Постанова

від 30.01.2025 по справі 307/2547/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2547/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 січня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого Джуги С.Д.

суддів Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2023 року у складі судді Бобрушко В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя земля», Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Тячівської державної нотаріальної контори, Тячівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя земля», Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Тячівської державної нотаріальної контори, Тячівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що рішенням Тячівської міської ради №164 від 3 серпня 1995 року йому та його колишній дружині ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку, площею 0,07 га під індивідуальне будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов`язано їх виготовити в районній архітектурі будівельний паспорт для будівництва житлового будинку і надвірних споруд, про що свідчить належним чином завірена архівна копія з вищевказаного рішення. 24 січня 2000 року шлюб між ним та ОСОБА_5 було розірвано, про що свідчить відмітка у його паспорті.

26 лютого 2008 року його колишня дружина нотаріально завіреною заявою відмовилась від права на приватизацію земельної ділянки, площею 0,07 га, надану під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та дозволила приватизувати дану земельну ділянку йому, про що свідчить нотаріально завірена заява. 01 березня 2012 року у відповідності до Генерального плану м. Тячів, комунальним проектним підприємством «Тячів-проект» йому здійснено проектну пропозицію забудови для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі рішення Тячівської міської ради п`ятої сесії 6 скликання за №482 від 12 липня 2011 року, де його суміжними землекористувачами по АДРЕСА_1 зазначені: з одного боку - ОСОБА_6 , з іншого боку - ОСОБА_7 , про що свідчить проектна пропозиція забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку. Нещодавно він звернувся до сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_8 для розроблення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на виділену земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Але інженер- землевпорядник ОСОБА_8 запевнив його, що виготовити технічну документацію із землеустрою по його існуючих межах у відповідності до проектної забудови його земельної ділянки, а саме: по АДРЕСА_1 та Генерального плану забудови м. Тячів неможливо, так як по вказівці колишнього суміжного власника земельної ділянки ОСОБА_9 були здійснені геодезичні обміри інженером-землевпорядником ТОВ «Моя Земля» ОСОБА_10 , і 20.09.2013 року було їй відведено частину його земельної ділянки, яка складає площу перетину 0,0035 га та виділену частину дороги загального користування, чим сама ширина дороги по АДРЕСА_1 звузилась та звузилась його частина земельної ділянки зі сторони теперішнього суміжного землевласника на даний час ОСОБА_3 (колишній власник ОСОБА_9 ), що унеможливлює законний доступ до його земельної ділянки та земельних ділянок інших землекористувачів, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що так як в нього є до технічного паспорта проект забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, так і в колишньої власниці земельної ділянки ОСОБА_9 повинен був бути також проект забудови земельної ділянки. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_4 (на даний час земельної ділянки ОСОБА_3 ), за кадастровим номером: 2124410100:08:006:0191, який є додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, довжина земельної ділянки з його боку: від «В» до «А» становить 27,91 м. Дана відстань є меншою на 7 метрів 34 см, ніж на його схематичному плані земельної ділянки, тобто у проектній забудові земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, станом на 01.03.2012 року, від суміжного землевласника ОСОБА_9 становить 35,25 м (що здійснений відповідно до Генерального плану забудови міста Тячів). Щоб дійсно пересвідчитись, що частина його земельної ділянки знаходиться у її власності та її конфігурація не співпадає з конфігурацією його земельної ділянки, що значиться в проектній забудові його земельної ділянки, ним було отримано витяг з ДЗК про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , де вказано, що площа земельної ділянки становить 0,07 га, їй присвоєно кадастровий номер: 2124410100:08:006:0191 та згідно кадастрового плану квадратної земельної ділянки її розміри - господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 . В цій відповіді, власнику земельної ділянки, тобто на даний час ОСОБА_3 , було запропоновано звернутись із заявою до співвідповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни конфігурації меж без зміни площі земельної ділянки, площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Фактично своєю відповіддю відповідач Тячівська міська рада визнала, що конфігурація земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 не відповідає Генеральному плану забудови м. Тячів, а саме: по вулиці Прикордонній та накладається на його земельну ділянку та на частину дороги загального користування вулиці Прикордонної. Позивач зазначив, що в Управління Держземагенства у Тячівському районі не було правових підстав для реєстрації земельної ділянки 18.11.2013 року. Співвідповідачем надано дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки 28.03.2013 року, а 27.12.2013 року був затверджений проект та передана земельна ділянка у власність, згідно вказаного рішення Тячівської міської ради. Яким чином Тячівська міська рада прийняла рішення про затвердження та передачу 27.12.2013 року земельної ділянки у власність, якщо раніше, 18.11.2013 року, ця земельна ділянка була уже у власності без прийняття відповідного рішення, зареєстрована співвідповідачем Управлінням Дерземагенства у Тячівському районі. Власник відповідачка ОСОБА_3 категорично відмовилась звертатись із відповідною заявою до співвідповідача Тячівської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни конфігурації меж без зміни площі земельної ділянки, площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що він сам погодив межі колишній власниці ОСОБА_9 і його підпис значиться в її технічній документації із землеустрою, тобто в акті встановлення та погодження зовнішніх меж. Крім того стверджує, що ділянка відповідачки не огороджена, а тому вона не бачить проблем для узаконення його земельної ділянки.

Таким чином, позивач вважає, що неправомірною реєстраційною дією 18.11.2013 року про реєстрацію права власності, яка вчинена Управлінням Дерземагенства у Тячівському районі на підставі пізніше прийнятого рішення Тячівської міської ради від 27.12.2013 року за №2827 про затвердження проекту із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, площею 0,07 га. по АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4 , яка в подальшому нотаріально на праві власності перейшла у власність відповідачу ОСОБА_3 , порушено його право власності на земельну ділянку.

За вказаних обставин позивач ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , шляхом прийняття Тячівською міською радою рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни конфігурації меж без зміни площі земельної ділянки, площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та яка фактично відповідатиме Генеральному плану забудови м. Тячів.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2023 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову, не надав належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Представник апелянта Лозан Б.В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про місце, час розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

З даними висновками суду погоджується і апеляційний суд, оскільки такі відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 3 серпня 1995 року за №164 виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 земельну ділянку, площею 0,07 га, під індивідуальне будівництво житлового будинку, зобов`язано їх виготовити в райархітектурі будівельний паспорт для будівництва житлового будинку і надвірних споруд, зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укласти договір з міською радою на забудову земельної ділянки і засвідчити в нотаріальній конторі (а.с.8).

Згідно нотаріально-посвідченої заяви ОСОБА_5 від 26 лютого 2008 року, посвідченої та зареєстрованої приватним нотаріусом Ужгороського міського нотаріального округу Шоляк О.М. в реєстрі за 485 ОСОБА_5 відмовилась від права на приватизацію земельної ділянки, площею 0,07 га, наданої під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та дозволяє приватизувати дану земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с.9).

Рішенням п`ятої сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 12 липня 2011 року за №482 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

В проектній пропозиції забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку забудовника ОСОБА_1 , Викопіровці з Генерального плану м. Тячів зазначено місце розташування земельної ділянки в АДРЕСА_1 (а.с.1-12).

В Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку зазначено, що земельна ділянка, яка має кадастровий номер 2124410100:08:006:0191, її цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площе земельної ділянки:0,06 га; місце розташування: АДРЕСА_2 ; власник - ОСОБА_3 ; дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 15.03.2016 року; номер запису про право 13753764 (а.с.13).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ-2100100432022 від 17.02.2022 року земельна ділянка - кадастровий номер 2124410100:08:006:0191,місце розташування АДРЕСА_2 ;цільовепризначення:02.01длябудівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.09.2013 року, здійснений ТОВ «Моя земля»; площа земельної ділянки становить 0,07 гектарів; орган, який зареєстрував земельну ділянку Управління держземагенства у Тячівському районі; дата державної реєстрації земельної ділянки 18.11.2013 року (а.с.14).

Згідно листа Тячівської міської ради від 29.03.2022 року за №05-26/375 повідомлено адвоката Лозан Б.В., що рішенням дев`ятнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 28.03.2013 року за №2400 було надано дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , - ОСОБА_4 ; рішенням двадцять четвертої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 27.12.2013 року за №2827 був затверджений проект із землеустрою та передана у власність земельна ділянка, площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , - ОСОБА_4 (а.с.16).

Також встановлено, що на замовлення відповідачки ОСОБА_4 ТОВ «Моя Земля» виготовлено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 , мешканці АДРЕСА_3 , у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,07 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2124410100:08:006:0191 (а.с.84-124).

З вказаного проекту землеустрою вбачається, що рішенням дев`ятнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 28.03.2013 року за №2400 ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (а.с.110).

Вказаний проект землеустрою містить також акт встановлення та погодження меж землекористування, акт прийому-передачі межових знаків, погоджений суміжними землекористувачами, в тому числі і позивачем ОСОБА_1 (а.с.107,108).

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістомст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно положень ст.116 ЗК України, в редакції на час виникнення правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог ст.118 ЗК України, в редакції на час виникнення правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України, в редакції на час виникнення правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частин 1 та 2 ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спір між сторонами виник з приводу передачі у власність відповідачці ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,07 га в АДРЕСА_2 ,кадастровий номер2124410100:08:006:0191,для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд,конфігурація межякої,на думкупозивача ОСОБА_1 ,накладається частковона частинудороги загальногокористування вулиціПрикордонної вм.Тячів тана належнуйому частинуземельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 0,07 га., внаслідок чого він позбавлений можливості нею володіти та користуватися частиною дороги загального користування по АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 мав довести, що він є належним власником чи землекористувачем спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на яку накладається частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:08:006:0191, власником якої на даний час є відповідач ОСОБА_3 , і право власності чи користування позивача ОСОБА_1 цією земельною ділянкою було порушене відповідачкою ОСОБА_4 при оформленні за нею права власності на земельну ділянку, площею 0,07 га, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:08:006:0191.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи доведено, що рішенням дев`ятнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 28.03.2013 року за №2400 відповідачці ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 . На замовлення відповідачки ОСОБА_4 ТОВ «Моя Земля» виготовлено проект землеустрою щодо відведення їй у власність вказаної земельної ділянки. Вказаний проект землеустрою містить також акт встановлення та погодження меж землекористування, акт прийому-передачі межових знаків, погоджений суміжними землекористувачами, в тому числі і позивачем ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що були порушені його права при здійсненні приватизації відповідачкою ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,07 га, в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124410100:08:006:0191.

Суд обгрунтовано зазначив, що рішення відповідача Тячівської міської ради від 28.03.2013 року за №2400, яким було надано відповідачці ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , та від 27.12.2013 року за №2827, яким був затверджений вказаний проект із землеустрою та передана у власність відповідачці ОСОБА_4 земельна ділянка, площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , є чинними та не оскаржені.

Позивачем не надані будь-які докази на підтвердження встановлення меж наданої йому земельної ділянки в АДРЕСА_1 , а також не подано відповідні правовстановлюючі документи на підтвердження виникнення права власності чи іншого права користування на вказану земельну ділянку.

Суд вірно вказав, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів про наявність у нього будь-якого речового права на земельну ділянку та порушення його законних прав відповідачами.

Обставини, на які посилається позивач в підтвердження заявлених вимог, ґрунтуються виключно на припущеннях.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про недоведеність позивачем порушення його законних прав та інтересів і обґрунтовано відмовив у заявленому позові.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленному позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: