Постанова

від 14.12.2023 по справі 372/4844/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 372/4844/21

провадження № 61-4861св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обухівська міська рада Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С .Г.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Обухівської міської ради Київської області (далі - Обухівська міська рада) про скасування рішень міської ради та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що 27 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано переможцем електронного аукціону, за результатами якого 25 серпня 2021 року між ним та Обухівською міською радою укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (гараж (машиномісце)) за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га та 3223110100:01:102:0400 площею 0,0036 га, що належать Обухівській міській раді.

На підставі частини дев`ятої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), 02 вересня 2021 року позивач звернувся до Обухівської міської ради Київської області із заявою про передачу йому у приватну власність земельних ділянок, на яких розташована нежитлова будівля. Однак рішенням від 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено, у зв`язку з тим, що під час голосування рішення не набрало потрібної кількості голосів.

04 листопада 2021 року позивач повторно звернувся із заявою, однак 25 листопада 2021 року йому повторно відмовлено у задоволенні заяви, у зв`язку з тим, що під час голосування рішення не набрало потрібної кількості голосів.

Позивач зазначив, що на сесії міської ради 28 жовтня 2021 року було прийнято більше ста рішень по земельним питанням, а на сесії 25 листопада 2021 року більше ста п`ятдесяти рішень. Таким чином, дії та бездіяльність відповідача є незаконними. Вважав, що відповідно до статті 120 ЗК України та норм Закону України «Про місцеве самоврядування» міська рада зобов`язана передати земельні ділянки у власність позивача.

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправними та скасувати рішення Обухівської міської ради від 28 жовтня 2021 року та рішення Обухівської міської ради від 25 листопада 2021 року про відмову у передачі у приватну власність ОСОБА_1 двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036, що належать Обухівській міській раді;

зобов`язати Обухівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року про передачу йому у приватну власність двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036, що належать Обухівській міській раді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року у складі судді Сташків Т. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Обухівської міської ради від 28 жовтня 2021 року та рішення Обухівської міської ради від 25 листопада 2021 року про відмову у передачі у приватну власність двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036, що належать Обухівській міській раді, ОСОБА_1 .

Зобов`язано Обухівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року про передачу йому у приватну власність двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036, що належать Обухівській міській раді.

Стягнуто з Обухівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

оспорюваними рішеннями Обухівської міської ради ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені заяви у зв`язку з тим, що під час поіменного голосування дане рішення не набрало потрібної кількості голосів. З огляду на викладене, рішення відповідача не відповідають наведеним вимогам щодо чіткості та зрозумілості, породжують неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивачем виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Суд вказав, що можливість застосування статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому) зазначена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року, в якому йдеться про те, що «правомірні очікування» можна вважати складовою частиною власності, що виникають у особи, якщо нею дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Посилання відповідача на те, що 23 листопада 2021 року комісією за розпорядженням заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Обухівської міської ради встановлено, що придбаний ОСОБА_1 гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є здвоєним, та не розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:102:0400, суд першої інстанції відхилив, оскільки ці обставини не були підставою для відмови позивачу у задоволенні його клопотань про передачу йому у приватну власність двох земельних ділянок та не зазначені в оспорюваних рішеннях.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що посилання міськради на те, що в оголошенні електронних торгів помилково було зазначено дві земельні ділянки замість однієї, належними та допустимими доказами не підтверджуються, оскільки результати аукціону та договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (гараж (машиномісце) від 25 серпня 2021 року у передбачений законом спосіб не скасовано та на час розгляду справи є чинними.

З огляду на наявність порушеного права та необхідність застосування судом ефективного механізму для його відновлення, суд першої інстанції вважав за можливе зобов`язати Обухівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року про передачу йому у приватну власність двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036, що належать Обухівській міській раді Київської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу представника Обухівської міської ради Київської області задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обухівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обухівської міської ради судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

ОСОБА_1 не вказує підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень, не зазначає у чому саме полягає протиправність рішень міської ради, якими відмовлено у задоволенні заяви через недостатню кількість голосів. Посилання суду першої інстанції на те, що оспорювані рішення не відповідають вимогам чіткості та зрозумілості є необґрунтованим. Так, підставою для відмови у задоволенні заяви було не набрання потрібної кількості голосів. Підстави вважати дані рішення не чіткими та не зрозумілими немає. У позові ОСОБА_1 фактично посилається лише на наявність у нього права, згідно положень ЗК України, на передачу у приватну власність земельних ділянок. Утім право позивача у порядку, визначеному чинним законодавством, на звернення із заявою про передачу у приватну власність земельних ділянок відповідачем не оспорюється та не заперечується.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання представника Обухівської міської ради про закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі має приватноправовий характер та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року залишити в силі, судові витрати покласти на відповідача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позову є помилковими і такими, що не ґрунтуються на доказах та чинному законодавстві України, а саме:

судом апеляційної інстанції порушено таємницю нарадчої кімнати, що є підставою для скасування судового рішення. Так, в судовому засіданні 08 лютого 2023 року судова колегія видалилася до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі, але через декілька хвилин, повернулася до зали судових засідань і, не оголошуючи ухвалене рішення, повідомила, що у зв`язку з суто технічними причинами, відкладається оголошення рішення на 01 березня 2023 року. При цьому, суд апеляційної інстанції не приймав ухвали про поновлення судового розгляду. В судовому засіданні 01 березня 2023 року судом апеляційної інстанції було розглянуто клопотання відповідача, а також було заслухано повторно пояснення сторін;

судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що законодавством не передбачена відмова у передачі земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що під час поіменного голосування дане рішення не набрало потрібної кількості голосів. Визначені статтями 118, 120 ЗК України підстави для відмови в передачі земельних ділянок у власність в даному випадку відсутні і на їх наявність відповідач не покликався. Отже, оспорювані рішення відповідача є протиправними.

Позиція інших учасників справи

У травні 2023 року виконавчий комітет Обухівської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:

за результатами проведеного аукціону позивачем було придбано лише один об`єкт - нежитлову будівлю (гараж здвоєний), площею 35,0 метрів квадратних, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:102:0398. Земельні ділянки об`єктом аукціону не були. Право власності на земельні ділянки набувається у відповідності до чинного законодавства. В ході обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:102:0400 Обухівською міською радою Київської області було виявлено на зазначеній ділянці об`єкт малоповерхової забудови (гараж) по АДРЕСА_1 . Вказана малоповерхова забудова не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Документи, що засвідчують право власності на цю забудову та документи, що ця забудова є комунальною власністю Обухівської міської територіальної громади Київської області в Обухівській міській раді, відсутні. З урахуванням цих обставин, оспорюваними рішеннями було відмовлено у передачі у приватну власність двох земельних ділянок. Разом з цим, позивачу було роз`яснено його право отримати у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:01:102:0398 площею 0,0036 га, яка розташована під придбаним позивачем гаражем, відповідно до вимог чинного законодавства України;

визначений позивачем фактичний розмір понесених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, не доведений. ОСОБА_1 не надано суду детальних розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Лише договір про надання правової допомоги та квитанція про оплату послуг не можуть вважатися належними та допустимими доказами. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн необґрунтоване;

посилання позивача на постанови Верховного Суду у справах № 825/602/17 та 819/570/18 є помилковими, оскільки вони не мають жодного відношення до цієї цивільної справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 372/4844/21.

У травні 2023 року матеріали цивільної справи № 372/4844/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 квітня 2023 року зазначено, що у касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 27 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано переможцем аукціону, предметом якого була нежитлова будівля (гараж (машиномісце), розташована за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га, та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036 га, що належать Обухівській міській раді Київської області.

За результатами аукціону між ОСОБА_1 та Обухівською міською радою укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (гараж (машиномісця) від 25 серпня 2021 року, за умовами якого Обухівська міська рада передала у власність позивачу нежитлову будівлю (гараж (машиномісце), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана нежитлова будівля (гараж (машиномісце) розташована на земельних ділянках кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га, та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036 га, що належать Обухівській міській раді.

02 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівської міської ради з заявою про передачу йому в приватну власність двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га, та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036 га.

Рішенням Обухівської міської ради від 28 жовтня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено, оскільки під час поіменного голосування дане рішення не набрало потрібної кількості голосів.

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Обухівської міської ради з заявою про передачу йому в приватну власність двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га, та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036 га, що належать Обухівській міській раді.

Рішенням Обухівської міської ради від 25 листопада 2021 року в задоволенні заяви відмовлено, оскільки під час поіменного голосування дане рішення не набрало потрібної кількості голосів.

Одночасно, 23 листопада 2021 року з метою регулювання правових, економічних та організаційних основ по виявленню та розташуванню об`єкта нерухомого майна (гаражу) АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:102:0400, відповідно до розпорядження заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Обухівської міської ради створено комісію, якою, в ході обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:102:0400, встановлено розміщення на цій земельній ділянці малоповерхової забудови (гаража), яка не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У той же час, комісією встановлено, що придбаний ОСОБА_1 гараж є задвоєним, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та не розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:102:0400.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частини перша, друга, четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 570/3677/21 (провадження № 61-12660св22) зазначено, що:

«чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_3 (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.[…]

У справі, що переглядається: ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договору дарування від 19 грудня 2001 року є власником 57/100 ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_1; ОСОБА_1 просив визнати недійсним і скасувати рішення Обарівської сільської ради .[…] суди не звернули уваги на те, що при розгляді справи суд має з`ясувати чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах; позовні вимоги, заявлені у цій справі (визнати недійсним та скасувати рішення сільської ради) є неефективними, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивача, тому у їх задоволенні належить відмовити; з урахуванням того, що ОСОБА_1 набув право на частку в праві власності на об`єкт нерухомого майна, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання права на земельну ділянку пропорційно розміру його частки у спільній власності на вказаний об`єкт нерухомого майна у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 175/1997/20 (провадження № 61-19125св21) зазначено, що: «суди не врахували, що ОСОБА_1 як учасник спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна - торговельно-виставковий комплекс, набув і право на земельну ділянку пропорційно розміру його частки у спільній власності на вказаний об`єкт нерухомого майна; суди не звернули уваги на те, що при розгляді справи суд має з`ясувати чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах; позовні вимоги, заявлені у цій справі (визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію речового права на нерухоме майно міської ради, визнати протиправним та скасувати рішення міської ради, визнати протиправною бездіяльність міської ради, зобов`язати міську раду вчинити певні дії) є неефективними, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивача. Тому у їх задоволенні належить відмовити саме із цих підстав».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Обухівської міської ради про скасування рішень міської ради та зобов`язання вчинити певні дії, в якому посилався на те, що 25 серпня 2021 року між ним та Обухівською міською радою укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (гараж (машиномісце)) за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, рішеннями міської ради йому було відмовлено у передачі у приватну власність земельних ділянок, на яких розташована нежитлова будівля. У зв`язку з чим позивач просив:

визнати протиправними та скасувати рішення Обухівської міської ради від 28 жовтня 2021 року та рішення Обухівської міської ради від 25 листопада 2021 року про відмову у передачі у приватну власність ОСОБА_1 двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036, що належать Обухівській міській раді;

зобов`язати Обухівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року про передачу йому у приватну власність двох земельних ділянок кадастровий номер 3223110100:01:102:0398, площею 0,0056 га та кадастровий номер 3223110100:01:102:0400, площею 0,0036, що належать Обухівській міській раді;

при розгляді справи суд має з`ясувати чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах;

при відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не вказує підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень, не зазначає у чому саме полягає протиправність рішень міської ради, якими відмовлено у задоволенні заяви через недостатню кількість голосів, право позивача у порядку визначеному чинним законодавством на звернення із заявою про передачу у приватну власність земельних ділянок відповідачем не оспорюється та не заперечується;

натомість, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що позовні вимоги, заявлені у цій справі (визнати протиправним та скасувати рішення міської ради, зобов`язати міську раду повторно розглянути заяву) є неналежними, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивача, тому у їх задоволенні належить відмовити;

з урахуванням того, що ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт нерухомого майна, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання права на земельну ділянку у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України;

аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог про визнання права на земельну ділянку (а. с. 2-5).

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, однак помилився щодо мотивів такої відмови. Тому постанову суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції таємниці нарадчої кімнати, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме, протоколом судового засідання від 08 лютого 2023 року, відповідно до якого судом першої інстанції після виходу з нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про поновлення судового розгляду, що відповідає змісту частини другої статті 244 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 570/3677/21 (провадження № 61-12660св22), дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції частково прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині оскаржене судове рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук