Рішення

від 14.12.2023 по справі 925/1189/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м.Черкаси справа № 925/1189/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Київ, вул.Єжи Ґедройця,5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ-Арсенал", Черкаська область, Черкаський район, с.Червона Слобода, вул.Першотравнева,3

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Черкаська обласна військова адміністрація, м.Черкаси, бул.Шевченка,185

про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Лісецька Н.В. - адвокат - за ордером - в режимі ВКЗ;

від відповідача: Стойко А.Ю. - адвокат - за ордером;

від третьої особи: участі не брав.

АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ-Арсенал" з вимогами про зобов`язання повернути 25,88 тон брухту сталевого вид 510 вартістю 170808,00 грн, та про відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання на 03.10.2023.

03.10.2023 проведення підготовчого засідання відкладено на 09.11.2023.

До суду надійшли письмові пояснення третьої особи по суті спору - вх.суду №18602/23 від 08.11.2023, та відзив відповідача на позов - вх.суду №18630 від 09.11.2023.

09.11.2023 проведення підготовчого засідання відкладено на 22.11.2023.

20.11.2023 позивачем подано суду відповідь на відзив з доказами направлення учасникам - вх.суду №19210/23 від 20.11.2023.

21.11.2023 відповідачем подано суду заперечення на відповідь на відзив з доказами направлення учасникам - вх. суду №19368/23 від 21.11.2023.

22.11.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу у судовий розгляд на 14.12.2023.

В судовому засіданні 14.12.2023:

Представник позивача вимоги підтримав та вказує на право вимоги до відповідача з посиланням на ст. 1212-1213 ЦК України як кондикційне зобов`язання. При цьому представник позивача не надав нарядів на відпуск матеріальних цінностей (25 тонн металевого брухту) відповідачеві, перепусток відповідачеві на вивезення матеріальних цінностей з території залізниці, ТТН; заперечив також оформлення податкових накладних на господарську операцію з брухтом чорних металів в березні 2022 року.

Представник відповідача вимоги заперечив та вказав, що отримав металобрухт від позивача за вказівкою Черкаської ОВА для виготовлення протитанкових їжаків для зупинення неспровокованої військової агресії російської федерації. Отримував брухт власними силами і власним транспортом. Вироби оборонного призначення були виготовлені силами відповідача на потужностях відповідача та передані Черкаській ОВА та військовим частинам. Заперечує будь-яке збереження майна залізниці в себе. Вказує, що не є належним відповідачем у спорі та не має ніяких зобов`язань перед позивачем. Заперечив отримання письмових вимог, рахунків на оплату чи претензій від позивача. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа вимоги заперечила письмово. Вказує на добровільну передачу позивачем на потреби оборони держави брухту металевого на підставі звернення Черкаської ОВА. Заперечує примусове вилучення майна у АТ "Українська залізниця" на державні потреби. Підтверджує передачу виготовлених протитанкових їжаків з брухту на потреби ТРО та військових частин ЗСУ.

За результатами судового розгляду оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Черкаська обласна військова адміністрація в особі Першого заступника Галини Колосюк звернулась з листом (вих.№4515/01/01-57 від 04.03.2022, а.с. 8) до начальника Черкаської дистанції колії про виділення 400 м залізничних рейок для виготовлення протитанкових їжаків у зв`язку з нагальною потребою оборони країни, з посиланням на ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

Позивачем був оформлений "Акт №5 про примусове відчуження або вилучення майна" (а.с. 9) від 05.03.2022 за підписом посадових осіб дистанції колії АТ "УЗ" та представника ТОВ "ПМ-Арсенал" про відчуження майна брухту сталевого вид 510 - 25,88 тонни вартістю 120859,60 грн.

Накладною №5/відчуження від 05.03.2022 відповідачеві передано 25,88 тонни брухту сталевого вид 510 - для потреб територіальної оборони згідно листа Черкаської ОВА (а.с. 10).

12.04.2022 керівник служби колії "Черкаська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" листом №01-17/112 (а.с. 16) письмово звернувся до голови Черкаської ОВА з альтернативною вимогою: належного оформлення документів на відчуження майна залізниці на потреби оборони чи повернення брухту сталевого марки 510 в кількості 163 тонни.

Черкаська ОВА листом від 29.07.2022 повідомила заявника, що брухт рейковий (вид 510) на потреби оборони країни передавався виробничим підрозділом в добровільному порядку для забезпечення територіальної оборони Черкащини та інших областей протитанковими їжаками (а.с. 19). Питання примусового вилучення або відчуження майна (брухту) між заявником та Черкаською ОДА не обговорювалось, відповідних рішень ОДА не видавала.

Позивач вказує на проведення інвентаризації станом на 01.10.2022 в службі колії та виявленні відхилення фактичної кількості брухту від даних бухгалтерського обліку на 143,6 тонни на суму 670612 грн, в зв`язку з чим 07.11.2022 керівник служби колії "Черкаська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" листом №01-17/347 (а.с. 17) повторно звернувся до голови Черкаської ОВА з альтернативною вимогою: належного оформлення документів на відчуження майна залізниці на потреби оборони чи повернення брухту сталевого марки 510 в кількості 143 тонни. Лист залишився без реагування.

14.03.2023 керівник служби колії "Черкаська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" листом №01-17/48 (а.с. 18) вчергове звернувся до голови Черкаської ОВА з альтернативною вимогою: належного оформлення документів на відчуження майна залізниці на потреби оборони чи повернення брухту сталевого марки 510 в кількості 143 тонни. Лист залишився без реагування.

Листом від 17.04.2023 вих.8877/01/01-58 (а.с. 20) Черкаська ОВА повідомила заявника про використання 143,6 тонни брухту сталевого для виготовлення оборонних конструкцій та їх подальшого використання в обороні країни від військової агресії. Встановити кінцевих одержувачів цих конструкцій не є можливим у зв`язку з відсутністю документів первинного бухгалтерського обліку.

Черкаська ОВА пропонує розглянути питання списання зазначених матеріальних цінностей.

24.03.2023 відбулось засідання Комісії АТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів, оформлена протоколом №Ц-6-84/40-23 від 28.03.2023 (а.с. 26-29), яка рекомендувала Департаменту майнової політики скасувати проведення аукціонів на відчуження брухту чорних металів у зв`язку зі зниженням ринкової ціни на брухт.

01.09.2023 АТ "Українська залізниця" звернулась в господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ "ПМ-Арсенал" про зобов`язання повернення залізниці 25,88 тон брухту сталевого на суму 170808 грн (без ПДВ) з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України - як кондикційне зобов`язання.

ТОВ "ПМ-Арсенал" не отримував у власність чи на баланс спірного майна залізниці, а за завданням Черкаської ОВА власними силами отримав від залізниці металобрухт та на власному обладнані виготовив і передав для потреб оборони держави протитанкові їжаки. Відповідач заперечує виникнення будь-яких зобов`язань майнового чи фінансового характеру перед позивачем. Заперечує отримання будь-яких грошових вимог, рахунків на оплату чи претензій від позивача стосовно отриманого ним майна - брухту сталевого 25,88 тонни.

Черкаська ОВА вказує, що спірний брухт у виді рейки сталевої був переданий підрозділом позивача на потреби оборони країни добровільно, питання оплати чи повернення майна взагалі не ставилось. Просить в позові відмовити, оскільки виготовлені протитанкові їжаки передані на потреби ТРО та військових частин, тому кінцевого володільця спірного майна наразі встановити неможливо.

Позивач АТ "Одеська залізниця" критично оцінює Акт №5 та вказує, що це лише примірний зразок, який підписаний представниками дистанції колії АТ "УЗ" та ТОВ "ПМ-Арсенал".

Разом з тим, позивач вказує на порушення свого права на вільне володіння та користування майном - брухтом сталевим вид 510 в об`ємі 25,88 тонни на суму 120859,60 грн (без ПДВ), що стало причиною звернення позивача в господарський суд з відповідним позовом для захисту свого права. Але в позовній заяві позивач визначив вартісні показники брухту сталевого в 170808 грн (без ПДВ) (проти 120859,60 грн (без ПДВ) в накладній), і причина такого здорожчання позивачем не обґрунтована.

Інших доказів, документів, пояснень у справу не надано.

Позиція відповідача та третьої особи позивачем у належний спосіб не спростована.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до відповідача про витребування брухту сталевого вид 510 в об`ємі 25,88 тонни вартістю 170808 грн (без ПДВ) - як безпідставно утримуваний відповідачем, а також про відшкодування судових витрат.

Стосовно тривалості вирішення спору:

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у господарському суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Статус сторін в процесі: позивач Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворене відповідно до вимог ЗУ "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та положень постанови КМУ №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". 100% акцій закріплюються в державній власності. Підприємство було утворено шляхом злиття з іншими підприємствами та установами залізничного транспорту. Підприємство є суб`єктом природної монополії за Законом. Підприємство є самостійно юридичною особою, суб`єктом господарювання з присвоєнням ідентифікаційного коду, реєстрацією видів господарської діяльності та внесенням даних в ЄДРПОУ.

На підставі Постанови КМУ від 30.10.2018 №938 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Українська залізниця" найменування Публічне акціонерне товариство змінено на Акціонерне товариство - без зміни форми власності.

Регіональна філія "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" є відособленим підрозділом АТ "Укрзалізниці" та не має статусу юридичної особи.

Відповідач ТОВ "ПМ-Арсенал" є суб`єктом господарювання на ринку послуг України, є самостійною юридичною особою, з внесенням реєстраційних даних в ЄДРПОУ.

Третя особа Черкаська ОВА є органом виконавчої влади на місцях. Діяльність виконавчої влади регламентована приписами Конституції України та ЗУ "Про місцеві державні адміністрації". Орган влади може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше - положення ст. 19 Конституції України як норми прямої дії.

Обґрунтування заявником порушення його права:

Позивач декларує порушення свого права на вільне володіння та користування майном - брухт сталевий вид 510 в об`ємі 25,88 тонни, яке безпідставно вибуло з його володіння.

