Постанова

від 13.12.2023 по справі 751/3322/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 грудня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/3322/23

Головуючий у першій інстанції Маслюк Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1367/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів су дової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради, -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2023 року (проголошено о 16:07, повний текст складено 09.09.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за час відсторонення, про встановлення факту мобінгу та стягнення моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради (далі по тексту - КНП «СП» ЧМР) в якому, з урахуванням зміненої позовної заяви, просив:

- визнати наказ про його звільнення № 30-К від 06.03.2023 незаконним та безпідставним і поновити його на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 КНП «СП» ЧМР;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.2023 до дня поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача середній розмір заробітної плати з 01.03.2022 до 23.05.2022 за час вимушеного призупинення у сумі 22 626 грн;

- встановити факт вчинення мобінгу з боку керівництва КНП «СП» ЧМР;

- зобов`язати відповідача виплатити йому моральну шкоду, завдану постійними утисками, психологічним тиском, який призвів до погіршення стану його здоров`я і зору, враховуючи його видатки і втрати, в сумі 20 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 19.09.2007 до 30.03.2023 він працював у КНП «СМ» ЧМР на посаді практичного психолога. Порушень трудової дисципліни та стягнень з його боку не було.

Указував, що упродовж останніх двох років нове керівництво лікарні постійно тримало його під тиском, заважало виконувати професійні обов`язки, лякало звільненням та обмежувало доступ до публічних зборів і нарад, тричі протягом 2022 року намагалось звільнити. Так, 26.01.2022, 21.10.2022 та 30.12.2022 керівник медичної установи видавала попередження про його скорочення, останнє повинно було відбутися 02.03.2023 без жодних законних підстав для звільнення.

Зазначав, що 06.03.2023 його таємно звільнили без повідомлення та засідання кадрової комісії, в той час як він перебував у щорічній відпустці, на лікарняному та у відпустці за власний рахунок.

Указував, що після виходу на роботу 27.03.2023, відпрацював повний робочий день, йому повідомили про звільнення та вимагали написати добровільну заяву на звільнення. Також 28, 29 та 30 березня відпрацював повні робочі дні, лише 30.03.2023 його ознайомили з наказом про звільнення, після чого йому сказали з`явитися у відділ кадрів та подати заяву на звільнення. Вказане свідчить про те, що звільнення є незаконним, про скорочення та звільнення його ніхто вчасно не повідомляв.

Крім того зазначав, що з березня до травня 2022 року йому не нараховувались кошти, оскільки генеральна директорка поліклініки ОСОБА_2 незаконно призупинила дію трудового договору, загальна сума за час вимушеного призупинення становить 22 626 грн.

Уважав, що стосовно нього з боку керівництва здійснювався мобінг, який пов`язаний з постійними та систематичними повідомленнями про звільнення, невиплатою заробітної плати, позбавленням права на відпустку, систематичним цькуванням та тиском, видаленням з усіх робочих спільнот, відмовою в отриманні матеріальної допомоги від профспілкової організації, незаконним звільненням, ігноруванням запитів та розповсюдженням недостовірної інформації про нього серед колективу. За таких обставин йому спричинена моральна шкоду, яка полягає в суттєвому погіршенні здоров`я, та яку він оцінює в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у поновленні його на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та постановити нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неврахування норм чинного законодавства України та обставин, які є важливими для правильного вирішення справи по суті.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач, звільняючи ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України незважаючи на його безперервний 15-річний стаж роботи не проводив процедуру переважного права залишення на роботі, процедура пріоритетного права залишення на роботі, на думку позивача, взагалі не проводилася.

Заявник зазначає, що згідно чинного законодавства перед засіданням кадрової комісії для вирішення переважного та пріоритетного права залишення на роботі працівників, які підлягають скороченню, необхідно за 2 тижні ознайомити з оголошенням про дату, місце та час засідання, чого не було зроблено.

Указує, що скорочення його посади не пов`язане зі змінами в організації виробництва і праці або реорганізацією юридичної особи, відсутні докази того, що НСЗУ не продовжило фінансування закладу у 2023 році, судом не надано оцінки обґрунтованості наказу про скорочення. Наголошує, що було скорочено лише 0,5 ставки практичного психолога.

Звертає увагу на те, що 27.03.2023 після виходу з відпустки, його допустили до робочого місця, наказ про звільнення не вручили і дали можливість безперешкодно працювати.

За твердженням позивача, судом проігноровано, що лише за 2022 рік відносно нього виходило три накази про його звільнення.

У відзиві на апеляційну скаргу КНП «СП» ЧМР просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки судом правильно застосовані норми матеріального права.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 пропонувалась посада практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 на період декретної відпустки для догляду за дитиною основного працівника, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Указує, що безперервний стаж роботи ОСОБА_1 за записами у трудовій книжці рахується з 15.02.2017. Начальником відділу кадрів було сформовано список практичних психологів на скорочення і під час засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується протоколом від 02.01.2023, досліджено наявні в особових справах працівників документи щодо освіти, кваліфікаційного рівня, пільг, стажу роботи і стажу роботи за спеціальністю.

Звертає увагу на те, що 27.03.2023, 28.03.2023, 29.03.2023 та 30.03.2023 ОСОБА_1 виконував роботу практичного психолога поліклінічного відділення № 2, працюючи за внутрішнім сумісництвом на час відпустки по догляду за дитиною, що підтверджується обліком робочого часу за березень 2023 року і не свідчить про продовження трудових відносин з ОСОБА_1 , як практичним психологом спеціалізованого відділення № 2, працюючого на 0,5 ставки за основним місцем роботи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 , які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача адвоката Мороза О.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з КНП «СП» ЧМР середнього розміру заробітної плати з 01.03.2022 до 23.05.2022 за час вимушеного призупинення у сумі 22626 грн, встановлення факту вчинення мобінгу з боку керівництва КНП «СП» ЧМР, стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн, не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу про його звільнення № 30-К від 06.03.2023 незаконним, поновлення його на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 КНП «СП» ЧМР та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.03.2023 до дня поновлення на роботі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з 06.03.2023 у зв`язку із скороченням штату на підставі ст. 40 ч.1 п.1 КЗпП України із дотриманням вимог трудового законодавства, будь-яких порушень з боку відповідача встановлено не було, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу №30-К КНП «СП» ЧМР по звільнення ОСОБА_1 - практичного психолога спеціалізованого відділення № 2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, поновлення його на роботі.

З висновком районного суду про необхідність відмови у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд погоджується, однак не погоджується з датою звільнення позивача.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 з 19.09.2007 до 31.08.2009 та з 15.02.2017 до 06.03.2023 перебував у трудових відносинах з КНП «Дитяча поліклініка №2» (перейменовано на КНП «Сімейна поліклініка») ЧМР, що підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а.с.61-67).

Наказом головного лікаря КНП «Дитяча поліклініка №2» ЧМР №23-к від 13.02.2017 ОСОБА_1 прийнято з 15.02.2017 на посаду практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги дітям та молоді «Клініка, дружня до молоді» з неповним робочим днем (0,5 ставки 4 години на день) (т. 1 а.с. 123).

Наказом генерального директора КНП «Дитяча поліклініка №2» ЧМР міської ради №133-к від 07.09.2020 ОСОБА_1 практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги підліткам та молоді «Клініка, дружня до молоді», прийнято на роботу за сумісництвом в реабілітаційне відділення на 0,5 ставки практичного психолога з 08.09.2020, по посаді ОСОБА_4 , на час її відпустки для догляду за дитиною до 3-річного віку (т. 1 а.с.124).

Наказом генерального директора КНП «Дитяча поліклініка №2» ЧМР №189-к від 30.11.2023 ОСОБА_1 практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги підліткам та молоді «Клініка, дружня до молоді», переведено з 01.12.2020 в реабілітаційне відділення на посаду практичного психолога на тих же умовах (неповний робочий день 0,5 ставки) з оплатою праці за фактично відпрацьований час ( т. 1 а.с.125-126).

Наказом генерального директора КНП «СП» ЧМР №92-к від 30.06.2022 ОСОБА_1 практичного психолога реабілітаційного відділення, працюючого за основним місцем роботи на 0,5 посади, переведено з 01.07.2022 на 0,5 посади практичного психолога поліклінічного відділення №2 за основним місцем роботи; ОСОБА_1 - практичного психолога реабілітаційного відділення, працюючого за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника ОСОБА_5 , переведено з 01.07.2022 на 0,5 ставки практичного психолога поліклінічного відділення № 2, за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника ОСОБА_5 , з відпрацюванням робочого часу згідно узгодженого графіку та оплатою праці за фактично відпрацьований час (т. 1 а.с. 127-128).

Наказом генерального директора КНП «СП» ЧМР №205-к від 30.12.2022 ОСОБА_1 - практичного психолога поліклінічного відділення №2, працюючого на 0,5 посади, переведено з 01.01.2023 на посаду практичного психолога спеціалізованого відділення №2 з неповним робочим днем з понеділка по п`ятницю 04 години 00 хвилин (0,5 ставки), з відпрацюванням робочого часу згідно узгодженого графіка та оплатою праці за фактично відпрацьований час; ОСОБА_1 - практичного психолога поліклінічного відділення №2, працюючого за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника ОСОБА_5 , переведено з 01.01.2023 на 0,5 ставки практичного психолога спеціалізованого відділення №2, за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника ОСОБА_5 , з відпрацюванням робочого часу згідно узгодженого графіку та оплатою праці за фактично відпрацьований час (т. 1 а.с.129-130).

Відповідно до п. 4.9 Статуту КНП «СП» ЧМР, що затверджений рішенням виконкому ЧМР №153 від 26.03.2021, підприємство визначає свою організаційну структуру, встановлює штатну чисельність і затверджує штатний розпис за погодженням з управлінням охорони здоров`я Чернігівської міської ради. Згідно з п. 8.3 штатну чисельність Підприємства керівник визначає за погодженням з управлінням охорони здоров`я ЧМР в залежності від обсягу медичної допомоги, з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги (т.2 а.с.125-143).

Наказом генерального директора КНП «СП» ЧМР №95-од від 23.12.2022, у зв`язку з закінченням строку дії договорів з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій 2022 року та анонсування Національною службою здоров`я України неможливості контактування закладу по пакету «Медична реабілітація дорослих та дітей від 3-х років з ураженням опорно-рухового апарату» та «Профілактика, діагностика, спостереження, лікування та реабілітація в амбулаторних умовах», що зумовлює зменшення фінансування закладу та призводить до скорочення чисельності та штату працівників скорочено з 02.03.2023 0,5 штатної одиниці посади практичного психолога (том 1 а.с. 141).

Наказом генерального директора КНП «СП» ЧМР №97-од від 27.12.2022 на виконання наказу по КНП «СП» ЧМР «Про скорочення чисельності та штату працівників» від 23.12.2022 №95-од внесено з 02.03.2023 зміни до штатного розпису КНП «СП» ЧМР шляхом скорочення 0,5 штатної одиниці; виведено зі штатного розпису 0,5 штатної одиниці практичного психолога (том 1 а.с. 142).

30 грудня 2023 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади практичного психолога (0,5 ставки), яке відбудеться з 02.03.2023. Повідомлено, що посади, які можуть бути йому запропоновані на даний час в закладі відсутні. Із попередженням ОСОБА_1 ознайомлений під розпис (том 1 а.с.25).

Посади практичного психолога на час скорочення займали: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (0,5 ставки за основним місцем роботи з неповним робочим днем та 0,5 ставки на умовах внутрішнього сумісництва на посаді ОСОБА_4 на час її відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку).

З протоколу засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП від 02.02.2023, що розглянувши окремо кожну кандидатуру, що підпадає під скорочення, їх пільги, стаж роботи, навантаження, комісія прийняла рішення, що звільненню за п. 1 ст. 40 КЗпП України підлягає практичний психолог ОСОБА_1 (том 1 а.с. 144).

Листом від 28.02.2023 КП «СП» ЧМР запропонувало позивачу з`явитись до відділу кадрів 03.03.2023 для вирішення питання щодо подальшої роботи та відпустки (а.с.31).

Наказом КНП «СП» Чернігівської міської ради № 30-К від 06.03.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади практичного психолога спеціалізованого відділення № 2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, з 06.03.2023, у зв`язку зі скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України (том 1 а.с. 158).

Листами від 29.03.2023, 31.03.2023 КНП «СП» ЧМР повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для подальшого перебування на посаді практичного психолога за сумісництвом, оскільки він звільнений за основним місцем роботи; запропоновано подати заяву про звільнення за згодою сторін з посади за сумісництвом та укласти строковий трудовий договір на період декретної відпустки основного працівника ( ОСОБА_4 ) (т. 1 а.с.33-34, 35-36).

30 березня 2023 року позивачу вручено наказ №30-К від 06.03.2023 про його звільнення та трудову книжку, 06.04.2023 видано наказ №25-од про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за період з 06.03.2023 по 30.03.2023 (т. 1 а.с.163).

Відповідачем надані штатні розписи, що діяли в КНП «СП» ЧМР до та після звільнення позивача.

Так, згідно витягу зі штатного розпису станом на 01.01.2023 КНП «СП» ЧМР (т. 1 а.с. 135) штат налічував 428,25 штатних одиниць. При цьому, у спеціалізованому відділенні №2:

- практичний психолог, вища кваліфікаційна категорія одна штатна одиниця;

- практичний психолог, ІІ кваліфікаційна категорія одна штатна одиниця;

- практичний психолог, без кваліфікаційної категорії 0,5 штатних одиниць.

Згідно штатного розпису КНП «СП» ЧМР, що почав діяти з 01.04.2023 (т. 2 а.с. 81-83), затверджено штат у кількості 427,75 штатних одиниць. Зокрема, у спеціалізованому відділенні №2:

- практичний психолог, вища кваліфікаційна категорія одна штатна одиниця;

- практичний психолог, ІІ кваліфікаційна категорія 0,5 штатних одиниця;

- практичний психолог, без кваліфікаційної категорії 0,5 штатних одиниць.

Згідно з ч. 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вимогами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштування працівників.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 № 6-40цс15 та підтверджена постановами Верховного суду, зокрема, від 07.04.2021 у справі № 946/6628/19, від 21.04.2021 у справі № 723/822/20.

У постанові у справі №761/23325/17 від 15.06.2021 Верховний Суд вказав: «…Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією...».

У постанові у справі № 761/25605/17 від 21.02.2020 Верховний Суд наголосив на факторах, які можуть бути передумовою для скорочення чисельності або штату працівників: «…Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства…».

Згідно роз`яснень, які містяться у пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті а частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом у справі встановлено, що у зв`язку з закінченням строку дії договорів з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій 2022 року та анонсування Національною службою здоров`я України неможливості контактування закладу по пакету «Медична реабілітація дорослих та дітей від 3-х років з ураженням опорно-рухового апарату» та «Профілактика, діагностика, спостереження, лікування та реабілітація в амбулаторних умовах», що зумовлює зменшення фінансування закладу та призводить до скорочення чисельності та штату працівників, 23.12.2022 генеральним директором КНП «СП» ЧМР видано наказ № 95-од про скорочення з 02.03.2023 0,5 штатної одиниці посади практичного психолога.

27 грудня 2022 року відповідачем видано наказ №97-од про внесення змін до штатного розпису, а саме про внесення з 02.03.2023 змін до штатного розпису КНП «СП» ЧМР шляхом скорочення 0,5 штатної одиниці; виведення зі штатного розпису 0,5 штатної одиниці практичного психолога.

30 грудня 2023 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади практичного психолога (0,5 ставки).

На виконання вказаного наказу внесені зміни в штатний розклад КНП «СП» ЧМР, що підтверджується штатними розкладами станом на 01.01.2023 та станом на 01.04.2023, які погоджені з управлінням охорони здоров`я ЧМР.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Так, КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Право відповідача визначати свою організаційну структуру, встановлювати штатну чисельність і затверджувати штатний розпис за погодженням з управлінням охорони здоров`я Чернігівської міської ради передбачено Статутом КНП «СП» ЧМР, зокрема п. 4.9, 8.3.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19, провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Відтак встановлено, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату працівників, зокрема 0,5 посади практичного психолога.

Ураховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про те, що скорочення посади, яку обіймав ОСОБА_1 не пов`язане зі змінами в організації виробництва і праці або реорганізацією юридичної особи, відсутні докази того, що НСЗУ не продовжило фінансування закладу у 2023 році, судом не надано оцінки обґрунтованості наказу про скорочення, не заслуговують на увагу. Посилання заявника на те, що відбулося скорочення лише 0,5 ставки практичного психолога, не є підставою для визнання оспорюваного наказу про звільнення незаконним, так як колегія суддів, установивши дійсність скорочення штату працівників не наділена повноваженням про визначення доцільності такого скорочення та кількості посад, які підлягають скороченню.

При звільненні ОСОБА_1 із займаної посади практичного психолога 0,5 ставки відповідачем дотримані норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем процедури переважного права залишення на роботі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Згідно ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Як встановлено судом, посади практичного психолога на час скорочення займали: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (0,5 ставки за основним місцем роботи з неповним робочим днем та 0,5 ставки на умовах внутрішнього сумісництва на посаді ОСОБА_4 на час її відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку).

Матеріали справи містять протокол засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП від 02.02.2023, з якого вбачається, що відповідачем розглянуто окремо кандидатури ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , проведено порівняльний аналіз, та вирішено, що звільненню за п. 1 ст. 40 КЗпП України підлягає практичний психолог ОСОБА_1 , як такий, що має нижчу кваліфікаційну категорію та менший стаж роботи.

Витяги з наказів управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА №50-О від 04.04.2014, №51-О від 04.04.2019 «Про атестацію педагогічних працівників» свідчать про, що ОСОБА_6 присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та в подальшому визнано її відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» (т. 2 а.с. 111, 112).

Щодо ОСОБА_1 , то згідно витягу з наказу КНП «Дитяча поліклініка № 2» ЧМР № 60-к від 27.04.2020 позивачу присвоєно другу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «практична психологія, спеціаліст другої категорії» наказом по УОЗ Чернігівської ОДА від 23.04.2020 № 40-О, дійсна до 23.04.2025 (т. 2 а.с. 93).

Крім того, стаж роботи за спеціальністю практичного психолога ОСОБА_6 складає повних 22 роки, ОСОБА_1 повних 12 років.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з тим, що саме ОСОБА_6 як працівник з більш високою кваліфікацією мала переважне право на залишення на роботі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивача звільнено у зв`язку із скороченням штату на підставі ст. 40 ч.1 п.1 КЗпП України із дотриманням вимог трудового законодавства.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, але суд зобов`язаний дати відповідь на істотні аргументи сторони.

Відповідно до частин другої та третьої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог, що пов`язані із законністю звільнення та визнання протиправним наказу про звільнення, а в ході судового розгляду судом не встановлено підстав для поновлення позивача на посаді, зазначені вимоги, як правильно вказав суд першої інстанції, також не можуть бути задоволені.

Проте, апеляційний суд уважає за необхідне змінити дату звільнення ОСОБА_7 з посади практичного психолога спеціалізованого відділення №2 КНП «СП» ЧМР з огляду на наступне.

Позивача звільнено на підставі наказу відповідача № 30-К від 06.03.2023 з 06.03.2023, у зв`язку зі скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України. Проте, як вбачається з наданого на запит апеляційного суду витягу зі штатного розпису він датований 01.04.2023, тобто скорочення 0,5 штатної посади практичного психолога фактично відбулося саме з 01.04.2023, а тому датою звільнення ОСОБА_1 мало бути 31.03.2023.

У зв`язку з наведеним, враховуючи відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки його обґрунтовано звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, і єдиною невідповідністю є неправильне визначення дати звільнення, апеляційний суд вважає за необхідне змінити дату звільнення позивача з 06.03.2023 на 31.03.2023.

Таким чином, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.09.2023 зміні шляхом доповненням резолютивної частини суду першої інстанції реченням наступного змісту: «Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога спеціалізованого відділення №2 Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради з 06 березня 2023 року на 31 березня 2023 року».

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2023 року змінити, доповнивши резолютивну частину реченням наступного змісту: «Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради з 06 березня 2023 року на 31 березня 2023 року».

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2023 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко