Постанова

від 13.12.2023 по справі 754/5522/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 754/5522/22

провадження № 61-10415св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -- ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Питель Любомиром Степановичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Головачова Я. В., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2021 року між ним та ОСОБА_2 були укладені два договори позики, відповідно до яких він передав останньому грошову позику у гривні у розмірі, еквівалентному 168 000 доларів США, зі строком повернення до 01 травня 2022 року, а також грошову позику у розмірі, еквівалентному 500 000 доларам США, зі строком повернення до 01 червня 2021 року.

Укладення договорів позики підтверджується розписками відповідача від 04 квітня 2021 року. ОСОБА_2 відмовляється виконати належним чином свої грошові зобов`язання, передбачені договорами щодо повернення позики, не виконує його вимоги про повернення коштів.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за двома договорами позики у гривні в еквіваленті 668 000 доларів США по курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на день ухвалення рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики у розмірі 668 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 11 січня 2023 року становить 24 427 824,80 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач належним чином добровільно не виконав умови договорів позики, не повернув борг за договорами позики, укладеними з позивачем, тому наявні підстави для стягнення суми боргу у доларах США, еквівалент якої встановлюється станом на момент винесення судового рішення у гривні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року змінено, викладено його резолютивну частину у наступній редакції:

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 24 427 824,80 грн, що за курсом Національного банку України станом на 11 січня 2023 року становить 668 000 доларів США.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення грошових коштів за договорами позики. Однак, районний суд стягнув заборгованість у доларах, з еквівалентом гривні на час ухвалення судового рішення, у той час як з огляду на положення частини першої статті 1046 та частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строк, у розмірі та у тій саме валюті, яка визначена договором позики. Із боргових розписок вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму, що еквівалентна доларовій сумі. Тобто, із наданих розписок не вбачається, що відповідач отримав позику саме в іноземній валюті, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суму боргу, визначену у гривні, що буде еквівалентно сумі боргу визначену в іноземній валюті, за курсом на дату ухвалення судового рішення

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги, що сторона відповідача неналежним чином була повідомлена про дату судового засідання, як і те, що з розписок не вбачається обов`язку відповідача повернути борг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Питель Л. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позика була надана у гривні, проте помилково перерахував її розмір відповідно до курсу долара США, а мав встановити та стягнути саме той розмір позики у гривні, який було передано. При цьому, вказує, що розписки взагалі не містили розмір отриманої суми в борг.

Також посилається на те, що в Оболонському районному суді м. Києва розглядається справа № 756/1793/23 за його позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів позики, які є предметом розгляду і в цій справі, удаваними. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовився зупиняти провадження у справі за клопотанням його представника, адже, вважає, що у разі задоволення позову у наведеній вище справі, буде встановлено, що жодних договорів позики укладено не було.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

02 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені два договори позики, на підтвердження яких ОСОБА_2 склав розписку такого змісту «Я ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму еквівалентну сто шістдесят вісім (168 тис. $) тисяч дол. США, яку зобов`язуюсь повернути не пізніше 01.05.2022 р. (першого травня дві тисячі двадцять другого року. 01 квітня 2021 року підпис ( ОСОБА_2 )» (том 1, а. с. 10) та розписку, відповідно до якої: «Я ОСОБА_2 … отримав від ОСОБА_1 суму еквівалентну п`ятсот (500) тисяч доларів США, які зобов`язуюсь повернути до 01.06.2021 р підпис ( ОСОБА_2 )» (том 1, а. с. 11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також ОСОБА_2 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальним, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в борг у сумі, що еквівалентна 668 000 доларам США, проте не виконує обов`язку з їх повернення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми коштів. Суди встановили справжню природу наданих відповідачем розписок позивачу, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції, стягнувши борг в гривні у сумі, еквівалентній доларам США, оскільки із наданих розписок не вбачається, що відповідач отримав позику саме в іноземній валюті.

Посилання заявника на те, що апеляційний суд помилково перерахував розмір боргу відповідно до курсу долару США, а мав встановити та стягнути саме той розмір позики у гривні, який було передано, а також на те, що розписки взагалі не містили розмір отриманої суми в борг, є помилковими та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Так, відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно із частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, оскільки сторони визначили у договорах розписки еквівалент у доларах США у розмірі 668 000 доларів США, то суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано стягнув заборгованість у гривні за курсом НБУ для визначеної сторонами іноземної валюти на час ухвалення судового рішення.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що заявник, ставлячи під сумнів отримання ним коштів саме в гривні, при цьому жодних доводів щодо отримання коштів в іншій валюті не наводить, доказів не надає, що розцінюється судом, як намагання уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Доводи касаційної скарги про необхідність зупинення апеляційним судом справи до вирішення Оболонським районним судом м. Києва справи № 756/1793/23 за його позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними, колегія судді також вважає безпідставними.

У пункті 6 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно відмовив у зупиненні провадження у цій справі до розгляду Оболонським районним судом м. Києва справи № 756/1793/23, оскільки не вбачає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення розгляду наведеної, так як для вирішення цієї справи, зокрема, суд також мав встановити справжню природу наданих відповідачем розписок, що й було ним зроблено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач подав наведений вище позов до Оболонського районного суду м. Києва вже після подання позову ОСОБА_1 у цій справі, а також ним не було заявлено відповідних самостійних позовних вимог у межах цієї справи, шляхом пред`явлення зустрічного позову, що також свідчить про недобросовісність процесуальної поведінки ОСОБА_2 та його представника, намагання затягнути розгляд справи й ухилитися від виконання взятих на себе зобов`язань.

Верховний Суд також звертає увагу на непослідовність та взаємосуперечливість доводів касаційної скарги. Так, зазначається про те, що повертати борг відповідач має у гривні, тобто договори позики є дійсними, і одночасно зазначається, що пред`явлено позов про удаваність договорів позики.

При цьому, у разі задоволення позову ОСОБА_2 у справі № 756/1793/23, він не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не можуть бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з урахування внесених після апеляційного перегляду змін, - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Питель Любомиром Степановичем, - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець