Ухвала

від 19.12.2023 по справі 712/7843/21

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/7843/21

Провадження № 4-с/712/64/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участюсекретаря Мельник А.П.

розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука Максима Борисовича, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука Максима Борисовича, посилаючись на те, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.09.2022 року у справі № 712/7843/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відчуження спільного майна в сумі 88808,52 гри. та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1268,9 грн.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.09.2022 року у цій справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29.11.2022 року у цій справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

На підставі вказаних вище судових рішень ОСОБА_3 було видано 4 виконавчі листи Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.12.2022 року у справі № 712/7843/21.

Постановами державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.10.2023 року на підставі вказаних виконавчих листів були відкриті виконавчі провадження № 73137988, 73138279, 73138510, 73139912, які об`єднані у зведене виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 .

В межах цих виконавчих проваджень державним виконавцем було вирішено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

На виконання постанови державного виконавця було накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що відкриті в AT КБ «Приватбанк».

В даному випадку грошові кошти, які містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 і на які накладено арешт, є заробітною платою (грошовим забезпеченням) боржника, яке він одержує від військової частини НОМЕР_3 , та аліментами, які боржник отримує на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 70198191 згідно судового наказу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.10.2022 року у справі № 712/7618/22.

За таких обставин звернення стягнення па заробітну плату (грошове забезпечення) боржника, яка міститься на рахунках № НОМЕР_4 . НОМЕР_5 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк», в розмірі більше ніж 20 % та звернення стягнення на аліменти в повному обсязі заборонено законом.

Отже в даному випадку арешт з грошових коштів на рахунках заявника має бути знятий, оскільки вказані кошти є заробітною платою (грошовим забезпеченням) заявника та аліментами боржника на утримання неповнолітньої дитини, і звернення стягнення на ці кошти заборонено законом.

З урахуванням вказаних вище положень закону заявник звернувся до державного виконавця із заявою від 13.11.2023 року, в якій просив зняти арешт з коштів на рахунках. До заяви були додані наступні документи: копія довідки про проходження військової служби; копії виписок по рахункам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Тобто державний виконавець отримав достатнє документальне підтвердження того, що грошові кошти на рахунку боржника є заробітною платою та аліментами, а звернення стягнення на ці кошти заборонено законом.

У зв`язку з цим виконавець зобов`язаний був невідкладно зняти арешт з коштів на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в AT КБ «Приватбанк».

Однак станом на 21.11.2023 року державний виконавець арешт з рахунків не зняв.

Отже бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з грошових коштів на рахунках боржника є неправомірною.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Про порушення своїх прав заявник довідався не раніше 14.11.2023 року, на наступний день після подання до відділу ДВС заяви про зняття арешту з грошових коштів.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, дорівнює 8000,0 грн., які складаються із 8000,0 грн. витрат на правову (професійну правничу) допомогу.

Просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука Максима Борисовича, яка полягає у не знятті арешту з коштів на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в AT КБ «Приватбанк» на підставі заяви боржника від 13.11.2023 року.

Зняти арешт, накладений державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчих провадженнях № 73137988, 73138279, 73138510, 73139912 на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що відкриті в AT КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1

Судові витрати покласти на Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Надав до суду відзиву на скаргу.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположених свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаєЗакон України «Про виконавче провадження», ст. 3 якого визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих листів, виданих судом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Статтею 447 ЦПК Українивизначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч.ч. 2ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної владита органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.09.2022 року у справі № 712/7843/21 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майназадоволено повністю.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та поділити у рівних частках квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68,1 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68,1 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відчуження спільного майна в сумі 88808,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1268 грн. 90 коп.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.09.2022 року доповнено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29.11.2022 року апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича залишено без задоволення.

РішенняСоснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 рокузалишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень.

На підставі вказаних вище судових рішень ОСОБА_3 було видано 4 виконавчі листи Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.12.2022 року у справі № 712/7843/21.

Постановами державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.10.2023 року на підставі вказаних виконавчих листів були відкриті виконавчі провадження № 73137988, 73138279, 73138510, 73139912, які об`єднані у зведене виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 .

В межах цих виконавчих проваджень державним виконавцем було вирішено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

На виконання постанови державного виконавця було накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що відкриті в AT КБ «Приватбанк».

В даному випадку грошові кошти, які містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 і на які накладено арешт, є заробітною платою (грошовим забезпеченням) боржника, яке він одержує від військової частини НОМЕР_3 , та аліментами, які боржник отримує на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 70198191 згідно судового наказу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.10.2022 року у справі № 712/7618/22.

Судові рішення, відповідно до ст. 124 Конституції України, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено. своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна платаце винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи,професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

За змістом статей 1,5 Закону № 1404-VIII виконавчепровадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другоїстатті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першоюстатті 48 Закону № 1404-VIIIвизначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 68 Закону № 1404-VIIIстягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається:1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначаєтьсяЗаконом № 1404-VIIIта розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи(частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьоюстатті 70 Закону № 1404-VIIIпередбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Велика Палата Верховного Судув постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 зазначила, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Жодних дій стосовно встановлення походження коштів на рахунок боржника державним виконавцем не було вчинено та перевірено зазначені обставини боржника, у зв`язку з чимвиконавець в порушення пункту 1 частини четвертоїстатті 59 Закону № 1404-VIIIарешту з грошових коштів не зняв.

Згідно ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладання арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а відокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Отже, у вищевказаній статті врегульовані питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним з батьків, та їх цільове призначення.

Зокрема, передбачено, що аліменти мають використовуватися за цільовим призначенням.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреб у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпеченні речами, необхідними для розвитку й виховання дитини, реалізації її здібностей.

При цьому кодекс уточняє правовий режим аліментів, отриманих на неповнолітню дитину шляхом визнання за нею права брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані на її утримання.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.73 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення не може бути звернено на такі виплати: допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Таким чином, аліменти, одержані на дитину мають цільове призначення в інтересах дитини, тому на них не може бути звернено стягнення. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України №682/690/16-ц від 14 березня 2018 р.

Внаслідок накладення державним виконавцем арешту на кошти, що належать боржнику ОСОБА_1 та містяться на розрахунковому рахунку в АТ КБ « Приватбанк», дитина позбавлена права брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, та спрямуванні їх на забезпечення першочергових потреб, зокрема в харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні тощо.

Таким чином, позовна вимога про зняття арешту з розрахункового рахунку, на який нараховуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини, накладений державним виконавцем Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області ЦентральноЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький) Мейнарович Л.А. підлягає задоволенню.

Оскільки на вказаний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», відкритий на ім`я боржника ОСОБА_5 , зараховується заробітна плата (грошове забезпечення), що підтверджується випискою банку по рахунку від 22.09.2023 року та довідкою виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 22.09.2023 року, то не зняття арешту з цього рахунку порушує моє право на своєчасне одержання винагороди за працю, яка захищається законом (стаття 43 Конституції України).

З установлених судом обставин вбачається, що рахунки боржника відкриті АТ КБ «Приват Банк», кошти на які виконавцем був накладений арешт, відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Пункт 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українипередбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником скаржника зроблена заява щодо подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 449 - 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука Максима Борисовича, задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука Максима Борисовича, яка полягає у не знятті арешту з коштів на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в AT КБ «Приватбанк» на підставі заяви боржника від 13.11.2023 року.

Зняти арешт, накладений державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчих провадженнях № 73137988, 73138279, 73138510, 73139912 на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що відкриті в AT КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів.

Головуючий: В.А. Романенко