Постанова

від 09.04.2024 по справі 216/1431/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 216/1431/19

провадження № 61-2307св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Інжинірінгово-виробниче підприємство «Енергія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Бутенко М. В. від 21 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кішкіної І. В.,

Агєєва О. В., Корчистої О. І., від 13 вересня 2023 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ПАТ «Інжинірінгово-виробниче підприємство «Енергія», яке змінило організаційно-правову форму на ПрАТ «ІВП «Енергія», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з квітня

2011 року він працював на посаді охоронця II розряду служби безпеки та охорони ПАТ «Енергія».

3. 15 січня 2019 року йому стало відомо, що генеральний

конструктор-генеральний директор ПАТ «ІВП «Енергія» Мацько С. С. підписав наказ № 2, за яким з 25 березня 2019 року ліквідовується служба безпеки і охорони, як структурна одиниця. Водночас, зазначав, що про скорочення посад та наступне звільнення згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України попередили лише його та ОСОБА_3 .

4. 24 січня 2019 року він звернувся до генерального конструктора-генерального директора ПАТ «ІВП «Енергія» Мацька С. С. із заявою, в якій просив скасувати наказ від 15 січня 2019 року № 2, поновити його на попередній посаді, припинити порушення його конституційних прав, як інваліда війни ІІІ групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС, проте відповідь на вказану заяву він не отримав. Вказував, що Мацько С. С. викликав його до кабінету і запропонував йому декілька посад, які він відхилив з огляду на те, що його, як ліквідатора аварії на ЧАЕС та інваліда війни ІІІ групи, можуть звільнити тільки тоді, коли буде ліквідовано ПАТ «ІВП «Енергія».

5. Посилався на неможливість його звільнення з посади охоронця згідно з наказом від 15 січня 2019 року № 2, оскільки згідно з випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 41 терапевтичного відділення з 03 січня 2019 року по

17 січня 2019 року та табелю роботи на січень 2019 року він знаходився на лікарняному і проходив стаціонарне лікування у 3-й міській лікарні.

6. Крім того, вважав незаконним наказ відповідача від 08 лютого 2019 року № 9-к про його звільнення на підставі пункту третього частини першої статті 40 КЗпП України, з огляду на те, що надані відповідачем докази порушення ним трудової дисципліни є припущеннями. Зауважував, що він не надавав своєї згоди на відеозйомку під час роботи, про що його не було попереджено при прийомі на роботу. Вказані обставини, на його думку, є порушенням Закону України «Про захист персональних даних» та завдає йому моральної шкоди.

7. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог,

ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ від 15 січня 2019 року № 2 та наказ від 08 лютого 2019 року № 9-к щодо його звільнення з посади охоронця ПАТ «ІВП «Енергія»; зобов`язати ПАТ «ІВП «Енергія» поновити його на посаді охоронця

ПАТ «ІВП «Енергія» з 08 лютого 2019 року; визнати запис № 7 від 08 лютого

2019 року у трудовій книжці щодо його звільнення недійсним; стягнути з ПАТ «ІВП «Енергія» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з

08 лютого 2019 року по день його поновлення на посаді із розрахунку заробітної плати за робочий день, яка не є нижчою мінімальної заробітної плати, встановленої законом та відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі

20 000,00 грн; зобов`язати ПАТ «ІВП «Енергія» провести відрахування за ЄСВ на грошову суму, яка буде зарахована йому, також провести відрахування з ЄСВ та усіх податків у фіскальну службу України з грошової суми, яка буде нарахована йому; зобов`язати ПАТ «ІВП «Енергія» знищити усі відеозаписи за 23 січня 2019 року, 24 січня 2019 року, 27 січня 2019 року та 28 січня 2019 року відносно нього у встановленому законом порядку, оскільки вони містять персональні дані, які були зібрані з порушенням вимог Законом України «Про захист персональних даних».

Стислий виклад позиції відповідача

8. ПрАТ «ІВП «Енергія» заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

9. Відповідач зазначав, що наказ від 15 січня 2019 року № 2 стосувався виключно змін в організації виробництва і праці товариства (ліквідації служби безпеки і охорони, як структурної одиниці) та не передбачав звільнення позивача з роботи. Водночас, позивач попереджався про такі зміни та йому було запропоновано переведення на інші вакантні посади, від продовження роботи на яких він відмовився.

