Ухвала

від 04.12.2023 по справі 607/11759/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2023 Справа №607/11759/23

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки, адвоката Пасічника А. З.,

представника відповідача Бочана І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання представника відповідача, адвоката Бочана Івана Павловича про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувають матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

17 жовтня 2023 року представник відповідача, адвокат Бочан І. П., звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у справі №607/11759/23.

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що наказом № 51 від 28 жовтня 2022 року комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради, виходячи з об`єктивних передумов згідно вимог Національної служби здоров`я України, було внесено зміни до штатного розпису цього підприємства, зокрема, шляхом виведення з штатного розпису підприємства 0,5 шт. посади лікаря - стоматолога, на якій перебувала ОСОБА_1 .

На зборах лікарів відповідача від 28 жовтня 2022 року (протокол № 1) за підсумками їхньої роботи за дев`ять місяців 2022 року директор ОСОБА_2 ознайомила їх з проектами пакетів медичних послуг на 2023 рік та повідомила, що Золотниківська районна лікарня не зможе заключити договору з Національною службою здоров`я України по пакету медичних послуг № 34 «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» у зв`язку з неможливістю виконання вимог НСЗУ до переліку обладнання, а саме, через відсутність дентального рентгенапарату, системи рентгенівської діагностичної та ліцензії на дані рентгенапарати.

Крім того, діяльність стоматологічної служби підприємства у 2022 році виявилась істотно збитковою - від НСЗУ по програмі медичних гарантій № 34 «Стоматологічна допомога дорослим і дітям» надійшло коштів в сумі 205 480,92 грн., а на утримання стоматологічної служби підприємство витратило кошти в сумі 280 082,57 грн. за рахунок праці інших лікарів, що безумовно доводить економічну збитковість подальшого функціонування стоматологічної служби.

Про таку об`єктивну вимушеність лікарні скоротити штатну посаду лікаря-стоматолога було повідомлено ОСОБА_1 та запропоновано надати їй в оренду приміщення в лікарні для відкриття приватного стоматкабінету, від чого вона відмовилась.

Відповідно до наведеного, директором підприємства 28 жовтня 2022 року було видано наказ № 52 про наступне вивільнення (скорочення штату), зокрема, посади лікаря - стоматолога ОСОБА_1 з 28 листопада 2022 року. Від ознайомлення та підпису про ознайомлення з даним наказом ОСОБА_1 відмовилась, про що було складено відповідний акт.

Наказом № 137 від 28 листопада 2022 року КНП «Золотниківська районна лікарня» ОСОБА_1 було звільнено з посади лікаря - стоматолога у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Від ознайомлення та підпису про ознайомлення з даним наказом ОСОБА_1 теж відмовилась, про що було складено відповідний акт.

У зв`язкуз недотриманнямпідприємством двохмісячногостроку попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення, наказ 137 від 28 листопада 2022 року було скасовано наступним наказом директора № 149 від 22 грудня 2022 року, який цього ж дня було відправлено на дві електронні адреси ОСОБА_1 та на її телефон. Тобто, даним наказом її було поновлено на роботі, про що свідчить табель обліку відпрацьованого робочого часу за грудень 2022 року.

Крім того, наказ № 149 від 22 грудня 2022 року наступного дня 23 грудня 2022 року було відправлено рекомендованим листом на домашню адресу ОСОБА_1 , про що свідчить копія поштового фіскального чеку.

Однак, після цих неодноразових повідомлень ОСОБА_1 про скасування наказу № 137 від 28 листопада 2022 року щодо її звільнення з посади, вона на роботу так і не прибула.

Щодо твердження ОСОБА_1 про її звільнення з роботи в порушення ст. 43 КЗпП України - без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Перед звільненням ОСОБА_1 також були запропоновані вакантні посади адміністративно-господарського персоналу, від яких вона відмовилась, а також вакантні посади лікарів поліклінічного відділення, проте вона не могла їх зайняти через відсутність у неї відповідної фахової кваліфікації.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона є одинокою матір`ю не відповідає дійсності, оскільки це спростовує її особова картка працівника форми № П-2, у якій зазначено склад її сім`ї - чоловік та дочка.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року в аналогічній справі № 376/2724/17 підтверджено відсутність предмета спору внаслідок скасування директором підприємства наказу про звільнення з роботи працівника наступним його наказом.

Усе вищенаведене за попереднім аналогічним позовом ОСОБА_1 встановлено та підтверджено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15 березня 2023 року у справі №607/17643/22, яка залишена в силі постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2023 року.

28 грудня 2022 року наказом № 152 лікаря-стоматолога ОСОБА_1 за збігом двохмісячного строку від часу попередження було звільнено з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що її було повідомлено шляхом надсилання цього наказу на її дві електронні адреси, на телефон, а також поштою. Але разом з тим, 03 січня 2023 року під час судового засідання у вищевказаній справі № 607/17643/22 за попереднім аналогічним позовом ОСОБА_1 вона повідомила відповідача про її перебування на лікарняному включно по 02 січня 2023 року.

Тому, наказ № 152 віл 28 грудня 2022 року відповідно до вимог трудового законодавства директором лікарні було скасовано і, натомість, видано інший наказ № 4 від 02 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога з аналогічних підстав, про що позивачка була повідомлена і чітко обізнана разом зі своїм представником.

У зв`язку з вимушеним скасуванням наказу № 152 від 28 грудня 2022 року є всі підстави стверджувати про відсутність предмету спору у даній справі.

Таким чином, враховуючи правові висновки Верховного Суду в аналогічній справі, а також те, що між сторонами не залишилось неврегульованих питань - ОСОБА_1 було поновлено на роботі та проведено всі належні їй виплати, що підтверджено судовим рішенням у попередній справі № 607/17643/22, адвокат Бочан І. П. вважає, що провадження у даній справі слід закрити відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 255 ЦПК України.

У судовому засіданні представник відповідача, адвокат Бочан І. П. подане клопотання підтримав, просив задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 , її представник, адвокат Пасічник А. З. вважають, що підстави для закриття провадження у справі відсутні, скасування попередніх наказів про звільнення та видача відповідачем чергового наказу про звільнення позивачки не свідчить про відсутність предмета спору у справі. ОСОБА_1 оскаржує законність прийнятого відповідачем рішення про її звільнення, просить поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а тому між сторонами існують неврегульовані питання.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши зміст поданого представником позивачки клопотання в сукупності із матеріалами позову, суд доходить до висновку, що клопотання адвоката Бочана І. П. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

У клопотанні про закриття провадження у справі адвокат Бочан І. П. покликається на відсутність предмета спору, а саме на скасування наказів № 137 від 28 листопада 2022 року та № 152 від 28 грудня 2022 року. Натомість повідомляє суд про видачу відповідачем іншого наказу № 4 від 02 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога з аналогічних підстав.

Водночас, прийняття комунальним некомерційним підприємством «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради чергового наказу про звільнення ОСОБА_1 не може свідчити про відсутність предмета спору у справі, адже позивачка не погоджується з доводами відповідача про законність її звільнення. Відтак, незалежно від кількості прийнятих відповідачем наказів про звільнення позивачки, ОСОБА_1 оскаржує до суду своє звільнення, а не погоджується з ним та просить поновити її на займаній посаді, що свідчить про те, що між сторонами залишилися неврегульовані питання, а характер правовідносин є спірним.

Оцінюючи доводи сторін, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Оскільки відповідачем рішення про поновлення позивачки на роботі не приймалося, складення чергового наказу про звільнення ОСОБА_1 з аналогічних підстав іншою датою, не відновлює порушених прав позивачки та не вирішує виниклий між сторонами спір

При цьому суд враховує принцип процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути саму потребу у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що звернув увагу Касаційний цивільний суд у постанові від 18 травня 2023 року у справі №442/9001/21.

Отож, станом на час розгляду заяви про закриття провадження наявні свідчення неврегульованих або спірних питань між сторонами, а отже відсутні підстави для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 206, 255 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача, адвоката Бочана Івана Павловича про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 08 грудня 2023 року.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.