Ухвала

від 19.12.2023 по справі 216/1431/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 216/1431/19

провадження № 61-14495ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інжинірінгово - виробниче підприємство «Енергія» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , у жовтні 2023 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження представник заявника, послався на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначив, що відсутні рішення Касаційного цивільного суду Верховного Суду, де предметом спору є звільнення працівника за частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, накладені на підставі відеоспостережень, які велись без його згоди.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема для подання виправленої касаційної скарги оформленої у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України.

У визначений строк заявник подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, зміст якої зводиться до порівняння висновків апеляційного суду у постанові від 13 вересня 2023 року та вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 19 липня 2023 року у цій справі, які суд апеляційної інстанції не врахував при новому розгляді справи.

Верховний Суд зауважує, що врахування/неврахування вказівок Верховного Суду у цій же справі при направленні на новий розгляд не є підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, заявник у підпункті 11 розділу VI касаційної скарги зазначає, що доводи у касаційній скарзі відповідають вимогам 2, 3 частини другої статті 289, статті 400, статті 409, статті 411, статті 412 ЦПК України, а саме: суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке рішення переглянуте в передбачених статтею 400 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Аналіз уточненої касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що заявником не виконано вимоги підпункту 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зокрема не визначено передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) касаційного оскарження.

У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Таким чином, оскільки ухвала суду касаційної інстанції не виконана у повному обсязі, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року підлягає визнанню неподаною та поверненню заявникові.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інжинірінгово - виробниче підприємство «Енергія» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков