Рішення

від 11.12.2023 по справі 127/29926/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/29926/23

Провадження № 2/127/3843/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Гевко В.І.,

з участю представника відповідача адвоката Шевчука В.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Комунальногозакладу «Вінницькийліцей №34»про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КЗ«Вінницький ліцей№34»про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального закладу « Вінницький ліцей №34» №111/к від 25.08.2023 «Про звільнення Таміли ОЧЕРЕТНОЇ»; поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному закладі КЗ «Вінницький ліцей №34» на посаді вчителя української мови та літератури; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2023 по дату поновлення на роботі із розрахунку 587,80 грн. за кожен день вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.08.1990 ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду вчителя української мови і літератури до Вінницької середньої школи №34. Наказом по управлінню освіти Вінницької міської ради №259 від 12.04.2007позивачці було встановлено вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «Старший вчитель». За час роботи позивачку неодноразово заохочували за високу продуктивність праці. 24.12.2020 Вінницьку середню школу №34 було перейменовано у комунальний заклад «Вінницький ліцей №34».

У 2020 році на виконання вимог абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-ІХ (далі - Закон №463- IX), згідно з яким «Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», із позивачкою було укладено строковий трудовий договір про роботу на тій же посаді в тому ж закладі на 1 рік, який в подальшому переукладався в 2021 та 2022 роках.

07.02.2023 на пленарному засіданні Конституційний Суд України ухвалив рішення №1-р/2023 у справі №1-5/2020(118/20) та визнав неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-ІХ та скасував дискримінаційні трудові умови для педагогів-пенсіонерів.

25.08.2023 позивачка, посилаючись на вказане рішення Конституційного Суду України, звернулася до відповідача із заявою про відкликання своєї згоди на продовження трудового договору, який було укладено з нею на виконання скасованої норми Закону №463-ІХ, це скасувати накази про продовження з нею трудових відносин на умовах строковості і відновити її право на роботу на умовах безстрокового трудового договору із встановленням повного тижневого навантаження (перераховані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці).

Директор знехтувала заявленим волевиявленням позивачки щодо продовження з нею безстрокових трудових відносин і недопущенням дискримінації за віковою ознакою, повідомила позивачку про звільнення з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України та вручила (для ознайомлення) проєкт наказу №111/к від 25.08.2023, директором не підписаний. За цим наказом підставою звільнення зазначено строковий трудовий договір №10 від 26.08.2022.

Внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями директора, у позивачки різко погіршився стан здоров`я, вона звернулася за медичною допомогою і перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Після закінчення лікування 19.09.2023 позивачка звернулася до директора КЗ «Вінницький ліцей №34» щодо надання їй належним чином оформленого наказу про звільнення або допуску до роботи за її заявою від 25.08.2023, однак директор в задоволенні звернення відмовила та повідомила, що вручений проєкт наказу про звільнення позивачки чинний.

За інформацією, якою володіє позивачка, станом на час звернення з цим позовом: педагогічне навантаження, на яке вона претендувала в заяві від 25.08.2023, розподілено між іншими педпрацівниками закладу, а посада, з якої її було звільнено, вакантна.

Позивачці вдалося працевлаштуватись до іншого закладу освіти не за спеціальністю 20.09.2023, що призвело до суттєвого погіршення її матеріального становища, розірвання соціальних зв`язків, що викликало необхідні зміни способу життя.

Наказ директора КЗ «Вінницький ліцей №34» про звільнення позивачки за п.2 ст.36 КЗпП України №111/к від 25.08.2023 на підставі строкового трудового договору №10 від 26.08.2022 є протиправним, оскільки укладення з позивачкою строкового трудового договору було обумовлене нормою Закону №463-ІХ, а не власним волевиявленням. Її звільнення всупереч поданій нею заяві за закінченням цього договору є протиправним як таке, що безпідставно обмежує право на працю. Оскільки дії відповідача не відповідають вимогам законодавства про працю, звільнення відбулось із порушенням норм трудового законодавства, тому позивач звернулася до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, однак надала суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, розглянути справу в її відсутність.

