Рішення

від 12.12.2023 по справі 910/13230/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2023Справа № 910/13230/23За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ»

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державний реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирю Максима Анатолійовича,

2) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини»

про визнання протиправним та скасування наказу,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Мальченко Д.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «КОМИШАНСЬКЕ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 14.12.2022 за № 5614/5 «Про задоволення скарги».

Позовні вимоги, з посиланням на ст.10, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», мотивовані тим, що оспорюваний наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки скарга за результатами розгляду якої було прийнято наказ подана з пропуском встановленого законом строку, а також відповідач не мав повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора, так як відносно нерухомого майна був наявний судовий спір. Крім того вказує, що повідомлення на сайті відповідача про розгляд скарги не відповідає вимогам порядку №1128, адже не містить інформації про суть скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

07.09.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/13230/23 та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2023. Залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирю Максима Анатолійовича (надалі - третя особа-1), ОСОБА_1 (надалі - третя особа-2) та на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» (надалі - третя особа-3). Задоволено клопотання позивача про витребування доказів та в порядку ст.74, 81 ГПК України витребувано у відповідача докази.

02.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову посилаючись на його необґрунтованість.

09.10.2023 від відповідача надійшли пояснення.

10.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві. Окрім того, позивач просить суд встановити додатковий строк для подання доказів і долучити додані до відповіді на відзив докази до матеріалів справи, а також проводити розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено та вирішено провести підготовче засідання, призначене на 17.10.2023 в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання 17.10.2023 з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції). Представники відповідача, третіх осіб 1, 2 та 3 не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання в справі на 14.11.2023.

18.10.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.11.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 14.11.2023 з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції). Представники відповідача, третіх осіб 1, 2 та 3 не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Суд, з урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Також розглянувши клопотання представника позивача про встановлення додаткового строку, що викладене відповіді на відзив від 10.10.2023, з урахуванням того, що від інших учасників справи заперечення проти такого встановлення додаткового строку не надходили, суд вирішив задовольнити вказане клопотання та долучити подані разом з відповіддю на відзив документи до матеріалів справи.

Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2023 підтримав позовні вимоги та позов просив задовольнити в повному обсязі, представники відповідача та третіх осіб 1, 2 і 3 в засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка представників відповідача та третіх осіб 1, 2 і 3 в судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони та учасники справи повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представників відповідача та третіх осіб 1, 2 і 3 за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 12.12.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» (орендар за договором, третя особа-3) та Кедою Катериною Гнатівною (орендодавець за договором) було укладено договір оренди землі, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 5321385000:00:002:0037, яка розташована на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (пункт 1 договору), загальною площею 2,82 га (пункт 2 договору), на підтвердження чого між орендодавцем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печаткою орендаря акт приймання-передачі земельної ділянки розміром 2,82 га. Договір укладено на 7 років і діє до 31.12.2021 (пункт 8 договору).

Вказане право оренди третьої особи-3 земельної ділянки з кадастровим номером: 5321385000:00:002:0037 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2015 зареєстровано державним реєстратором Манойло Н.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 21801004.

25.11.2020 до договору оренди укладено додаткову угоду №1, якою пункт 8 договору викладено в наступній редакції «Договір укладено на 26 років 7 місяців 10 днів. Даний договір діє до 31.12.2041».

30.12.2020 державним реєстратором Манойло Ю.Г., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51013619 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни згідно додаткової угоди №1.

Отже, на підставі вказаного договору оренди землі та додаткової угоди № 1 до нього третьою особою-3 набуто право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

14.07.2021 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5321385000:00:002:0037 зареєстровано за ОСОБА_1 (третя особа-2) на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 751, яке видане 14.07.2021 Зіньківською державною нотаріальною конторою Полтавської області.

У подальшому право оренди третьої особи-3 щодо зазначеної вище земельної ділянки було припинено на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича (третя особа-1) від 04.10.2021 індексний номер 60745107.

Згідно вказаного рішення підставою припинення права оренди третьої особи-3 є додаткова угода сторін від 01.09.2021 №б/н.

Так, позивачем для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки третьої особи-3 було надано державному реєстратору Гмирі М.А. угоду від 01.09.2021 щодо договору оренди землі від 21.05.2015, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «АПК Чорноземи Сумщини», відповідно до якої сторони вирішили достроково розірвати договір оренди від 21.05.2015, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

Водночас, на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича 08.10.2020 за №60836219 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037 за Приватним сільськогосподарським підприємством «Комишанське» (позивачем).

Право оренди позивача на вказану земельну ділянку було зареєстровано на підставі договору оренди землі від 16.09.2021, що укладений між позивачем та ОСОБА_1 (третя особа-2).

07.07.2022 третя особа-3 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини») звернулося до відповідача зі скаргою в якій просило:

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича від 04.10.2021 індексний номер 60745107, згідно якого припинено державну реєстрацію договору оренди землі від 21.05.2015;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича від 08.10.2021 індексний номер 60836219, згідно щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі №258-пз від 06.09.2021, номер запису по інше речове право- 44376229;

- анулювати доступ державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича до Державного реєстру прав.

За результатами розгляду вказаної скарги відповідно до частини 3 статті 26, пункту 1 частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерством юстиції України видано наказ №5614/5 від 14.12.2022 "Про задоволення скарги", яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» задоволено частково:

1. Скасовано рішення від 04.10.2021 за №60745107 та від 08.10.2021 №60836219, що прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирею Максимом Анатолійовичем;

2. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 27.09.2022 за результатами розгляду скарги третьої особи-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.2022 за №СК-1134-22.

Предметом даного позову є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 14.12.2022 за № 5614/5 «Про задоволення скарги».

Підставами позову є незаконність дій відповідача щодо прийняття від 14.12.2022 за № 5614/5 за наслідками розгляду скарги третьої особи-3, оскільки: по-перше, скарга була подана третьою особою-3 з пропуском встановленого законом строку, по-друге, наявність технічної помилки в додатковій угоді не є підставою для скасування реєстраційних дій, по-третє, відповідач не мав повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора так як відносно нерухомого майна був наявний судовий спір, по-четверте, повідомлення на сайті відповідача про розгляд скарги не відповідає вимогам порядку №1128, адже не містить інформації про суть скарги.

У відповідності до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Разом із цим, компетенція Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав не є безумовною, адже її межі врегульовано статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент подання скарги, тобто від 07.05.2022) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (закон в редакції чинній на момент розгляду скарги, тобто від 19.08.2022) Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Згідно ч.6 та 7 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент розгляду скарги, тобто від 19.08.2022) за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.

У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Процедура розгляду відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами, встановлюються Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (Порядок № 1128), надалі в редакції від 22.06.2022.

Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Згідно з пунктами 5-6 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня її реєстрації приймає мотивоване рішення про відмову в задоволенні такої скарги на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту чи відповідного територіального органу, погодженої відповідно заступником Міністра чи заступником керівника територіального органу Мін`юсту. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1128 у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.

Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно із пунктом 10 Порядку № 1128 для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Інформація про дату, час і місце засідання колегії, що проводиться після відкладення розгляду скарги або для повторного розгляду скарги у визначених законодавством випадках, не оприлюднюється, якщо колегією не прийнято рішення про інше.

Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Відповідно до пункт 12 Порядку № 1128 матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.

Під час воєнного стану заінтересована особа має право заявити клопотання про надіслання їй матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надіслання таких матеріалів протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.

Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Заінтересована особа, яка повідомляє про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

Згідно із пунктом 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Так, як установлено судом вище 07.07.2022 третя особа-3 звернулася до відповідача зі скаргою в якій просила, зокрема, скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича від 30.09.2021 індексний номер 60745107 та від 08.10.2021 індексний номер 60836219.

Згідно ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент подання скарги, тобто від 07.05.2022) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Звертаючись до відповідача зі скаргою третя особа-3 зазначила, що про укладення додаткової угоди від 01.09.2021 на підставі якої було державним реєстратором було винесено рішення від 04.10.2021 індексний номер 60745107 та про рішення від 08.10.2021 індексний номер 60836219 дізналася лише в червні 2022 року, так як нею додаткова угода про розірвання договору оренди землі не укладалася, після чого 07.07.2022 було подано скаргу до відповідача, до скарги третьою особою-3, було додано, зокрема, інформаційну довідку з Реєстру речових прав на нерухоме майно за №303776879 від 29.06.2022.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, наголошує, що скарга була подана третьою особою-3 з пропуском встановленого законом строку, оскільки рішення прийняті ще в жовтні 2021 року.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували дату згідно якої третя особа-3 дізналась про прийняття державним реєстратором рішень, які були скасовані оскаржуваним наказом та позивачем таких доказів, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.

Як зазначала у скарзі третя особа-3 про порушення своїх прав (вчинення реєстраційних дій про припинення права оренди) вона дізналася лише в червні 2022 року, після чого 07.07.2022 нею було подано скаргу до відповідача, а тому враховуючи, що доказів протилежного матеріали справи не містять та позивачем суду таких доказів не надано, суд приходить до висновку, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено порушення третьою особою-3 строку встановленого ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон у редакції чинній на момент подання скарги, тобто від 07.05.2022), а наведені позивачем обставини про порушення такого строку є лише припущеннями останнього, а отже є необґрунтованими.

Також як зазначено судом вище, підставою для прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 27.09.2022 за результатами розгляду скарги третьої особи-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.2022 за №СК-1134-22.

Зокрема, згідно висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 27.09.2022, встановлено, що під час прийняття оскаржуваних рішень державним реєстратором Гмирею М.А. не було належним чином перевірено подані для реєстраційних дій документи, оскільки відомості, що містилися в додатковій угоді про розірвання щодо назви юридичної особи орендаря, суперечать відомостям, що містяться в Державному реєстрі прав.

Пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент вчинення реєстраційної дії 04.10.2022, тобто від 19.08.2022) встановлено, що державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Так, відповідно до ч.1 ст.24 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент вчинення реєстраційної дії 04.10.2022, тобто від 19.08.2022) підставами для відмови в державній реєстрації прав є:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Як установлено судом вище відомості про припинення права оренди третьої особи-3 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5321385000:00:002:0037 були внесені на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича (третя особа-1) від 04.10.2021 індексний номер 60745107.

Згідно вказаного рішення підставою припинення права оренди третьої особи-3 є додаткова угода сторін від 01.09.2021 №б/н.

Судом встановлено, що позивачем для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки третьої особи-3 було надано державному реєстратору Гмирі М.А. угоду від 01.09.2021 до договору оренди землі від 21.05.2015, що укладена між ОСОБА_1 та ТОВ «АПК Чорноземи Сумщини», відповідно до якої сторони вирішили достроково розірвати договір оренди від 21.05.2015, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

Разом з тим, договір оренди землі від 21.05.2015 був укладений між ОСОБА_2 (правонаступником якої, як установлено вище є ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» про що містились відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд погоджується з доводами комісії, що під час прийняття оскаржуваних рішень державним реєстратором Гмирею М.А. не було належним чином перевірено подані для реєстраційних дій документи, оскільки відомості, що містилися в додатковій угоді про розірвання щодо назви юридичної особи орендаря, суперечили відомостям, що містилися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому посилання позивача про те, що вказана технічна помилка в частині назви юридичної особи орендаря не впливає на характер правовідносин щодо укладення додаткової угоди та ніяким чином не доводить факту, що такий договір не вчинявся судом до уваги не беруться, оскільки ні комісією при розгляді скарги, ні в межах даної справи не встановлюється правомірність додаткової угоди від 01.09.2021 №б/н, а лише зазначається про невідповідність відомостей, що містилися в такій додатковій угоді щодо назви юридичної особи орендаря відомостям, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що було підставою для відмови в поведені реєстраційної дії згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чого зроблено державним реєстратором Гмирею М.А. не було.

Що стосується посилань позивача про наявність судового спору та відсутність у відповідача повноважень на розгляд скарги згідно пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній до 25.07.2022) вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Мін`юсту немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Такий спір про право підлягає вирішенню в судовому порядку (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20 та від 25.10.2022 у справі № 910/13671/20, від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20).

Як убачається з матеріалів справи позивачем 26.09.2022 були подані відповідачу пояснення на скаргу третьої особи-3, які зареєстровані за вх.№СК-2532-22, в яких позивач, зокрема, зазначав про наявність судового спору в Зінківському районному суді Полтавської області (справа №530/587/20 за позовом ОСОБА_2 (правонаступник позивача ОСОБА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зінківщини» про розірвання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

Разом з тим, суд наголошує, що з 26.07.2022 діє нова редакція частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка і була чинна на момент розгляду скарги, відповідно до якої Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Отже, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття «прийняття акта», а не набрання чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.

У контексті застосування принципу дії закону у часі це означає, що визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно-правового акта, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу.

Крім того, це означає, що особа може скористатися правом та механізмом реалізації відповідного права лише за законом, чинним на момент прояву реального бажання скористатися відповідним правом та механізмом. При цьому, реальність бажань означає те, що особа звернулася до відповідно суб`єкта владних повноважень у встановлений спосіб та із заявою встановленої форми із наданням всіх необхідних документів (виконанням всіх вимог законодавства, що регулює порядок реалізації відповідного права). Ще однією вимогою застосування такого підходу ретроспективного способу реалізації права є те, що у певний момент часу суб`єкт владних повноважень був наділений відповідними повноваженнями та об`єктивними можливостями забезпечити реалізацію такого права.

Отже, враховуючи, що як і на момент подання пояснень позивачем на скаргу (26.09.2022), як і на момент прийняття висновку центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (27.09.2022), так і на дату прийняття оспорюваного наказу (14.12.2022), вказана норма щодо відсутності в Мін`юсту повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно в разі наявності судового спору щодо нерухомого майна була виключена із Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд приходить до висновку, що у відповідача були наявні повноваження на розгляд скарги третьої особи-3 по суті, а тому посилання позивача на відсутність таких повноважень є необгрунтованими.

Відносно посилань позивача на невідповідність оголошення про розгляд скарги вимогам Порядку №1128.

Способи повідомлення визначені в п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

- телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

- шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

- засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Відповідно до викладеного вище, Міністерством юстиції України на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення (https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-27-veresnya-2022-roku), розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Чорноземи Зіньківщини", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.2022 за № СК-1134-22.

Тип об`єкта нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмиря Максим Анатолійович.

Заінтересовані сторони:

· ОСОБА_1

· ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМИШАНСЬКЕ" (30794436).

Окрім цього, у відповідності до Порядку № 1128 позивач повідомлявся про розгляд скарги телефонограмою шляхом здійснення відповідачем виклику представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Чорноземи Зіньківщини" за номером телефону НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи ним на скаргу 26.09.2022 були подані пояснення та 27.09.2022 додаткові пояснення.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито всі передбачені Порядком №1128 заходи для належного повідомлення, в тому числі і позивача, про засідання, оголошення містить усю необхідну інформацію для виконання своєї мети - повідомлення сторін, позивач скористався своїм право на надання пояснень, а тому посилання позивача про невідповідність повідомлення на сайті вимогам Порядку №1128 є необгрунтованими та судом до уваги не беруться.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що позивач не довів суду відповідними засобами доказування наявності підстав для скасування наказу відповідача від 14.12.2022 за № 5614/5 «Про задоволення скарги», а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ».

Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 21.12.2023.

Суддя Я.А.Карабань