10. ОСОБА_1 було звільнено з посади відповідно до наказу від 08 лютого

2019 року №9-к на підставі пункту третього частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього посадовою інструкцією. Зауважував, що за час роботи на підприємстві позивач неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності, а саме на підставі наказів від 22 жовтня 2018 року № 118,

від 20 листопада 2018 року № 132, від 07 лютого 2019 року № 9. З наказами від 22 жовтня 2018 року № 118 та від 20 листопада 2018 року № 132 ОСОБА_1 був ознайомлений від підпис, від підпису щодо ознайомлення з наказом від 07 лютого 2019 року № 9 відмовився, про що 08 лютого 2019 року було складено відповідний акт. Зазначені накази позивач не оскаржував у встановлені законом строки.

11. Крім того, незважаючи на указане, ОСОБА_1 у період з 27 січня 2019 року до 28 січня 2019 року знову допустив порушення пунктів 3.5, 3.7., 3.8 посадової інструкції охоронця та розпорядження від 10 листопада 2017 року № 5 «Про виконання припису служби охорони праці № 18 від 10 листопада 2017 року», зокрема не здійснював обхід території та в період часу з 22:04 год. 27 січня

2019 року вийшов з прохідної підприємства, звернув в сторону дерев`яної споруди та до 05:32 год. 28 січня 2019 року на прохідну не повертався. У дерев`яній споруді виявлено обладнане спальне місце та наявність опалювання електрообігрівальними приладами. Позивач по факту виявлених порушень відмовився надати письмові пояснення, про що було складено відповідні акти.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

12. РішеннямЦентрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулось без порушень вимог КЗпП України, відповідачем доведено систематичність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за що останнього неодноразово було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

14. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від

21 листопада 2022 року залишено без змін.

15. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначено, що звільнення позивача за пунктом третім частини першої статті 40 КЗпП України здійснено з дотриманням вимог КЗпП України. Наявність на підприємстві відповідача відеокамер не свідчить про обробку персональних даних такого працівника та порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскарження позивачем наказу від 15 січня 2019 року

№ 2 «Про зміни в організації виробництва і праці» не є належним та ефективним способом захисту прав позивача, оскільки зазначений наказ не слугував підставою для його звільнення із займаної посади.

16. Постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року скасовано, справу переданона новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17. Скасовуючи оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо відсутності систематичності порушення трудової дисципліни у діях позивача, а також правомірності накладення на нього дисциплінарних стягнень у вигляді догани.

18. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від

21 листопада 2022 року залишено без змін.

19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог КЗпП України. Відповідачем доведено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, за що його неодноразово було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Крім того, позивач знову вчинив дисциплінарний проступок 27 - 28 січня 2019 року, у зв`язку із чим було винесено наказ про його звільнення на підставі пункту третього частини першої статті 40 КЗпП України.

20. Зазначено, що нормами трудового законодавства не заборонено винесення наказу про звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на наступний день після застосовування до працівника заходу дисциплінарного стягнення за попереднє правопорушення. Накази про оголошення доган позивач не оскаржував, а при прийнятті на роботу був ознайомлений з посадовою інструкцією охоронця (на посту), якою передбачено використання відеоспостереження.

21. Оскарження позивачем наказу від 15 січня 2019 року № 2 «Про зміни в організації виробництва і праці» суд апеляційної інстанції вважав неналежним та неефективним способом захисту прав позивача, оскільки зазначений наказ не слугував підставою для його звільнення із займаної посади. Доцільність скорочення працівників стосується суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом перевірки в межах розгляду судових справ.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. 14 лютого2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішенняЦентрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

23. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає порушення норм процесуального права, вказавши, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.Крім того, зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання щодо письмово опитування учасників справи як свідків та призначення експертизи відеозвукозапису дисків (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на відсутність вчинення ним нового порушення трудової дисципліни після оголошення йому догани 07 лютого

2019 року. Крім того, не надали належної оцінки правомірності винесення відповідачем наказу від 15 січня 2019 року № 2 про скасування на підприємстві служби безпеки і охорони, а також неможливості його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

25. Зауважував про відсутність належних та допустимих доказів порушення ним трудової дисципліни. Стверджує, що відеозйомка на робочому місці, без його згоди, є порушенням права на повагу до приватного і сімейного життя. Крім того, судом безпідставно відмовлено у призначенні експертизи наданих відповідачем відеозвукозаписів.