Представник відповідача адвокат ШевчукВ.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 48-53). Відзив мотивований тим, що наказом директора КЗ «Вінницький ліцей №34» №50/к від 22.08.2022 ОСОБА_1 була прийнята на посаду учителя української мови та літератури з 26.08.2022 за строковим трудовим договором на період з 26.08.2022 по 25.08.2023. За період дії строкового трудового договору позивач не виявляла жодного бажання щодо внесення змін до строкового трудового договору та продовження або переукладення його на безстроковий термін. КЗ «Вінницький ліцей №34» жодним чином не може самостійно вносити зміни в строковий трудовий договір №10 від 26.08.2022, так як термін його дії закінчився. 25.08.2023 був виданий наказ №111/к про звільнення ОСОБА_2 в зв`язку із закінченням строкового трудового договору по п. 2 ст. 36 КЗпП України з 25.08.2023. Після звільнення ОСОБА_1 звернулася до закладу із заявою №243 від 25.08.2023, на яку було надано відповідь 05.09.2023 та направлено на поштову адресу ОСОБА_1 , поштове відправлення 2102902407744 вручене 11.09.2023. Відповідач не погоджується з твердженнями ОСОБА_1 , що вона не була своєчасно повідомлена про закінчення терміну дії трудового договору, оскільки вона знала про термін закінчення строку трудового договору, а також чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового договору.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-ІХ не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення судом цього рішення. Водночас, вже укладені на сьогодні строкові трудові договори зберігають свою чинність. Попри ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, закінчення терміну дії строкового трудового договору є підставою для припинення трудового договору та звільнення особи (працівника) з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору. Ухвалення рішення Конституційного Суду України, за загальним правилом, не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених). Крім того, доводи позивача про те, що у зв`язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами частини другої статті 39-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьої статті 21 КЗпП України, регулюється частиною другою статті 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що в їх присутності ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про звільнення №111/к від 25.08.2023, але ОСОБА_1 відмовилася його підписувати, а також в їх присутності ОСОБА_1 відмовилася підписувати акт про відмову у підписанні наказу про звільнення від 25.08.2023.

Заслухавши пояснення представника відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.81ЦПК Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Доказиподаються сторонамита іншимиучасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Статуту Комунального закладу «Вінницький ліцей №34», затвердженого рішенням Вінницької міської ради №752 від 24.12.2023, Комунальний заклад «Вінницький ліцей №34», є юридичною особою. Заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», іншими завконодавчими актами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами галузевого Міністерства, актами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та цим Статутом (а.с. 55-73).

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом «Вінницький ліцей №34», що підтверджується копією трудової книжки.

15.08.1990 наказом №576-К Вінницької середньоїшколи №34 ОСОБА_1 булоприйнято на роботу з 15.08.1990 вчителем української мови та літератури в порядку переводу з такої ж посади з Вінницької середньої школи №35 (а.с. 15-23).

Згідно знаказомкомунального закладу «Загальноосвітня школа І-III ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики №34 Вінницької міської ради» №57-К від 26.06.2020, припинено 30.06.2020 безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 , яка працює на посаді вчителя української мови та літератури, та укладено з нею строковий трудовий договір строком на 1 (один) календарний рік з 01.07.2020 до 30.06.2021 включно (а.с. 27-29).

В подальшому, 25.08.2021 між комунальним закладом «Загальноосвітня школа І-IIІ ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики №34 Вінницької міської ради» та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір строком на 1 (один) календарний рік з 25.08.2021 до 24.08.2022, відповідно до якого працівник приймається на роботу до комунального закладу «Загальноосвітня школа І-III ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики №34 Вінницької міської ради» на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням на строк дії цього строкового трудового договору (а.с. 30-31).

Згідно знаказомкомунального закладу «Вінницький ліцей №34» №50/к від 22.08.2022 з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір №10 від 26.08.2022 строком на 1 (один) календарний рік з 26.08.2022 до 25.08.2023, відповідно до якого працівник приймається на роботу до комунального закладу «Вінницький ліцей №34» на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням на строк дії цього строкового трудового договору (а.с. 74-77).

Згідно з характеристикою професійної діяльності в міжатестаційний період учителя української мови та літератури комунального закладу «Вінницький ліцей №34» ОСОБА_1 , наданою 27.02.2023 директором КЗ «ВЛ №34 ВМР» ОСОБА_6 , ОСОБА_1 відповідає займаній посаді та може бути атестована на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню «старший вчитель» (а.с. 25).

Рішенням атестаційноїкомісії комунальногозакладу «Вінницькийліцей №34»від 17.03.2023та рішенняматестаційної комісіїДепартаменту освітиВінницької міськоїради від07.04.2023 ОСОБА_1 відповідаєраніше присвоєнійкваліфікаційній категорії«спеціаліст вищоїкатегорії»,відповідає раніше присвоєному педагогічному званню «старший учитель», що підтверджується атестаційним листом (а.с. 24).

Згідно знаказомкомунального закладу «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25.08.2023 ОСОБА_1 , вчителя української мови та літератури, було звільнено в зв`язку із закінченням строкового трудового договору по п. 2 ст. 36 КЗпП України з 25.08.2023 (а.с. 78).

Відповідно до акту комунального закладу «Вінницький ліцей №34», складеного 25.08.2023 комісією в складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , у присутності зазначеної комісії ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про звільнення №111/к від 25.08.2023, але ОСОБА_1 відмовилася його підписувати (а.с. 79).

