Постанова

від 11.06.2024 по справі 911/2628/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 911/2628/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Чумаченко О.Є., ордер АІ № 1515256 від 15.08.2023;

від відповідача: Цвера І.С., ордер АА № 1407451 від 13.02.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення господарського суду Київської області від 08.11.2023 та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 22.11.2023

у справі № 911/2628/23 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом ОСОБА_1

до виробничо-комерційного підприємства "Акваріум-1"

про ліквідацію юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Київської області з позовом до виробничо-комерційного підприємства (далі - ВКП) "Акваріум-1" про ліквідацію юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач, як учасник ВКП "Акваріум-1", посилався на допущені порушення при створенні юридичної особи, у зв`язку з чим відповідач підлягає ліквідації, а саме оскільки:

- директором ВКП "Акваріум-1" являється Назаренко Юрій Афанасійович , який, на думку позивача, обраний з порушенням статуту підприємства. Водночас, за відсутності законно призначеного директора, який скликає загальні збори, позивач обмежений у розпорядженні своєю часткою статутного фонду та не має змоги вибути з числа засновників;

- ВКП "Акваріум-1", як підприємницьке товариство діє в організаційно-правовій формі, яка не відповідає законодавству, тобто не являється ані господарським товариством, ані кооперативом будь-якого виду. Більш того при створені підприємства і укладенні установчого договору засновниками було зафіксовано, що підприємство діє на підставі постанови, яка втратила чинність;

- провести реорганізацію підприємства у будь-якому вигляді неможливо через наведені вище обставини.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ВКП "Акваріум-1" з вимогами про вихід з числа засновників, намір продажу або передачі своєї частки у статутному фонді підприємства, так само і зауважень щодо особи директора відповідача. Позивачем не доведено яким чином сам факт існування відповідача, як юридичної особи порушує права та охоронювані законом інтереси та/або яким чином порушує його права здійснення представницьких функцій керівник відповідача, в чому полягає неправомірність його поведінки з огляду на наявність в ЄДР відомостей про наявність у нього повноважень керівника, що в сукупності дає підстави для висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 22.11.2023 заяву ВКП "Акваріум-1" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВКП "Акваріум-1" 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи відмову у задоволенні позову та доведеність відповідачем наданих адвокатом послуг на суму 30 000,00 грн, вказані витрати, у зв`язку з розглядом даної справи, були покладені на позивача.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позов; в задоволенні заяви ВКП "Акваріум-1" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначав, що державний реєстратор, який здійснював реєстраційну дію щодо зміни керівника відповідача (18.04.2012) не перевірив положення п. 7.5 статуту ВКП "Акваріум-1", якими передбачено, що директором може бути лише особа з засновників підприємства, а отже керівник відповідача був незаконно призначений на посаду і не має повноважень щодо скликання чергових загальних зборів, їх проведення та/або здійснювати розгляд будь-яких звернень. На думку позивача, ним правомірно заявлено вимоги на підставі пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) України, оскільки юридична особа повинна бути ліквідована за рішенням суду через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Стосовно незаконності прийняття судом додаткового рішення скаржник вказував, на його ухвалення поза межами строків, без дослідження обставин залучення Цвери І.С. (адвоката відповідача) до участі у справі чи до виконання договору про надання правничої допомоги № 1306 від 13.06.2023, а також наявності трудових або договірних відносин між АО "Бірайт Адвокасі" та адвокатом Цверою І.С. Водночас скаржник стверджував, що розмір адвокатських витрат не відповідає критеріям розумності в частині витраченого часу на аналіз матеріалів позовної заяви; пошук судової практики; складання відзиву та направлення відзиву (8 год), а також складання та направлення заперечень позивачу (3 год), які останнім не отримані. Також в договорі зазначено про надання правничої допомоги в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій незалежно від кількості судових засідань, що, на переконання позивача, не відповідає конкретному визначенню обсягу і змісту правової допомоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Андрієнко В.В., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 27.02.2024.

16.02.2024 до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

27.02.2024 судове засідання не відбулось, в зв`язку з технічною неможливістю фіксації судового процесу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 26.03.2024.

26.03.2024 судове засідання не відбулось, в зв`язку з перебування суддів Барсук М.А. та Пономаренка Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів та призначено справу до розгляду на 07.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 оголошено перерву до 11.06.2024.

В судовому засіданні, яке відбулось 11.06.2024, представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення та додаткове рішення, відмовити у задоволенні позову та у задоволенні заяви щодо прийняття додаткового рішення.

Представник відповідача заперечував доводи апелянта та вказував на законність прийнятих судом рішень.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.1996 протоколом № 10 затверджено установчий договір ВКП "Акваріум-1" та статут ВКП "Акваріум-1" (а.с. 9-38 том 1).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 142494, 22.10.1996 проведено державну реєстрацію ВКП "Акваріум-1" (ідентифікаційний код 24222685) (а.с. 39-45; 109 том 1).

Відповідно до установчого договору та статуту ВКП "Акваріум-1" засновниками підприємства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 12; 22 том 1).

Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.10.1996 (а.с.105 том 1), довідкою № 3889/99 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 09.08.1999 (а.с. 106 том 1) підтверджується, обрання директором ВКП "Акваріум-1" ОСОБА_5 із числа засновників підприємства.

Як вбачається з витягу ЄДР, 18.04.2012 здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, зміна керівника (а.с. 44 том 1). Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ААВ № 159706 від 18.04.2012 керівником підприємства став Назаренко Юрій Афанасійович (а.с. 110 том 1).

Відповідно до п. 1.1 статуту підприємство створено у відповідності до установчого договору про створення ВКП "Акваріум-1", який укладений між громадянами, що спільно ведуть трудове господарство.

Пунктом 9 установчого договору збори засновників є вищим керівним органом підприємства. Рішення приймаються за умови повної згоди - консенсусу. Кількість голосів залежить пропорційно від пайових внесків з урахуванням майнових внесків.

Згідно п. 10 установчого договору збори засновників призначають і звільняють з посади директора, який організовує всю роботу підприємства, а також ревізора, який контролює господарсько-фінансову діяльність підприємства. Директор і ревізор підзвітні зборам засновників.

За умовами пункту 12 установчого договору у випадку вибуття особи зі складу засновників, їй повертається її майновий внесок, а також належна, у відповідності з її паєм, частина прибутку підприємства на момент вибуття.

Зі змісту пункту 4.12 статуту статутним фондом, а також іншими фондами, створеними підприємством, має право розпоряджатися тільки директор за узгодженням з засновниками.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.5 статуту вищим керівним органом управління підприємством виступають збори засновників, директор. Збори обирають директора з числа засновників підприємства строком на 5 років.

Пунктом 7.8 статуту передбачено, що до компетенції зборів відносяться:

- визначення основних напрямків діяльності підприємства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

- затвердження змін та доповнень до статуту, поданих на розгляд засновниками;

- обрання директора підприємства та членів ревізійної комісії;

- затвердження розміру, порядку та форми внесення засновниками додаткових внесків;

- вирішення питання підприємством частки його члена, що вибув або продаж цієї частки іншим особам;

- виключення членів підприємства;

- затвердження результатів діяльності підприємства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутків, визначення порядку відшкодування збитків;

- створення, реорганізація, ліквідація дочірніх підприємств, фірм та представництв, затвердження їх статутів, положень та призначення їх посадових осіб, підпорядкованих підприємству;

- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів підприємства, визначення організаційної структури підприємства;

- затвердження питань про придбання, розподіл і продаж акцій підприємства;

- затвердження умов оплати праці посадових осіб підприємства, його дочірніх підприємств, фірм та представництв;

- затвердження розмірів відрахувань у фонди підприємств;

- прийняття рішення про припинення діяльності підприємства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

- учасники зборів можуть прийняти рішення про автоматичний перехід підприємства на оренду або приватизацію, згідно діючого статуту та чинного законодавства України, та за згодою засновників;

- при переході на оренду або приватизацію збори можуть внести зміни та доповнення до діючого статуту та до колективного договору.

Пунктом 7.10 статуту визначено, що позачергові збори скликаються на вимогу директора підприємства.

За умовами пункту 9.1.3 статуту засновники мають право вийти із числа засновників, у порядку та на умовах передбачених цим статутом.

Відповідно до п. 9.2 статуту при виході засновника з підприємства йому сплачується вартість частини майна підприємства, пропорційно його частки у статутному фонді. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вибув з підприємства, але не пізніше дванадцяти місяців з дня виходу.

Позивач вказував на наявність правових підстав для ліквідації ВКП "Акваріум-1", оскільки директор підприємства - Назаренко Юрій Афанасійович обраний з порушенням п. 7.5 статуту підприємства, що позбавляє можливості скликати загальні збори та, відповідно, обмежує позивача у розпорядженні своєю часткою у статутному фонді та/або вибуття з числа засновників. Також позивач посилався на невідповідність вимогам законодавства організаційно-правової форми підприємства; створення підприємства і укладення установчого договору на підставі постанови Ради Міністрів України, яка втратила чинність.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ВКП "Акваріум-1" з вимогами про вихід з числа засновників, намір продажу або передачі своєї частки у статутному фонді підприємства, так само і зауважень щодо особи директора відповідача. Водночас позивачем не доведено порушення відповідачем прав та охоронювані законом інтереси позивача та/або порушення його права здійснення представницьких функцій керівником відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. У спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій стороною в судовому процесі є адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій, відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Разом з тим, за умовами пункту 12.3 статуту товариство ліквідується:

- за рішенням загальних зборів;

- на підставі рішення суду або арбітражного суду;

- за поданням банківських органів у разі неплатоспроможності підприємства;

- з інших підстав, передбачених чинним законодавством, які не суперечать даному Уставу.