26. Вважає, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, не перевірив при новому розгляді справи обставин справи та ухвалив оскаржене судове рішення на підставі недопустимих доказів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 216/1431/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

28. 29 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

29. 12 березня 2024 року ПрАТ «ІВП «Енергія»через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить суд відмовити у її задоволенні.

30. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Позивачем не доведено порушення його прав, у зв`язку із чим судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

31. Зауважує про безпідставність позовних вимог щодо скасування наказу від 15 січня 2019 року № 2 «Про зміну в організації виробництва і праці», з огляду на право підприємства самостійно визначати свою організацій структуру та звільнення позивача не у зв`язку зі зміною організації праці, а у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов`язків.

32. Наголошує на тому, що позивач неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності, про що його було повідомлено в установленому законом порядку, та вчинив новий дисциплінарний проступок (у період часу

27-28 січня 2019 року, під час виконання посадових обов`язків, вийшов за межі підприємства. Жодних поважних підстав невиконання своїх посадових обов`язків позивачем не наведено.

33. Посилається на те, що позивач у судовому засіданні, яке відбулося

28 червня 2022 року, визнав той факт, що він не виконував свої посадові обов`язки, передбачені пунктом 3.7 посадової інструкції. Зазначав, що з положеннями інструкції та переліком обов`язків ознайомлений, не мав претензій до керівництва, підтвердив, що йому було відомо про розміщені на території підприємства камери відеоспостереження, мережеве обладнання яких було розташоване безпосередньо у кімнаті служби безпеки і охорони на

контрольно-пропускному пункті підприємства, де він, як охоронець, здійснював спостереження за територією підприємства через встановлені монітори. Виконання обов`язку з відеоспостереження за територією підприємства є складовою трудової функції ОСОБА_1 , передбаченою посадовою інструкцією. У кімнаті служби безпеки і охорони камер відеоспостереження не встановлено.

34. Клопотання позивача про письмове опитування учасників справи, як свідків, та призначення експертизи відеозвукозаписів, були предметом розгляду, за результатами розгляду якого йому було обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. На підставі наказу ПАТ «ІВП «Енергія» від 05 квітня 2011 року № 25-к

ОСОБА_1 був прийнятий на посаду охоронця з 06 квітня 2011 року.

36. З посадовою інструкцією охоронця ПАТ «ІВП «Енергія», схемою території підприємства та маршруту руху охорони ОСОБА_1 особисто ознайомлений під підпис.

37. Рішенням наглядової ради ПАТ «ІВП «Енергія» (протокол від 03 грудня

2018 року № 6) було вирішено скоротити штат працівників, у зв`язку з чим затверджено наказ від 15 січня 2019 року № 2 «Про зміни в організації виробництва і праці».

38. Зазначеним наказом з 25 березня 2019 року на підприємстві ПАТ «ІВП «Енергія» скасовується служба безпеки і охорони, як структурна одиниця. У службі безпеки і охорони на дату затвердження наказу від 15 січня 2019 року

№ 2 працювало два охоронця - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

39. Пунктом 4.1 наказу від 15 січня 2019 року № 2 передбачалося попередження працівників служби безпеки і охорони - охоронців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про ліквідацію служби безпеки і охорони, як структурної одиниці, і, як наслідок, про скорочення їх посад та наступне звільнення персонально під розпис не пізніше ніж за 2 місяці до скасування підрозділу.

40. Пунктом 4.2 указаного наказу зазначалося про необхідність пропонування скороченим працівникам вакантних посад згідно штатного розкладу. Якщо такі відсутні, а також через відмову від запропонованих посад, працівників звільнити згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України по закінченню 2-х місяців після попередження.

41. ОСОБА_1 було персонально попереджено про зміни в організації виробництва і праці, а саме про ліквідацію служби безпеки і охорони ПАТ «ІВП «Енергія», повне скорочення штату та чисельності працівників служби безпеки і охорони, про скорочення посади, яку позивач обіймав, та про наступне звільнення з посади охоронця служби безпеки і охорони ПАТ «ІВП «Енергія» з 25 березня 2019 року. Одночасно позивачу була запропоновано переведення на іншу роботу на підприємстві, яку останній може виконувати відповідно до своєї кваліфікації та стану здоров`я, а саме на 5 вільних на підприємстві вакансій: прибиральник виробничих приміщень (дільниця); прибиральник виробничих приміщень (баня); прибиральник території 0,5 ставки; фрезерувальник; електрогазозварник.

42. Відповідно до акту про відмову від переведення, складеного комісією у складі - начальника служби кадрів Павлової В. А. , провідного економіста з праці Бессалової Н. М. , заступника головного конструктора-генерального директора з допоміжного виробництва Нібур А. А. ,було встановлено, що ОСОБА_1 повторно було запропоновано переведення на вільні вакантні посади, від чого останній відмовився.

43. За час роботи на підприємстві ПАТ «ІВП «Енергія» ОСОБА_1 неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказом від 22 жовтня 2018 року № 118 «Про порушення трудової дисципліни» оголошено догану; наказом від 20 листопада 2018 року № 132 «Про порушення трудової дисципліни» оголошено догану; наказом від 07 лютого 2019 року № 9 «Про порушення трудової дисципліни» оголошено догану.

44. ОСОБА_1 особисто під підпис було ознайомлено з наказами

від 22 жовтня 2018 року № 118 «Про порушення трудової дисципліни»,

від 20 листопада 2018 року № 132 «Про порушення трудової дисципліни». Від особистого підпису щодо ознайомлення з наказом від 07 лютого 2019 року № 9 «Про порушення трудової дисципліни» позивач відмовився, про що комісією у складі працівників ПАТ «ІВП «Енергія» (начальника служби кадрів Павлової В. А. , провідного економіста з праці Бессалової Н. М. , заступника головного конструктора-генерального директора з допоміжного виробництва Нібур А. А. ) було складено 08 лютого 2019 року акт щодо ознайомлення ОСОБА_1 з наказом, та зафіксовано, що позивач відмовився поставити особистий підпис на наказі від 07 лютого 2019 року № 9.

45. Відповідно до доповідних записок виконуючого обов`язки начальника служби безпеки і охорони Москалець Л. В. , пояснювальних записок інспектора режимно-секретного відділу Шевченко Л. М . ПАТ «ІВП «Енергія» було виявлено порушення позивачем пунктів 3.5, 3.7, 3.8 посадової інструкції охоронця та розпорядження від 10 листопада 2017 року № 5 «Про виконання припису служби охорони праці від 10 листопада 2017 року № 18».

46. Відповідно до пояснювальної записки інспектора режимно-секретного відділу Шевченко Л. М. від 28 січня 2019 року виявлено, що позивач обхід території взагалі не здійснював.

47. Згідно з доповідною запискою виконуючого обов`язки начальника служби безпеки і охорони Москалець Л. В. від 28 січня 2019 року, пояснювальної записка інспектора режимно-секретного відділу Шевченко Л. М. від 28 січня 2019 року, виявлено, що позивач в період часу 22:04 год. 27 січня 2019 року вийшов з прохідної підприємства, звернув в сторону дерев`яної споруди та до 05:32 год. 28 січня 2019 року на прохідну не повертався. Також виявлено у дерев`яній споруді обладнане спальне місце, дерев`яна споруда опалювалася електрообігрівальними приладами.

48. Позивач по факту виявлених порушень пунктів 3.5, 3.7, 3.8 посадової інструкції охоронця та розпорядження від 10 листопада 2017 року № 5 «Про виконання припису служби охорони праці від 10 листопада 2017 року № 18» відмовився надати пояснювальні записки, що було зафіксовано комісією та складено відповідні акти.

49. Розпорядженнями від 04 лютого 2019 року № 4, 5 ПАТ «ІВП «Енергія» додатково було запропоновано позивачу надати пояснення щодо зазначених вище порушень, але від надання пояснень позивач відмовився.

50. Наказом ПАТ «ІВП «Енергія» від 08 лютого 2019 року № 9-К ОСОБА_1 з

08 лютого 2019 року звільнено з посади охоронця служби безпеки і охорони за систематичне невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього посадовою інструкцією, трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

51. 16 червня 2021 року змінено тип акціонерного товариства відповідача з ПАТ «ІВП «Енергія» на ПрАТ «ІВП «Енергія», у зв`язку з чим рішенням загальних борів акціонерів ПАТ «ІВП «Енергія» затверджена нова редакція Статуту ПрАТ «ІВП «Енергія»

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

52. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

53. Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

54. Відповідно до положень пунктів 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

55. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

56. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

57. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

58. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

59. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

60. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі

№ 1340/4630/18).

61. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

62. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

63. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

64. За визначеними у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

65. Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

66. Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

67. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

68. У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

69. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

70. Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

71. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18).

72. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

73. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

74. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

75. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

76. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

77. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

78. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

79. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

80. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

81. Встановивши, що відповідач неодноразово порушував трудову дисципліну, неналежним чином виконував покладені на нього посадові обов`язки, за що неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани (накази від 22 жовтня 2018 року № 118, від 20 листопада 2018 року № 132, від 07 лютого 2019 року № 9) та знову вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у порушенні пунктів 3.5, 3.7, 3.8 посадової інструкції охоронця та розпорядження від 10 листопада

2017 року № 5 «Про виконання припису служби охорони праці № 8

від 10 листопада 2017 року», від надання пояснень по факту вчиненого дисциплінарного проступку відмовився та під час судового розгляду не заперечував факту допущених ним порушень трудової дисципліни, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

82. Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку характеру виявлених під час службових розслідувань порушень, їх кількості та систематичності, враховано поведінку позивача після їх виявлення, а також порядок накладення на нього дисциплінарних стягнень і обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

83. Доводи позивача про незаконність наказу ПАТ «ІВП «Енергія» від 15 січня 2019 року № 2 «Про зміни в організації виробництва і праці» та неможливість його звільнення у зв`язку із скороченням штату були правильно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що позивач був звільнений відповідно до наказу від 08 лютого 2019 року № 9-к на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

84. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах

від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19).

85. Судами попередніх інстанцій було ураховано передбачене частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України право підприємства самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, а також можливість суду при вирішенні трудових спорів перевіряти лише наявність законних підстав для звільнення та дотримання порядку (процедури) звільнення.

86. Ураховуючи наведене, а також з огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам правомірності звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у їх сукупності, а також з огляду на похідних характер інших позовних вимог, дійшли загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

87. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів.

88. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

89. Доводи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржених судових рішень на підставі недопустимих доказів, колегія суддів відхиляє. Суди попередніх інстанцій надали обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам порушення позивачем трудової дисципліни, врахували обізнаність позивача про здійснення відеоспостереження на території підприємства, підстави встановлення такого відеоспостереження, а також включення до його трудової функції, як охоронця, обов`язку із здійснення відеоспостереження за територією підприємства по моніторам, які встановлені в кімнаті служби безпеки та охорони ПАТ «ІВП «Енергія».

90. Колегія суддів зауважує, що з огляду на трудову функцію позивача, з якою він вільно погодився та яку виконував протягом тривалого часу, ураховуючи відсутність заперечень ОСОБА_1 щодо організації відповідачем відеоспростереження за територією підприємства до вчинення ним чергового дисциплінарного проступку, яке стало підставою звільнення, причини та порядок його запровадження, відсутність безпосереднього відеонагляду за особистим робочим місцем позивача (пункт 3 наказу ПАТ «ІВП «Енергія» від 12 серпня 2017 року № 7 «Про організацію зовнішнього відеоспостереження за майном ПАТ «ІВП «Енергія»), а також беручи до уваги критерії справедливості, добросовісності, розумності та дотримання балансу інтересів сторін спору, доводи заявника про порушення відповідачем його права на приватність не знайшли свого підтвердження.

91. Клопотання ОСОБА_1 про допит учасників справи як свідків та призначення експертизи відеозвукозапису були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції (протоколи судових засідань від 15 червня 2022 року та

від 21 листопада 2022 року), з огляду на порушення строків їх заявлення, думку відповідача щодо можливості їх задоволення, а також неможливості проведення заявленої позивачем експертизи у зв`язку з відсутністю оригіналів відеозаписів.

92. У цьому аспекті колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій дотримано зазначені вище правила оцінки доказів та надано її з урахуванням принципів сукупності доказів та балансу вірогідностей.

93. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

94. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

95. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

2. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович