Постанова

від 21.12.2023 по справі 178/2554/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10830/23 Справа № 178/2554/23 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

розглянувши безповідомлення учасниківсправи ум.Дніпро апеляційнускаргукерівника Жовтоводської окружної прокуратури на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, діючого в інтересах Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування наказу про затвердження документів із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації речових прав та повернення земельної ділянки площею 2 га (суддя першої інстанції Цаберябий Б.М.),

В С Т А Н О В И В:

5 жовтня 2023 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури діючи в інтересах Божедарівської селищної ради звернувся до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування наказу про затвердження документів із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації речових прав та повернення земельної ділянки площею 2 га, в якому просив усунути перешкоди власнику Божедарівській селищній раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, площею 2 га, кадастровий номер 1222080500:01:001:0402, шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14 вересня 2020 року № 848-УБД, яким видано у власність ОСОБА_1 вищезазначену земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства; Усунути перешкоди Божедарівській селищній раді у користуванні та розпорядженні, шляхом скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, Повернення Божедарівській селищній раді зазначеної земельної ділянки та стягнення судових витрат.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року позовну заяву керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області повернуто заявнику.

Із вказаною ухвалою суду не погодився керівник прокуратури, та подав апеляційну скаргу, вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Мотивує скаргу тим, що земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду місцевого значення з 27.05.2021 року вважаються комунальною власністю територіальної громади та на теперішній час саме Божедарівська селищна рада як орган місцевого самоврядування територіальної громади виступає суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку.

Вказує, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дав оцінку доказам долучених до позову не з точки зору їх оформлення, а з їх впливу на розгляд справи по суті.

Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Геник В.М. просив ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви позивачеві.

Згідно ч.2ст.369ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зп.4ч.1ст.379ЦПК Українипідставою дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справіі направленнясправи дляподальшого розглядудо судупершої інстанціїє порушеннянорм процесуальногоправа чинеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,які призвелидо постановленняпомилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних підстав щодо необхідності захисту законних прав та інтересів, які було порушено в інтересах Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З матеріалів справи вбачається, що керівник окружної прокуратури в інтересах Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування наказу про затвердження документів із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації речових прав та повернення земельної ділянки площею 2 га.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року позовна заява прокуратури була залишена без руху для надання суду належних доказів щодо дійсного власника спірної земельної ділянки, належність місця розташування цієї земельної ділянки.

20 жовтня 2023 року на виконання вимог ухвали позивачем було надано заяву, з якої вбачається, що посилання в листі ТОВ «Земельне право» від 13.09.2023 року № 03/09 на місце розташування спірної земельної ділянки, як територія Криничанської селищної ради, є технічною помилкою, оскільки ботанічний заказник місцевого значення «Витоки річки Базавлук» розташований як на території Божедарівської та і на території Криничанської територіальних громад Кам`янського району Дніпропетровської області.

Також до вказаної заяви було додано лист від ТОВ «Земельне право» від 18.10.2023 року № 07, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222080500:01:0402 розташована на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області ( а.с. 111).

За частиною 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частинами 2 та 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, визнаючи позовну заяву прокуратури неподаною та повертаючи її позивачу з тих підстав, що останнім не наведено підстав необхідності захисту законних прав та інтересів селищної ради, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, оскільки прокурором у позовній заяві було вмотивовано підставу звернення до суду із вказаним позовом.

В ухвалі про залишення без руху суд вказував, що не надано доказів, що земельна ділянка знаходиться на території Божедарівської селищної ради, однак прокурором на виконання вимог було надано належний доказ та вказано, що у відповіді ТОВ «Земельне право» від 13.09.2023 року на яку посилався суд присутня технічна помилка, проте надані докази суд першої інстанції проігнорував та безпідставно повернув позову заяву прокуратури.

Щодо посилання суду в ухвалі на те, що не наведено підстав необхідності звернення до суду в інтересах селищної ради, апеляційної суд вважає такими, що не відповідають діючому законодавству та безпідставними, оскільки прокурором у позовній заяві було викладено підстави для звернення із даним позовом.

З метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Апеляційний суд наголошує на тому, що суд першої інстанції мав надавати оцінку доказам які були надані до позовної заяви у підготовчому засіданні, а не на стадії прийняття позовної заяви своїми діями суд першої інстанції фактично надав оцінку доказам на стадії відкриття провадження.

Відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першоїінстанції повернувшипозовну заявупозивачеві вданій справі,не вирішивостаточно справу,чим порушивправо надоступ досуду,передбачене ст.6Конвенції,не врахувавшипункт 25рішення Європейськогосуду зправ людини«Кутіч протиХарватії»,згідно якогоправо надоступ досуду включаєне тількиправо ініціюватисудове провадження,але йправо одержати вирішення справи судом. Відсутність вирішення судом справи становить порушення права на доступ до суду (пункт 31 рішення у справі «Ганчі проти Італії»).

На підставі викладеного, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам та дослідженим матеріалам справи, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про повернення позовної заяви на підставі частини 3 ст. 185 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Стосовно вимоги прокуратури стягнення судового збору за подання апеляційної скарги.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, (353 ЦПК України) або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська