Постанова

від 31.07.2024 по справі 751/3322/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 751/3322/23

провадження № 61-936св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час відсторонення, встановлення факту мобінгу та стягнення моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2023 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням зміненої позовної заяви просив визнати незаконним і безпідставним наказ відповідача про його звільнення від 06 березня 2023 року № 30-К, поновити його на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради (далі - КНП «СП»); стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 березня 2023 року до дня поновлення на роботі та середній розмір заробітної плати з 01 березня до 23 травня 2022 року за час вимушеного призупинення у сумі 22 626,00 грн; встановити факт вчинення мобінгу з боку керівництва КНП «СП»; зобов`язати відповідача виплатити йому моральну шкоду, завдану постійними утисками, психологічним тиском, який призвів до погіршення стану його здоров`я і зору, враховуючи його видатки і втрати, в сумі 20 000,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 2007 року до 2023 року працював у КНП «СП» на посаді практичного психолога. Упродовж останніх двох років нове керівництво лікарні постійно тримало його під тиском, заважало виконувати професійні обов`язки, лякало звільненням та обмежувало його доступ до публічних зборів і нарад, тричі протягом 2022 року намагалось звільнити. Так, 26 січня, 21 жовтня і 30 грудня 2022 року керівник медичної установи видавала попередження про його скорочення, останнє повинно було відбутися без жодних законних підстав для звільнення 02 березня 2023 року. Підставою для скорочення вказували непідписання Національною службою здоров`я України з КНП «СП» контракту на 2023 рік з обслуговування та реабілітації пацієнтів, проте саму заявку поліклініка ще не подавала. У подальшому під час перебування у щорічній відпустці, на лікарняному та у відпустці за власний рахунок 06 березня 2023 року його звільнили без повідомлення і засідання кадрової комісії.

Проте, 27 березня 2023 року, коли він вийшов на роботу і відпрацював повний робочий день, йому повідомили про звільнення та вимагали від нього написання заяви на звільнення. Після цього він 28, 29 і 30 березня 2023 року відпрацював повні робочі дні, а 30 березня 2023 року його ознайомили з наказом про звільнення та сказали з`явитися у відділ кадрів.

Вказані дії відповідача свідчать про незаконність звільнення позивача, адже вчасно про скорочення та звільнення його не повідомлено. Крім того, з березня до травня 2022 року йому не нараховувались кошти, оскільки генеральна директорка поліклініки ОСОБА_2 незаконно призупинила дію трудового договору, загальна сума за час вимушеного призупинення становить 22 626,00 грн.

Разом із цим керівництво здійснювало щодо нього мобінг, який пов`язаний з постійними та систематичними повідомленнями про звільнення, невиплатою заробітної плати, позбавленням права на відпустку, систематичним цькуванням і тиском, видаленням з усіх робочих спільнот, відмовою в наданні матеріальної допомоги від профспілкової організації, незаконним звільненням, ігноруванням запитів та поширенням недостовірної інформації про нього серед колективу. Внаслідок незаконних дій відповідача йому спричинено моральної шкоди, яка полягає в суттєвому погіршенні здоров`я та яку він оцінює в розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Новозаводський районний суд м. Чернігова рішенням від 04 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених позивачем вимог. Звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, будь-яких порушень трудових прав позивача з боку відповідача не встановлено.Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог, що пов`язані із законністю звільнення та визнанням протиправним наказу про звільнення, вони також не можуть бути задоволені.

На підтвердження факту мобінгу позивач не надав належних і допустимих доказів.

Підставою для стягнення моральної шкоди є порушення законних прав працівника. Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову в частині визнання незаконним звільнення з посади практичного психолога та поновлення його на роботі, факту мобінгу з боку керівництва КНП «СП» не встановлено, немає й підстав для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Чернігівський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2023 року змінив, доповнив резолютивну частину реченням такого змісту: «Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 КНП «СП» ЧМР з 06 березня 2023 року на 31 березня 2023 року». В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована дотриманням відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача та необхідності зміни дати звільнення з урахуванням штатного розпису.

Апеляційний суд переглядав рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу відповідача про його звільнення від 06 березня 2023 року № 30-К незаконним, поновлення його на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 КНП «СП» і стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 березня 2023 року до дня поновлення на роботі.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з КНП «СП» середнього розміру заробітної плати з 01 березня до 23 травня 2022 року за час вимушеного призупинення у сумі 22 626,00 грн, встановлення факту вчинення мобінгу з боку керівництва КНП «СП» і стягнення моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн ОСОБА_1 не оскаржував, тому в цій частині воно не було предметом апеляційного перегляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2023 року в частині відмови у поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення та скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги та визнати наказ про звільнення позивача від 06 березня 2023 року № 30-К незаконним і безпідставним, поновити ОСОБА_1 на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 КНП «СП»; стягнути з КНП «СП» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 березня 2023 року і до дня поновлення на роботі; допустити негайне виконання судового рішення про поновлення його на роботі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18, від 12 листопада у справі № 904/4494/18 та постановах Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15, від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18, від 07 лютого 2018 року у справі № 711/5711/16, від 11 липня 2018 року у справі № 724/140/16, від 26 червня 2019 року у справі № 522/15643/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 753/4399/17, від 15 січня 2020 року у справі № 761/21008/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 758/12403/16, від 29 січня 2020 року у справі № 320/7991/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 815/1813/15, від 22 січня 2019 року у справі № 569/370/17, від 17 лютого 2020 року у справі № 495/9926/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 127/10361/18, від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17, від 02 червня 2020 року у справі № 826/24208/15, від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16, від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 04 листопада 2019 року у справі № 35/13631/16.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 вказує про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суд не взяв до уваги те, що відповідач при звільненні за пунктом 1 статті 40 КЗпП України не пропонував йому іншої роботи та, незважаючи на його безперервний 15-річний стаж роботи, не проводив процедуру переважного права залишення на роботі. Апеляційний суд не досліджував фіктивний протокол кадрової комісії від 02 січня 2023 року, бо в ньому немає жодних пропозицій щодо продовження роботи або переведення на декретне місце. Скорочення його посади не пов`язане зі змінами в організації виробництва і праці або з його реорганізацією як юридичної особи, а процедура пріоритетного права залишення на роботі взагалі не проводилась.

Ухваливши рішення про зміну дати звільнення, суди неправильно застосували положення частини першої статті 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі, оскільки закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника. Зміна дати звільнення під час судового розгляду справи не може вважатися поновленням порушеного права.

Ураховуючи наведене, предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу про його звільнення від 06 березня 2023 року № 30-К незаконним, поновлення його на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 КНП «СП» і стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 березня 2023 року до дня поновлення на роботі, а також постанова апеляційного суду (стаття 400 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 19 вересня 2007 року до 31 серпня 2009 року та з 15 лютого 2017 року до 06 березня 2023 року перебував у трудових відносинах з КНП «Дитяча поліклініка № 2» (перейменовано на КНП «СП»).

Наказом головного лікаря КНП «Дитяча поліклініка № 2» від 13 лютого 2017 року № 23-к ОСОБА_1 прийнято з 15 лютого 2017 року на посаду практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги дітям та молоді «Клініка, дружня до молоді» з неповним робочим днем (0,5 ставки - 4 години на день).

Наказом генерального директора КНП «Дитяча поліклініка № 2» від 07 вересня 2020 року № 133-к ОСОБА_1 - практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги підліткам та молоді «Клініка, дружня до молоді», прийнято на роботу за сумісництвом в реабілітаційне відділення на 0,5 ставки практичного психолога з 08 вересня 2020 року, на посаду ОСОБА_3 на час її відпустки для догляду за дитиною до 3-річного віку.

Наказом генерального директора КНП «Дитяча поліклініка № 2» від 30 листопада 2023 року № 189-к ОСОБА_1 - практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги підліткам та молоді «Клініка, дружня до молоді», переведено з 01 грудня 2020 в реабілітаційне відділення на посаду практичного психолога на тих самих умовах (неповний робочий день - 0,5 ставки) з оплатою праці за фактично відпрацьований час.

Наказом генерального директора КНП «СП» від 30 червня 2022 року № 92-к ОСОБА_1 - практичного психолога реабілітаційного відділення, що працює за основним місцем роботи на 0,5 посади, переведено з 01 липня 2022 року на 0,5 посади практичного психолога поліклінічного відділення № 2 за основним місцем роботи; ОСОБА_1 - практичного психолога реабілітаційного відділення, що працює за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3 років основного працівника ОСОБА_4 , переведено з 01 липня 2022 року на 0,5 ставки практичного психолога поліклінічного відділення № 2 , за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3 років основного працівника ОСОБА_4 , з відпрацюванням робочого часу згідно з узгодженим графіком та оплатою праці за фактично відпрацьований час.

Наказом генерального директора КНП «СП» від 30 грудня 2022 року № 205-к ОСОБА_1 - практичного психолога поліклінічного відділення № 2 , що працює на 0,5 посади, переведено з 01 січня 2023 року на посаду практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 з неповним робочим днем з понеділка до п`ятниці - 04 години 00 хвилин (0,5 ставки), з відпрацюванням робочого часу згідно з узгодженим графіком та оплатою праці за фактично відпрацьований час; ОСОБА_1 - практичного психолога поліклінічного відділення № 2 , що працює за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника ОСОБА_4 переведено з 01 січня 2023 року на 0,5 ставки практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 , за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3 років основного працівника ОСОБА_4 , з відпрацюванням робочого часу згідно з узгодженим графіком та оплатою праці за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 4.9 статуту КНП «СП», затвердженого рішенням виконкому ЧМР від 26 березня 2021 року № 153, підприємство визначає свою організаційну структуру, встановлює штатну чисельність і затверджує штатний розпис за погодженням з управлінням охорони здоров`я Чернігівської міської ради. Згідно з пунктом 8.3 статуту штатну чисельність підприємства керівник визначає за погодженням з управлінням охорони здоров`я ЧМР залежно від обсягу медичної допомоги, з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги.

Наказом генерального директора КНП «СП» від 23 грудня 2022 року № 95-од у зв`язку із закінченням строку дії договорів з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій 2022 року та анонсування Національною службою здоров`я України неможливості контактування закладу за пакетом «Медична реабілітація дорослих та дітей від 3 років з ураженням опорно-рухового апарату» та «Профілактика, діагностика, спостереження, лікування та реабілітація в амбулаторних умовах», що зумовлює зменшення фінансування закладу та призводить до скорочення чисельності і штату працівників, скорочено з 02 березня 2023 року 0,5 штатної одиниці посади практичного психолога.

Наказом генерального директора КНП «СП» від 27 грудня 2022 року № 97-од на виконання наказу «Про скорочення чисельності та штату працівників» від 23 грудня 2022 року № 95-од внесено з 02 березня 2023 року зміни до штатного розпису КНП «СП» шляхом скорочення 0,5 штатної одиниці; виведено зі штатного розпису 0,5 штатної одиниці практичного психолога.

30 грудня 2022 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади практичного психолога (0,5 ставки), яке відбудеться з 02 березня 2023 року. Повідомлено, що посад, які могли бути запропоновані, на цей час в закладі немає. Із попередженням ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис.

Посади практичного психолога на час скорочення займали: ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (0,5 ставки за основним місцем роботи з неповним робочим днем і 0,5 ставки на умовах внутрішнього сумісництва на посаді ОСОБА_3 на час її відпустки по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку).

Із протоколу засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, від 02 лютого 2023 року відомо, що, розглянувши окремо кожну кандидатуру, що підпадає під скорочення, їх пільги, стаж роботи, навантаження, комісія прийняла рішення, що звільненню за пунктом 1 статті 40 КЗпП України підлягає практичний психолог ОСОБА_1 .

З витягів з наказів УОЗ Чернігівської ОДА від 04 квітня 2014 року № 50-О, від 04 квітня 2019 року № 51-О «Про атестацію педагогічних працівників» відомо, що ОСОБА_5 присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та в подальшому визнано її відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії».

Згідно з витягом з наказу КНП «Дитяча поліклініка № 2» від 27 квітня 2020 року № 60-к ОСОБА_1 присвоєно другу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «практична психологія, спеціаліст другої категорії» наказом по УОЗ Чернігівської ОДА від 23 квітня 2020 року № 40-О, дійсна до 23 квітня 2025 року.

Стаж роботи за спеціальністю практичного психолога ОСОБА_5 становить повних 22 роки, ОСОБА_1 - повних 12 років.

Листом від 28 лютого 2023 року КП «СП» запропонувало позивачу з`явитись до відділу кадрів 03 березня 2023 року для вирішення питання щодо подальшої роботи та відпустки.

Наказом КНП «СП» від 06 березня 2023 року № 30-К ОСОБА_1 звільнено з посади практичного психолога спеціалізованого відділення № 2 , що працює на 0,5 посади за основним місцем роботи, з 06 березня 2023 року у зв`язку зі скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України.

Листами від 29 і 31 березня 2023 року КНП «СП» повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для подальшого перебування на посаді практичного психолога за сумісництвом, оскільки він звільнений за основним місцем роботи; запропоновано подати заяву про звільнення за згодою сторін з посади за сумісництвом та укласти строковий трудовий договір на період декретної відпустки основного працівника ( ОСОБА_3 ).

30 березня 2023 року позивачу вручено наказ від 06 березня 2023 року № 30-К про звільнення та трудову книжку, 06 квітня 2023 року видано наказ № 25-од про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за період з 06 до 30 березня 2023 року.

Відповідач надав штатні розписи, що діяли в КНП «СП» до та після звільнення позивача.

Згідно з витягом зі штатного розпису станом на 01 січня 2023 року штат КНП «СП» налічував 428,25 штатних одиниць. При цьому у спеціалізованому відділенні № 2:

- практичний психолог, вища кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця;

- практичний психолог, друга кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця;

- практичний психолог, без кваліфікаційної категорії - 0,5 штатної одиниці.

Згідно зі штатним розписом КНП «СП», що почав діяти з 01 квітня 2023 року, затверджений штат у кількості 427,75 штатних одиниць, зокрема у спеціалізованому відділенні № 2:

- практичний психолог, вища кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця;

- практичний психолог, ІІ кваліфікаційна категорія - 0,5 штатної одиниці;

- практичний психолог, без кваліфікаційної категорії - 0,5 штатної одиниці.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника в разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Суди встановили, що закінченням строку дії відповідних договорів зумовило зменшення фінансування закладу та призвело до скорочення чисельності та штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановивши, що у відповідача відбулося скорочення чисельності штату працівників, а звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України проведено з дотриманням норм трудового законодавства України, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про дотримання відповідачем КЗпП України при звільненні позивача із займаної посади, проте змінив дату звільнення позивача пославшись на відсутність змін у штатному розписі на день його звільнення, та вказавши, що посада, яку займав позивач виведена із штатного розпису 02 березня 2023 року, тобто після його звільнення.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з огляду на таке.

Звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України до проведення відповідачем скорочення штату працівників на підприємстві (введення в дію нового штатного розпису) є порушенням трудового законодавства України, що в свою чергу є підставою для поновлення його на роботі, а не зміни дати звільнення.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 742/2626/21, від 02 грудня 2020 року у справі № 683/1084/17.

Однак переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наведене та помилково вважав за можливе змінити дату звільнення позивача із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з підстав виведення із штатного розпису цієї посади після його звільнення, адже таке порушення КЗпП України є підставою для поновлення на роботі.

Для з`ясування питання дотримання відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, апеляційний суд мав дослідити всі штатні розписи та витяги з них, що містяться в матеріалах справи (а. с. 131-137 т. 1, а. с. 80-83 т. 2), надати їм відповідну правову оцінку та встановити, які штатні розписи діяли на час прийняття рішення про скорочення чисельності штату працівників та на час звільнення позивача, адже встановлення дати виведення із штатного розпису посади, яку займав позивач має вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити рішення у справі по суті заявлених вимог, адже на стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов