Рішення

від 08.01.2024 по справі 712/7843/21

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/7843/23

Провадження № 2-др/712/71/23

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Ващіліної С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 712/7843/21, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 712/7843/21, посилаючись на те, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.12.2023 року у справі № 712/7843/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука М.Б., знято арешт, накладений державним виконавцем у виконавчих провадженнях № 73137988, 73138279, 73138279, 73139912 на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1 .

У даній справі заявником понесені (в тому числі в майбутньому) наступні судові витрати: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

На підтвердження вказаних витрат заявником разом із скаргою було надано: ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

04.12.2023 року заявником було подано заяву про докази сплати судових витрат, а протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до суду (одночасно із заявою про ухвалення додаткового рішення) надано: копію договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) з додатком (угодою про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги), копію фіскального чеку про часткову оплату витрат на професійну правничу допомогу, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) та детальний опис робіт (наданих послуг) станом на день ухвалення рішення суду.

В даному випадку скаргу задоволено повністю. У зв`язку з цим на відділ ДВС мають бути покладені в повному обсязі судові витрати заявника на професійну правничу допомогу (в тому числі ті, що мають бути сплачені в майбутньому) в сумі 8000,0 грн.

Отже у даній справі необхідно ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача Першого відділу ДВС у м. Черкаси на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,0 грн.

Просить ухвалити додаткове рішення у справі № 712/7843/21, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,0 грн.

Сторони в судове засідання не викликались.

05.01.2024 року від представника Першого ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому просить зменшити розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України уразі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає необхідним постановити додаткову ухвалу у справі, виходячи з наступного.

Відповідно доч. 1 ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Статтею 246ЦПК Українипередбачено,що якщосторона зповажних причинне можеподати докази,що підтверджуютьрозмір понесенихнею судовихвитрат дозакінчення судовихдебатів усправі,суд зазаявою такоїсторони,поданою дозакінчення судовихдебатів усправі,може вирішитипитання просудові витратипісля ухваленнярішення посуті позовнихвимог.Длявирішення питанняпро судовівитрати судпризначає судовезасідання,яке проводитьсяне пізнішедвадцяти днівз дняухвалення рішенняпо сутіпозовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Судом установлено, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука Максима Борисовича, задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука Максима Борисовича, яка полягає у не знятті арешту з коштів на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в AT КБ «Приватбанк» на підставі заяви боржника від 13.11.2023 року.

Знято арешт, накладений державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчих провадженнях № 73137988, 73138279, 73138510, 73139912 на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що відкриті в AT КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 .

22.09.2021 року між адвокатом Стратілатовим Костянтином Геннадійовичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги).

Відповідно до п. 4.1 робота виконавця, зазначена в цьому договорі оплачується замовником в розмірі встановленому окремою угодою, що є додатком до цього договору.

Відповідно до угоди про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.09.2021 року) від 26.10.2023 року робота (послуги) виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги на стадії досудової підготовки та в суді першої інстанції у спорі замовника з Першим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо зняття арешту з грошових коштів на рахунках оплачується замовником в розмірі 8000,0 грн.

Робота (послуги) виконавця оплачуються замовником в наступному порядку: перша частина в розмірі 2000 грн. - до 31.12.2023 року, друга частина в розмірі 6000 грн. - протягом 90 днів з моменту набрання законної сили остаточним рішенням суду у даному спорі (остаточним рішенням вважається ухвала суду першої інстанції по суті спору, яка не оскаржена в апеляційному порядку, щодо якої сплив строк на апеляційне оскарження, або постанова апеляційного суду по суті спору, у разі апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції по суті спору).

Згідно акту від 19.12.2023 року приймання-передачі наданих послуг згідно договору

про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.09.2021 року адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович (надалі іменується «виконавець»), що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000904 від 18.04.2018 р., з одного боку, та фізична особа ОСОБА_1 (надалі іменується «замовник»), що діє на підставі паспорта, з другого боку, уклали даний акт про наступне:

1) на підставі договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.09.2021 року, та угоди про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги від 26.10.2023 року, в період з 26.10.2023 року по 20.12.2023 року виконавець надав замовнику наступні послуги:

а) надання правової (професійної правничої) допомоги у справі № 712/7843/21 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця (щодо зняття арешту з грошових коштів на рахунках) у виконавчих провадженнях № 73137988, 73138279, 73138279, 73139912, а саме:

26.10.2023 року надання усної консультації 1 год., 13.11.2023 року складання заяви до відділу ДВС про зняття арешту з грошових коштів на рахунку 3 год., 20-21.11.2023 року складання скарги на бездіяльність державного виконавця 8 год., 30.11.2023 року складання заяви про докази сплати судових витрат 1 год., 04.12.2023 року участь у судовому засіданні 1 год., 18.12.2023 року надання усної консультації щодо відзиву Відділу ДВС на скаргу замовника 1 год., 19.12.2023 року участь у судовому засіданні 1 год., всього 16 год.

Зауважень в якості, кількості та терміну надання послуг у замовника не має.

Виконана робота виконавця (гонорар) 8000,0 грн. підлягає оплаті у строк встановлений договором.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 у цивільній справі № 712/7843/21, перелік виконаних адвокатом робіт співпадають з зазначеними в акті від 19.12.2023 року.

Згідно фіскального чека від 20.12.2023 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Стратілатову К.Г. 2000 грн. за надання правової допомоги по справі № 712/7843/21.

Відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення, подану адвокатом Стратілатовим К.Г., останній просить постановити додаткове рішення у справі № 712/7843/21, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,0 грн.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим.

Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема,частиною першоюстатті 4 ЦПК України, частиною першоюстатті 55 Конституції України, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Оскільки розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, ґрунтується на положеннях договору про надання правничої допомоги, слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи. В іншому випадку усі послуги, які були надані, але не зазначені в договорі, відшкодуванню не підлягатимуть. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові у справі №826/856/18 від 22.12.2018 р.: «Акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 19.04.2018 №19/03/18 містить вид послуг (зібрання необхідних доказів), що не були передбачені договором… Наведене спростовує доводи позивача у касаційній скарзі щодо обґрунтування вимог щодо безпідставності зменшення судом апеляційної інстанції розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції».

Таким чином суд дійшов висновку, що не зазначені у договорі послуги не підлягають відшкодуванню. Навіть за умови, що такі послуги були фактично надані, та зазначені в акті прийому-передачі.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».

Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зазначеній вище постанові Верховний Суд зменшив розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідноюстороною або третьою особою.

Тому відмова у розподілі витрат на правову допомогу з підстав надання неналежного доказу фактичної оплати, є необґрунтованою (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

За змістом частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертійстатті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі діївчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обохсторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертоюстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення закону, у разі недотримання вимог частини п`ятоїстатті137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шостастатті 137 ЦПК України).

Перший відділдержавної виконавчоїслужби умісті ЧеркасиЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)звернувся досуду ззаявою прозменшення витратна оплатуправничої допомогиадвоката,в якійпосилається нате,що Першийвідділ державноївиконавчої службиу містіЧеркаси Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)вважає,що розмірвитрат напрофесійну правничудопомогу уданій справіу розмірі8000,00гри.є завищеною,оскільки підготовкадо вказаноїсправи невимагала великогообсягу юридичноїта технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені скаржником як витрати на правову допомогу, а витрати на правову допомогу не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності щодо предмета оскарження (скарга на дії державного виконавця В ДВС, яка подана в порядку ст. 447 ЦПК України).

Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) користуючись своїм правом, визначеним ч. 5 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, просить суд зменшити розмір витрат заявника на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, серед включених до попереднього розрахунку витрат, включено надання усної консультації (1 год.), складання заяви до ДВС про зняття арешту з грошових коштів на рахунку (3 год.), складання скарги на бездіяльність державного виконавця (8 год.). Загальний витрачений адвокатом час вирахуваний у 16 годин.

На думку Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначений вище час, який нібито було витрачено для надання професійної правничої допомоги є дещо завищеним. Адже заява до ДВС та скарга на бездіяльність державного виконавця за своєю суттю є шаблонними, а тому не потребують витрати такої кількості часу. До того ж сама скарга до суду «поглинає» заяву до ДВС, так як формально стосується одного предмету спору.

За змістом «Акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання адвокатських послуг від 22.09.2021», який датовано 19.12.2023 зазначено фіксований розмір гонорару, одночасно разом з обчисленням погодинно кількості витраченого часу. При цьому слід зазначити, що вартість однієї такої години в жодному з наданих документів не зазначено та не підтверджено. Враховуючи зазначене - не можливо зрозуміти який порядок обчислення витрат було обрано (обумовлено) сторонами договору, що взагалі не узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Водночас, у тексті Угоди від 26.10.2023 «Про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до договору про надання адвокатських послуг від 22.09.2021) відсутні умови (пункти4) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги.

Більш того, покладення на органи ДВС витрат на професійну правничу допомогу є надмірним в умовах сьогодення: скорочення фінансування державних органів, органів державної влади, зокрема і органів державної виконавчої служби; утримання відділу ДВС за рахунок Державного бюджету України тощо. Крім того, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не вважає співмірним із складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою та розумним і обґрунтованим розмір витрат заявника на професійну правничу допомогу у сумі - 8000,00 грн. Таку суму вважають не пропорційною предмету спору та такою, що не є доцільною та такою, що не відповідає критеріям практики ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Разом з тим, беручи до увагискладність справи, обсяг виконаних представником скаржника робіт, заяву Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення витрат на правничу допомогу та зазначені в ній доводи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат заявника на правову допомогу в межах суми 3000 грн.

За таких підстав, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, суд вважає за необхідне стягнути за рахунокбюджетних асигнуваньПершого відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЧеркасиЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)на користь ОСОБА_1 судовівитрати напрофесійну правничудопомогу всумі 3000 грн., оскільки на думку суду саме такий розмір витрат скаржника на професійну правничу допомогу буде відповідати вказаним вище принципам.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141,270ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 712/7843/21 задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 712/7843/21, за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука Максима Борисовича.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Головуючий: В.А. Романенко