,78 грн.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Пункту 5.4. Договору передбачено, що у разі коли за даними звірки постачальника і замовника, буде виявлено невідповідність між кількістю прийнятої виконавцем від постачальників вторинної сировини і кількістю вторинної сировини, яку виконавець передав замовникові, виконавець сплачує замовникові вартість вторинної сировини якої бракує і, окрім цього, сплачує на користь замовника штраф у розмірі 40% від вартості відсутньої вторинної сировини. Відповідальність за даним пунктом не застосовується, якщо при знятті фактичних залишків у складських приміщеннях відповідна різниця буде виявлена в наявності.

Виходячи з положень пункту 5.4. Договору підставою для відповідальності виконавця у вигляді сплати штрафу в розмірі 40% є виявлення невідповідності між кількістю прийнятої виконавцем від постачальників вторинної сировини і кількістю вторинної сировини, яку виконавець передав замовникові. Така невідповідність встановлюється за даним звірки постачальника та замовника.

Разом із тим матеріали справи не містять, а позивачем не надано до суду доказів проведення ним відповідної звірки з постачальником (постачальниками), та, відповідно, встановлення невідповідності прийнятої вторинної сировини від постачальників з переданою виконавцю. А отже, відсутні підстави для нарахування відповідачу штрафу на підставі пункту 5.4. Договору.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 234.875,60 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 5.1115,78 грн та інфляційні втрати в розмірі 4.087,87 грн за період з 02.05.2023 до 15.08.2023.

Умовами Договору не встановлений строк з настанням якого відповідач повинен відшкодувати вартість вторинної сировина, а тому для встановлення такого строку суд виходить із загальних положень, визначених у статті 530 ЦК України.

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять лист ПрАТ "РКТК" від 02.05.2023 №11/453, в якому вимагав впродовж 14 календарних днів повернути вторинну сирову в кількості 89.677,07 кг або компенсувати її вартість у розмірі 587.189,00 грн.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів надсилання вказаного листа на адресу відповідача. Відсутність таких доказів унеможливлює встановити кінцевий строк оплати відповідачем вартості вторинної сировини та, відповідно, встановити дійсні періоди прострочення виконання зобов`язання з метою перевірки правильності здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.

Посилання позивача на опис вкладення від 17.08.2023, яким на адресу відповідача надсилалася копія позовної заяви з доданими до неї документами, суд відхиляє, оскільки період прострочення виконання зобов`язання визначений позивачем з 02.05.2023 до 15.08.2023, тобто до моменту надсилання листа ПрАТ "РКТК" від 02.05.2023 №11/453. Інших доказів надсилання вказаного листа на адресу відповідача, як встановлено судом, позивачем до суду не надано.

За таких обставин, здійсненні позивачем нарахування 3% річних у сумі 5.1115,78 грн та інфляційних втрат у розмірі 4.087,87 грн за період з 02.05.2023 до 15.08.2023 задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартість вторинної сировини в розмірі 510.598,78 грн. В іншій частині позову суд відмовляє, а саме: в частині стягнення вартості вторинної сировини в розмірі 76.590,24 грн, 3% річних у сумі 5.1115,78грн та інфляційних втрату у розмірі 4.087,87 грн.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7.658,98грн покладаються на відповідача, в іншій частині (4.810,04 грн) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМИР" (62403, Харківська обл., Харківський район, смт Бабаї, в`їзд Шевченка, буд. 5, код ЄДРПОУ 41760451) на користь Приватного акціонерного товариства "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145А, код ЄДРПОУ 01882551) суму вартості майна в розмірі 510.598,78 грн та судовий збір у розмірі 7.658,98 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "19" грудня 2023 р.

СуддяН.С. Добреля