Позивач зазначає, що майно товариства "Одеська залізниця" складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, в тому числі права господарського відання майном, переданого товариству тощо.

Відповідно до затвердженого 27.11.2018 Статуту АТ "Українська залізниця" майно товариства формується в тому числі і за рахунок майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства - п. 32 Статуту.

Невідповідність залишків майна та обліків майна (брухту металевого) була виявлена в ході інвентаризації на залізниці, що підтверджено відповідним актом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на приписи ГПК України, але просить до спірних відносин застосувати матеріальне право та зобов`язати відповідача повернути брухт металевий 25,88 тонни в розумінні приписів ст.ст. 1212 ЦК України.

Заперечення відповідача проти позову:

Відповідач письмово та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили категорично та просять в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень посилаються на те, що відповідач не був кінцевим набувачем майна (брухту). Брухт перероблений власним коштом відповідача за завданням третьої особи - Черкаської ОВА та переданий на підрозділи ТРО та військових частин для відбиття агресії росії. Жодних зобов`язань перед позивачем у відповідача не виникло. Жодних вимог грошового чи майнового характеру позивач відповідачеві не надсилав.

Заперечення третьої особи проти позову:

Третя особа у запереченні від 08.11.2023 (вх.суду №18602/23 від 08.11.2023, а.с.59-62) проти задоволення позову заперечила з підстав добровільної передачі майна (брухту металевого) для потреб оборони країни. Майно повністю використано для виготовлення протитанкових їжаків та передано у військові частини. Встановити кінцевого отримувача майна наразі неможливо з-за бойових дій.

Застосування судом законодавства України до спірних відносин:

Суд враховує, що між сторонами не укладався строковий оплатний договір на відчуження спірного майна брухту металевого в м. Черкаси і такий документ в письмовій формі відсутній. Тобто сторони даного спору перебувають в абсолютних правовідносинах за Законом.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України:

Правочином, відповідно до статті 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою правочин здебільшого є тотожним поняттю "договір", який відповідно до статті 11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Моментом укладення договору вважається досягнення сторонами в належній формі всіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

ст.11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. 1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;4) інші юридичні факти. 3. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. 6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події;

ст.13. Межі здійснення цивільних прав. 1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. 2. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. 4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. 5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. 6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;

ст.203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

ст.1212. Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. 1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

ст. 1213. Повернення в натурі безпідставно набутого майна. 1. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. 2. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При вирішенні даного спору суд враховує, що передача спірних об`ємів брухту стального відбулася на підставі клопотання Черкаської обласної адміністрації для потреб оборони країни для подолання неспровокованого нападу російської федерації. Відповідач не є кінцевим набувачем спірного майна і у нього не виникало ніяких зобов`язань перед позивачем, що не породжує для позивача права вимоги з посиланням на приписи ст.1212 ЦК України.

Суд також враховує, що позивач не надсилав відповідачеві та третій особі грошових чи майнових вимог про повернення брухту сталевого в об`ємі 25,88 тонни. Звернення ж позовом до відповідача не є вимогою та підтвердженням порушення права в розумінні вимог ст.ст.2, 4 ГПК України.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує концепцію Доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) в практиці Європейського суду з прав людини та її застосування Верховним Судом (як джерело права). Суд враховує добровільну передачу позивачем майна для здійснення оборонних заходів в умовах війни та необґрунтованість вимоги позивача про повернення майна від особи, яка самостійно власним коштом виготовила металоконструкції та передала їх у військові частини для використання за оборонним призначенням.

Доктрина venire contra factum proprium в цивільному праві передбачає добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та заборону суперечливої поведінки як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17). Вперше про застосування доктрини заборони суперечливої поведінки зазначала колегія КГС ВС у постанові від 17.11.2018 у справі №911/205/18, а саме у пунктах 60 та 61: "/…/ суд касаційної інстанції вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Згідно з вимогами ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Суд також зазначає, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого порушеного чи оспорюваного права чи інтересу відповідно до приписів ст.ст.15-16 ЦК України, оскільки відповідач не є кінцевим набувачем спірного майна філії.

Враховуючи те, що позивач не довів порушення своїх прав відповідачем, в задоволенні позову належить відмовити з мотивів необґрунтованості, недоведеності, безпідставності та суперечливої поведінки.

Суд вважає, що позивач намагається порушити принцип сталості суспільних відносин та меж господарського інтересу, ставить під сумнів виконання завдань оборони держави від неспровокованої агресії російської федерації, та ревізувати волевиявлення про передачу на потреби оборони брухту сталевого для виготовлення протитанкових їжаків на піку активних бойових дій з відбиттям масованих російських танкових атак в визначених районах Київської, Житомирської, Сумської, Харківської областей - з заявленням вимог до неналежного відповідача - що є неприпустимим.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до приписів ст.ст.129-130 ГПК України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача та не стягуються.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 40081200)

до ТОВ "ПМ-Арсенал" Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул.Першотравнева,3, код ЄДРПОУ 38447702

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Черкаська обласна військова адміністрація, м.Черкаси, бул.Шевченка,185, код ЄДРПОУ 00022668

про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.12.2023.

Суддя Г.М.Скиба