Постанова

від 03.04.2024 по справі 925/1189/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа№ 925/1189/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лісецька Н.В.,

від відповідача - Стойко А.Ю.,

від третьої особи - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 (повний текст рішення складено 18.12.2023)

у справі № 925/1189/23 (суддя Скиба Г.М.)

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ-Арсенал"

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Черкаська обласна військова адміністрація

про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ-Арсенал" про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатньої правової підстави набув майно позивача, при цьому, позивач підкреслює, що жодних правочинів між сторонами не вчинялось, адміністративних актів щодо примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням не приймалося, а також відсутні інші підстави набуття відповідачем майна, визначені ст. 11 Цивільного кодексу України, а відтак відповідач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого порушеного чи оспорюваного права чи інтересу відповідно до приписів ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не є кінцевим набувачем спірного майна філії. Враховуючи те, що позивач не довів порушення своїх прав відповідачем, в задоволенні позову належить відмовити з мотивів необґрунтованості, недоведеності, безпідставності та суперечливої поведінки.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, в якому неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, не надана належна оцінка наявним в справі доказам, а висновки, які викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що 05.03.2022 року майно позивача, було набуте відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки жодних правочинів, направлених на набуття відповідачем за рахунок позивача майна сторонами не вчинялося, відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням не приймалось, інші підстави набуття відповідачем майна відсутні. Також скаржник звертає увагу, що матеріали справи містять докази, які підтверджують передач майна від позивача відповідачу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 року, витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1189/23.

22.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Черкаської області надійшли матеріали справи №925/1189/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 336 грн. 00 коп.

05.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 року, розгляд справи призначено на 03.04.2024 року.

16.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Черкаська обласна військова адміністрація, третьої особи у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, крім того, заявник просив розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" проводити без участі представника Черкаської обласної державної адміністрації.

27.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ-Арсенал", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

18.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 року клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В судовому засіданні 03.04.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Черкаська обласна військова адміністрація в особі Першого заступника Галини Колосюк звернулась з листом №4515/01/01-57 від 04.03.2022 року до начальника Черкаської дистанції колії про виділення 400 м залізничних рейок для виготовлення протитанкових їжаків у зв`язку з нагальною потребою оборони країни, з посиланням на ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".(а.с. 8).

Також позивачем був оформлений "Акт №5 про примусове відчуження або вилучення майна" (а.с. 9) від 05.03.2022 року за підписом посадових осіб дистанції колії АТ "УЗ" та представника ТОВ "ПМ-Арсенал" про відчуження майна брухту сталевого вид 510 - 25,88 тонни вартістю 120 859, 60 грн.

Відповідно до накладної №5/відчуження від 05.03.2022 року відповідачеві передано 25,88 тонни брухту сталевого вид 510 - для потреб територіальної оборони згідно листа Черкаської ОВА. (а.с. 10).

В подальшому 12.04.2022 року керівник служби колії "Черкаська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" листом №01-17/112 (а.с. 16) письмово звернувся до голови Черкаської ОВА з альтернативною вимогою: належного оформлення документів на відчуження майна залізниці на потреби оборони чи повернення брухту сталевого марки 510 в кількості 163 тонни.

В свою чергу Черкаська ОВА листом від 29.07.2022 року повідомила заявника, що брухт рейковий (вид 510) на потреби оборони країни передавався виробничим підрозділом в добровільному порядку для забезпечення територіальної оборони Черкащини та інших областей протитанковими їжаками (а.с. 19). Питання примусового вилучення або відчуження майна (брухту) між заявником та Черкаською ОДА не обговорювалось, відповідних рішень ОДА не видавала.

Також позивач вказує на проведення інвентаризації станом на 01.10.2022 року в службі колії та виявленні відхилення фактичної кількості брухту від даних бухгалтерського обліку на 143,6 тонни на суму 670 612 грн., в зв`язку з чим 07.11.2022 року керівник служби колії "Черкаська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" листом №01-17/347 (а.с. 17) повторно звернувся до голови Черкаської ОВА з альтернативною вимогою: належного оформлення документів на відчуження майна залізниці на потреби оборони чи повернення брухту сталевого марки 510 в кількості 143 тонни. Лист залишився без реагування.

14.03.2023 року керівник служби колії "Черкаська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" листом №01-17/48 (а.с. 18) вчергове звернувся до голови Черкаської ОВА з альтернативною вимогою: належного оформлення документів на відчуження майна залізниці на потреби оборони чи повернення брухту сталевого марки 510 в кількості 143 тонни. Лист залишився без реагування.

Також листом від 17.04.2023 року вих.8877/01/01-58 (а.с. 20) Черкаська ОВА повідомила заявника про використання 143,6 тонни брухту сталевого для виготовлення оборонних конструкцій та їх подальшого використання в обороні країни від військової агресії. Встановити кінцевих одержувачів цих конструкцій не є можливим у зв`язку з відсутністю документів первинного бухгалтерського обліку. Черкаська ОВА пропонує розглянути питання списання зазначених матеріальних цінностей.

В подальшому 24.03.2023 року відбулось засідання Комісії АТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів, оформлена протоколом №Ц-6-84/40-23 від 28.03.2023 року (а.с. 26-29), яка рекомендувала Департаменту майнової політики скасувати проведення аукціонів на відчуження брухту чорних металів у зв`язку зі зниженням ринкової ціни на брухт.

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з порушенням його права на вільне володіння та користування майном - брухтом сталевим вид 510 в об`ємі 25,88 тонни на суму 120859,60 грн (без ПДВ), що стало причиною звернення позивача в господарський суд з відповідним позовом для захисту свого права.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з вискоком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Наведені правові висновки висловлені ВП ВС у постановах від 20.11.2018 року у справі N 922/3412/17 та від 13.02.2019 року у справі N 320/5877/17.

Тобто, загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі №918/47/18, від 01.04.2019 року у справі №904/2444/18.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 року у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 року у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 року у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 року у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 року у справі №6-3090цс15.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, підставою для передачі метало брухту була накладна №5/відчуження від 05.03.2022 року відповідно до якої позивач передав відповідачу 25,88 тонни брухту сталевого вид 510 - для потреб територіальної оборони згідно листа Черкаської ОВА. (а.с. 10).

Зазначене передавання приймання товару підтверджується Актом №5 про примусове відчуження або вилучення майна (а.с. 9) від 05.03.2022 року за підписом посадових осіб дистанції колії АТ "УЗ" та представника ТОВ "ПМ-Арсенал" про відчуження майна брухту сталевого вид 510 - 25,88 тонни вартістю 120 859, 60 грн.

При цьому, колегія суддів підкреслює, що зі змісту вказаного акта не вбачається, що примусове відчуження майна здійснено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ-Арсенал", тобто відповідача у справі.

Одночасно, як вбачається з листів від 29.07.2022 року та від 17.04.2023 року вих.8877/01/01-58 (а.с. 19-20) Черкаська ОВА повідомила, що брухт рейковий (вид 510) на потреби оборони країни передавався виробничим підрозділом в добровільному порядку для забезпечення територіальної оборони Черкащини та інших областей протитанковими їжаками, а також про використання 143,6 тонни брухту сталевого для виготовлення оборонних конструкцій та їх подальшого використання в обороні країни від військової агресії. Встановити кінцевих одержувачів цих конструкцій не є можливим у зв`язку з відсутністю документів первинного бухгалтерського обліку.

Отже, позивач своїми конклюдентними діями (зовнішній прояв волі) прийняв пропозицію Черкаської ОВА щодо безоплатного надання металобрухту відповідачеві для виготовлення противотанкових їжаків.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини перша, друга статті 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також, у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

Таким чином колегія суддів вважає, що між сторонами склались договірні взаємовідносини укладені в спрощеній формі, щодо виготовлення відповідачем «їжаків» з давальницької сировини наданої йому на безповоротній основі позивачем на підставі акту №5 від 05.03.2022 року та Накладної №5/відчуження від 05.03.2022 року.

Тобто в даному випадку відсутні підстави вважати, що відповідач набув спірне майно на безпідставній основі та збагатився за рахунок позивача поза встановленими взаємовідносинами, що склались між сторонами, що в свою чергу виключає можливість застосування до даних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України про що заявлено позов.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що передача спірних об`ємів брухту стального відбулася на підставі клопотання Черкаської обласної адміністрації для потреб оборони країни для подолання неспровокованого нападу російської федерації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач неправомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги не підлягає задоволенню.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 року у справі №925/1189/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 року у справі № 925/1189/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1189/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.04.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир