Ухвала

від 18.12.2023 по справі 163/449/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 163/449/23

провадження № 51-7517ска23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанови Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2023 року та Волинського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року,

встановив:

Любомльський районний суд Волинської області постановою від 21 вересня 2023 року, залишеною без змін Волинським апеляційним судом постановою від 27 листопада 2023 року, визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України (далі - МК), і наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100% (81 949 грн 49 коп) вартості не задекларованого товару з його конфіскацією.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши зміст касаційної скарги, Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Як унормовано ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права, передбаченим ст. 8 Основного Закону. У цій статті визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до вимог частини другої ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний принцип забезпечення права на перегляд судових рішень судами вищих інстанцій, зміст якого розкрито у п. 8 ст. 129 Основного Закону, передбачає можливість їх касаційного оскарження виключно у випадках, визначених законом.

Наведений підхід узгоджується з міжнародними стандартами права на справедливий судовий розгляд, сформованими Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), протоколами до неї і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

Зокрема, ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції кожному, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, гарантовано право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Реалізація цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

Водночас ЄСПЛ у своїй практиці послідовно акцентує увагу на тому, що право особи на оскарження судових рішень до суду вищого рівня не є абсолютним, і визнає допустимим встановлення державою певних обмежень у його здійсненні (рішення у справах: «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

У рішеннях Суду, на які захисник посилається у касаційній скарзі на обґрунтування своєї позиції, міжнародна судова установа визнає необхідним забезпечення державою належних механізмів оскарження постанов у справах про правопорушення, які хоча відповідно до національного законодавства і віднесені до адміністративних, однак за критерієм вагомості для особи наслідків притягнення до відповідальності для цілей ст. 6 Конвенції вважаються кримінальними (рішення у справах: «Гурепка проти України» від 6 вересня 2005 року; «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року; «Лучанінова проти України» від 9 червня 2011 року; «Дмитрій Анатолійович Плахов проти України» від 27 березня 2012 року). Проте в цих рішеннях ЄСПЛ не констатував, що держава зобов`язана включити у відповідні механізми оскарження можливість перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Спеціальними нормами, які встановлюють підстави та порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, є положення МК. Водночас норми цього Кодексу не встановлюють окремої процедури перегляду справ судами вищого рівня, відмінної від проваджень у справах про інші адміністративні правопорушення, у тому числі не передбачають можливості касаційного оскарження постанов судів першої та апеляційної інстанцій.

Натомість згідно з ч. 5 ст. 529 МК порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та іншими законами України. Відтак зазначена правова норма є бланкетною і в питаннях реалізації права особи на перегляд судового рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності відсилає до положень КУпАП. Згідно зі ст. 294 цього Кодексу постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, постанова якого набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Отже, відповідно до положень КУпАП судові рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Гарантоване ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції право особи, притягнутої до адміністративної відповідальності за правопорушення, які за практикою ЄСПЛ для цілей ст 6 Конвенції вважаються кримінальними, на рівні національного законодавства України забезпечується через доступність процедур апеляційного перегляду постанов місцевого суду у порядку, встановленому КУпАП.

З огляду на зазначене встановлене законом обмеження права на касаційне оскарження не порушує права людини на доступ до правосуддя і справедливий судовий розгляд, забезпечені Конституцією України, Конвенцією і протоколами до неї.

Наведений підхід узгоджується зі сталою послідовною практикою Касаційного кримінального суду щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами на постанови судів першої та апеляційної інстанцій у справах про адміністративні правопорушення - порушення митних правил на тій підставі, що відповідні судові рішення не підлягають касаційному оскарженню (див., зокрема, ухвали: від 30 травня 2018 року у справі № 725/1135/18 (провадження № 51-6400ска18); від 29 березня 2019 року у справі № 760/12163/18 (провадження № 51-1557ска19); від 4 листопада 2020 року у справі № 569/3361/20 (провадження № 51-5315ска20); від 19 серпня 2021 року у справі № 760/4006/21 (провадження № 51-4032ска21); від 22 лютого 2022 року у справі № 760/15962/21 (провадження № 51-873ска22); від 20 листопада 2023 року у справі № 758/2721/23 (провадження № 51-6928ска23).

На підставі викладеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, Суд вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ч. 5 ст. 529 МК, ст. 294 КУпАП, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанови Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2023 року та Волинського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 472 МК.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3