Постанова

від 20.12.2023 по справі 513/1214/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8269/23

Справа № 513/1214/23

Головуючий у першій інстанції Бучацька А.І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лебедіна Юрія Юрійовича, представника ОСОБА_1 на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року про повернення позову, постановлену підголовуванням суддіБучацької А.І.,по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Саратська центральна лікарня» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання неправомірною бездіяльності, про визнання неправомірними дій, про визнання неправомірним висновку та про стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства«Саратська центральналікарня» Саратськоїселищної радиБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті провизнання неправомірноюбездіяльності,про визнаннянеправомірними дій,про визнаннянеправомірним висновкута простягнення моральноїшкоди.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику, з підстав того, що позивач не виконав вимоги ст.ст. 175, 177 ЦПК України та недоліки позовної заяви не усунув.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Лебедіна Ю.Ю. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції невмотивовано відмовив позивачу у звільнені його від сплати судового збору за подання позову. Крім того, апелянт вважає за необхідним подати заперечення на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року про залишення позову без руху, а саме.

Посилання суду на те, що у позовній заяві не зазначена ціна позову не відповідає змісту позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки у позовній заяві вказано, що розмір завданої йому моральної шкоди становить 50000 грн., а інші заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, тому ціну неможливо встановити.

Крім того, в ухвалі суд зазначив, що надані позивачем до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про те, що у ОСОБА_1 відсутні доходи за 2022 рік і два квартали 2023 року та надана ОСОБА_1 довідка про склад сім`ї не є достатніми доказами для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви. На думку апелянта, якщо суд вважає, що таких доказів не достатньо, суд повинен зазначити, які докази ще необхідно надати ОСОБА_1 до суду для підтвердження його важкого майнового стану, проте суд обмежився лише загальною фразою «…не надані докази..», проте які не вказав.

На думку апелянта, оскаржувана ухвала спрямована на те, аби не допустити ОСОБА_1 до правосуддя, у зв`язку з його важким майновим становищем, яке не дозволяє йому заплатити судовий збір.

Відзиву до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Повертаючи позовну ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що позивач не виконав вимоги ст.ст. 175, 177 ЦПК України та недоліки позовної заяви не усунув.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Саратська центральна лікарня» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання неправомірною бездіяльності, про визнання неправомірними дій, про визнання неправомірним висновку та про стягнення моральної шкоди.

Також, позивач, у своїй позовній заяві просив суд звільнити його від сплати судового збору посилаючись на важкий матеріальний стан.

На підтвердження важкого матеріального стану позивачем надано до суду довідку від державної податкової служби України про відсутність у ОСОБА_1 доходів за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року (а.с.4), а також довідку Кулевчанської сільської ради, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входять також діти: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху з підстав того, що у позовній заяві позивачем не зазначена ціна позову, крім того надані позивачем докази важкого матеріального стану не містять необхідних та достатніх відомостей для задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Судом надано позивачу п`ять днів для усунення недоліків позовної заяви.

Вищевказану ухвалу позивач отримав засобами поштового 26 вересня 2023 року, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику, з підстав того, що недоліки позову не усунуто позивачем у встановлений судом строк.

Однак, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції частини першої статті 6 Конвенції можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перешкод чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, як він уже постановляв у багатьох випадках, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, це положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (див. рішення Суду «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року, серія A, N 18, с. 18, п. 34 (у кінці) та 35 - 36; і «Z та інші проти Сполученого Королівства» (Z and Others v. the United Kingdom) (GC) N 29392/95 ECHR 2001-..., п. 91-93)» (пункт 52).

У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» ((Bellet v. France)) від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28 жовтня 1998 року).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені устатті 175 ЦПК України.

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частини 4статті177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1статті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно частини 3статті 136 ЦПК Україниз підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 рокуіз змінами та доповненнями,враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підставою для відстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Суд враховує, щоЗакон № 3674-VIне містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1статті 8 Закону № 3674-VIдокументи про майновий стан мають містить інформацію, на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47).

Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду з другого боку.

Зазначені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року, справа № 686/114/16-ц, провадження № 61-16723св18; від 04 березня 2020 року, справа № 644/5099/16-ц, провадження № 61-12772св19; від 18 листопада 2020 року, справа № 753/22049/16, провадження № 61-2446св20.

Як вбачається із змісту ухвали судді в ній не надано належну оцінку доводам позивача щодо його скрутного майнового стану та не обґрунтовано підстав для відмови у звільненні його від сплати судового збору за подачу позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у справі №П/9901/6/17 та № П/9901/9/17 дійшла висновку про те, щодокументом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік, може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від29 вересня 2021 року у справі № 160/12251/20 (адміністративне провадження №К/9901/19150/21).

Проте, судом не враховано відомості з Державного реєстру фізичних осібплатників податку про відсутність виплачених доходів за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року, тоді як розмір судового збору, що підлягає сплаті за подачу позову становить 4294,4 грн.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору і залишаючи позовну заяву без руху у зв`язку з несплатою судового збору, суд першої інстанції не надав належної фактичної та правової оцінки наданим позивачем доказам щодо його майнового стану, обмежився загальним формулюванням щодо відсутності підстав для такого звільнення, не надавши будь-якої оцінки доводам на підтвердження обставин незадовільного майнового стану, та не вказав які саме ще необхідно надати позивачу докази для підтвердження важкого матеріального становища.

Питання про можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору судом в ухвалі про залишення позову без руху взагалі не вирішувалось та не роз`яснювалось позивачу.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем зазначено ціну позову, а саме розмір позовної вимоги майнового характеру, яку він визначив у розмірі 50000,00 грн.

Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини,реалізуючи положення Конвенції,необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не встановив його можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів щодо майнового стану, не забезпечив дотримання розумного балансу між інтересами держави та особи і необґрунтовано обмежив його у праві на доступ до правосуддя.

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1статті 379 ЦПК Україниухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи викладене, ухвала судді підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384,389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуадвоката Лебедіна Юрія Юрійовича, представника ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Саратського районногосуду Одеськоїобласті від04жовтня 2023року проповернення позову,скасувати, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20 грудня 2023 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова