Постанова

від 19.12.2023 по справі 537/1051/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/1051/22 Номер провадження 22-ц/814/4474/23Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Кузнєцової О.Ю., Гальонкіна С.А., за участі секретаря судового засідання Владімірова Р.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українське товариство сліпих Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 червня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українське товариство сліпих Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості, згідно якого прохав стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики, неустойку, інфляційні збитки та 3% річних на загальну суму 329441,91 грн, з яких: 165534 грн. - розмір основної заборгованості; 100 989,48 грн. - неустойка; 47688,83 грн. - інфляційні збитки; 15229,60 грн. - 3 % річних.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що між ним, як Позикодавцем, та Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством /УВП/ Українського товариства сліпих /УТОС/ (Кременчуцьким УВП УТОС), як Позичальником, було укладено Договір позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець передав Позичальнику безпроцентну позику на суму 265000 грн. Передача коштів підтверджується Квитанцією № D03T02EПE від 26 квітня 2019 року, відповідно до якої: Платник Гришин Юрій Юрійович (код платника НОМЕР_1 ) перерахував Отримувачу Кременчуцьке УВП УТОС (код отримувача 05477505) 265000 грн., з призначенням платежу - Безвідсоткова зворотна фінансова допомога. В подальшому Кременчуцьким УВП УТОС було здійснено часткове повернення позики на загальну суму: 99466 грн. у наступні строки: 04.07.2019 року - 9000 грн.; 18.07.2019 року -35026 грн.; 07.08.2019 року -48940 грн.; 22.08.2019 pоку - 6500 грн. Повернення коштів здійснювалося через касу Кременчуцького УВП УТОС.

Повернення коштів підтверджується скріншотом листування в месенджері Viber між в.о. головного бухгалтера Кременчуцького УВП УТОС Ковалік Ольгою Володимирівною з телефонного номера НОМЕР_2 та позивачем з телефонного номера НОМЕР_3 (службовий номер телефону, що був повернутий в Кременчуцьке УВП УТОС).

Касові операції юридичними особами ведуться відповідно до «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постанова Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148. Відповідно до даного Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями та не передбачає видачі фізичній особі, що отримує кошти будь яких документів про це.

Відповідно, ОСОБА_1 стверджував, що у нього не було і не могло бути, відповідно до чинного законодавства України, документів, що підтверджують отримання коштів з каси Кременчуцького УВП УТОС. Позивач визнає повернення частини позики на загальну суму 99466 грн., і не вимагає їх повернення у Відповідача. Відповідно, що до повернення 99466 грн. позики, між Позивачем та Відповідачем немає спору, а відповідно це не є предметом позову та предметом доказування при розгляді даної справи.

Відповідно до п. 2.2. Договору - «Повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватися за бажанням Позичальника частинами (в розстрочку), але не пізніше 31.05.2019 року». У визначений п. 2.2. Договору кінцевий строк повернення суми позики 31.05.2019 року Кременчуцьке УВП УТОС повернення суми позики не здійснило.

Станом на 20 травня 2022 року заборгованість по сумі позики становить -165534 грн.

Позивач звернувся до Кременчуцького УВП УТОС з Вимогою про сплату заборгованості від 04 травня 2022 року, у якій прохав погасити заборгованість по Договору позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 р. станом на 4 травня 2022 року у розмірі 322 224 грн. 48 коп. (з яких 165 534 грн. - сума основної заборгованості, 100 441,07 грн. - штраф (пеня), 41 216,45 грн. - інфляційні збитки, 15 032,96 грн. - 3 % річних) до 15 травня 2022 року.

Дану вимогу Кременчуцьке УВП УТОС отримало 07.05.2022 року, що підтверджується роздруківкою з сайту ПАТ «Укрпошта» про від стеження трекінгового номера листа. У той же час Кременчуцьке УВП УТОС станом на 20 травня 2022 року заборгованість не погасило.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що у випадку неповернення зазначеної в п. 1. суми позики в зазначений у п. 2.2 строк, Позичальник сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від суми позики за кожен день прострочення до дня її повернення Позикодавцю.

Зазначений в п. 3.1. Договору штраф є за своєю суттю в розумінні Цивільного кодексу України пенею, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, є неустойкою. Згідно з розрахунками позивача, сума неустойки (штраф, пеня) становить 100 989,48 грн.

Окрім того позивач вважає, що з відповідача підлягають стягненню 47688,83 грн. інфляційних збитків та 15 229,60 грн. 3 % річних за період з 01.06.2019 року по 20.05.2022 року.

Таким чином сума заборгованості належної до стягнення (ціна позову) становить: 329441,91 грн (165534 грн. (розмір основної заборгованості), 100 989,48 грн. (неустойка (штраф, пеня)), 47688,83 грн. (інфляційні збитки), 15229,60 грн. (3 % річних).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (безвідсоткової) від 26.04.2019 року у розмірі 165 534 грн, неустойку в розмірі 100 989,48 грн, інфляційні збитки в розмірі 47688,83 грн, та 3% річних в розмірі 15229,60 грн, що в загальному розмірі становить 329 441,91 грн.

Стягнуто з Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь держави судовий збір в сумі 3294,41 грн.

З даним рішенням суду не погодилося Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українське товариство сліпих (далі - УВП УТОС), подавши апеляційну скаргу, в якій просив рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апелянт вважає, що колишній директор УВП УТОС ОСОБА_1 допускав систематичні порушення у діяльності підприємства, зокрема, щодо ведення бухгалтерського обліку, а саме були відсутні відомості та журнали-ордери по всіх рахунках бухгалтерського обліку, не ведеться облік фактичної собівартості виготовленої продукції, відсутня Головна книга, у видаткових накладних на відпуск готової продукції відсутні підписи одержувачів продукції, що встановлено актом комісії, створеної на виконання постанов президії ЦП УТОС від 29.09.2021 року №1-10-17р та №2-05-1р від 12.10.2021 року та розпорядження №63 від 25.10.2021 року голови ЦП УТОС «Про проведення перевірки результатів фінансово-господарської діяльності Кременчуцького УВП УТОС».

Крім того, посилається на те, що комісією було встановлено, що колишній директор Кременчуцького УВП УТОС Гришин Ю.Ю. уклав договори безвідсоткової позики між ним та Кременчуцьким УВП УТОС на суму 265000 грн, що еквівалентно 10000$ зі строком повернення до 31.05.2019 року (договір від 26.04.2019 року) та на суму 500000 грн (договір від 09.09.2019 року). Дані кошти не є фінансовою допомогою, а є надходженням коштів від реаліції виготовленої продукції Кременчуцького УВП УТОС, які в порушення порядку ведення бухгалтерського обліку не були оприбутковані підприємством.

Апелянт вважає, що такі дії ОСОБА_1 , як директора підприємства, свідчать про систематичне грубе порушення фінансвого обліку, можливого незаконного заволодіння майном підприємства, розтрати коштів підприємтсва, вчинення фіктивних правочинів, та підроблення документів підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником ОСОБА_1 - адвокатом Коваленком С.І., посилаючись на те, що акт за результатми перевірки діяльності Кременчуцького УВП УТОС від 22.02.2022 року не спростовує, що ОСОБА_1 вніс власні кошти у сумі 265000 грн на банківський рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією №D03Т02ЕІІЕ від 26.04.2019 року, відтак рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.06.2023 року вважає правомірним.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі. На момент розгляду спраи був присутній представник позивача. Інші особи, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час ті місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Колегія суддів, розглянувшши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, не знайшла підстав для його задоволення, зважаючи на те, що по перше адвокат Денис Б.І. не підтвердив свої повноваження як представника відповідача в суді апеляційної інстанції, по друге відповідач є юридичною особою, яка має у своєму штаті працівників, які б могли представники її в суді, як це було і раніше, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно частиною першою статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 26 квітня 2019 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та Кременчуцьке УВП УТОС (Позичальник) в особі заступника директора Бутенко Наталії Миколаївни та в. о. головного бухгалтера ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики (надалі Договір).

Згідно п.1.1. Договору за даним договором Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 265 000, 00 грн., еквівалент 10 000,00 USD, а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк та не менше як еквівалент 10 000 ,00 USD.

Згідно до п. 2.1., п.2.2. Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові або перерахувати на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк до 31.05.19 року. Повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватися за бажанням позичальника частинами (в розстрочку), але не пізніше 31.05.19 р. Зазначена сума безпроцентної позики може бути повернута Позичальником достроково.

Згідно до п.3.1. Договору у випадку неповернення зазначеної в п. 1 суми позики в зазначений у п. 2.2 строк, Позивальник сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від суми позики за кожний день прострочення до дня її повернення Позикодавцю. У випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов`язань за цим договором, вона зобов`язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.

Згідно п.3.2. Договору невиконання однією зі сторін умов даного договору, яке призвело до матеріальних втрат тої сторони, тягне за собою застосування до винної сторони штрафних санкцій у розмірі нанесеного збитку й може служити підставою дострокового припинення договору.

Згідно до п.7.1. Договору даний договір припиняється після виконання зобов`язань Кременчуцьким УВП УТОС (п.2.2. - повернення позики в повному розмірі).

Згідно копії Квитанції № D03T02EПE від 26 квітня 2019 року, Платник ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_1 ) перерахував Отримувачу Кременчуцьке УВП УТОС (код отримувача 05477505) 265000 грн., з призначенням платежу - ОСОБА_3 зворотна фінансова допомога.

За показаннями свідка ОСОБА_4 кошти позивача за договором від 26.04.2019 року вони поклали на рахунок підприємства та витратили на комплектуючі та матеріали для виробництва причепів.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що кошти позивача за договором позики дійсно надійшли на рахунки відповідача та були використані на виробничі потреби відповідача.

Згідно видаткового касового ордеру від 04.07.2019 року №121 Кременчуцький УВП УТОС, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05477505, 04.07.2019 року, касиром ОСОБА_5 видано ОСОБА_1 9000,00 грн, підстава: повернення позики - 9000,00 грн.

Згідно видаткового касового ордеру від 18.07.2019 року №132 Кременчуцький УВП УТОС, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05477505, 18.07.2019 року, касиром ОСОБА_5 видано ОСОБА_1 35026,00 грн, підстава: повернення позики -35026,00 грн.

Згідно видаткового касового ордеру від 07.08.2019 року №152 Кременчуцький УВП УТОС, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05477505, 07.08.2019 року, касиром ОСОБА_5 видано ОСОБА_1 48940,00 грн, підстава: повернення позики - 48940,00 грн.

Згідно видаткового касового ордеру від 22.08.2019 року №158 Кременчуцький УВП УТОС, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05477505, 22.08.2019 року, касиром ОСОБА_5 видано ОСОБА_1 6500,00 грн, підстава: повернення позики 6500,00 грн.

На питання суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 відповіла, що за виплати позивачу їй відомо, що деякі суми позивачу повертались за договором, але яка сума та яким чином повертались, не відомо, це питання бухгалтерії і з цього приводу з ОСОБА_2 вона не спілкувалась. ОСОБА_2 була 10 років в.о. головного бухгалтера, а саме з 2010 по 2019 -2020 роки.

Враховуючи наведене, із матеріалів справи вбачається, що Кременчуцьке УВП УТОС на виконання своїх договірних зобов`язань здійснював у добровільному порядку виплати позивачу за договором позики від 26.04.2019 року.

Дані обставини підтвердила в своїх показаннях і свідок ОСОБА_2 . Крім цього, на питання представника позивача свідок підтвердила, що на підприємстві були випадки, коли були необхідні кошти на заробітну плати, тощо і коли грошей на підприємстві не було в наявності та стверджує, що скільки на підприємстві було продано товару (прицепів) та надходило виручених коштів по бухгалтерії все сходилось, борги на підприємстві, як і загалом на інших інколи були. Продажем причепів займався ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . На час укладання даного договору від 26.04.2019 року вона вела бухгалтерський облік та 265 тис. грн. облікувала, як позику від фізичної особи.

Також, свідок ОСОБА_7 показала, що кошти в сумі 265 тис. грн. вона особисто відносила в банк, їх їй дала ОСОБА_2 і була вказівка від ОСОБА_2 , що це сказав ОСОБА_1 , що так потрібно і був підписаний даний договір. Кошти за договором позики від 26.04.2029 року повертались ОСОБА_1 , коли він казав, яку суму йому треба повернути через банк і тоді замовлялись кошти в банку, виписувався чек і знімали ці кошти в банку, а потім через касу видавався ордер і ОСОБА_1 отримував кошти. Їй про укладання цього договору від 26.04.2019 року сказала головний бухгалтер ОСОБА_2 .

На питання представника позивача відповіла, що з 2016 року по 2019 рік вона працювала на посаді бухгалтера в потім в.о. головного бухгалтера і за цей час виникали ситуації, коли були необхідні обігові кошти. Інформації, що кошти за договором позиви від 26.04.2019 року були не особистими коштами ОСОБА_1 у неї відсутня.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що наявність акту комісії, яким встановлено фіктивність як договору, який є предметом даного судового розгляду так і інших договорів позики та вказання щодо не відображення коштів за даним договором від 26.04.2019 року, ніяким чином не спростовують встановлені фактичні обставини справи та показання свідків, при тому, що даний акт відображає тільки позицію відповідача та не підтверджений на час розгляду справи відповідними рішеннями уповноважених на це органів, тощо та чинними судовими рішеннями.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини надання позивачем, як фізичною особою позики відповідачу в сумі 265 тис. грн.. за договором від 26.04.2019 року та зарахування цих коштів на рахунки відповідача, які були використані для виробничих потреб відповідача та подальшого повернення відповідачем частини цих коштів в добровільному порядку повністю знайшли своє підтвердження.

При цьому, відповідачем суду не доведено належними та допустимими доказами неналежність цих коштів позивачу, як і не доведено відповідно належність цих коштів відповідачу. Також, не доведена наявність будь яких фінансових порушень щодо неналежного прийняття та використання цих коштів не за призначенням, а саме для виробничих потреб відповідача, як і не спростовано виплати відповідачем коштів позивачу за даним договором та наявність існуючої на час розгляду справи заборгованості.

Разом із тим, судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням в строк договору позики ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького УВП УТОС з вимогою про сплату заборгованості від 04 травня 2022 року, у якій прохав погасити заборгованість по Договору позики (безвідсоткової) від 26 квітня 2019 року, станом на 4 травня 2022 року у розмірі 322 224 грн. 48 коп. (з яких 165 534 грн. - сума основної заборгованості, 100 441,07 грн. - штраф (пеня), 41 216,45 грн. - інфляційні збитки, 15 032,96 грн. - 3 % річних) до 15 травня 2022 року.

Дану вимогу Кременчуцьке УВП УТОС отримало 07.05.2022 року, що підтверджується описом валення у цінний лист, фіскальним чеком, накладною з інформацією про відправлення, роздруківкою сайту ПАТ «Укрпошта» про від стеження трекінгового номера листа.

Отримавши вимогу позивача Кременчуцьке УВП УТОС станом на 20 травня 2022 року заборгованість щодо залишку боргу за договором позики не погасило, як і не погасило нараховані позивачем штраф, інфляційних збитки, 3% річних.

Доказів виконання своїх зобов`язань за договором позики відповідачем на час розгляду справи до суду першої інстанції не подано.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Кременчуцького УВП УТОС, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт укладення між ним та відповідачем Кременчуцьке УВП УТОС договору позики від 26.04.2019 року та невиконання відповідачем свого обов`язку передбаченого договором щодо повернення суми у розмірі 265 000,00 грн у встановлений договором строк. Суд першої інстанції також вказав, що є доведеним доказами, що містяться у матеріалах справи, факт звернення позивача з письмовою вимогою до відповідача про повернення суми залишку боргу та невиконання даної вимоги та свого обов`язку по договору позики відповідачем щодо повернення позики.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що договір позики між ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС укладений 26 квітня 2019 року, є чинним та не визнаний судом недійсним чи неукладеним.

Передача коштів від ОСОБА_1 Кременчуцькому УВП УТОС підтверджується квитанцією № D03T02EПE від 26 квітня 2019 року, відповідно до якої: Платник ОСОБА_1 перерахував Отримувачу Кременчуцьке УВП УТОС 265000 грн., з призначенням платежу - Безвідсоткова зворотна фінансова допомога.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що Кременчуцьким УВП УТОС було здійснено часткове повернення позики на загальну суму: 99466 грн. у наступні строки: 04.07.2019 року - 9000 грн.; 18.07.2019 року -35026 грн.; 07.08.2019 року -48940 грн.; 22.08.2019 pоку - 6500 грн. Повернення коштів здійснювалося через касу Кременчуцького УВП УТОС.

Разом із тим, як свідчать встановлені судом обставини, сторони у договорі позики погодили, що у випадку неповернення зазначеної в п. 1 Договору суми позики в зазначений у п. 2.2 Договору строк, Позичальник сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від суми позики за кожний день прострочення до дня її повернення Позикодавцю.

Відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим йому було нараховано штрафні санкції.

Відповідач під час розгляду справи не подавав заяв про зменшення розміру штрафу, а також доказів щодо того, що він не відповідає за порушення зобов`язання (відповідно до статті 617 ЦК України).

Суд зазначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Зважаючи на наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100 989,48 грн штрафу за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Відтак, позивач має право на отримання від відповідача який прострочив виконання свого зобов`язання інфляційних збитків за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 47 688,83 грн, а також трьох процентів річних від простроченої суми 15229,60 грн, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Доводи апелянта щодо того, що дії ОСОБА_1 , як директора підприємства, свідчать про систематичне грубе порушення фінансвого обліку, можливого незаконного заволодіння майном підприємства, розтрати коштів підприємтсва, вчинення фіктивних правочинів, та підроблення документів підприємства, не підтверджені належними та допустимими доказами. Факт укладення договору позики між ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС у сумі 265000 грн, та факт передачі цих коштів підприємтству, відповідач не спростував. Натомість, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за вказаним вище договором, відтак суд першої інстанції вірно визначив, що право ОСОБА_1 підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд першої інстанції не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, поданих до суду першої інстанції.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українське товариство сліпих Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2023 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.Ю. Кузнєцова

---

С.А. Гальонкін