Відповідно до акту комунального закладу «Вінницький ліцей №34», складеного 25.08.2023 комісією в складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , у присутності зазначеної комісії ОСОБА_1 відмовилася підписувати акт про відмову у підписанні наказу про звільнення від 25.08.2023 (а.с. 80).

25.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до директора комунального закладу «Вінницький ліцей №34» про відновлення умов безстрокового трудового договору, який був укладений з 26.08.2022 по 25.08.2023 та надати з 01.09.2023 повне тижневе навантаження в обсязі 18 годин (а.с. 81).

По справі встановлено, що ОСОБА_1 по теперішній час працює в комунальному закладі «Вінницький ліцей №10» з 20.09.2023 на посаді асистента вчителя відповідно до наказу №198-к від 19.09.2023 (а.с. 149).

Відповідно до ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Стаття 43 Конституції України регламентує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Частиною другою статті 2КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути укладеним, згідно зі ст. 23 КЗпП України: на невизначений строк; на визначений строк, який встановлюється за погодженням сторін; на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 06 листопада 1992 pоку (із змінами і доповненнями) роз`яснив судам, що при укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, але також і настанням певної події, наприклад, повернення на роботу робітниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною; працівника, який звільнився з роботи в зв`язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу. Строковий трудовий договір може укладатися для заміни тимчасово відсутнього працівника.

З аналізу ст. 23 КЗпП України убачається, що йдеться не про умови праці (небезпечні, шкідливі тощо), а саме про характер та умови виконання роботи, через які роботодавець не має можливості надати працівникові постійну роботу наприклад, при прийнятті на роботу, яка не виконується постійно чи для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (для заміщення працівників, яким надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Про призначення на посаду за строковим трудовим договором обов`язково зазначається у заяві працівника про призначення на посаду. Запис про строковий характер трудового договору в трудовій книжці не робиться, але в наказі про призначення (прийняття) на посаду обов`язково має бути зазначено, що особа призначена на посаду за строковим трудовим договором, а також строк трудового договору.

Трудовий договір визначає взаємні права та обов`язки сторін, умови праці працівника. Їх сукупність складає зміст трудового договору. Основна частина таких умов, прав і обов`язків регулюється законодавством про працю у централізованому порядку (тривалість робочого часу, відпусток, правила охорони праці і т.д.) та колективним договором і не може змінюватися за згодою сторін. До обов`язкових, окрім вже зазначених умов про місце роботи, трудову функцію, час початку виконання трудової функції, розмір винагороди за виконану роботу, відносять і умову про строк дії трудового договору.

Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, загалом не відрізняється від правового становища працівників, які уклали трудові угоди на невизначений термін (зокрема, вони також мають право на відпустку, грошову компенсацію за невикористану відпустку тощо). Найсуттєвішою ж відмінністю між безстроковими та строковими трудовими договорами є те, що останні, зазвичай, припиняються внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено (при цьому не потрібно ані заяви працівника, ані обґрунтування причин його звільнення).

Відповідно до ч. 2 ст.22Закону України«Про повнузагальну середнюосвіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

До педагогічних працівників Закон України «Про повну загальну середню освіту» висуває високі кваліфікаційні вимоги, оскільки такі працівники є основним, найціннішим інтелектуальним потенціалом, важливою ланкою системи сучасної загальної середньої освіти.

Педагогічними працівниками є особи, які за основним місцем роботи в закладах освіти професійно провадять педагогічну діяльність.

На посади педагогічних працівників приймають осіб, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дають змогу виконувати професійні обов`язки (абзац перший частини першої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

У Рішенні від 07 липня 2004 року №14-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що свобода праці означає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей; реалізація права громадянина на працю здійснюється в спосіб укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, що визначено структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації (перше речення абзацу другого, абзац третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Укладаючи трудовий договір з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин (перше, друге речення абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року №12-рп/98).

Зокрема, при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Статтею 36 КЗпП України встановлені підстави припинення трудового договору.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виявив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором та шляхом підписання самого строкового трудового договору.

Закінчення строку дії трудового договору і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою щодо розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи та наміру роботодавця переукласти або продовжити трудовий договір, трудові відносини.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №266/3163/16-ц, провадження №61-15154св19, від 13 листопада 2019 року у справі №522/7888/16-ц, провадження №61-12883св18.

Отже, судом встановлено, що з позивачкою ОСОБА_1 укладання строкового трудового договору відбулося саме із запровадженням законодавцем норми, яка викладена в абзаці третьому частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», а саме, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Рішенням КонституційногоСуду Українивід 07.02.2023№1-р/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-ІХ,згідно зяким «педагогічніпрацівники державнихі комунальнихзакладів загальноїсередньої освіти,які досяглипенсійного вікута якимвиплачується пенсіяза віком,працюють наоснові трудовихдоговорів,що укладаютьсястроком відодного дотрьох років»,внаслідок чогоунеможливлено укладеннябезстрокових трудовихдоговорів ізцією категорієюпедагогічних працівників.

Абзац третій частинидругої статті22Закону України«Про повнузагальну середнюосвіту» від16січня 2020року №463-IX,визнаний неконституційним,втрачає чинністьіз дняухвалення КонституційнимСудом Україницього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже, з аналізу Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 №1-р/2023, слід дійти до висновку, що визнана неконституційною норма закону, яка передбачала обов`язковість укладання строкового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, саме з 07.02.2023.

Однак норма ст. 23 КЗпП України регламентує можливість укладання трудових договорів на визначений строк, який встановлюється за погодженням сторін.

Таким чином, якщо строковий трудовий договір укладений до 07.02.2023 і за погодженням сторін, договір вважається діючим та умови, які в ньому зазначені, мають дотримуватися всіма сторонами договору.

Позивачка ОСОБА_1 погодила зміни умов трудового договору та виконувала обов`язки вчителя української мови та літератури. Даний наказ не оспорювала. Разом з цим, позивачка не оспорювала правомірність укладення з нею саме строкового трудового договору. Вищевказана умова в наказі не визнана недійсною та презумпція її правомірності у встановленому порядку не спростована. ОСОБА_1 була ознайомлена із наказом про зміну умов її трудового договору, зокрема, щодо терміну його дії, погодившись з ним. Крім того, позивачка ОСОБА_1 неодноразово укладала строковий трудовий договір терміном на 1 (один) календарний рік.

Варте уваги й те, що законодавством про працю не передбачено положень щодо переведення працівників зі строкового трудового договору на безстроковий.

Стаття 39-1 КЗпП України, передбачає, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Отже, з аналізу зазначеної вище статті слідує, що закінчення строку трудового договору тягне його припинення. В останній день роботи або до цього повинен бути виданий наказ про звільнення. В останній день роботи повинен бути зроблений запис у трудову книжку, а трудова книжка повинна бути видана працівникові. Якщо в той день працівник на роботі був відсутній (хвороба, відсутність без поважної причини), все одно наказ про звільнення оформляється, робиться запис про звільнення в трудовій книжці, а працівника телеграмою чи рекомендованим листом повідомляють про звільнення і необхідність одержання трудової книжки.

Крім того, відповідно до статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» регламентовано, що керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту ступеня не нижче магістра, стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років (крім керівників приватних, корпоративних закладів освіти), організаторські здібності, стан фізичного і психічного здоров`я, що не перешкоджає виконанню професійних обов`язків, пройшла конкурсний відбір та визнана переможцем конкурсу відповідно до цього Закону.

Повноваження керівника закладу загальної середньої освіти визначаються законодавством та установчими документами закладу освіти. Керівник закладу загальної середньої освіти має право: діяти від імені закладу без довіреності та представляти заклад у відносинах з іншими особами; підписувати документи з питань освітньої, фінансово-господарської та іншої діяльності закладу; приймати рішення щодо діяльності закладу в межах повноважень, визначених законодавством та строковим трудовим договором, у тому числі розпоряджатися в установленому порядку майном закладу та його коштами; призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу освіти, визначати їхні посадові обов`язки, заохочувати та притягати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання, пов`язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства; визначати режим роботи закладу; Керівник закладу загальної середньої освіти зобов`язаний: виконувати цей Закон, Закон України «Про освіту» та інші акти законодавства, а також забезпечувати та контролювати їх виконання працівниками закладу, зокрема в частині організації освітнього процесу державною мовою; планувати та організовувати діяльність закладу загальної середньої освіти; тощо.

З огляду на визначені норми закону та з урахуванням Статуту комунального закладу «Вінницький ліцей №34», керівник закладу освіти має право приймати рішення про поновлення, звільнення чи переведення педагогічного працівника, дотримуючись чинного законодавства.

Отже, на підставі досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведене з дотримання вимог чинного законодавства, оскільки строк дії трудового договору закінчився.

Тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 235КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 32 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику розглядусудами трудовихспорів» №9від 06листопада 1992року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу та поновлення на роботі, суд приходить до висновку про залишення такої вимоги також без задоволення.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Встановивши, що позивачкою не доведено порушення її прав та інтересів і незаконності дій комунального закладу «Вінницький ліцей №34», суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, оскільки стороною позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81ЦПК України і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_1 , тому понесені нею судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись Конституцією України, Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 №1-р/2023, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 9, 21, 23, 36, 39-1, 47, 116, 235 КЗпП України, Законом України «Про повну загальну середню освіту», Законом України «Про оплату праці», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-268, ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити узадоволенні позову ОСОБА_1 доКомунального закладу«Вінницький ліцей№34»про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20.12.2023.

Суддя: