Рішення

від 20.12.2023 по справі 441/1249/23

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1249/23 2/441/471/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20.12.2023 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Яворської Н.І.

секретаря судового засідання Цап І.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Позивач посилається на те, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 29.03.2010 по справі № 2-152/2010 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕ601/100/2006 від 30.11.2006. Між ТзОВ ОТП «Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» 13.10.2022 укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № СМ-SМЕ601/100/2006 перейшло до нього. На дату звернення до суду боржником не виконано рішення суду від 29.03.2010.

За наведеного позивач просить стягнути з відповідача визначені ст.625 ЦК України суми на його користь по квітень 2003 року, а саме: 1050356 грн. 82 коп. інфляційного збільшення, 193354.30 грн. 3% річних і судовий збір.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 12.06. 2023 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження .

Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, за зареєстрованим місцем проживання.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Позивач просив розглядати справу у відсутності представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України розглядає заяву без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 29.03.2010 Городоцьким районним судом Львівської області постановлено рішення, яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» стягнуто 2173 669 грн. 15 коп. заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ601/100/2006 та судовий збір.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

13.10.2022 між ТзОВ ОТП «Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № СМ-SМЕ601/100/2006 перейшло до нього.

Відповідач зобов`язання не виконав і продовжує ухилятися від його виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 року у справі №6-2168цс15, а також підтверджена постановою Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі №718/2080/17-ц.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на зазначене, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% * сума боргу * кількість прострочених днів) /365 (кількість днів у році).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р).

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Положеннями ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 193354.30 грн. та інфляційні втрати в сумі 1050 356,82 грн. Вказана сума розраховувалась від суми боргу, за період з 01.06.2020 по 01.05.2023.

Відповідачем у справі розрахунки позивача не спростовані, власні контррозрахунки не надані, а тому відсутні підстави для неврахування розрахунків позивача, викладених в позовній заяві.

Зазначені розрахунки суд вважає достовірними, правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача в розмірі 18655, 67 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» інфляційні втрати - 1050356 грн. 82 коп. (один мільйон п`ятдесят тисяч триста п`ятдесят шість грн. 82 коп) та 3 % річних в сумі 193354 грн. 30 коп.(сто дев`яносто три тисячі триста п`ятдесят чотири грн. 30 коп) та судовий збір у розмірі 18655, 67 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Городоцьким районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», юридична адреса 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, ЄДРПОУ 41153878).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Суддя Яворська Н.І.