Статтею 24 ЦК Української РСР (діючого на момент створення ВКП "Акваріум-1") юридичними особами є:

- державні підприємства та інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні і оборотні засоби та самостійний баланс;

- установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів (за винятками, встановленими законом);

- державні організації, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс;

- колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об`єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об`єднань, що мають відокремлене майно і самостійний баланс;

- державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації;

- інші організації у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР.

За приписами ст. 28 ЦК Української РСР (діючого на момент створення ВКП "Акваріум-1") юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому їх статутом.

Згідно ч. 1, 2 статті 83 ЦК України (в редакції від 16.01.2003, діє з 01.01.2004) юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 84 ЦК України (в редакції від 16.01.2003, діє з 01.01.2004) товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу, між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Як зазначалось вище ВКП "Акваріум-1" створено та зареєстровано у 1996 році, тобто до введення ЦК України в дію, за загальним принципом права, закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до керівних органів відповідача з вимогами привести організаційно-правову форму підприємства у відповідність до норм ЦК України.

Також, позивач зазначав, що в установчому договорі від 22.09.1996 є посилання на постанову Ради Міністрів України "Про заходи по створенню та розвитку малих підприємств" № 278 від 22.09.1993, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 14.02.2007.

Однак позивачем не доведено яким чином порушуються його права та охоронювані інтереси наявністю в установчому договорі від 22.09.1996 посилання на нормативний акт, який був чинний на момент створення ВКП "Акваріум-1", та був визнаний таким, що втратив чинність через 10 років після створення відповідача.

Доказів того, що при створенні ВКП "Акваріум-1" допущені порушення, які не можна усунути, позивачем суду не надано.

Як вже зазначалось, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ААВ № 159706 від 18.04.2012 керівником ВКП "Акваріум-1" став Назаренко Юрій Афанасійович (а.с. 110 том 1).

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ВКП "Акваріум-1" з вимогами про вихід з числа засновників, намір продажу або передачі своєї частки у статутному фонді підприємства, так само як і відсутні докази, з часу створення ВКП "Акваріум-1" звернення до відповідача із зауваженнями щодо особи директора ВКП "Акваріум-1". Водночас згідно положень установчого договору та/або статуту відповідача не вбачається обмеження прав засновника на звернення з вимогою щодо проведення загальних зборів підприємства.

З огляду на викладене позивачем не було доведено яким чином сам факт існування відповідача, як юридичної особи порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Так само позивачем не доведено, яким чином порушує його права здійснення представницьких функцій Назаренко Ю.А. , як керівник відповідача, в чому полягає неправомірність його поведінки з огляду на наявність в ЄДР відомостей про наявність у нього повноважень керівника відповідача, що в сукупності дає підстави для висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Стосовно прийняття судом першої інстанції додаткового рішення у справі та покладення на позивача понесених відповідачем 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України визначено, що відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частинами 1 та 3 ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено орієнтовний розрахунок витрат на оплату правничої допомоги на суму 23 500,00 грн (а.с. 72 том 1).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В судовому засіданні, яке відбулось 08.11.2023, до судових дебатів представником відповідача заявлено про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та подачу доказів за наслідками вирішення спору по суті (а.с. 149-151 том 1).

10.11.2023 на електронну адресу господарського суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 30 000,00 грн (а.с. 162-171 том 1).

Заявлена до стягнення з позивача сума судових витрат перевищує суму зазначену відповідачем у їх попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Обґрунтовуючи заяву по розподілу судових витрат в сумі 30 000,00 грн заявником, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, було надано:

- договір про надання правничої допомоги № 13/06 від 13.06.2023 укладений між адвокатським об`єднанням (далі - АО) "Бірайт Адвокасі" (виконавець) та ВКП "Акваріум-1" (клієнт) (а.с. 166-168 том 1), за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням клієнта протягом дії даного договору надавати за винагороду клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язався оплатити вартість наданої виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати;

- замовлення № 2/2023 від 13.09.2023, укладене між АО "Бірайт Адвокасі" та ВКП "Акваріум-1" (а.с. 169 том 1) на надання правничої допомоги, на підставі договору про надання правничої допомоги № 13/06 від 13.06.2023 щодо надання правничої допомоги (представництва) у справі № 911/2628/23 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій незалежно від кількості судових засідань (п. 1.3). Умовами пунктів 2.1, 2.2 замовлення визначено, що гонорар за надання правничої допомоги розраховується виходячи з погодинних ставок фахівця виконавця шляхом множення кількості годин, витрачених на роботу зі справами клієнта та встановлюється у розмірі 2 000,00 грн за годину роботи адвоката виконавця. Гонорар за надання правничої допомоги встановлюється у розмірі 2 500,00 грн за участь адвоката в одному судовому засіданні;

- акт № 1 про надання правничої допомоги від 08.11.2023 підписаний АО "Бірайт Адвокасі" та ВКП "Акваріум-1" (а.с. 165 том 1), згідно з яким АО була надана, а клієнтом прийнята правнича допомога на суму 30 000,00 грн, а саме: здійснено аналіз матеріалів позовної заяви, пошук судової практики, складання та направлення відзиву позивачу (8 год х 2 000,00 грн) - 16 000,00 грн; складання та направлення заперечень позивачу (3 год х 2 000,00 грн) - 6 000,00 грн; участь в судових засіданнях (04.10.2023, 18.10.2023, 08.11.2023) (2 500,00 грн) - 7 500,00 грн; складання заяви про компенсацію здійснених витрат пов`язаних з розглядом справи № 911/2628/23 (15 хв) - 500,00 грн.

- платіжну інструкцію № 491 від 09.11.2023 щодо оплати послуг на суму 30 000,00 грн (а.с. 164 том 1);

- ордер АА № 1357726 від 27.09.2023 виданий АО "Бірайт Адвокасі" на підставі договору № 13/06 від 13.06.2023 адвокату Цвері І.С. (а.с. 120 том 1);

- свідоцтво про право на заняття Цверою І.С. адвокатською діяльністю № 4964 від 24.04.2012 (а.с. 121 том 1)

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Апеляційний суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Окрім того у вказаній постанові Верховний Суд вказав, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідачем не доведено, що він не міг передбачити суму судових витрат, заявлену ним до відшкодування, на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Також до витрат на правничу допомогу адвокатом була включена вартість складання заяви про компенсацію здійснених витрат пов`язаних з розглядом справ.

Відхиляючи доводи апелянта щодо неправомірності прийняття додаткового рішення судом першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що згідно ордеру АА № 1357726 від 27.09.2023 виданого АО "Бірайт Адвокасі" на підставі договору № 13/06 від 13.06.2023 адвокату Цвері І.С. (а.с. 120 том 1) та наявних в матеріалах справи документах, які підписані адвокатом, зокрема, відзиву (а.с. 63-73 том 1); запереченням (а.с. 132-134 том 1), які отправлені на адресу позивача згідно квитанції від 10.10.2023 та опису вкладення до цінного листа (а.с. 136-137 том 1), а також участь адвоката у судових засіданнях відповідно до протоколів суду (а.с. 128; 143; 149-151 том 1) підтверджується фактичне надання представником відповідача послуг зазначених в акті № 1 від 08.11.2023. Водночас, процесуальних порушень, які призвели до неправильного вирішення заяви про розподіл судових витрат, позивачем не зазначено.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики ЄСПЛ, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції зазначає, що спір у даній справі не є складним та не потребує значного часу для вивчення нормативного регулювання та судової практики, тож з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, перевищення суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком, включення адвокатом до вартості наданих послуг складання заяви про розподіл судових витрат та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, колегія суддів вважає необхідним обмежити розмір заявлених до стягнення відповідачем витрат на правничу допомогу до суми, яка складає 15 000,00 грн. В решті вимог заяви слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Нормами ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції прийшов до хибних висновків щодо задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат у повному обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на оскаржене додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення - зміні.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі № 911/2628/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі № 911/2628/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/2628/23 задовольнити частково.

Додаткове рішення господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/2628/23 змінити.

Викласти резолютивну частину додаткового рішення господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/2628/23 у наступній редакції:

"Задовольнити частково заяву виробничо-комерційного підприємства "Акваріум-1" про ухвалення додаткового рішення щодо покладення на ОСОБА_1 30 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь виробничо-комерційного підприємства "Акваріум-1" (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Полярна, буд. 10; ЄДРПОУ 24222685) 15 000 грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволені решти вимог заяви".

Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

Матеріали справи № 911/2628/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко