Рішення

від 08.11.2023 по справі 911/2628/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2628/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/2628/23

за позовом ОСОБА_1 , м. Боярка Київської області

до Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1», м. Боярка Фастівського

району Київської області

про ліквідацію юридичної особи

Представники:

від позивача:Чумаченко О.Є., адвокат, ордер серії АІ № 1447391 від 23.08.2023

від відповідача: Цвера І.С., адвокат, ордер серії АА № 1357726 від 27.09.2023

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Виробничого-комерційного підприємства «Акваріум-1» (далі-відповідач) з вимогою про ліквідацію юридичної особи - Виробничо-комерційне підприємство «Акваріум-1».

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що директором ВКП «Акваріум - 1» являється ОСОБА_2 , який, на думку позивача, обраний з порушенням чинного законодавств та п. 7.5 Статуту підприємства. Позивач вважає, що за відсутності законно призначено директора, засновники, зокрема ОСОБА_1 , обмежені у здійсненні своїх повноважень та розпорядженні власним майном, а також не має змоги вибути з числа засновників.

Виробниче-комерційне підприємства «Акваріум-1», як підприємницьке товариство діє в організаційно-правовій формі, яка не відповідає законодавству, тобто не являється ані господарським товариством, ані кооперативом будь-якого виду.

Провести реорганізацію підприємства у будь-якому вигляді неможливо через наведені вище причини, а саме через відсутність керівного органу (зборів) відповідних повноважень, а також з огляду на очевидну незаконність перебування на посаді посадової особи (директора) підприємства.

При цьому, останні зміни до ст. 84 Цивільного кодексу України в розрізі діяльності сільськогосподарських кооперативів набули чинності 15.08.2020 за Законом № 819-ІХ від 21.07.2020 і за ним були введенні в дію 15.11.2020.

Тобто вже тривале і подальше існування ВКП «Акваріум-1» у невизначеній організаційно-правовій формі являється незаконним. Більш того ВКП «Акваріум-1» діє згідно з Статутом, на підставі неіснуючого нормативного акту.

При створені підприємства і укладенні установчого договору засновниками було зафіксовано, що підприємство діє на підставі постанови Ради Міністрів України «Про заходи по створенню та розвитку малих підприємств» від 22.09.1993 № 278. Вказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 202.

З моменту державної реєстрації підприємства зміни до установчих документів не вносились, установчі документи не були приведені у відповідність до чинного законодавства. Приведення установчих документів підприємства у відповідність до вимог закону також неможливо через наведені вище причини.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/2628/23; розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження; справу № 911/2628/23 призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 04.10.2023.

29.09.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 18529/23) на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, відповідач зазначає про те, що ВКП «Акваріум - 1» було створене ще у 1996 році і, що директором підприємства було призначено Назаренко Марину Юріївну, яка є одним із засновників підприємства; відповідач вказує на пропущення позивачем строків позовної давності щодо звернення із відповідним позовом, оскільки як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 473492819877 Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема зміна керівника, проводилась ще 18.04.2012.

Разом з цим, відповідач зазначає про те, що питання вибуття особи із складу засновників не віднесено виключно до вирішення такого на позачергових зборах і, що засновник товариства не позбавлений можливості звернення у будь-який час з питанням про проведення зборів для вирішення питання виходу із складу підприємства, проте яке позивачем реалізоване не було.

04.10.2023 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла відповідь (вх. № 18803/23) на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.10.2023 підготовче засідання у справі № 911/2628/23 було відкладено на 18.10.2023.

13.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення (вх. №19479/23), в яких відповідач зауважував про те, що предметом спору у справі є ліквідація юридичної особи, з підстав незгоди позивача з особою керівника, проте відповідач вважає, що обраний спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимог про ліквідацію підприємства не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2628/23; справу призначено до розгляду по суті на 08.11.2023.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані свої вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог вважаючи їх не обґрунтованими, доказами не підтвердженими, а отже такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить суд прийняти рішення щодо ліквідації юридичної особи - Виробничого-комерційного підприємства «Акваріум-1».

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. У спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій стороною в судовому процесі є адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій, відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

В перебігу розгляду справи судом встановлено, що 22.09.1996 року Протоколом № 10 затверджено Установчий договір ВКП «Акваріум-1» та Стату ВКП «Акваріум-1».

22.10.1996 проведено державну реєстрацію Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1».

Відповідно до Установчого договору та Статуту ВКП «Акваріум-1» засновниками підприємства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Статтею 24 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на момент створення ВКП «Акваріум-1») юридичними особами є:

державні підприємства та інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні і оборотні засоби та самостійний баланс;

установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів (за винятками, встановленими законом);

державні організації, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс;

колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об`єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об`єднань, що мають відокремлене майно і самостійний баланс;

державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації;

інші організації у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР.

Відповідно до ст. 28 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на момент створення ВКП «Акваріум-1») юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому їх статутом.

Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.10.1996, Довідкою № 3889/99 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 09.08.1999 підтверджується, обрання директором ВКП «Акваріум-1» ОСОБА_4 із числа засновників підприємства.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.04.2012 здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, зміна керівника. Зареєстровано ОСОБА_2 керівником підприємства.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ВКП «Акваріум-1» підприємство створено у відповідності до Установчого договору про створення Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1», який укладений між громадянами, що спільно ведуть трудове господарство.

Відповідно до п. 9 Установчого договору Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1» збори засновників є вищим керівним органом підприємства.

Відповідно до п. 10 Установчого договору збори засновників призначають і звільняють з посади директора, який організовує всю роботу підприємства, а також ревізора, який контролює господарсько-фінансову діяльність підприємства. Директор і ревізор підзвітні зборам засновників.

Відповідно до п. 12 Установчого договору Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1» у випадку вибуття особи зі складу засновників, їй повертається її майновий внесок, а також належна, у відповідності з її паєм, частина прибутку підприємства на момент вибуття.

Відповідно до п. 7.2 Статуту Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1» вищим керівним органом управління підприємством виступають збори засновників, директор.

Відповідно до п. 9.1.3 Статуту Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1» засновники мають право вийти із числа засновників, у порядку та на умовах передбачених цим Статутом.

Відповідно до п. 9.2 Статуту Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1» при виході засновника з підприємства йому сплачується вартість частини майна підприємства, пропорційно його частки у Статутному фонді.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до ВКП «Акваріум-1» з вимогами про вихід з числа засновників, намір продажу або передачі своєї частки у Статутному фонді підприємства, так само як і відсутні докази, з часу створення ВКП «Акваріум-1» звернення до відповідача із зауваженнями щодо особи директора ВКП «Акваріум-1».

Разом з цим, з Установчого договору або Статуту відповідача не вбачається обмеження прав засновника на звернення з вимогою щодо проведення загальних зборів підприємства.

Отже, головними аргументами позивача, як вже зазначалося, є безпідставність існування відповідача, як юридичної особи, адже керівні органи є нелегітимними, що, на думку позивача, є підставою для прийняття рішення про ліквідацію відповідача.

За змістом ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

З відкритих джерел, зокрема відомостей, що містяться в ЄДР вбачається, що ОСОБА_2 є керівником відповідача, та з огляду на положення ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань така інформація є достатньою для висновків про наявність у зазначеної особи підстав для здійснення представницьких функцій від імені відповідача.

З огляду на викладене в перебігу розгляду справи позивачем не було доведено яким чином сам факт існування відповідача, як юридичної особи порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Так само позивачем не доведено, яким чином порушує його права здійснення представницьких функцій Назаренко Ю.А., як керівником відповідача, в чому полягає неправомірність його поведінки з огляду на наявність в ЄДР відомостей про наявність у нього повноважень керівника відповідача, що в сукупності дає підстави для висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, адже позивачем не доведено наявності у нього права ставити питання про припинення відповідача у судовому порядку.

При цьому, з матеріалів справи вбачається певне незадоволення позивачем діями відповідача, зокрема, що вчиняються його керівником - Назаренко Ю.А. Втім, захист інтересів позивача від дій зазначеної особи, оцінка правомірності та підставності їх поведінки має здійснюватися в межах окремих судових проваджень, а не у спосіб превентивного звернення до суду з позовом про встановлення відсутності у керівника відповідача повноважень на здійснення своєї діяльності від імені відповідача та взагалі на відсутність у відповідача ознак юридичної особи, що, на думку позивача, є підставою для прийняття судом рішення про ліквідацію відповідача.

Щодо твердження позивача про невідповідність організаційно-правової форми відповідача вимогам ст.ст 83, 84 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 83 Цивільного кодексу України ( в редакції від 16.01.2003, діє з 01.01.2004) юричдні особи можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 84 Цивільного кодексу України ( в редакції від 16.01.2003, діє з 01.01.2004) товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу, між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Як зазначалось вище ВКП «Акваріум-1» створено та зареєстровано у 1996 році, тобто до введення Цивільного кодексу України в дію, за загальним принципом права, закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Позивачем не надано доказів звернення до керівних органів відповідача з вимогами привести організаційно-правову форму підприємства у відповідність до норм Цивільного кодексу України.

Також, позивач зазначає, що в Установчому договорі від 22.09.1996 року є посилання на постанову Ради Міністрів України «Про заходи по створенню та розвитку малих підприємств» від 22.09.1993 № 278, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 202.

Як було зазначено вище, відповідач створений та зареєстрований у 1996 році, а отже на момент створення підприємства вказаний акт діяв.

Позивачем не доведено яким чином порушуються права та охоронювані інтереси позивача наявністю в Установчому договорі від 22.09.1996 року посилання на нормативний акт, який був чинний на момент створення відповідача, та був визнаний таким, що втратив чинність через 10 років після створення відповідача, та якими нормативними актами передбачено ліквідацію юридичної особи із зазначених підстав.

Щодо вимог позивача про ліквідацію відповідача, суд вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Загальні підстави для ліквідації юридичної особи визначені, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України.

Так, за змістом ст. 104 Цивільного кодексу України ліквідація, розглядається як один із способів припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

За загальним правилом, визначеним зокрема положеннями Цивільного та Господарського кодексів України припинення юридичної особи, зокрема у спосіб ліквідації віднесено до виключної компетенції самого підприємства, його вищих керівних органів, та лише за певним виключенням така ліквідація може здійснюватися за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Тобто, за загальним правилом вирішення долі підприємства відноситься до його власників (засновників, членів, учасників).

Відповідно до п. 12.3 Статуту ВКП «Акваріум-1» товариство ліквідується: за рішенням загальних зборів; на підставі рішення суду або арбітражного суду; за поданням банківських органів у разі неплатоспроможності підприємства; з інших підстав, передбачених чинним законодавством, які не суперечать даному Уставу.

Позивач обґрунтовує позов в частині вимог про ліквідацію відповідача тим, що діяльність відповідача не відповідає вимогам закону, його існування носить номінальний характер, звіти про результати діяльності не подає.

Доказів того, що при створенні ВКП «Акваріум-1» допущені порушення, які не мжна усунути, позивачем до суду не надано.

Таким чином, позивач вимагає, щоб рішення про ліквідацію відповідача було прийнято саме судом, у якості застосування до відповідача міри відповідальності за його неправомірну поведінку.

Дослідивши викладені в позові обставини та надані позивачем докази, суд зазначає, що згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч. 1).

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (ч. 2).

Статтею 239 Господарського кодексу України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 247 Господарського кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суб`єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства ліквідація суб`єкта господарювання у зв`язку з порушенням ним встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є заходом організаційно-правового характеру, спрямованим на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, тобто є адміністративно-господарською санкцією, передбаченою ст. 239 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом.

Втім, позивач, навіть якщо він перебуває у певних корпоративних правовідносинах із відповідачем, з огляду на ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України не наділений окремими власними повноваженнями ініціювати перед судом застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді припинення юридичної особи - відповідача шляхом його ліквідації.

Таким чином, з огляду на недоведеність позивачем факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, недоведеність неправомірної поведінки відповідача та його органів управління, відповідності обраного способу порушення права, належності позивачу права ініціювати застосування обраного ним способу захисту та власне з огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для вжиття до відповідача заходів щодо його ліквідації, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виробничо-комерційного підприємства «Акваріум-1» про ліквідацію юридичної особи відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 20.12.2023.

Суддя О.О. Христенко