Рішення

від 04.12.2023 по справі 307/2547/22

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2547/22

Провадження № 2/307/533/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2023 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Она О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя земля», Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Тячівської державної нотаріальної контори, Тячівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя земля», Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Тячівської державної нотаріальної контори, Тячівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно. В позовній заяві зазначив, що рішенням Тячівської міської ради №164 від 3 серпня 1995 року йому та його колишній дружині ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку, площею 0,07 га під індивідуальне будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов`язано їх виготовити в районній архітектурі будівельний паспорт для будівництва житлового будинку і надвірних споруд, про що свідчить належним чином завірена архівна копія з вищевказаного рішення. 24 січня 2000 року шлюб між ним та ОСОБА_5 було розірвано, про що свідчить відмітка у його паспорті. 26 лютого 2008 року його колишня дружина нотаріально завіреною заявою відмовилась від права на приватизацію земельної ділянки, площею 0,07 га, надану під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та дозволила приватизувати дану земельну ділянку йому, про що свідчить нотаріально завірена заява. 1 березня 2012 року у відповідності до Генерального плану м. Тячів, комунальним проектним підприємством «Тячів-проект» йому здійснено проектну пропозицію забудови для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі рішення Тячівської міської ради п`ятої сесії 6 скликання за №482 від 12 липня 2011 року, де його суміжними землекористувачами по вулиці Прикордонній зазначені: з одного боку - ОСОБА_6 , з іншого боку - ОСОБА_7 , про що свідчить проектна пропозиція забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку. Нещодавно він звернувся до сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_8 для розроблення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на виділену земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Але інженер- землевпорядник ОСОБА_8 запевнив його, що виготовити технічну документацію із землеустрою по його існуючих межах у відповідності до проектної забудови його земельної ділянки, а саме: по вулиці Прикордонній та Генерального плану забудови м. Тячів неможливо, так як по вказівці колишнього суміжного власника земельної ділянки ОСОБА_9 були здійснені геодезичні обміри інженером-землевпорядником ТОВ «Моя Земля» ОСОБА_10 , і 20.09.2013 року було їй відведено частину його земельної ділянки, яка складає площу перетину 0,0035 га та виділену частину дороги загального користування, чим сама ширина дороги по вул. Прикордонній звузилась та звузилась його частина земельної ділянки зі сторони теперішнього суміжного землевласника на даний час ОСОБА_2 (колишній власник ОСОБА_9 ), що унеможливлює законний доступ до його земельної ділянки та земельних ділянок інших землекористувачів, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що так як в нього є до технічного паспорта проект забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, так і в колишньої власниці земельної ділянки ОСОБА_9 повинен був бути також проект забудови земельної ділянки. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_3 (на даний час земельної ділянки ОСОБА_2 ), за кадастровим номером: 2124410100:08:006:0191, який є додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, довжина земельної ділянки з його боку: від «В» до «А» становить 27,91 м. Дана відстань є меншою на 7 метрів 34 см, ніж на його схематичному плані земельної ділянки, тобто у проектній забудові земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, станом на 01.03.2012 року, від суміжного землевласника ОСОБА_9 становить 35,25 м (що здійснений відповідно до Генерального плану забудови міста Тячів). Щоб дійсно пересвідчитись, що частина його земельної ділянки знаходиться у її власності та її конфігурація не співпадає з конфігурацією його земельної ділянки, що значиться в проектній забудові його земельної ділянки, ним було отримано витяг з ДЗК про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , де вказано, що площа земельної ділянки становить 0,07 га, їй присвоєно кадастровий номер: 2124410100:08:006:0191 та згідно кадастрового плану квадратної земельної ділянки її розміри - господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 . В цій відповіді, власнику земельної ділянки, тобто на даний час ОСОБА_2 , було запропоновано звернутись із заявою до співвідповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж в натурі ( на місцевості) для внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни конфігурації меж без зміни площі земельної ділянки, площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Фактично своєю відповіддю відповідач Тячівська міська рада визнала, що конфігурація земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 не відповідає Генеральному плану забудови м. Тячів, а саме: по АДРЕСА_1 та накладається на його земельну ділянку та на частину дороги загального користування вулиці Прикордонної. Позивач зазначив, що в Управління Держземагенства у Тячівському районі не було правових підстав для реєстрації земельної ділянки 18.11.2013 року. Співвідповідачем надано дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки 28.03.2013 року, а 27.12.2013 року був затверджений проект та передана земельна ділянка у власність, згідно вказаного рішення Тячівської міської ради. Яким чином Тячівська міська рада прийняла рішення про затвердження та передачу 27.12.2013 року земельної ділянки у власність, якщо раніше, 18.11.2013 року, ця земельна ділянка була уже у власності без прийняття відповідного рішення, зареєстрована співвідповідачем Управлінням Дерземагенства у Тячівському районі. Власник відповідачка ОСОБА_2 категорично відмовилась звертатись із відповідною заявою до співвідповідача Тячівської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни конфігурації меж без зміни площі земельної ділянки, площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що він сам погодив межі колишній власниці ОСОБА_9 і його підпис значиться в її технічній документації із землеустрою, тобто в акті встановлення та погодження зовнішніх меж. Крім того стверджує, що ділянка відповідачки не огороджена, а тому вона не бачить проблем для узаконення його земельної ділянки. Таким чином, позивач вважає, що неправомірною реєстраційною дією 18.11.2013 року про реєстрацію права власності, яка вчинена Управлінням Дерземагенства у Тячівському районі на підставі пізніше прийнятого рішення Тячівської міської ради від 27.12.2013 року за №2827 про затвердження проекту із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, площею 0,07 га. по АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3 , яка в подальшому нотаріально на праві власності перейшла у власність відповідачу ОСОБА_2 , порушено його право власності на земельну ділянку.

Просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , шляхом прийняття Тячівською міською радою рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни конфігурації меж без зміни площі земельної ділянки, площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та яка фактично відповідатиме Генеральному плану забудови м. Тячів.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області подав відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що рішенням 5 сесії 6 скликання Тячівської міської ради віл 12 липня 2011 року за №482 ОСОБА_11 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,07 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 . У 2012 році комунальним проектним підприємством "Тячів-проект", у відповідності до Генерального плану м. Тячева позивачу здійснено проектну пропозицію забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену земельну ділянку у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України протягом 2011 2022 року позивачем не оформлено. У своїй позовній заяві позивач зазначає, що нещодавно звернувся до сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_8 для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку, з приводу чого наступний повідомив його про неможливість виготовлення даної документації, так як земельна ділянка, яку хоче отримати у власність позивач, накладається на земельну ділянку, кадастровий номер - 2124410100:08:006:0191, передану у власність громадянці ОСОБА_3 . Також, позивач вважає, що відомості про земельну ділянку, кадастровий номер - 2124410100:08:006:0191 внесено до Державного земельного кадастру неправильно (не відповідає Генеральному плану забудови міста Тячів). Натомість позивач вважає, що саме спірною неправомірною реєстраційною дією 18.11.2013 про реєстрацію права власності, вчиненою співвідповідачем Управлінням Держземагенства у Тячівському районі, порушено права позивача. Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області вважає, що дане припущення позивача є хибним і підтверджується наступним. Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 79 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. На підставі заяви громадянки ОСОБА_3 , завдання виконання робіт від 01.11.2013 року, договору на розробку документації із землеустрою №1394 від 20.09.2013 року, рішення 19-ої сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 28 березня 2013 року за № 2400 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення на земельну ділянку" ТОВ "Моя Земля " виготовило проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 . Зазначений проект землеустрою розроблений і затверджений у відповідності до вимог чинного законодавства, містить всі необхідні погодження, а також акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами, в якому міститься підпис суміжного землекористувача ОСОБА_12 . Відтак, з врахуванням норм чинного законодавства та проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 Державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у Тячівському районі 18.11.2013 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 2124410100:08:006:0191. Отже, при реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 2124410100:08:006:0191 в Державному земельному кадастрі Державний кадастровий реєстратор діяв в межах і в спосіб визначений чинним законодавством. Тобто, вищенаведене спростовує твердження позивача, що саме неправомірною реєстраційною дією 18.11.2013 року про реєстрацію права власності, вчиненою співвідповідачем Управлінням Держземагенства у Тячівському районі порушено права позивача, відтак, як Державним кадастровим реєстратором проведено реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а не в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наголошують, що реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 2124410100:08:006:0191 в Державному земельному кадастрі проведена на підставі розробленої та затвердженої документації із землеустрою. Щодо внесення виправлених відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру необхідно власнику земельної ділянки звернутись із заявою до розробників документації із землеустрою для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації. Виходячи з вищенаведеного, керуючись статтями 178 ЦПК України, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області просить у позові ОСОБА_11 відмовити у повному обсязі.

Відповідач по справі ОСОБА_2 подала до суду письмове пояснення, в якому зазначила, що позовна заява ОСОБА_11 не підлягає задоволенню, оскільки вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Із 2016 році в її власності знаходиться земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,07 га,, кадастровий номер 2124410100:08:006:0191, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Попереднім власником даної земельної ділянки була відповідач ОСОБА_3 . Рішенням дев`ятнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради за №2400 від 28 березня 2013 року було надано дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки, площею 0.07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, відповідач ОСОБА_3 звернулася до ТОВ «Моя земля» із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, площею 0.07 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, на підставі заяви ОСОБА_3 , завдання виконання робіт від 01.11.2013 року, договору на розробку документації із землеустрою №1394 від 20.09.2013 року, рішення 19-ої сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 28 березня 2013 року за №2400 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення на земельну ділянку ТОВ "Моя Земля " виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Також вбачається, що з врахуванням норм чинного законодавства 18 листопада 2013 року Державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у Тячівському районі проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в Державному земельному кадастрі та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 2124410100:08:006:0191. Вказане свідчить, що Державний кадастровий реєстратор діяв в межах та в спосіб визначений чинним законодавством при реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 2124410100:08:006:0191 в Державному земельному кадастрі. Також, зазначила, що вказаний проект землеустрою розроблений і затверджений у відповідності до вимог чинного законодавства, містить всі необхідні погодження, акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами, в тому числі підпис суміжного користувача - позивача по справі ОСОБА_11 . Однак, в своїй позовній заяві позивач ОСОБА_11 зазначає, що нещодавно він звернувся до сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_8 для розроблені технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на його земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу чого наступний повідомив його про неможливість виготовлення даної документації, так як його земельна ділянка, яку він хоче отримати у власність, накладається на суміжну земельну ділянку із кадастровим номером 2124410100:08:006:0191, тобто, яка на даний час перебуває у власності відповідача. В зв`язку з цим, позивач вважає, що саме спірною неправомірною реєстраційною дією від Держземагенства у Тячівському районі порушено його права, а відомості про земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 - із кадастровим номером 2124410100:08:006:0191, внесено до Державного земельного кадастру неправильно та не відповідає Генеральному плану забудови міста Тячів. Однак, вказані обставини, крім абрис-схемою інженера-землевпорядника ОСОБА_8 та його припущенням, належними допустимими та обгрунтованими доказами позивачем не підтверджено та не доведено. Крім того, ознайомившись з матеріалами справи, вбачається, що рішенням 5 сесії скликання Тячівської міської ради від 12 липня 2011 року за №482 ОСОБА_11 надано дозвіл на розроблення технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,07 га, для будівництва та обслуговувані житлового будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У 2012 році комунальним проектним підприємством "Тячів-проект", у відповідності до Генерального плану м. Тячів позивачу здійснено проектну пропозицію забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену земельну ділянку у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України протягом 2011 - 2022 року позивачем не оформлено. Враховуючи вище наведене, просить в задоволенні позову відмовити повністю

Представник позивача ОСОБА_11 адвокат Лозан Б.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідачаТОВ «Моя Земля» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідача Тячівськоїдержавної нотаріальноїконтори,хоч про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідача Тячівської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 3 серпня 1995 року за №164 виділено ОСОБА_11 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 земельну ділянку, площею 0,07 га, під індивідуальне будівництво житлового будинку, зобов`язано їх виготовити в райархітектурі будівельний паспорт для будівництва житлового будинку і надвірних споруд, зобов`язано ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укласти договір з міською радою на забудову земельної ділянки і засвідчити в нотаріальній конторі (а.с.8).

Згідно нотаріально-посвідченої заяви ОСОБА_5 від 26 лютого 2008 року, посвідченої та зареєстрованої приватним нотаріусом Ужгороського міського нотаріального округу Шоляк О.М. в реєстрі за 485 ОСОБА_5 відмовилась від права на приватизацію земельної ділянки, площею 0,07 га, наданої під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та дозволяє приватизувати дану земельну ділянку ОСОБА_11 (а.с.9).

Рішенням п`ятої сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 12 липня 2011 року за №482 надано ОСОБА_11 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

В проектній пропозиції забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку забудовника ОСОБА_11 , Викопіровці з Генерального плану м. Тячів зазначено місце розташування земельної ділянки в АДРЕСА_1 (а.с.1-12).

В Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку зазначено, що земельна ділянка, яка має кадастровий номер 2124410100:08:006:0191, її цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площе земельної ділянки:0,06 га; місце розташування: АДРЕСА_2 ; власник - ОСОБА_2 ; дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 15.03.2016 року; номер запису про право 13753764 (а.с.13).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ-2100100432022 від 17.02.2022 року земельна ділянка - кадастровий номер 2124410100:08:006:0191,місце розташування АДРЕСА_2 ;цільове призначення:02.01 длябудівництваі обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.09.2013 року, здійснений ТОВ «Моя земля»; площа земельної ділянки становить 0,07 гектарів; орган, який зареєстрував земельну ділянку Управління держземагенства у Тячівському районі; дата державної реєстрації земельної ділянки 18.11.2013 року (а.с.14).

Згідно листа Тячівської міської ради від 29.03.2022 року за №05-26/375 повідомлено адвоката Лозан Б.В., що рішенням дев`ятнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 28.03.2023 року за №2400 було надано дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , - ОСОБА_3 ; рішенням двадцять четвертої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 27.12.2013 року за №2827 був затверджений проект із землеустрою та передана у власність земельна ділянка, площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , - ОСОБА_3 (а.с.16).

Також встановлено, що на замовлення відповідачки ОСОБА_3 ТОВ «Моя Земля» виготовлено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_4 , у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,07 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2124410100:08:006:0191 (а.с.84-124).

З вказаного проекту землеустрою вбачається, що рішенням дев`ятнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 28.03.2023 року за №2400 ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (а.с.110).

Вказаний проект землеустрою містить також акт встановлення та погодження меж землекористування, акт прийому-передачі межових знаків, погоджений суміжними землекористувачами, в тому числі і позивачем ОСОБА_11 (а.с.107, 108).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписамист. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей317,319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз нормЦК Українивказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Згідно із частиною першоюстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставістатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 386ЦК Українивстановлені гарантії захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст.12 ЗК України,в редакціїна часвиникнення правовідносин,до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом ст.78 ЗК України, в редакції на час виникнення правовідносин, право власностіна землю-це правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися земельнимиділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Згідно положень статті 116 ЗК України, в редакції на час виникнення правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимогст. 118 ЗК України, в редакції на час виникнення правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України, в редакції на час виникнення правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до ч.1 та ч.2ст.198 ЗК України,в редакції на час виникнення правовідносин, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

У п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»зазначено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.152 ЗК України, в редакції станом на день виникнення правовідносин, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій», встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Як передбачено ч.1 ст.106 ЗК України, спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок, що підтверджується актом погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 20.09.2013 року, згідно якого заперечень з боку суміжних землекористувачів не було, що підтверджується підписами, в тому числі і підписом ОСОБА_11 .

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (стаття 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до статті 11 вказаного Закону відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

За нормами статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку тощо.

За змістом статті 16 цього Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер; кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Відповідно до статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Згідно зі статтею 23 цього Закону документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру. Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр`державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (частина четверта статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини(частина шоста статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Аналогічні вищенаведеним приписам містяться та деталізовані у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідно до пункту 144 Порядку ведення Державного земельного кадастру якщо факт невідповідності відомостей державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які і є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення державного земельного кадастру безоплатно виправляє допущену помилку.

Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, однак у матеріалах справи немає доказів того, що позивач скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою.

В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник з приводу передачі у власність відповідачці ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,07 га в АДРЕСА_2 ,кадастровий номер2124410100:08:006:0191,для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд,конфігурація межякої,на думкупозивача ОСОБА_11 ,накладається частковона частинудороги загальногокористування вулиціПрикордонної вм.Тячів тана належнуйому частинуземельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 0,07 га., внаслідок чого він позбавлений можливості нею володіти та користуватися частиною дороги загального користування по АДРЕСА_1 .

Таким чином,позивач ОСОБА_11 мав довести,що вінє належнимвласником чиземлекористувачем спірноїземельної ділянкипо АДРЕСА_1 ,на якунакладається частиназемельної ділянкипо АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:08:006:0191, власником якої на даний час є відповідач ОСОБА_2 , і право власності чи користування позивача ОСОБА_11 цією земельною ділянкою було порушене відповідачкою ОСОБА_3 при оформленні за нею права власностіна земельнуділянку,площею 0,07 га, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:08:006:0191.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимогст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право особи порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

Оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позивачем ОСОБА_11 та його представником ОСОБА_13 в судовому засіданні не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що були порушені права позивача ОСОБА_11 при здійсненні приватизації відповідачкою ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,07 га, в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124410100:08:006:0191, при цьому, суд зазначає, що рішення відповідача Тячівської міської ради від 28.03.2023 року за №2400, яким було надано відповідачці ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , та від 27.12.2013 року за №2827, яким був затверджений вказаний проект із землеустрою та передана у власність відповідачці ОСОБА_3 земельна ділянка, площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , є чинними та не оскаржені.

Також, суд звертає увагу, що позивачем не надані будь-які докази на підтвердження встановлення меж наданої йому земельної ділянки в АДРЕСА_1 , а також відсутній правовстановлюючий документів на підтвердження виникнення права власності чи іншого права користування на вказану земельну ділянку.

Доводи позивача ОСОБА_11 та його представника ОСОБА_13 про те, щодо частина земельної ділянки позивача на даний час перебуває у власності відповідачки нічим об`єктивно, як того вимагає ЦПК України, не підтверджено.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Позивач, оспорюючи набуття відповідачами права власності на земельну ділянку, вказує, що порушено його право на виготовлення технічної документації та одержання у власність земельної ділянки переданої йому рішенням Тячівської міської ради Закарпатської області від 3 серпня 1995 року за №164, і він згідно з вимогами ст.152ЗК України вправі ставити питання про усунення перешкод у його праві на землю.

Про те, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів про наявність у нього будь-якого речового права на земельну ділянку, яке підлягає захисту відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Таким чином, аналізуючи докази у їх сукупності, суд зазначає, що матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів на обґрунтування тих обставин, на які посилається позивач ОСОБА_11 при зверненні з позовом до суду, позивачем не доведено факту порушення його прав володіння чи користування спірною земельною ділянкою при передачі у власність відповідачці ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,07 га, в у в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:08:006:0191, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Моя земля»,Головного управлінняДержгеокадастру вЗакарпатській області,Тячівської державноїнотаріальної контори,Тячівської міськоїради Закарпатськоїобласті провизнання прававласності нанерухоме майно слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 15, 16, 77-81, 89, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 4, 12, 15-1, 22, 78, 79-1, 90, 106, 116, 118, 125, 126, 152,198 ЗК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Моя земля»,Головного управлінняДержгеокадастру вЗакарпатській області,Тячівської державноїнотаріальної контори,Тячівської міськоїради Закарпатськоїобласті провизнання прававласності нанерухоме майно, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець тамешканець АДРЕСА_3 , України.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Тячів, Закарпатської області, України, мешканка с. Баранинці, Ужгородсьеого району, Закарпатської області, України.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженка с.Угля, Тячівського району, Закарпатської області, України, мешканка АДРЕСА_4 , України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Моя Земля», адреса: смт. Вишко, вул. Центральна, 33, ЄДРПОУ 34605133.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, адреса: м. Ужгород, пл. Народна,4, Закарпатської області, ЄДРПОУ 39766716.

Відповідач Тячівська державна нотаріальна контора, адреса: м. Тячів, вул. Незалежності, 30, Закарпатської області, ЄДРПОУ 02884003.

Відповідач Тячівська міська рада Закарпатської області, адреса: м. Тячів, вул. Шевченка, 2 , Закарпатської області, ЄДРПОУ 04053766.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2023 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко