Постанова

від 13.12.2023 по справі 404/8664/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 404/8664/21

провадження № 61-8484св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Гімназія «Сучасник» Кіровоградської міської ради»,

третя особа - Управління освіти Кропивницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 липня 2022 року в складі судді Павелко І. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Гімназія «Сучасник» Кіровоградської міської ради» (далі - «Гімназія «Сучасник»), у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ № 267 від 08 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати та стягнути з Управління освіти Кропивницької міської ради середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивувала тим, що працює на посаді вчителя української мови та літератури «Гімназія «Сучасник». Наказом директора гімназії № 237 від 08 листопада 2021 року її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з підстави відсутності щеплення проти COVID-19. Вважала відсторонення незаконним та таким, що порушує її конституційні права.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсторонення позивача від роботи здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу немає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потребу у відстороненні її від роботи. Не врахували наявність у неї активного природного імунітету до COVID-19.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

08 серпня 2023 року справа № 404/8664/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 працює на посаді вчителя української мови та літератури у «Гімназія «Сучасник».

03 листопада 2021 року ОСОБА_1 було вручене повідомлення № 192 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, а в разі ненадання відповідного документа до 05 листопада 2021 року про можливість відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

08 листопада 2021 року директор «Гімназія «Сучасник» видав наказ № 267 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Наказом директора «Гімназія «Сучасник» від 08 листопада 2021 року № 267 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.

Підстава: стаття 46 КЗпП, частина друга статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, пункт 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 03 листопада 2021 року.

Наказом від 01 березня 2022 року № 56 зупинена дія наказу № 257 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

У цій справі встановлено, що позивач працює на посаді вчителя у «Гімназія «Сучасник».

Враховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми, позивач підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самих дітей.

Відтак, втручання у право позивача на працю у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Установивши, що ОСОБА_1 не надала відповідачу документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або належного документа щодо наявності в неї абсолютних протипоказань до такого щеплення, й доказів протилежного матеріали справи не містять, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що відсторонення позивача від роботи проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, тому правильно відмовив у задоволенні позову.

Висновки судів не суперечать правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верхового Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.

Доводи касаційної скаргине дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів, щов силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов